Головна
ГоловнаІсторіяВсесвітня історія (підручники) → 
« Попередня Наступна »
І.О.Змітровіч, Г.М.Крівощекій, М.Я. Колоцей та ін. Всесвітня історія новітнього часу: Учеб. посібник: У 2 ч.ч. 2 - 1945 - початок XXI в. І.О.Змітровіч, Г.М.Крівощекій, М.Я. Колоцей та ін / Відп. ред. Л. А.Колоцей. - Гродно: ГрГУ, 2002. - 207 с., 2002 - перейти до змісту підручника

§ 3. Економічні та політичні результати другої світової війни для західноєвропейських країн


Друга світова війна принесла людству величезні матеріальні та людські втрати. Докорінно змінилося співвідношення сил в капіталістичному світі. Німеччина, Італія і Японія зазнали поразки у війні. Економічно ослабла і втратила колишнє значення Франція. Значно погіршилося становище Великобританії. У результаті війни її позиції були підірвані. США, навпаки, збагатилися на військових поставках. Вони перетворилися в найсильнішу капіталістичну державу.
Після закінчення другої світової війни перед країнами Західної Європи встала основна проблема відновлення зруйнованої в ході війни економіки. У 1945 р. ВНП Італії знаходився на рівні 1909 р., Німеччині - 1908, Франції - 1891 р., Австрії - 1886 р. На відміну від країн Західної Європи, частка США у світовому валовому продукті досягла 45%, а їх перевагу у науково-технологічній сфері було настільки велике, що не піддавалося оцінці.
Європа після війни не тільки опинилася у важкому економічному становищі, але і в стані духовної кризи. Нацистське панування в Німеччині протягом 1 2-ти років призвело до того, що країна була поваленим агресором і звинуваченим у небачених раніше злочинах проти людяності (геноциді). Територія Німеччини була розділена. В Іспанії, Португалії та Греції збереглися напівфашистські режими. У Франції частина політичних кіл надовго заплямувала себе співпрацею з нацистами. Європа в перші повоєнні десятиліття перестала бути активним суб'єктом міжнародних відносин.
Важливу роль у вирішенні основної проблеми - відновлення економіки провідних західно-європейських країн - зіграло те, що, звільнившись від одіозних тоталітарних режимів, цим країнам за підтримки США вдалося розробити правильну стратегію економічного розвитку. Було взято курс на з'єднання розвиненого людського капіталу з досягненнями світової культури та науково-технічного прогресу, а так-же створення і розвиток «держави добробуту».
Почалося безпрецедентне прискорення НТП, створення нових сфер виробництва, масштабний розвиток науки і перетворення її в безпосередню продуктивну силу. Вже наприкінці 40-х-початку 50-х років у Західній Європі прокотилася перша хвиля НТП. Вона дозволила відновити на новій якісній основі економічну інфраструктуру. Швидко розвивалися наукоємні виробництва.
5 червня 1947 державний секретар США Маршалл запропонував план «допомоги» розореної Європі. Країни Західної Європи (Австрія, Англія, Бельгія, Голландія, Греція, Данія, Ісландія, Італія, Люксембург, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція, Туреччина, Франція, Ейре) прийняли план допомоги. У 1948 р. до нього приєдналася і Західна Німеччина.
Дія «плану Маршалла» тривало з 1948 по 1952 р. і було спрямоване не тільки на допомогу постраждалій у війні Західній Європі, але насамперед на зміцнення економічних і політичних позицій США в найважливішому стратегічному і геополітичному регіоні планети. Поряд з воєнно-політичним альянсом НАТО, створеним в 1949 р., «план Маршалла» сприяв зміцненню союзу Західних країн у боротьбі проти СРСР і комуністичного руху.
Вже наприкінці другої світової війни в розвинутих капіталістичних державах почався підйом робочого руху, посилився вплив комуністичних партій, активізувалися інші демократичні рухи. Найбільших успіхів домігся пролетаріат Франції та Італії, де були створені потужні профспілкові об'єднання трудящих (Загальна конфедерація Праці у Франції і Загальна італійська конфедерація праці). Робочий клас цих країн вже в умовах фашистської окупації виступав у ролі активної сили єдиного Національного фронту, що сприяло згуртуванню патріотичних елементів усіх верств населення у боротьбі з фашизмом.
Активну участь у боротьбі з фашизмом брали комуністи західно-європейських країн. Боротьба за свободу і незалежність своїх країн привела до зміцнення авторитету і впливу комуністичних партій серед широких мас населення. У 1945 р. Комуністична партія Франції стала найбільшою і найвпливовішою партією в країні. В її лавах налічувалося близько 700 тис. членів. У масовий марксистсько-ленінську партію пре-брехати Комуністична партія Італії. У 1945 р. в її рядах налічувалося до 1700 тис. членів, і вона користувалася величезною довірою широких верств трудящих.
Під керівництвом комуністичних партій трудящі Франції, Італії вели боротьбу за демократизацію, за відновлення економіки в інтересах трудящих, за поліпшення соціального стану населення. Важливе місце в боротьбі комуністів займали питання зміцнення співпраці з Радянським Союзом та іншими демократичними країнами з метою забезпечення миру і безпеки у всьому світі.
До кінця другої світової війни і в перші повоєнні роки комуністичні партії входили в уряду 1 лютому капіталістичних країн: Італії, Франції, Австрії, Фінляндії, Норвегії та ін
зміцнилося вплив лейбористської партії в Англії, яка оприлюднила програму «демократичного соціалізму». Нарощувала свій вплив у широких верствах трудящих і Французька соціалістична партія. Продовжували або відновили свою діяльність соціалістичні і соціал-демократичні партії та організації в інших країнах. До початку 50-х років вони налічували близько 1 0 млн. членів. За соціалістичні і соціал-демократичні партії Західної Європи голосували в 1945 - 1947 р. близько 35 млн. виборців.
Зростання політичної активності і свідомості трудящих, зміцнення єдності робітничого класу створювали можливості і відкривали нові перспективи для посилення боротьби всіх демократичних сил за мир, демократію і прогрес.
У перші повоєнні роки зародилося і набуло широкого поширення рух за мир. Рух прихильників миру охопило всі континенти. Відбувся ряд Всесвітніх конгресів світу (1949, 1950, 1952 роки), на яких приймалися Маніфести на захист миру, намічалися програми конкретних вимог на захист миру, висувалися вимоги заборони пропаганди війни в законодавчому порядку, припинення воєн в Кореї, Індокитаї, Малайї.
Важливу роль у боротьбі за мир і міжнародну безпеку повинна була зіграти Організація Об'єднаних Націй (ООН). Вона почала свою роботу в січні 1946 р. Вже на перших чотирьох сесіях Генеральної Асамблеї ООН (з 1946 по 1949 р. включно) СРСР вніс важливі пропозиції про заборону виробництва і застосування атомної зброї з установою в рамках Ради Безпеки міжнародної комісії з контролю над підприємствами , що виробляють розщеплюють матеріали; про загальне скорочення озброєнь і невідкладному заборону виробництва та використання атомної зброї; про заборону пропаганди війни та про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ведуть таку пропаганду; про скорочення державами - постійними членами Ради Безпеки протягом одного року своїх збройних сил на одну третину; про укладення п'ятьма великими державами - Великобританією, Китаєм, СРСР, США і Францією - Пакту світу. Ці та інші пропозиції зіграли важливу роль у зміцненні і розширенні антивоєнного та інших демократичних рухів на планеті.
У перші післявоєнні роки в ряді провідних країн Західної Європи були прийняті нові конституції (Франція - 1946 р., Італія - 1947 р., ФРН - 1949 р.). Всі вони носили демократичний характер і закріплювали основні політичні, економічні та соціальні досягнення у формуванні основних механізмів «держави добробуту».
З кінця 40-х до 60-х років у країнах Заходу сформувалося своєрідне згода між помірними консерваторами, лібералами і соціал-демократами щодо принципів державного втручання. Загалом у цей період соціальний реформізм і кейнсіанські принципи державного втручання досягли свого апогею.
Держава надавала активну допомогу розвитку систем охорони здоров'я, освіти, науки. Передбачалося забезпечити рівні стартові можливості всім громадянам шляхом надання соціальних гарантій того, хто цього потребував. Постійно йшов розвиток найважливіших соціальних послуг, до яких належали система родинних допомог на дітей, безкоштовну освіту, пенсійне забезпечення, допомогу по безробіттю і т.д.
Зростаюча роль держави у вирішенні багатьох економічних та соціальних проблем в перші повоєнні роки сприяла не тільки вирішення ключових проблем
суспільства, а й досягненню певної соціально-економічної та політичної стабільності .
Глибокі якісні зміни в структурі економіки призвели до зміни соціальної структури суспільства. Швидкий прогрес науки і техніки зробив величезний вплив на людські фактори виробництва. Це спричинило значне зростання загальноосвітнього і професійного рівня трудових ресурсів, зміни характеру і змісту праці, швидкого кількісного зростання науково-технічних працівників та інженерного персоналу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. Економічні та політичні результати другої світової війни для західноєвропейських країн "
  1. 1.Економіка і соціальна структура
    економічними укладами - Росія, Японія, Австрія, Балканські держави; - ешелон держав Азії, Африки, частково Латинської Америки, що опинилися до початку XX століття на положенні колоній і напівколоній великих держав. Для країн другого ешелону, в тому числі і Росії, характерний особливий тип капіталізму, становлення якого характеризується набагато пізнім початком (XVIII - середина XIX ст.) Слабо
  2. Глава четвер-тая. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
    економічним ладом. Типологія держави. Формаційний і цивилизацион-ний підходи та їх сучасна оцінка. Рабовласницька, феодальна, буржуазна, социалисти-чеський держава. Держава азіатського способу виробництва. Зміна типів держави. «Че-ловеческое вимір» як критерій прогресу державності. Визначити і пояснити основні характеристики держави, тобто вказати
  3. § 8. Демократична революція в Іспанії і Народний фронт
    економічна міць фінансової олігархії і великих землевласників залишалася незайманою, права і прибутку монополій і банків ніхто не обмежував. Зберігалися впливові позиції іноземного капіталу. За церквою, відокремленої від держави, залишилися її капітали і землі. Реакційний генералітет продовжував залишатися на своїх постах. Басконія і Галісія не отримали автономії. Уряд не
  4. 3. Початок II російської революції. Лютий 1917
    економічного розвитку завдання. Однак, не допомогли йому в цьому ні адміністративно-каральні розправи над учасниками революції, ні думські-парламентський бонапартизм, ні смілива і багатообіцяюча столипінська аграрна та правові реформи. Не допомогло і участь Росії у початку першої світової війні відволікти суспільство від гострих соціальних проблем і конфліктів, зупинити і подолати назріваючу
  5. 4. Жовтень 1917 (питання методології)
    економічним і соціальним розвитком країни. Зроблений в кінці XIX - початку XX ривок (з 1861 по 1913 рр.. Обсяг промислового виробництва зріс у 12 разів) посилив розладнаність господарства, уг-лубілся розрив між укладами. До речі, радянські історики змінили погляд на проблему багатоукладності. Багатоукладність не розглядається тепер як особливість Росії і тим більше як джерело революції.
  6. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
    Економічній галузі. Ця політика призвела, мовляв, до розколу селянства, середня і заможна частина якого створила, а потім розширила масову базу білого руху. Так, нібито, більшовики привнесли «зверху» громадянську війну в село. На думку філософа А. Ципко і письменника В. Солоухина, насильство більшовиків проти селян було головною причиною громадянської війни. І хоча цей факт заперечувати
  7. 1.Сущность і уроки НЕПу
    економічної політики. НЕП - це цілісний нерозривний комплекс заходів економічного, політичного, соціального, ідеологічного, психологічного характеру. До кінця 1920 року В. Н. Ленін остаточно зрозумів, що вирішити лобовою атакою долю капіталізму не вдалося. З'ясувалося й інше: спроба здійснення соціалістичного ідеалу за Марксом - націоналізація всієї економіки, банків, злам старого
  8. 2. Індусгріалізація: здобутки та витрати
    економічної і політичної основою союз робітничого класу і селянства. Головною метою індустріалізації було завоювання економічної незалежності країни від світового капіталістичного господарства. Таке розуміння індустріалізації стало поступово затверджуватися з середини 50-х рр.. (З виходом в 1954 р. підручника політичної економії), але тема розвитку важкої промисловості (або однієї її
  9. Драма «розселянення»
      економічної діяльності одноосібних господарств, обмеження їх відтворювальної структури, ліквідацію орендних відносин. Розпочався другий етап формування всеосяжної колгоспної системи, що завершився наприкінці 1930-х рр.. До цього часу питома вага одноосібних господарств у посівних площах скоротився до 1% в 1940 р. (у межах до 17 вересня 1939 р.), в СРСР було колективізовано
  10. 4. Становлення адміністративно-командної системи і режиму особистої влади І В. Сталіна
      економічних методів господарювання, від практики госпрозрахунку означав поворот до адміністративно-командних методів управління. «Штурмові методи» будівництва нового суспільства, методи «кавалерійської атаки» криються не тільки в теоретичних прорахунках керівництва, квапливості Сталіна, бажанні досягти висот соціалізму одним ефективним стрибком. Корінь допущених деформацій лежить в повному перекрученні
© 2014-2022  ibib.ltd.ua