Головна
Cоціологія || Гуманітарні науки || Мистецтво та мистецтвознавство || Історія || Медицина || Науки про Землю || Політологія || Право || Психологія || Навчальний процес || Філософія || Езотерика || Екологія || Економіка || Мови та мовознавство
ГоловнаМедицина → Цитологія, гістологія і ембріологія
««   ЗМІСТ   »»

М'ЯЗОВІ ТКАНИНИ

Загальна характеристика і класифікація

М'язові тканини здатні скорочуватися за рахунок білкового скоротливого апарату.

М'язові тканини філогенетично виникли в зв'язку з необхідністю активного пересування в просторі, з метою пошуку більш сприятливого середовища проживання. Рівень спеціалізації м'язової структури характеризується збільшенням кількості скоротних ниток. Зокрема, на ранніх стадіях філогенезу в м'язах міститься незначна кількість скоротних ниток, число яких різко зростає в міру диференціації м'язової системи. Причому м'язи багатьох нижчих безхребетних побудовані з гладких м'язів, в той час як соматичні м'язи членистоногих і хордових тварин мають поперечнополосатую структуру.

У філогенезі і онтогенезі м'язові тканини розвиваються в тісному зв'язку з нервовою системою, яка характеризується збудливістю. При подразненні збільшується проникність мембрани для іонів натрію, відбувається локальна деполяризація, що переходить на суміжну ділянку поверхні мембрани м'язового волокна, яке скорочується у відповідь на роздратування.

Джерелом ембріонального розвитку м'язових тканин є мезенхима, міотоми сегментированной частини мезодерми, вісцеральний листок спланхнотома і ін.

Класифікація м'язових тканин заснована на особливостях будови, розташування, розвитку. Розрізняють гладку, поперечно-смугасту м'язові тканини, скоротливу спеціалізовану тканину (табл. 5).

5. Структурно-функціональна характеристика м'язових тканин

властивості

Гладка м'язова тканина

Поперечно-смугаста м'язова тканина

серцева (типова)

скелетна

Структурно - функ-

нальних

одиниця

Клітка - миоцит

Клітка - кардіоміоцит

Волокно - Міон

скорочувальний

апарат

міофіламенти

міофібрили

(Короткі)

міофібрили

(Довгі)

локалізація

скорочувального

апарату

На периферії клітини

На периферії клітини

У центральній частині волокна

характер скорочення

тонічний мимовільний

ритмічний

мимовільний

тетанічних

довільний

властивості

Гладка м'язова тканина

Поперечно-смугаста м'язова тканина

серцева (типова)

скелетна

несократітельного функції

Продукція еластичних волокон

Синтез атріопеп- тідов

Участь в терморегуляції, вуглеводному обміні

Особливості

будови

Ядро в центрі кліть ки, мало мітохондрій, наявність везикул, здатність до поділу

Ядро в центрі клітини, багато мітохондрій, наявність вставних дисків і ана- стамозов

Ядра на периферії волокна, багато мітохондрій, метамерними тріад і скорочувального апарату

іннервація

Вегетативна нервова система

Соматична нервова система

Мимовільні м'язи (гладка, серцева) мають вегетативну рухову іннервацію і систему гуморального контролю скоротливої активності. Скоротливу функцію скелетної м'язової тканини контролює нервова система - соматична рухова іннервація.

У скорочувальних елементах м'язових тканин (клітини гладеньких м'язів, поперечно-смугасте м'язове волокно, кардіоміоцити) і в скорочувальної спеціалізованої тканини (міоепітеліальние клітини, міофібробласти і ін.) Функціонує актоміозіновий перетворювач. АТФазна активність міозину в гладком'язових тканини на порядок нижче активності АТФази міозину поперечно-смугастої м'язи. Повільне освіту і руйнування актино-миозинових містків вимагають меншої кількості АТФ, тому скорочення в гладком'язової клітці повільно розвивається, а й тривалий час підтримується.

  1. Нейрогуморальна регуляція фізіологічних функцій - вікова фізіологія і психофізіологія
    Однією з важливих форм фізіологічної регуляції в організмі людини і тварин є нейрогуморальна регуляція фізіологічних функцій, при якій нервові імпульси і переносяться кров'ю і лімфою речовини (метаболіти, гормони, нейромедіатори) приймають спільну участь в єдиному регуляторному процесі. Поєднуючи
  2. Нейроглії - цитологія, гістологія і ембріологія
    Нейроглія - комплекс клітин (глиоцитов), що виконують опорну, розмежувальну, трофічну, секреторну і захисну функції. У складі нейроглії розрізняють макроглія (епендима, астроглії, олігодендроглії) і мікроглію (рис. 52). Макроглія формується в нервовій трубці з спонгіоблас- тов одночасно з
  3. Невідкладні заходи - сестринська справа в хірургії
    Необхідно відразу ж очистити порожнину рота і глотки від блювотних мас або інших сторонніх предметів. Потім надає допомогу повинен на своє зігнуте в колінному суглобі стегно покласти потерпілого животом вниз і кілька разів натиснути на його грудну клітку. При цьому з дихальних шляхів і шлунка
  4. Нервові закінчення, контрольні запитання та завдання - цитологія, гістологія і ембріологія
    Нервові закінчення - це кінцеві апарати нервових волокон, різні за функціональним значенням. Виділяють три види нервових закінчень: чутливі, рухові і міжнейронні синапси. Чутливі нервові закінчення. Чутливі, або аферентні, нервові закінчення (рецептори) - спеціалізовані освіти дендритів чутливих
  5. Нервова система. Анатомо-фізіологічні особливості дозрівання мозку - вікова анатомія і фізіологія
    В результаті освоєння даного розділу студент повинен: знати структурно-функціональну організацію нервової системи; будова, функції і розвиток нервових клітин; особливості розвитку нервової системи людини; функції відділів ЦНС і їх розвиток; особливості регуляції рухів; розвиток рухової активності
  6. Непряме дезамінування амінокислот (трансдезамінування) - біохімія частина 2.
    Підставою для подання про непрямому шляху перетворення аміногрупи амінокислот в аміак послужили такі відомі дані: оксидази L-амінокислот, що каталізують реакцію окисного дезамінування, мають pH-оптимум при 10,0 і мало активні при фізіологічних значеннях pH; майже для всіх амінокислот (крім
  7. Найважливіші методи генетики - генетика в 2 Ч. Частина 1
    Методологія генетики сформувалася на базі гибридологічного аналізу, цитологічного методу вивчення мутаційного процесу і математичного методу. Ці підходи у вивченні спадковості і мінливості, що стали основою так званої класичної генетики, розвиваються і збагачуються новими методами протягом
  8. Наднирники, глюкокортикоїди - вікова анатомія і фізіологія
    Наднирники представляють собою парні освіти пірамідальної форми, розташовані на верхніх полюсах нирок (рис. 3.13). Їх розміри значно варіюються. Наднирники складаються із зовнішнього коркового і внутрішнього, мозкового шарів. Обидва шару мають розвинену кровоносну систему, що забезпечує надходження
© 2014-2021  ibib.ltd.ua