Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії (підручники) → 
« Попередня Наступна »
Ш.М.Мунчаев, В.М.Устінов. Історія Росії. - Видавнича група ИНФРА - НОРМА. 592с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 3. Утворення СРСР і національно-державне будівництво

В роки громадянської війни склався військово-політичний союз радянських республік. Влітку 1919 р. ВЦВК РРФСР за участю представників інших республік прийняв декрет "Про об'єднання республік: Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби з імперіалізмом". Визнаючи незалежність і право республік на самовизначення, було вирішено об'єднати їх військові, господарські, фінансові зусилля і в галузі залізничного транспорту для боротьби з об'єднаними силами внутрішньої і зовнішньої контрреволюції. У складних умовах війни вдалося створити єдину військову організацію республік.

Шість республік - РРФСР, УРСР, БРСР, Азербайджан, Вірменія, Грузія і дві народні радянські республіки - Бухарська і Хорезмська продовжили зближення і в умовах миру. Зміцнювалися їх економічні та політичні зв'язки.

Активно йшов процес радянського національно-державного будівництва в Радянській Росії. Ще в травні 1918р. в складі Російської Федерації була створена Туркестанська автономна республіка; в березні 1919 р. створюється Башкирська автономна республіка; в 1920 р. була створена Киргизька, в 1925 р. - Казахська і Татарська автономні республіки. У 1921-1922 рр.. в складі Радянської Росії були утворені Дагестанська, Горська, Якутська, Аджарська і Абхазька автономні республіки (дві останні згодом увійшли до складу Грузинської республіки). У процесі національно-державного будівництва на початку 20-х рр.. в Росії були створені також одинадцять автономних областей. Одночасно продовжували зміцнюватися міжреспубліканські зв'язки в галузі військового та господарського будівництва. З цією метою були укладені багатосторонні договори про військово-господарський союз.

В результаті в 1922 р. на Міжнародній Генуезької конференції делегація РРФСР представляла всі радянські республіки.

У березні 1922 р. Грузія, Вірменія, Азербайджан уклали договір про утворення Закавказької Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки (ЗСФРР). У серпні того ж року під головуванням І.В. Сталіна було створено комісію для підготовки питання про взаємовідносини РРФСР і незалежних національних радянських республік. І.В. Сталін підготував проект резолюції, що передбачає входження в РРФСР України, Білорусії, Закавказьких республік на правах автономних республік. Ця ідея отримала назву проекту автономізації, відповідно до якого ВЦВК і РНК Росії ставали вищими органами державної влади в новій державі, а більшість наркоматів республік підпорядковувалося відповідним наркоматам РРФСР.

Ознайомившись з матеріалами комісії, В.І. Ленін пише для членів Політбюро лист "Про утворення СРСР", в якому підкреслює, що РРФСР повинна визнати себе рівноправною з іншими республіками і "разом і нарівні з ними" увійти в новий союз.

18 грудня 1922 Пленум ЦК прийняв проект Союзного договору, а 30 грудня 1922 р. було скликано I з'їзд Рад. На з'їзді Рад з доповіддю про утворення СРСР виступив Генеральний секретар ЦК більшовицької партії І.В. Сталін, зачитавши текст Декларації і Договору про утворення СРСР.

Присутні на з'їзді глави делегацій республік підписали Договір та Декларацію. Створення Союзу було законодавчо оформлено. Делегати обрали новий склад ЦВК СРСР.

У 1924 р. проходить національно-територіальне розмежування Середньої Азії, в результаті якого виникли Узбецька і Туркменська союзні республіки, що увійшли в лютому 1925

до складу СРСР. У складі Узбекистану була створена Таджицька автономна республіка; в складі Росії - Кара-Киргизька (з 1925 р. Киргизька) автономна область.

Одночасно продовжували удосконалюватися і автономні відносини. У першій половині 20-х рр.. у складі РРФСР були утворені автономні республіки - німців Поволжя, Бурят-Монгольська. В Азербайджані отримали права автономії Нахічевань і Нагорний Карабах, у складі УРСР утворилася Молдавська АРСР.

Проте багато проблем, успадковані з дореволюційних часів, вирішені не були. Це стосувалося насамперед національного розмежування в Закавказзі і Середньої Азії.

31 січня 1924 II з'їзд Рад затвердив Конституцію СРСР. Були створені союзні наркомати, що відали зовнішньою політикою, питаннями оборони, транспорту, зв'язку, планування. Веденню верховних органів влади підлягали, крім того, питання кордонів СРСР і республік, прийом до Союзу. У рішенні інших питань республіки були суверенними. Вирішальну роль у створенні єдиного багатонаціонального союзної держави зіграла Росія, навколо якої на добровільних засадах згуртувалися всі радянські республіки. Будучи першим багатонаціональною державою, РРФСР стала по суті прообразом Союзу РСР. Не зважаючи з труднощами і нестатками, Росія надавала в ці роки безкорисливу допомогу іншим республікам, внесла великий внесок у подолання відсталості національних республік.

Освіта СРСР і прийняття Конституції ще не означали остаточного дозволу всіх національних проблем, що існували в країні.

У середині 20-х рр.. було проведено укрупнення БРСР. До її складу з РРФСР передавалися області з переважанням білоруського населення - Вітебська та Гомельська, частина Смоленської. Враховуючи наявність в Росії національних меншин - євреїв і ін, були виділені національні райони, в яких управління, школа, друк діяли на рідній мові.

Аналогічні процеси відбувалися і в інших багатонаціональних регіонах СРСР, де були створені національні райони, селищні та райради: грецькі, чеські, болгарські та інші, в яких державні та інші органи діяли на рідній мові.

При вирішенні цих питань виникали великі складнощі. Наприклад, багато народності Півночі жили в умовах родового ладу. Тому при введенні радянського управління там зберігався родовий принцип побудови Рад, в кочових районах створювалися кочові Поради. Прагнучи форсувати ці процеси, часто перехід до осілості здійснювали в адміністративному порядку, а родові принципи оголошували контрреволюційними і скасовували.

Складно складалися і міжнаціональні відносини. При створенні федеральних наркоматів були допущені серйозні помилки. Головна з них - вилучення з ведення республік майже всіх господарських функцій і передача управління ними центру.

Для економічного розвитку молодих республік величезне значення мала ліквідація феодальних пережитків, здійснювана в ході земельно-водної реформи. В Узбекистані близько 700 тис. безземельних селян отримали 270 тис. гектарів землі, право безмитно користуватися водними джерелами. У Казахстані у феодалів було конфісковано 150 тис. голів худоби і передано бідноті.

Для розвитку економіки національних районів були потрібні не тільки кошти, а й довгострокові плани розвитку. У 20-і рр.. в цьому напрямку робилися лише перші кроки.

До початку 30-х рр.. в області національних відносин відбулися значні зрушення. Утвердилося правова рівність націй, більшість народів царської Росії отримали державність. Вперше на основі добровільності та рівноправності було створено багатонаціональна держава - СРСР. Робилися перші кроки з подолання фактичної нерівності - ліквідації розриву в економічному, культурному відношенні і т.д. Національна політика була спрямована на знищення міжнаціональної ворожнечі, на зміцнення союзу трудящих всіх націй і народностей.

У 1932 р. ВЦВК РРФСР зазначав, що досягнуті великі успіхи в збільшенні питомої ваги представників корінних національностей в апараті управління автономних республік і автономних областей. Підкреслювалося, що виборні органи складаються переважно з людей місцевих, які знають мову, побут, традиції і звичаї відповідних народностей. Рідна мова корінних національностей вже широко застосовувався в апараті як розмовна і як мова діловодства. Але так було не скрізь. У травні 1936 ЦВК СРСР засудив порушення радянської демократії в Чечено-Інгушетії та Дагестані, що виразилися у зміні голів Рад без проведення виборів та введення в Поради осіб, не обраних депутатами.

За рівнем соціально-економічного та політичного розвитку республіки, що увійшли до складу СРСР, сильно відрізнялися один від одного. Розрив можна було ліквідувати різними шляхами: або розвивати в колишніх окраїнах виробляє промисловість, розміщуючи підприємства відповідно з інтересами республік, не забуваючи, звісно, і загальносоюзних; або прискорено розвивати промисловість у вже наявних промислових районах двох найрозвиненіших республік - РРФСР і УРСР, в них же створювати нові економічні зони на основі підприємств великої промисловості, решта ж республіки розглядати насамперед як джерела сировини.

Наприклад, можна відзначити, що до 1932 РРФСР давала 73%, а Україна - 18% промислової продукції країни. Ще більш велика була частка цих республік в машинобудуванні. Інші республіки отримували допомогу в промисловому будівництві. Мова йшла не тільки про продукцію, засобах, а й про підготовку кваліфікованих кадрів. Значний крок у розвитку промисловості зробили східні райони РРФСР. Створення "другого Баку" на основі видобутку нафти в Башкирії і Татарії, видобуток кольорових металів в Якутії, Дагестані, Північної Осетії сприяли промисловому розвитку цих районів. До 1937 р. промислове виробництво в Татарії зросло порівняно з 1913 р. у 8 разів, в Якутії - в 15 разів. Казахстан, який входив до 1936 р. в РРФСР, за другу п'ятирічку подвоїв промислове виробництво і давав близько 75% союзного виробництва свинцю.

У першій половині 30-х рр.. три автономні області РРФСР були перетворені в автономні республіки, утворена Єврейська автономна область. Якщо до 1939 р. на Півночі існував лише один - Ненецький національний округ, то після прийняття ВЦВК постанови про створення національних округів і районів на Крайній Півночі і Далекому Сході було створено 8 національних округів в 14 національних районах. Пізніше їх кількість зросла. До середини 30-х рр.. до складу СРСР входило 7 союзних і 19 автономних республік.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. Утворення СРСР і національно-державне будівництво "
  1. 1. Національний характер
    освічених верствах населення і хуліганство в його нижчих шарах. В історії Росії було багато причин, які породжували соціальну несправедливість або супроводжувалися насильством над особою. Це якраз і було живильним середовищем, благодатним грунтом для нігілізму, народництва, а потім і для політичного терору, спочатку індивідуального, а потім і масового. Багато справедливого є в таких словах
  2. 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
    Освіту (Училище правознавства), на початку своєї кар'єри займав кафедру цивільного права в Московському університеті, був відомий своїми працями з історії права. У 1859 році його статтю про графа В. Н. Паніна (міністрі юстиції) А. И. Герцен помістив у своєму «Колоколе», в ній учений критикує всю систему судочинства в Росії, вимагаючи гласності в суді, вважаючи, що вона допоможе вилікувати хвороби
  3. 1.Економіка і соціальна структура
    утворень, особливості капіталістичної еволюції в Росії. У числі цих особливостей можна назвати: історично стислий термін (пореформене 40-річчя) капіталістичного розвит-ку, своєрідне поєднання спонтанних процесів становлення капіталізму «знизу» з активною протекційною урядовою політикою «зверху» по форсованому розвитку залізничного транспорту та окремих
  4. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
    Утворень, диверсійно-терористичні акції. Які причини і хто винуватці громадянської війни? Однозначної відповіді на це питання поки немає. Насамперед, на наш погляд, ніяк не можна розглядати громадянську війну у відриві від попередніх їй революційних процесів. І, звичайно ж, революції завжди чреваті громадянськими війнами. Прав видний російський історик В.П. Дмитренко у своєму чіткому
  5. 8. Про характер суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр..
    Освіти, всі класи і верстви суспільства отримали доступ до знань, і скарбів культури, була сформована радянська інтелігенція, головним чином за рахунок вихідців з робітників і селян, великих успіхів досягли наука і техніка. Але культ особи Сталіна, адміністративно-командна система і тут наклала свою зловісну друк. Марксистсько-ленінська ідеологія у вульгарній сталінської
  6. § 3. Підстави виникнення і припинення права власності
    утворення державного підприємства в акціонерне товариство припиняється право державної власності та право господарського відання зазначеного підприємства і виникає право власності самого акціонерного товариства. Член кооперативу, що повністю вніс пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надане йому в користування, набуває на це майно
  7. Глава четвер-тая. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
      утворень. Та й вся страхітлива механічна система уявлень про державу - машина, знаряддя, механізм - працювала виключно на панування, влада однієї партії, а потім і її лідерів - генеральних секретарів. За бортом міркувань про сутність держави залишалися багато інші його характеристики. У першу чергу це стосується того общесоциального змісту, який укладено в
  8. Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
      утворення з державою в цілому. Політичний же режим характеризує, як, яким чином здійснюється державна влада в конкретному суспільстві, за допомогою яких прийомів і методів держава виконує своє соціальне призначення: забезпечує економічне життя, громадський порядок, захист громадян, вирішує інші загальносоціальні, національні, класові задачі. Не важко помітити, що
  9. Глава шоста. ФУНКЦІЇ І забезпечує їх СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ
      утворень змінюються залежно від зміни класової сутності і форми держави, остільки для визначення цієї залежності цілком доречним є поняття саме функції. І це поняття особливо широко було використано для визначення діяльності соціалістичної держави - його ролі як головного знаряддя побудови соціалізму, придушення експлуататорських класів, організації
  10. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
      утворень, а з іншого - це розгляд повинен йти з урахуванням своєрідності, особливостей виникнення, розвитку Російської держави, його функціонування на різних етапах. Сенс і мета такого розгляду - в теоретичних відповідях на питання про сучасний державно-правовому стані Росії, про тенденції, шляхи і перспективи її державно-правового розвитку. Але і це ще не все.
© 2014-2021  ibib.ltd.ua