Головна
ГоловнаІсторіяВсесвітня історія (підручники) → 
« Попередня Наступна »
Л. А. Колоцей, М. Я. Колоцей, М.В.Мартен, І. Д. Бєльська. Всесвітня історія новітнього часу: Учеб. пособіе.В 2 ч. Ч. 1 - 1917 - 1945 роки Л. А. Колоцей, М. Я. Колоцей, М.В.Мартен, І. Д. Бєльська / Відп. ред. Л. А. Колоцей. - Гродно: ГрГУ, 2002. - 226 с., 2002 - перейти до змісту підручника

§ 4. Корінний перелом у ході Великої Вітчизняної войни.Советскій тил в роки війни


У той час, коли радянські воїни мужньо зривали відчайдушні спроби ворога оволодіти Сталінградом, радянське Верховне Головнокомандування спільно з командуванням Сталінградського, Південно-Західного і Донського фронтів готувало операцію по оточенню і знищенню ворожого угруповання в районі Сталінграда. У винятково важких умовах північніше і південніше міста були зосереджені великі сили мотопіхоти, танків, артилерії, авіації та інших родів радянських військ.
19 листопада 1942 війська Південно-Західного (командувач - генерал М. Ф. Ватутін) і Донського (командувач - генерал К.К.Рокоссовский) фронтів, а 20 листопада - Сталінградського фронту (командувач - генерал А. І. Єременко) перейшли в контрнаступ на північний захід від і південніше Сталінграда. 23 листопада 4-й механізований корпус Сталінградського фронту під командуванням генерала В.Т.Вольского з'єднався з 4 - м танковим корпусом Південно-Західного фронту під командуванням генерала А. Г. Кравченко в районах населених пунктів Калач і Радянський і завершили оточення німецько-фашистських військ під Сталінградом. Було оточено 22 дивізії, 330 тис. чоловік.
Німецьке командування кинуло на звільнення оточених військ під Сталінградом велике угруповання з району Котельникова під командуванням Манштейна. Але в запеклих боях вона була розгромлена. Прагнучи уникнути марного кровопролиття, радянське командування 8 січня 1943 р. пред'явило ультиматум командувачу оточеними військами Паулюсу про капітуляцію. Паулюс відмовився капітулювати. 1 0 січня радянські війська почали операцію зі знищення оточеного угруповання противника і повністю закінчили її 2 лютого 1943 Були взяті в полон 91 тис. солдатів і офіцерів противника (в т. ч. 2500 офіцерів і 24 генерала), близько 1 40 тис. були вбиті в ході наступу.
Перемога на Волзі внесла вирішальний внесок у створення корінного перелому в ході Великої Вітчизняної війни і всієї другої світової війни. Червона Армія вирвала ініціативу військових дій з рук німецької армії, закріпила її в подальших операціях і після Курської битви безроздільно володіла нею до повного розгрому ворога.
Контрнаступ під Сталінградом поклало початок наступу Червоної Армії взимку 1942 - 1943 р. На всьому фронті від Ленінграда до Владикавказа почалося масове вигнання окупантів з тимчасово захопленої ними радянської території. 18 січня 1943 силами Ленінградського (Говоров) і Волховського (Мерецков) була прорвана блокада Ленінграда на вузькій ділянці. Місто отримало прямий залізничний зв'язок з країною. Були звільнені території Північного Кавказу, Воронезької, Сталінградської областей, Ставропольського, Краснодарського країв.
В результаті зимового переможного наступу 1942 - 1943 р. на фронті довжиною в 1500 км радянські війська звільнили територію в 460 кв. км і просунулися на захід на 600-700 км.
У ході подальшого весняно-літнього наступу радянські війська звільнили м. Курськ. Тут утворилася величезна дуга. Гітлерівське командування намічали зустрічними ударами з Орловського і Бєлгородсько-Харківської плацдармів відрізати радянські війська, розташовані на Курському виступі (німецька план «Цитадель»). Фашисти зосередили на вузькому фронті до 50 дивізій, у т. ч. 17 танкових і 3 моторизованих.
Радянському командуванню вдалося точно визначити час початку німецького наступу. Рано вранці 5 липня 1943 радянська артилерія завдала потужного удару по позиціях супротивника. Авіація з перших же боїв наносила потужні масовані удари по противнику. Величезну роль у зриві німецького наступу зіграла перемога радянських військ в найбільшому танковому бою 12 липня в районі Прохорівки, в якому з обох сторін брало участь 1200 танків. 12 липня німецько-фа-шистського війська були зупинені на Орловсько-Курському напрямку, де їм вдалося пройти всього лише 9 - 1 | 5 км, а 1 6 липня вони були зупинені під Бєлгородом, де просунулися на 15 - 35 км. До 24 липня в результаті контрудару радянських військ противник був відкинутий на вихідні позиції. Літній наступ ворога повністю провалилося. Слідом за цим радянські війська перейшли в наступ на Орловський та Білгород-Харківський плацдарми - найпотужніші стратегічні плацдарми ворога, з яких він мав намір здійснити стрибок на Москву. Ломая наполегливий опір ворога, 5 серпня воїни Червоної Армії оволоділи Орлом і Бєлгородом, а 23 серпня - Харковом.
Битва під Курськом поклала початок великому літньо-осінньому наступу Червоної Армії на величезному фронті від Великих Лук до Таманського півострова протяжністю в 2 тис. км. До кінця вересня радянські війська вийшли до Дніпра на широкому фронті довжиною в 700 км від гирла річки Сож до Запоріжжя. Радянські воїни приступили до форсування Дніпра на чотирьох напрямках: на південь від Гомеля, у Києва, Кременчука та Дніпропетровська. За успішне форсування Дніпра та проявлений при цьому масовий героїзм більше 2,4 тис. солдатів, офіцерів і генералів були удостоєні почесного звання Героя Радянського Союзу. Війська 1-го Українського фронту 6 листопада 1943 в результаті обхідного маневру звільнили столицю України Київ.
У вересні-жовтні 1943 р. війська Північно-Кавказького фронту у взаємодії з Чорноморським флотом ліквідували Таманську угруповання противника, повністю очистили Таманський півострів від ворога і звільнили Новоросійськ (16 вересня). У результаті літньо-осіннього наступу 1943 Червона Армія звільнила велику частину радянської землі, тимчасово захопленої ворогом, визволила з фашистської неволі мільйони радянських людей, повернула батьківщині найбільші промислові та сільськогосподарські райони, відвоювала найважливіші залізничні магістралі, що зв'язують центр країни з півднем, і тим самим поліпшила умови маневрування своїх частин.
Таким чином, час з 19 листопада 1942 до кінця 1943 р. стало періодом корінного перелому в ході Великої Вітчизняної війни. По-перше, в цей період Червона Армія остаточно вирвала ініціативу військових дій з рук ворога і закріпила за собою до кінця війни, по-друге, наша армія провела велике літнє наступ проти армій противника і тим самим поховала фашистський міф про те, що радянські війська нібито нездатні вести успішний наступ в літній час, по-третє, в цей період Червона Армія здійснювала масове вигнання німецьких окупантів з радянської землі; до кінця 1943 р. було звільнено 53% тимчасово захопленої ворогом радянської території, по-четверте, за цей час були знищені найбільш досвідчені кадри німець-ко-фашистських військ. Що стосується Червоної Армії, то в наступальних боях 1943 її бійці ще більш загартувалися, зміцніли і накопичили багатий досвід.
Корінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни означав разом з тим перелом в ході всієї другої світової війни на користь антигітлерівської коаліції, яка все більш гуртувалася й міцніла.
З початком Великої Вітчизняної війни вся життя радянської держави була підпорядкована одній меті - забезпечити фронт всім необхідним для перемоги над ворогом. У директиві ЦК ВКП (б) і РНК від 29 червня 1941 містився заклик: «Все для фронту, все для перемоги!», Який знайшов гарячий відгук у робітничого класу, колгоспного селянства та інтелігенції.
30 червня був затверджений «Мобілізаційний народногосподарський план» на III квартал, однак, у зв'язку з швидким просуванням ворога був прийнятий новий план на IV квартал 1941 р. і на 1942 по районах Поволжя, Уралу, Західного Сибіру, Казахстану та Середньої Азії. План передбачав прискорене промислове будівництво на Сході, збільшення виробництва озброєнь, боєприпасів, сировини для військової промисловості, заліза, нафти. Намічалося переміщення в тил з прифронтової смуги промислових підприємств.
24 червня було створено Раду з евакуації при РНК під головуванням Н.М. Шверника. Тільки за півроку війни в східні райони було вивезено 1523 промислових підприємства. Розміщувалися на сході країни заводи відразу ж починали працювати, іноді без стін і даху. Близько 1,5 млн. вагонів з обладнанням, сировиною, паливом були відправлені на схід, евакуйовано більше 1 0 млн. чоловік. Головними центрами евакуації стали Свердловськ, Новосибірськ та ін
Ряд оборонних підприємств вступав до ладу протягом трьох-чотирьох тижнів. Одним з найбільших танкових арсеналів на Уралі став Челябінськ, який називали Танкоградом. Він об'єднував Челябінський тракторний завод, Ленінградський, Кіровський і Харківський дизельні заводи. У 1942 р. промислові підприємства східних районів виробляли 100% тракторів, 99% коксу, 97% чавуну, 90% сталі, 52% верстатів, 59% електроенергії. Цей економічний потенціал зіграв вирішальну роль не тільки в забезпеченні фронту озброєнням, а й у відновленні народного господарства районів, звільнених від німецької окупації.
Важливий внесок радянського селянства у справу перемоги. Більшість чоловічого населення села було мобілізовано в
армію. У народному господарстві переважаючою стала частка жінок (з 37% до 53% від загальної чисельності працюючих). Вони взяли на себе майже весь обсяг сільськогосподарських робіт. У МТС число жінок-трактористок і комбайнерів в 1942 р. становило понад 40%.
Знизилася технічна озброєність праці в сільському господарстві. Але колгоспи і радгоспи забезпечували армію і країну продовольством, а промисловість - сировиною. У 1941 р. виробництво і заготівля сільськогосподарських продуктів різко скоротилися. Була введена карткова система на продовольчі та промислові товари. Було вжито заходів для відшкодування втрат по розширенню посівних площ в Поволжі, на Уралі, в Сибіру, Казахстані та Середній Азії. У 1942 р. у східних районах посіви зернових культур порівняно з 1940 роком збільшилися на 2,3 млн. га. З грудня 1941 падіння промислового виробництва було призупинено, а з літа 1942 р. позначився явний зростання економічних показників.
На кінець 1942 р. в СРСР було створено злагоджене військове господарство. Важливу роль в цьому зіграла діяльність комітету з обліку та розподілу трудових ресурсів, на який було покладено завдання забезпечення підприємств робочою силою. Щоб замінити пішли на фронт фахівців, 1 млн. 800 тис. осіб пройшли прискорений курс навчання в ФЗУ. Формувалися молодіжні бригади, які боролися за звання фронтових. На кінець 1942 р. таких бригад було більше 10 тис.
У 1942 р. радянська промисловість випустила 25 тис. літаків, близько 24,4 тис. танків, 127 тис. гармат, а фашистська Німеччина справила 14700 літаків, 6200 танків і 38 800 гармат. В кінці 1942 р. СРСР значно випередив Німеччину у випуску бойової техніки не тільки за кількістю, але часто і в якісному відношенні. Модернізований Т-34 перевершував німецького «тигра», а аналога штурмовика ІЛ-2, прозваного «винищувачем танків», німецькій промисловості взагалі не вдалося створити. До початку 1943 р. радянська країна мала таку військово-економічну базу, яка була здатна забезпечити Червону Армію всім необхідним для боротьби проти німецько-фашистських загарбників.
У 1943 р. випуск військової продукції збільшився на 20%. Свого максимального рівня виробництво озброєнь досягло в 1944 р. Радянські заводи в 1944 р. виробляли танків у 7-8 разів, гармат - у 6 разів, літаків і боєприпасів - в 4 рази більше, ніж до війни. Сільське господарство переживало важкі
часи, посівні площі становили 63% від кількості площ довоєнного часу, а валовий сільськогосподарська продукція ледве досягла 37%. У 1944 р. посівні площі в порівнянні з 1943 р. збільшилися на 16 млн. га. Корінний перелом на фронті допоміг виділити частину ресурсів на зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства.
У серпні 1943 р. радянський уряд прийняв заходи з надання допомоги звільненим від ворога територіям. Туди в першу чергу направлялися будматеріали, сільськогосподарський інвентар, сировину. На 1 січня 1945 р. в ці райони було доставлено більше 26 тис. тракторів, 40 тис. різних сільськогосподарських машин і більше 3 млн. голів худоби.
Протягом останнього періоду війни в СРСР велося велике капітальне будівництво (більше 20 тис. будівництв, значна частина яких перебувала в звільнених районах).
Для боротьби з ворогом створювалися народні ополчення, винищувальні, робочі батальйони. У ці добровольчі формування вступили близько 2 млн. чоловік. По всій країні у фонд оборони йшов збір коштів як окремими громадянами, так і колективами. Всього за роки війни від населення у вигляді добровільних внесків надійшли 94,5 млрд. руб., 130,7 кг золота, 13 кг платини, 9,5 т срібла, значна кількість дорогоцінних виробів і інвалюти. За роки війни було випущено чотири державні позики (до бюджету надійшло 76 млрд. руб.). Патріарх Московський і всієї Русі Сергій 22 червня 1941 звернувся до духовенства та віруючих із закликом активно допомагати у захисті Батьківщини від німецько-фашистських загарбників.
У роки війни всі сили вчених були мобілізовані на потреби фронту. У серпні-вересні 1941 р. Академія наук СРСР визначила головні напрямки роботи: вдосконалення бойової техніки і створення нових засобів боротьби з ворогом, наукова допомога промисловості в організації та нарощуванні військового виробництва, вишукування і використання нових сировинних ресурсів країни, скорочення виробничих циклів в металургії, хімічної промисловості, вдосконаленні технології. З цією метою у вересні 1941 р. була створена спеціальна комісія під головуванням президента АН СРСР академіка В.Л.Комарова для виявлення ресурсів Уралу, необхідних для фронту, пізніше робота комісії була поширена на Сибір і Казахстан. У 1942 р. була створена комісія з мобілізації ресурсів Поволжя і Прикам'я для допомоги фронту. Під головуванням ака-
 міка А.Ф. Іоффе почала працювати технічна військово-морська комісія, яка вивчала проблеми безпеки кораблеводіння та посилення бойової потужності Військово-Морського Флоту. Велику роботу виконали вчені-металурги академіки І.П. Бардін, Н.Т.Гудцов та ін Академіки С.И.Вавилов, П. М. Лебедєв створили нові оптичні прилади.
 Над створенням нових типів літаків трудилися конструктори С. А. Лавочкіна, С. В. Ільюшин, А. А. Микулин, А. І. Мікоян, В. М. Петляков, Н. Н. Полікарпов, А. Н. Туполев, А . С. Шведов та ін У 1943 р. фронт отримав новітні літаки ЛА-5, ІЛ-5, ЯК-9, ЯК-7, ТУ-2.
 Конструктори броньовий техніки Ж. Я. Котін, А.А.Морозов та інші трудилися над вдосконаленням важких і середніх танків. У 1943 р. був модернізований важкий танк КВ, що отримав назву KB-2, створені його нові типи ІС, ІС-1, ІС-2 і ІС-3. Їх бронезащита і озброєння були більш потужними, ніж у німецького «тигра». Були створені нові зразки артилерійських систем. Конструктори В. А. Дегтярьов, Ф. В. Токарєв, П.Я.Горюнов і розробили нові зразки стрілецької автоматичної зброї.
 Великий внесок у боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками внесли радянські медики. Їм вдалося розробити принцип і технологію масового впровадження переливання крові, препарати, здатні прискорювати загоєння ран. Після лікування у фронтових і тилових евакогоспіталях в лад поверталися більше 70% поранених.
 Важливим чинником радянської економіки було використання праці ув'язнених. В'язні ГУЛАГу рвалися на фронт. У період важких боїв 1942 р. вони становили спецзагони, що направляються на найнебезпечніші ділянки боїв, які залишилися в живих гарантувалося прощення.
 Народи СРСР страждали від сталінської тиранії. На схід країни в 1941 р. за необгрунтованими звинуваченнями були виселені німці Поволжя. Така ж доля в 1943 р. спіткала калмиків, чеченців, інгушів, кримських татар, карачаївців, балкарців. Примусовому переселенню піддалися етнічні групи болгар, поляків, греків, корейців, турків-месхетинців.
 У всенародну боротьбу з ворогом включилися діячі літератури і мистецтва. Публіцистичні статті та нариси А.Толстого, М.Шолохова, памфлети І.Еренбурга, поезія М. Тихонова, О. Твардовського, А. Суркова допомагали радянським людям вистояти в роки важких випробувань, вселяли впевненість у
 перемозі над ворогом. Вірш К. Симонова «Жди меня» стало найзнаменитішим у воєнні роки. Героїзм радянських людей в тилу ворога, їх відданість Радянській Батьківщині розкривалися в творах Л. Леонова, К. Симонова, Б.Горбатова, В. Василевської, О.Фадєєва, М.Алігер та ін
 Піднесенню народного духу допомагала музика. Незабутні пісні воєнних років створили А. Александров, М. Блантер, І. Ду-наевскій, В.Соловйов-Сєдой, В.Захаров, Т.Хренников та ін Музичним символом стійкості народу в роки війни стала пісня «Священна війна» А. Александрова і В. Лебедєва-Кумача. Героїчна боротьба радянського народу відображена в Сьомий (Ленінградської) симфонії Д.Шостаковича, у П'ятій симфонії С. Прокоф'єва, у Другій симфонії А.Хачатуряна та ін Проти фашизму були спрямовані твори радянських кінематографістів і художників.
 Діячі радянської культури були на передньому плані боротьби з ворогом. На фронті загинули близько 450 письменників, більше 30 кінооператорів, десятки артистів, композиторів, художників.
 Радянський тил постачав фронт зброєю, боєприпасами, продовольством, одягом. Воля воїнів і трудівників тилу злилася в єдине ціле. Єдність фронту і тилу стало одним з найважливіших чинників перемоги.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 4. Корінний перелом у ході Великої Вітчизняної войни.Советскій тил в роки війни"
  1. 1. Велика Вітчизняна війна
      коренилася в тому, що до середини 50-х років в нашій країні в ході формування архівів як центральних, так і обласних йшов процес засекречування окремих фондів. Незважаючи на ці умови, багато що було зроблено. Написані невеликі праці про Героїв Радянського Союзу, видатних партизанах, про дружбу народів у роки війни. Менша увага приділялася проблемам економіки, тут можна відзначити тільки
  2. Оборонні операції
      корінний перелом; завершення руху партизанських з'єднань доводиться на 1944 рік, коли після взаємодії з частинами Червоної Армії по звільненню територій вони вливалися в її ряди. *** При стратегічному плануванні на 1942 рік, що включає наступ і оборону одночасно, Сталіним і Ставкою не були враховані об'єктивні дані. Те, що в основу стратегічного плану Сталіним
  3. § 1. Початок другої світової війни
      корінний перелом у ході війни, крах наступальної стратегії фашистського блоку. IV період (січень 1944 - 9 травня 1945 р.) - розгром фашистського блоку, вигнання ворожих військ за межі СРСР, відкриття другого фронту, звільнення від окупації країн Європи, повний крах фашистської Німеччини та її беззастережна капітуляція. Закінчення Великої Вітчизняної війни. V період (9 травня - 2 вересня 1945
  4. 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
      корінний Литви. Литовські князі брали місцеві звичаї, управляли «по старине», зберігали раніше сформовану систему власності. Велике князівство Литовське склалося як федерація окремих земель і князівств. Ступінь їх залежності від центральної влади була різна. Форми цієї залежності, що склалися історично (це багато в чому визначалося обставинами входження тих чи інших земель в
  5. 4. Зміст, рушійні сили і етапи визвольного руху в X IX столітті
      Корінні догм в історичній науці була ленінська періодизація визвольного руху. Десятки років покоління радянських людей сприймали ленінську схему, що характеризується насамперед двома тезами: 1) визвольний рух - це революційний рух, 2) воно проходить три етапи-дворянський (1825-1861 рр..), Разночинский (18611895 рр..) І пролетарський (1895 -1917 рр..) відповідно до
  6. 2. Революція 1905-1907 рр..
      корінні і радикальні зміни суспільства в цілому, або окремих його частин відносно самостійне по відношенню до цілого (вказанетвір, с. 11). Простіше поняття «революція» можна розкрити так: революція - це відносно швидке, радикальне, насильницьку зміну політичної та соціальної структур, а також основних систем цінностей, які склалися в суспільстві. Тільки революції,
  7. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
      корінного будівництва Червоної Армії. Так, в травні 1918 року в її складі налічувалося 264 тис. бійців, наприкінці грудня того ж року - 1 млн. 630 тис., в кінці 1919 року - 3 млн., а на 1 листопада 1920 року - 5,5 млн. червоноармійців, командирів і комісарів. Серед них було 370 тис. комуністів і комсомольців, до 300 тис. добровольців-інтернаціоналістів, в т.ч. 80 тис. угорців, 40 тис. китайців,
  8. 1.Сущность і уроки НЕПу
      ході до НЕПу в історіографії другої половини 40-х - початку 50-х рр.. розглядався традиційно, в руслі установок «Короткого курсу історії ВКП (б)»: писалося про неминучий відмову від політики «воєнного комунізму», досить складна ситуація 1921 значно спрощувалася. Перелом у підходах до НЕПу стався в середині 50-х рр.., Коли вийшла монографія Е.Б. Генкиной про перехід до НЕПу (1954 р.) і
  9. 2. Індусгріалізація: здобутки та витрати
      корінних відмінностях радянського методу індустріалізації від капіталістичного, назвав одне з таких відмінностей: в капіталістичних країнах індустріалізація зазвичай починається з легкої промисловості, в нашій же країні цей «звичайний шлях» партія відкинула і почала з розгортання важкої індустрії. Односторонньо тлумачачи це положення, багато істориків та економісти поставили знак рівності між методом
  10. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
      Корінні з боку інших держав, з іншою релігією, іншими політичними цілями, Останнє взагалі загрожувало Уніч-тожение народу, і добровільне з'єднання з Росією було для такого народу історичним спасе-ням, благом. Про це не можна забувати. Як не можна забувати і про завоювання. Теоретично цю залежність між завоюваннями і організацією політичної влади також зауважив все той же
© 2014-2021  ibib.ltd.ua