ЗМІЦНЕННЯ РАДЯНСЬКО-ІРАНСЬКИХ ЕКОНОМІЧНИХ СТОСОВНО

У перші півроку перебування Реза-хана на посаді прем'єр-міністра були створені такі великі радянсько-іранські змішані суспільства, як комерційний банк («Русперс»), торгове товариство («Рупето»), товариство по обробці та експорту шовку («Персшелк»), бавовняне товариство («Персхлопок»), імпортно-експортне суспільство («Шарк»). З 5 млн. руб. основного капіталу цих товариств 1 млн. був вкладений купецтвом Ірану [32, т. VII, стор 191].

Згодом було створено ще досить велике число подібних товариств, що сприяли відродженню розореного війною іранського сільського господарства і збуту іранської сільськогосподарської продукції, вже близько десятиліття випробовувала важку кризу, в Радянський Союз, а також широкому залученню до радянсько- іранську торгівлю іранського купецтва [докладніше див 61].

З метою розвитку ірано-радянських торговельних відносин уряд Реза-хана запропонувало уряду СРСР підписати вироблений раніше обома сторонами торговий договір з усіма додатками. Радянський уряд охоче відгукнулося на цю пропозицію [32, т. VII, стор 143], і 3 липня 1924 р. у Тегерані було підписано радянсько-іранський торговельний договір. У телеграмі Реза-хану Г. В. Чичерін писав, що факт підписання договору - «новий доказ того, що очолюване Вами Уряд неухильно веде Персію по шляху економічного розвитку і прогресу» [32, т. VII, стор 393]. У матчі-відповідь телеграмі Реза-хан зазначив, що «укладення цього договору відкриває нову еру у відносинах-встановилися між нашими двома країнами» [32, т. VII, стор 394].

У 1924 р. іранське купецтво взяло активну навчаючи * стіе в Бакинської ярмарку. Наказом Наркомату зовнішньої торгівлі від 24 квітня на період ярмарки був дозволений вільний ввіз іранських товарів і введені різні тарифні та митні пільги для іранських купців. На ярмарок прибули представники 51 іранської фірми; товарообігу іранського купецтва значно перевищили їх товатеообороти на Бакинської і Нижегородської ярмарках 1923 [32, т. VII, стор 375 - 376, 711]. У результаті цих заходів вже в перший рік правління уряду Реза-хана іранський екс порт в СРСР досяг майже половини довоєнного [32, т. VII, стор 689-690].

Незважаючи на перешкоди, створювані англійською Шахіншахскім банком на шляху розвитку ірано-рада-ської торгівлі [см.: 32, т. VIII, стор 209], іранське купецтво активно брало участь і в ярмарках 1925 г ., на час роботи яких отримало нові пільги від Радянського уряду [см.: 32, т. VIII, стор 195-196, 227, 390-391]. Товарообіг Ірану на Нижегородської ярмарку 1925 перевищив товарообіг всіх інших азіатських країн, разом узятих; з брали участь у ярмарку 278 купців 236 склали іранські [32, т. VIII, стор 540-541].

Навіть такий затятий фальсифікатор історії радянської економічної політики на Сході, як В. Коноллі, змушений визнати, що в результаті участі іранського купецтва на Нижегородської і Бакинської ярмарках радянсько-іранська торгівля дала значне активне сальдо для Ірану, способствовав оздоровленню платіжного балансу країни [105, стор

У 1925/26 р. загальний товарообіг радянсько-іранської торгівлі склав 492,9 млн. кран проти 28,7 млн. з 1920/21 р. Особливо велике значення для економіки Ірану мало збільшення радянського вивезення з Ірану (з 8,6 млн. кран до 281 млн.). Якщо в 1920/21 р. питома вага Радянської Росії в іранському експорті (без нафти) становив усього 6,2%, то в 1925/26 р. він склав уже 54%. Завдяки цьому Іран мав на 1923-1925 рр.. активний баланс в товарообігу з СРСР [1506]. Відповідно скоротився питому вагу Англії в іранській зовнішній торгівлі.

Дружня політика Радянської держави щодо Ірану і взятий урядом Реза-хана курс на розвиток ірано-радянських економічних відносин зіграли найважливішу роль у ліквідації економічної депресії в країні. До 1924 зовнішня торгівля Ірану за абсолютними показниками перевершила довоєнний рівень. Наблизилося до цього рівня і процентне співвідношення між імпортом і експортом. У 1924/25 р. експорт склав 38,6% товарообігу Ірану в порівнянні з 19,5% в 1918/19 р. [1506]. Зростання торговельних зв'язків з СРСР сприяв відродженню сільського господарства і пожвавленню промисловості.

Прагнення уряду Реза-хана до розвитку добросусідських відносин з Радянським Союзом проявилося також у виконанні іранською стороною низки зобов'язань, зафіксованих у радянсько-іранському договорі 1921

7 жовтня 1924 міністерство закордонних справ Ірану і радянське повпредство в Тегерані підписали додаткові протоколи до ув'язнених ще в період правління уряду Мостоуфі оль-Мамалека телеграфного та поштового конвенціям. У січні - лютому 1925

м. конвенції були затверджені меджлісом [188, стр. 255-266]. З метою ліквідації все ще продовжуються прикордонних інцидентів, пов'язаних з неврегульованістю радянсько-іранського кордону, була створена змішана прикордонна комісія [32, т. VIII, стор 26 - 27, 200, 382-383, 423-424, 430, 464]. У листопаді 1925 р. приступилася до роботи радянсько-іранська водоразгранічітельная комісія, і вже 20 лютого 1926 між СРСР та Іраном було підписано угоду про взаємне користуванні прикордонними річками і водами [32, т. VIII, стор 350, 791].

У ці роки Реза-хан і раніше використовував допомогу Радянської держави для зміцнення збройних сил Ірану. У Радянський Союз була спрямована на навчання група іранських офіцерів. У серпні 1925 р Реза-хан звернувся до уряду СРСР з проханням продати військовому міністерству три літаки. 16 грудня 1925 між Іраном і СРСР була укладена угода про продаж з розстрочкою платежу на 12 місяців літаків з комплектом озброєння і запасних частин. У січні 1926 іранські льотчики, які закінчили радянські льотні школи, здійснили на цих машинах переліт за маршрутом Баку - Тегеран [32, т. VIII, стор 514, 802].

Правда, тиск англо-американських імперіалістів і підступи внутрішньої реакції перешкодили затвердженню радянсько-іранського торгового договору 1924 меджлісом. Як привід антирадянськи налаштовані депутати висунули обставина, що нібито надання радянському торгпредству дипломатичного статусу рівносильно поверненню до капітуляційних режиму. Насправді ж ці кола, так само як і Англію, не влаштовувало подальший розвиток ірано-радянських відносин, зокрема передбачене дого злодієм зниження митних зборів на ввезені з СРСР нафтопродукти і т.

Залишилося незавершеним і передбачене статтею XIV радянсько-іранського договору 1921 рішення питання про спільну експлуатацію рибних промислів іранського узбережжя Каспійського моря, що складали раніше концесію російського підданого Ліанозова.

Восени 1924 р., після трирічної затримки, основна провина за яку падає на антирадянськи налаштований уряд Кавама ос-Салтана, який використав у своїх інтересах домагання колишніх концесіонерів [докладніше див: 131, стор 297 - 299], Реза-хан і міністр громадських робіт Теймурташ парафували проект радянсько-іранської угоди, що передбачав експлуатацію промислів на рівних засадах. Незважаючи на протидію А. Мільспо, проект був переданий в меджліс на ратифікацію [108в, стор 804].

Рішення Реза-хана створити змішане радянсько-іранське суспільство з експлуатації рибних промислів Каспійського моря було зустрінуте вороже Англією та іншими імперіалістичними державами, що угледів в цьому посилення «більшовицького впливу» в Ірані. Англійська преса всіляко извращала справжній сенс угоди. У цілій серії статей і заміток, присвячених цьому питанню, «Морнінг пост» намагалася довести, що Радянський Союз прагне перетворити Північний Іран в «більшовицьку колонію» і просунутися до Перської затоки, і закликала у зв'язку з цим правлячі кола Ірану вжити заходів до захисту від «більшовицької небезпеки» [160, 7.V. 1925; 31.XII. 1925, 20.1.1926, 27.1.1926, 3.11.1926].

У боротьбі проти встановлення радянсько-іранського співробітництва в експлуатації рибних промислів зовнішня і внутрішня реакція використовувала американську фінансову місію в Ірані. Стверджуючи на словах, ніби принцип рівного розподілу акцій між СРСР та Іраном загрожує незалежності Ірану, А. Мільспо насправді намагався нав'язати уряду Реза-хана таке вирішення питання, при якому на шкоду радянській частці участі в експлуатації рибних промислів була б створена можливість участі американського капіталу . Намагаючись надати натиск на Реза-хана, А. Мільспо погрожував піти у відставку у разі ратіфіка ції меджлісом радянсько-іранської угоди {160, 6. 11.1926].

Спираючись на підтримку західних держав, антирадянські елементи в меджлісі протягом півтора років затримували під різними приводами обговорення угоди. У цих умовах Реза-хан, по суті, не вживав ніяких серйозних заходів для ратифікації угоди. Тільки після вступу на престол він почав чинити тиск на меджліс і його комісії, однак витікання на початку лютого 1926 повноважень меджлісу 5-го скликання не дозволило приступити до розгляду питання [108в, стор 804, 808, 823] 50.

Хоча радянсько-іранські відносини і не були остаточно врегульовані до 1925 р., взятий урядом Реза-хана курс на розвиток і зміцнення економічних відносин з СРСР відповідав національним інтересам країни, інтересам відродження розореної війною і хазяйнування іноземних військ економіки Ірану. Проте в цілому уряд Реза-хана дотримувалося тієї ж політики балансування і лавірування між СРСР і Великобританією, що й попередні кабінети; різниця полягала лише у підході до допустимого обсягу «балансу сил».

Інформація, релевантна " ЗМІЦНЕННЯ радянсько-ІРАНСЬКИХ економічних відносин "

1. Відносини СРСР з Туреччиною, Іраном і Афганістаном
   Відносини з Туреччиною Після закінчення другої світової війни турецькі правлячі кола, спираючись на підтримку Англії та США, продовжували проводити відверто антирадянський зовнішньополітичний курс. У країні була розгорнута широка пропагандистська кампанія під гаслами пантюркізму і панісламізму, в рамках якої особливо виділявся тезу про «радянської загрози» незалежності країни. Для обгрунтування
   
2. Відносини СРСР з Туреччиною, Іраном і Афганістаном у 60-ті роки
   Радянсько-турецькі На початку 60-х років навіть правлячі кру-відносини ги Туреччині стали усвідомлювати бесперспек тивность «жорсткої прив'язки» країни до США. Будучи членом агресивних блоків НАТО і СЕНТО, Туреччина була пов'язана цілим рядом двосторонніх угод з США, які ущемляли суверенітет країни. Широкі кола турецької громадськості були незадоволені нинішнім становищем, вимагаючи повернення
   
3. Національне питання
   - сукупність політичних, економічних, територіальних, правових, ідеологічних і культурних відносин між націями, національними групами і народностями в різних суспільно-економічних формаціях. У експлуататорському суспільстві національне питання породжується приватною власністю і прагненням до наживи, виникає в ході боротьби націй і народів за національне визволення і
   
4. ПЕРЕДМОВА
   У 1920-1925 рр.. Іран переживав гостру політичну кризу, в основі якого лежало основне протиріччя іранського суспільства - невідповідність феодальної державної організації і полуколониальной залежності країни потребам економічного розвитку. Потужний підйом антиімперіалістичного національно-визвольного руху іранського народу навесні 1920 р., що почався під впливом Великої
   
5. Джерела та література
   Алексєєв В.А. Ілюзії і догми. - М., 1991. Булгаков Н. Патріарх / / Комсомольська правда. - 1990. - 31 січня. Востришев М. Обранець / / Літературна Росія. - 1990. - 5 січня. Владимиров Л. Чи була темною Росія? / / Радянський патріот. - 1990. - № 23. Єлісєєв А.Л. Політика радянської держави по відношенню до Російської Православної церкви в 1920-ті -30 - мм. - М., 1997. Протоієрей Лев Лебедєв.
   
6. Нація
   - історично сформована стійка спільність людей, що виникла на базі спільності території, економічного життя, мови та психічного складу, який проявляється в спільності куль-тури (С., 2, 296). Нація формується на загальній або сусідять територіях в результаті встановлення загального економічного укладу, що сприяє виробленню єдиної мови спілкування, взаємопроникнення культур і духовному
   
7. Завдання судочинства в арбітражних судах
   Завданнями судочинства в арбітражних судах є: захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб, які здійснюють підприємницьку та іншу економічну діяльність, а також прав і законних інтересів Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, органів державної влади
   
8. ВИСНОВОК
     Період 1920-1925 рр.. займає винятково важливе місце в історії Ірану XX в., основне соціально-економічний зміст якої становить перехід від феодалізму до капіталізму. Тривалість і болючість цього переходу були обумовлені специфічними особливостями розкладання феодалізму в Ірані і потворним розвитком буржуазних відносин в умовах проникнення в країну капіталістичних
   
9. 1. Економічна система
     Система економічних суспільних відносин, яку можна називати економічною системою, як це було зроблено в радянських конституціях і в ряді інших, - це відносини власності, виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і духовних благ. Правда, слід застерегти, що суспільні відносини, пов'язані з розподілом і споживанням благ, переважно належать
   
10. Народна Монголія в системі міжнародних відносин на Далекому Сході
      У 70-і і 80-і роки Монгольська Народна Республіка незмінно виступала за зміцнення єдності і згуртованості соціалістичної співдружності, за розвиток рівноправного і взаємовигідного міжнародного співробітництва, за мир і безпеку в регіоні та світі. Найважливішим напрямком її міжнародної діяльності було подальше зміцнення братерської дружби з СРСР. Міцну договірну основу для взаємо-