Головна
Cоціологія || Гуманітарні науки || Мистецтво та мистецтвознавство || Історія || Медицина || Науки про Землю || Політологія || Право || Психологія || Навчальний процес || Філософія || Езотерика || Екологія || Економіка || Мови та мовознавство
ГоловнаМедицина → Біологія. Частина 1
««   ЗМІСТ   »»

ПОПУЛЯЦІЙНО-СТАТИСТИЧНИЙ МЕТОД

За допомогою популяційно-статистичного методу вивчають спадкові ознаки у великих групах населення, в одному або декількох поколіннях. Суттєвим моментом при використанні цього методу є статистична обробка отриманих даних. Цим методом можна розрахувати частоту народження в популяції різних алелей гена і різних генотипів за цими аллелям, з'ясувати поширення в ній різних спадкових ознак, в тому числі захворювань. Він дозволяє вивчати мутаційний процес, роль спадковості і середовища у формуванні фенотипова поліморфізму людини за нормальними ознаками, а також у виникненні хвороб, особливо зі спадковою схильністю. Цей метод використовують і для з'ясування значення генетичних факторів в антропогенезу, зокрема в расообразованія.

При статистичній обробці матеріалу, одержуваного при обстеженні групи населення по цікавого дослідника ознакою, основою для з'ясування генетичної структури популяції є закон генетичної рівноваги Харді - Вайнберга. Він відображає закономірність, відповідно до якої за певних умов співвідношення алелей генів і генотипів в генофонді популяції зберігається незмінним в ряду поколінь цієї популяції (див. Розд. 10.2.3, т. 2). На підставі цього закону, маючи дані про частоту народження в популяції рецесивного фенотипу, що володіє гомозиготних генотипом (аа), можна розрахувати частоту зустрічальності зазначеного алеля (а) в генофонді даного покоління. Поширивши ці відомості на найближчі покоління, можна передбачити частоту появи в них людей з рецесивним ознакою, а також гетерозиготних носіїв рецесивного алеля.

Математичним виразом закону Харді - Вайнберга служить формула (РА + qa)2, де р і q - частоти народження алелів А і а відповідного гена. Розкриття цієї формули дає можливість розрахувати частоту зустрічальності людей з різним генотипом, і в першу чергу, гетерозигот - носіїв прихованого рецесивного алеля: р2АА + 2pqAa + q2aa. Наприклад, альбінізм обумовлений відсутністю ферменту, який бере участь в утворенні пігменту меланіну і є спадковим рецесивним ознакою. Частота народження в популяції альбіносів (аа) дорівнює 1: 20 000. Отже, q2 =

1/20 000, тоді q = 1/141, а р = 140/141. Відповідно до формули закону Харді - Вайнберга частота народження гетерозигот = 2pq, т. е. відповідає 2 - (1/141) - (140/141) = 280/20 000 = 1/70. Це означає, що в даній популяції гетерозиготні носії алелі альбінізму зустрічаються з частотою один на 70 осіб.

Аналіз частот зустрічальності різних ознак в популяції в разі їх відповідності закону Харді - Вайнберга дозволяє стверджувати, що ознаки обумовлені різними алелями одного гена. Так, наприклад, встановлено, що в США 29,16% білого населення мають групу крові М, 49,58% - групу MN, 21,26% - групу N. Ці частоти різних фенотипів відповідають формулі р2М + 2pqMN + q2N. Отже, ці три варіанти ознаки обумовлені поєднанням двох алелей одного гена, що взаємодіють за типом кодомініро- вання: група М - LmLm, група N - LnLn, група MN - LmLn.

У тому випадку, якщо ген в генофонді популяції представлений декількома алелями, наприклад ген групи крові системи АВ0, співвідношення різних генотипів виражається формулою (р1А + qIB + rl0)2.

  1. Елонгація трансляції - біохімія частина 2.
    Елонгація являє собою утворення і подовження поліпептидного ланцюга, що формується на рибосомі. Цей процес відбувається за участю ГТФ і трьох факторів елонгації. Ці фактори у прокаріотів мають позначення: EF-T U , EF-T S і EF-G, або просто: T u , T s і G. Фактор елонгації Т і утворює комплекс
  2. Елонгація реплікації - біохімія частина 2.
    Від -кінця праймера починається синтез нового ланцюга ДНК за допомогою ДНК-полімерази III. Синтез йде в напрямку одночасно на обох ланцюгах матриці. З огляду на той факт, що ланцюга се антіпараллельни, новосін- тезірованние ланцюга також повинні були б рости в протилежних напрямках
  3. Електролітична дисоціація - біохімія людини
    Електричні властивості розчинів речовин залежать від природи розчиненої речовини. Речовини, розчини яких добре проводять електричний струм, називають електролітами. Речовини, розчини яких слабо проводять електричний струм, називають неелектролітами. Шведський вчений С. Арреніус (1859-1927)
  4. Екзоцитоз і ендоцитоз - біохімія
    Великі макромолекули (білки, полінуклеотіди або полісахариди), навіть великі частки можуть як поглинатися, так і сскретіроваться клітинами. При їх перенесення відбувається послідовне утворення і злиття оточених мембраною пухирців (везикул), т. Е. Перенесення речовин разом з частиною
  5. Дві сигнальні системи дійсності - ендокринна і центральна нервова системи, вища нервова діяльність, аналізатори, етологія
    Вища нервова діяльність, зокрема аналіз і синтез, ґрунтується на сигнальні системи. Для тваринного, як вказує І. П. Павлов, дійсність сигналізується майже виключно тільки подразниками і слідами від них. це перша сигнальна система, або сигнальна система дійсності. Дія різних предметів і явищ
  6. Довгастий мозок і вароліїв міст - ендокринна і центральна нервова системи, вища нервова діяльність, аналізатори, етологія
    Довгастий мозок і варолиев міст разом складають задній мозок. Анатомічно і функціонально задній мозок пов'язаний зі спинним мозком, мозочком і великими півкулями головного мозку. У ньому замикаються дуги багатьох сложнокоордінірованним рухових процесів. Сегментарна будова, чітко виражене в
  7. Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями нирок, сечовипускання - сестринська справа в хірургії
    Основні питання глави 1. Спостереження за сечовипусканням, його частотою і характером. 2. Взяття сечі для дослідження, напрямок її в лабораторію. 3. Заходи при гострій затримці сечі, виклик рефлексу сечовипускання. Катетеризація сечового міхура; види катетерів; техніка катетеризації м'якими
  8. Доброякісні пухлини ободової кишки - факультетська хірургія
    За походженням доброякісні пухлини ободової кишки поділяють на дві групи: епітеліальні і нееіітеліальние. На практиці найчастіше доводиться зустрічатися з пухлинами, що розвиваються з епітелію кишкової стінки, так званими поліпами. За визначенням, яке С. А. Холдинг (1955), істинним поліпом
© 2014-2022  ibib.ltd.ua