лхасского конвенція 1904

Англійці почали переговори з урядом Тибету. Цинский амбан' до переговорів допущений не був. 7 вересня 1904р. Янгхазбенд підписав з тибетцями лхасского конвенцію. Наведемо слова учасника церемонії підписання цього важливого документа: «7 вересня 1904 відбулося укладення дружнього трактату між Британією і Тибетом. Церемонія відбувалася з великою пишністю в новій тронній кімнаті Далай-лами, в замку Потала. Британський комміссионера, у супроводі інших членів місії та військового ескорту, в процесії поїхав до північних воріт фортеці. Наші війська облямовували дорогу, стоячи від підніжжя пагорба до великих воріт поважного старого палацу, похмуро дивився на всю картину »[там же, с. 312]. Далі А. Уоддел' писав: «Розгорнули трактат: це був довгий пергаментний сувій з трьома вертикальними паралельними колонками, які укладали в собі тибетський, китайський і англійський тексти угоди. Малося п'ять копій, і кожну слід було підписати, або, вірніше, заштемпелевать, в семи різних місцях, а тому операція зайняла довгий час. Спочатку поставили свої печатки чиновники нижчих рангів і представники Національних зборів, потім ченці трьох великих монастирів і радники; передостаннім був регент, останнім - британський комміссионера. Коли ці дві особи прикладали свої підписи, всі присутні встали з крісел і не сідали до кінця церемонії. Чудово, що регент, який бачив виконання своїх бажань і тому весь сяючий посмішками, чи не сам поставив велику печатку Далая на трактаті, але, доторкнувшись до цього високого знака, наказав одному з ченців докласти штемпель замість нього ».

За умовами лхасского конвенції уряд Тибету зобов'язувалося визнати кордон між Сіккіму і Тибетом, встановлену Англо-китайської конвенцією 1890 р., відкрити ринки для торгівлі {210} в Гьянце, Гартоке і Ятуне, не обкладати не узгодженими взаємно митами англо-індійські товари. Тибет повинен був виплатити контрибуцію в 500 тис. фунтів стерлінгів у відшкодування всіх збитків, понесених британської місією під час походу в Лхасу. До закінчення виплати контрибуції англійці залишали свої війська в долині Чумбі. Більш того, англійські влади могли продовжувати окупацію цього району Тибету і пізніше, до тих пір, поки відкриті за договором ринки в трьох містах не стануть функціонувати протягом трьох років.

Таким чином, цілі, офіційно поставлені лордом Керзоном перед місією Янгхазбенда, були досягнуті. Тибет зобов'язався визнавати Англо-китайську конвенцію 1890 і Торгові правила 1893 Однак головні вимоги Керзона до Тибету виявилися сформульовані в IX статті Конвенції. Тут було зафіксовано наступне: «Тибетський уряд гарантує, що без попередньої згоди британського уряду

а) жодна частина тибетської територія не буде відступлена, продана, закладена або яким-небудь іншим способом передана якої іноземної державі ;

б) втручання в тибетські діла не буде дозволено ні однієї іноземної державі;

в) ніякі представники або агенти будь-якої іноземної держави не будуть допускатися до Тибету;

г) ніякі концесії на залізниці, шосейні дороги, телеграф, гірничо-рудні розробки і ніякі інші права не будуть надаватися ніякої іноземної державі або її підданим.

д) ніяка стаття державного доходу Тибету не буде віддана в заставу або переуступлена ні в ритуальному вигляді, ні в грошовому вираженні якої іноземної державі або її підданим »15.

У той же день Янгхазбенд підписав з тибетськими представниками Окрему статтю лхасского конвенції. Уряд Тибету, згідно з умовою цієї статті, дозволяло британському торговому представнику в Гьянце відвідувати Лхасу в разі потреби. З тибетської сторони були поставлені печатки Далай-лами, Ради, монастирів Деггун, Сера, Ганден та друк Національної {211} асамблеї. Передісторія підписання Окремої статті ясно відображає розбіжність у політиці Лондона і властей Британської Індії. Керзон наказав Янгхазбенд заснувати британське представництво в Лхасі. Але урядова директива з Лондона забороняла діяти в цьому напрямку. Янгхазбенд змушений був вибрати «серединний» шлях. З одного боку, він домігся можливості для англійського представника приїжджати до столиці Тибету і перебувати там, причому терміни перебування не були визначені. З іншого боку, ця стаття не була прямо включена в Конвенцію.

Умови Конвенції, нав'язані тибетцям, показують, що колоніальна адміністрація Британської Індії, і перш за все сам Керзон, прагнула максимально використовувати військові успіхи Янгхазбенда для встановлення британського впливу в Тибеті і «огорожі» його від будь-якого впливу інших держав, у відомому сенсі також і Китаю. Але в цьому питанні прагнення адміністрації Британської Індії не отримала підтримки уряду Великобританії. Глобальна політика Великобританії на початку XX в. вимагала збереження китайської присутності в Тибеті, хоча б номінального. Це дозволяло англійцям не допускати «політичного вакууму» в Тибеті, тобто виникнення незалежної Тибету і появи тут впливу будь-яких інших держав, насамперед Росії. Між урядами Великобританії та Цінської імперії до цього часу вже склалося певне взаєморозуміння щодо проблем Тибету. Загострення відносин з Цінамі з приводу становища в Тибеті жодним чином не входило в плани Лондона. У глибокій таємниці в Калькутті, а потім в Пекіні почалися англо-китайські переговори, про результати яких буде сказано дещо пізніше.

Повідомлення про вступ на територію Тибету англійської військової експедиції Янгхазбенда з тривогою сприймалися в Росії - царем, військовим керівництвом, громадською думкою. Загальне уявлення про події зводилося до того, що «англійці обійшли росіян» і порушили певну рівновагу сил в цій частині Азії. Інтереси Росії в Тибеті лежали переважно в релігійній сфері: російські буряти і калмики - буддисти визнавали Далай-ламу своїм духовним главою. Представники «протибетських лобі» в колах петербурзької еліти (князь Е.Е. Ухтомський, П.А. Бадмаев, вел. Князі Микола Михайлович і Костянтин Костянтинович, сходознавці П.П. Семенов-Тянь-Шан'скій, Ф.І. Щербатской і др .) спонукали правлячі {212} кола зайняти більш рішучу позицію в питанні Тибету. 14 січня 1904

6 лютого 1904 калмики виступили в дорогу і після тривалої подорожі 20 травня 1905 досягли Лхаси (під час шляху помер Н. Уланов, і керівництво місією перейшло до Д. Ульянову). Англійська експедиція до цього часу давно вже покинула столицю Тибету. Калмики завдали візити тибетським керівникам та Амбані, відвідали монастирі Депун, Сера і Ганден, оглянули Лхасу, придбали буддійські трактати.

Уланов подав регенту монастиря Ті-Рімпоче доповідь, в якій з посиланнями на міфологію буддизму проводив думку, що тибетцям слід шукати заступництва Росії і Китаю, а не Англії. У серпні 1905 місія виступила в зворотний шлях до Росії. Записки Д. Ульянова про цю подорож були опубліковані в «С.-Петербурзьких відомостях» [СПб. відомості, 1906, № 119]. Підписання лхасского конвенції, а особливо її IX стаття викликали протест Росії. Повірений в справах у Лондоні С.Д. Сазонов (майбутній міністр закордонних справ) заявив британському міністрові закордонних справ Ленсдаун, що умови статті IX ставлять Тибет під політичний і економічний контроль Англії. Це - дії, спрямовані до отримання односторонніх вигод.

Уряд Росії не вважало можливим підтримати заклики Далай-лами XIII до створення незалежної Тибету. У Петербурзі Тибет завжди розглядався як частина Китаю. Проте прагнення Далай-лами встановити офіційні і більш тісні зв'язки з Росією вимагало від Великобританії враховувати російську позицію . Була ще й більш важлива причина. У правлячих колах Великобританії до початку XX в. головним суперником все більш і більш стала розглядатися швидко усиливавшаяся Німеччина. Великобританія йшла на зближення з франко-російським союзом. 8 квітня 1904 був підписаний англо-французький договір . Після {213} закінчення російсько-японської війни Англія зробила кроки для встановлення більш тісних відносин з Росією.

Надалі питання про Тибет став одним з пунктів переговорів при намітився англо-російській зближенні.

23 вересня 1904 англійці покинули Лхасу. 11 листопада 1904 новий генерал-губернатор Індії Емфтіл ратифікував лхасского конвенцію. Емфтіл зменшив тибетську контрибуцію втричі і скоротив окупацію англійцями долини Чумбі до 3 років (з гіпотетичних 75 років) . Водночас він не затвердив Окрему статтю лхасского конвенції. Сама лхасского конвенція надалі не отримала затвердження з боку парламенту Великобританії, уряду і короля Едуарда VII.

Інформація, релевантна" лхасского конвенція 1904 "

1. 2. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм
   Сфера дії цієї - Конвенції досить обмежена, оскільки вона спрямована лише проти незаконного виготовлення дублікатів фонограм. Саме зважаючи вузької спрямованості Конвенції такі країни, як США, де законом автору надається виключне право на відтворення творів, але не врегульовано питання про використання їх в ефірі, приєдналися до неї. Російська Федерація
   
2. 1. Бернська конвенція
   конвенція, прийнята в 1886, і з того часу п'ять разів піддавалися перегляду 15. Учасницями цієї Конвенції є всі промислово розвинені країни і більшість менш розвинених країн світу. Конвенція встановлює як загальні принципи, так і спеціальні мінімальні стандарти охорони авторських прав. У число загальних принципів входять: 1) охорона авторського права без будь-яких формальностей
   
3. 1. Заборони на формальності в Бернської конвенції
   конвенції щодо авторських прав сформульовано положення про те, що " користування цими правами і їх здійснення не пов'язані з виконанням яких би то не було формальностей ". Майже всі країни світу приєдналися до Бернської конвенції. Дотримання положення Конвенції про відсутність яких би то не було формальностей включено до Угоди ТРІПС в якості умови вступу країни до Світової
   
4. 1. Паризька конвенція
   конвенцією вироблено кілька важливих базових принципів щодо товарних знаків, але при цьому вона не позбавлена і серйозних недоліків. Конвенцією вводиться національний режим охорони товарних знаків і правила їх реєстрації. Пріоритет товарного знака встановлюється за датою подання заявки в країні-учасниці Конвенції терміном на 6 місяців. У Конвенції перерахований ряд ситуацій, в яких
   
5. 5. Міжнародні джерела правового регулювання зовнішньоекономічних угод (контрактів)
   конвенція не впливає на дію інших міжнародних договорів, які регулюють внешнеекономі-/ ческие відносини. Віденська конвенція поширюється на договори, в яких комерційні підприємства знаходяться в різних державах. Для Віденської конвенції характерна диспозитивність. Вона проявляється в широкій автономії волі сторін, які за взаємною згодою можуть застосовувати цю
   
6. Е.А. Гончарова. Методи політичного розшуку Росії в боротьбі з революційним рухом в 1904-1914 роках: На матеріалах Саратовской губернії / Под ред . А.В. Воронежцева. - Саратов: Наукова книга - 96 с., 2006
   
   
7. 2. Всесвітня конвенція про авторське право
   конвенції. Розроблена в 1952 Всесвітня конвенція про авторське вдачу мала на меті дати можливість цим країнам вступити в багатосторонню систему охорони авторських прав. У 80-і і 90-і роки переважна більшість таких країн провело реформи свого законодавства про авторські права з тим, щоб привести його у відповідність до положень Бернської конвенції і приєднатися до неї. В
   
8. 1. Римська конвенція
   конвенцію (Міжнародну конвенцію па охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення) з Бернською по числу приєдналися країн, то вона здасться набагато менш поширеною. До неї увійшло більшість країн Західної Європи. Але такі великі держави, як Китайська Народна Республіка, Російська Федерація і Сполучені Штати Америки поки що до неї не
   
9. 1. Конвенція про видачу європейських патентів
     Конвенція про видачу європейських патентів з великим піднесенням була сприйнята в країнах-членах Європейського союзу 5. Оскільки Конвенція є відкритою, що означає можливість вступу до неї будь-якої європейської країни, в тому числі і не члена Європейського союзу, представляється досить імовірним її швидке поширення і на країни Східної Європи. Але все-таки Конвенція не може
   
10. 2. Конвенція про патенти Європейського союзу
      У 1975 була відкрита до підписання Конвенція про патенти Співтовариства, яка так і не вступила в дію, оскільки не була ратифікована достатнім числом країн. Цією Конвенцією передбачалося введення реального інституту патенту Співтовариства, а не пакета з національних патентних одиниць. У відповідному Протоколі з вирішення спорів, що стосуються питань патентної охорони і
    
11. 2. Джерела патентного права
      конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 (наша країна приєдналася до даної Конвенції з 1 липня 1965 р.3) і Євразійська патентна конвенція від 1 червня 1995 р.4 (ратифікована Федеральним законом від 1 червня 1995 г.5, вступила чинності з 1 січня 1996
    
12. 3. Обов'язкове оформлення дозволів на використання авторських творів (примусове ліцензування)
      конвенції міститься важливий виняток із принципів,. сформульованих у ст. 11: "Кожна країна Союзу може встановити для себе застереження і умови, стосовно виключного права, надаваного автору музичного твору і автору будь-якого тексту, що вже дав дозвіл на його запис разом з музичним твором, дозволяти звуковий запис музичного твору разом з таким
    
13. 4. Договір ВОІВ про виконання і фонограми
      конвенцією режим охорони. У Договір включено вимогу Угоди ТРІПС про 50-річному терміні охорони. У ньому є положення, що регулюють питання використання таких нових технологій, як цифровий запис і трансляція, а також кабельне мовлення, які не потрапили під охорону Бернської конвенції. Статтею 15 Договору (за аналогією з Римською конвенцією) передбачається виплата відрахувань за
    
14. У. Структура міжнародних договорів, які передбачають охорону комерційної таємниці
      конвенціях і в Угоді ТРІПС. Так, у ст. 10 bis Паризької конвенції з охорони промислової власності говориться: "1. Країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції. 2. Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах". Складно
    
15. 4. Відновлення авторських прав:
      конвенції У ст. 18 Бернської конвенції міститься важливе положення, що зачіпає країни, порівняно недавно приєдналися до Конвенції (такі, як Китай, Росія і США). Цим положенням передбачається охорона творів, які "до моменту вступу її (т. Е. Конвенції) в силу не стали ще загальним надбанням у країні походження внаслідок істеченія.срока охорони". Угодою
    
16. 1. Загальні принципи права і конституційне право.
      конвенції 1950 [однак і тут додається, що під ними розуміються також і основні, прийняті усіма демократичні положення країн-учасниць конвенції]. Крім цієї конвенції є величезний масив судових рішень Європейського суду з прав людини. Крім перерахованих до загальних принципів права відносяться також норми конституцій країн-учасниць Конвенції (15