| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Економічні та політичні результати другої світової війни для західноєвропейських країн |
||
|
Друга світова війна принесла людству величезні матеріальні та людські втрати. Докорінно змінилося співвідношення сил в капіталістичному світі. Німеччина, Італія і Японія зазнали поразки у війні. Економічно ослабла і втратила колишнє значення Франція. Значно погіршилося становище Великобританії. У результаті війни її позиції були підірвані. США, навпаки, збагатилися на військових поставках. Вони перетворилися в найсильнішу капіталістичну державу. Після закінчення другої світової війни перед країнами Західної Європи встала основна проблема відновлення зруйнованої в ході війни економіки. У 1945 р. ВНП Італії знаходився на рівні 1909 р., Німеччині - 1908, Франції - 1891 р., Австрії - 1886 р. На відміну від країн Західної Європи, частка США у світовому валовому продукті досягла 45%, а їх перевагу у науково-технологічній сфері було настільки велике, що не піддавалося оцінці. Європа після війни не тільки опинилася у важкому економічному становищі, але і в стані духовної кризи. Нацистське панування в Німеччині протягом 1 2-ти років призвело до того, що країна була поваленим агресором і звинуваченим у небачених раніше злочинах проти людяності (геноциді). Територія Німеччини була розділена. В Іспанії, Португалії та Греції збереглися напівфашистські режими. У Франції частина політичних кіл надовго заплямувала себе співпрацею з нацистами. Європа в перші повоєнні десятиліття перестала бути активним суб'єктом міжнародних відносин. Важливу роль у вирішенні основної проблеми - відновлення економіки провідних західно-європейських країн - зіграло те, що, звільнившись від одіозних тоталітарних режимів, цим країнам за підтримки США вдалося розробити правильну стратегію економічного розвитку. Було взято курс на з'єднання розвиненого людського капіталу з досягненнями світової культури та науково-технічного прогресу, а так-же створення і розвиток «держави добробуту». Почалося безпрецедентне прискорення НТП, створення нових сфер виробництва, масштабний розвиток науки і перетворення її в безпосередню продуктивну силу. Вже наприкінці 40-х-початку 50-х років у Західній Європі прокотилася перша хвиля НТП. Вона дозволила відновити на новій якісній основі економічну інфраструктуру. Швидко розвивалися наукоємні виробництва. 5 червня 1947 державний секретар США Маршалл запропонував план «допомоги» розореної Європі. Країни Західної Європи (Австрія, Англія, Бельгія, Голландія, Греція, Данія, Ісландія, Італія, Люксембург, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція, Туреччина, Франція, Ейре) прийняли план допомоги. У 1948 р. до нього приєдналася і Західна Німеччина. Дія «плану Маршалла» тривало з 1948 по 1952 р. і було спрямоване не тільки на допомогу постраждалій у війні Західній Європі, але насамперед на зміцнення економічних і політичних позицій США в найважливішому стратегічному і геополітичному регіоні планети. Поряд з воєнно-політичним альянсом НАТО, створеним в 1949 р., «план Маршалла» сприяв зміцненню союзу Західних країн у боротьбі проти СРСР і комуністичного руху. Активну участь у боротьбі з фашизмом брали комуністи західно-європейських країн. Боротьба за свободу і незалежність своїх країн привела до зміцнення авторитету і впливу комуністичних партій серед широких мас населення. У 1945 р. Комуністична партія Франції стала найбільшою і найвпливовішою партією в країні. В її лавах налічувалося близько 700 тис. членів. У масовий марксистсько-ленінську партію пре-брехати Комуністична партія Італії. У 1945 р. в її рядах налічувалося до 1700 тис. членів, і вона користувалася величезною довірою широких верств трудящих. Під керівництвом комуністичних партій трудящі Франції, Італії вели боротьбу за демократизацію, за відновлення економіки в інтересах трудящих, за поліпшення соціального стану населення. Важливе місце в боротьбі комуністів займали питання зміцнення співпраці з Радянським Союзом та іншими демократичними країнами з метою забезпечення миру і безпеки у всьому світі. До кінця другої світової війни і в перші повоєнні роки комуністичні партії входили в уряду 1 лютому капіталістичних країн: Італії, Франції, Австрії, Фінляндії, Норвегії та ін зміцнилося вплив лейбористської партії в Англії, яка оприлюднила програму «демократичного соціалізму». Нарощувала свій вплив у широких верствах трудящих і Французька соціалістична партія. Продовжували або відновили свою діяльність соціалістичні і соціал-демократичні партії та організації в інших країнах. До початку 50-х років вони налічували близько 1 0 млн. членів. За соціалістичні і соціал-демократичні партії Західної Європи голосували в 1945 - 1947 р. близько 35 млн. виборців. Зростання політичної активності і свідомості трудящих, зміцнення єдності робітничого класу створювали можливості і відкривали нові перспективи для посилення боротьби всіх демократичних сил за мир, демократію і прогрес. У перші повоєнні роки зародилося і набуло широкого поширення рух за мир. Рух прихильників миру охопило всі континенти. Відбувся ряд Всесвітніх конгресів світу (1949, 1950, 1952 роки), на яких приймалися Маніфести на захист миру, намічалися програми конкретних вимог на захист миру, висувалися вимоги заборони пропаганди війни в законодавчому порядку, припинення воєн в Кореї, Індокитаї, Малайї. Важливу роль у боротьбі за мир і міжнародну безпеку повинна була зіграти Організація Об'єднаних Націй (ООН). Вона почала свою роботу в січні 1946 р. Вже на перших чотирьох сесіях Генеральної Асамблеї ООН (з 1946 по 1949 р. включно) СРСР вніс важливі пропозиції про заборону виробництва і застосування атомної зброї з установою в рамках Ради Безпеки міжнародної комісії з контролю над підприємствами , що виробляють розщеплюють матеріали; про загальне скорочення озброєнь і невідкладному заборону виробництва та використання атомної зброї; про заборону пропаганди війни та про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ведуть таку пропаганду; про скорочення державами - постійними членами Ради Безпеки протягом одного року своїх збройних сил на одну третину; про укладення п'ятьма великими державами - Великобританією, Китаєм, СРСР, США і Францією - Пакту світу. Ці та інші пропозиції зіграли важливу роль у зміцненні і розширенні антивоєнного та інших демократичних рухів на планеті. З кінця 40-х до 60-х років у країнах Заходу сформувалося своєрідне згода між помірними консерваторами, лібералами і соціал-демократами щодо принципів державного втручання. Загалом у цей період соціальний реформізм і кейнсіанські принципи державного втручання досягли свого апогею. Держава надавала активну допомогу розвитку систем охорони здоров'я, освіти, науки. Передбачалося забезпечити рівні стартові можливості всім громадянам шляхом надання соціальних гарантій того, хто цього потребував. Постійно йшов розвиток найважливіших соціальних послуг, до яких належали система родинних допомог на дітей, безкоштовну освіту, пенсійне забезпечення, допомогу по безробіттю і т.д. Зростаюча роль держави у вирішенні багатьох економічних та соціальних проблем в перші повоєнні роки сприяла не тільки вирішення ключових проблем суспільства, а й досягненню певної соціально-економічної та політичної стабільності . Глибокі якісні зміни в структурі економіки призвели до зміни соціальної структури суспільства. Швидкий прогрес науки і техніки зробив величезний вплив на людські фактори виробництва. Це спричинило значне зростання загальноосвітнього і професійного рівня трудових ресурсів, зміни характеру і змісту праці, швидкого кількісного зростання науково-технічних працівників та інженерного персоналу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Економічні та політичні результати другої світової війни для західноєвропейських країн " |
||
|
||