Чинним Цивільним кодексом України передбачено такий порядок спадкування: спадкування за законом та спадкування за заповітом. Коли громадянин не залишив заповіту або заповіт виявився недійсним, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або громадянин розпорядився лише частиною свого майна, настає спадкування за законом (в останньому випадку спадкування за законом буде мати місце щодо майна, відносно якого немає розпоряджень у заповіті). Спадкоємці за законом поділяються на дві черги. До складу спадкоємців першої черги входять такі особи: 1. Діти; 2. Дружина померлого; 3. Батьки померлого; 4. Онуки та правнуки померлого. Вони мають право одержати спадщину лише за умови, коли їх мати чи батько (відповідно дід або баба), які мали право на спадщину, померли ще до її відкриття. До складу спадкоємців другої черги входять такі особи: 1. Брати та сестри померлого. 2. Дід та баба померлого. Особливе місце серед спадкоємців за законом займають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Вони не входять ні в першу, ні в другу чергу спадкоємців за законом. За наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, що закликається до спадкоємства. Отже, вони приєднуються до спадкоємців або першої, або другої черги залежно від того, яка черга спадкоємців фактично успадковує майно. При спадкуванні за законом спадкове майно ділиться на рівні частини між особами, які закликані до спадкування у порядку черговості. окрім двох випадків: 1.щодо розподілу майна між онуками та правнуками. 2.щодо предметів домашньої обстановки та вжитку.
|
- Видача вкладу після смерті вкладника.
спадкування, або жоден із спадкоємців не прийняв спадщину або відмовився від її прийняття, то суд визначає перехід вкладу померлого по праву оподаткування у власність територіальної громади за місцем відкриття рахунку. Такий вклад перераховується територіальної громаді на підставі свідоцтва про право на спадщину або рішення суду з цього питання чи копію одного з цих документів, засвідченої
- № 133. Прийняття спадщини та відмова від спадщини.
спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право. Для того щоб прийняти спадщину, спадкоємець повинен подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном. Якщо спадкоємець
- 141. Поняття спадкового правонаступництва.
спадкуванням). Умови та порядок спадкування регламентуються рядом цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно-правовий інститут - спадкове право. Сторонами спадкового правонаступництва є: Спадкодавець - це громадянин, майно якого після його смерті переходить у спадщину до інших осіб. Спадкодавцем може бути тільки громадянин, незалежно від віку, статі, стану здоров'я
- 3. Законодавство про нотаріат
спадкування" від 24 червня 1983 р., "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 25 грудня 1996 р. При вчиненні нотаріальних дій застосовуються і акти місцевих органів влади та управління. На території Автономної Республіки Крим застосовується законодавство цієї територіальної одиниці України. Питання вчинення нотаріальних дій за кордоном
- 33. Участь в цивільному процесі органів державної влади і місцевого самоврядування.
спадкування, а також у справах окремого провадження про встановлення юридичних фактів, від яких залежить здійснення громадянами таких прав. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, державні комітети України: з водного господарства, земельних ресурсів, лісового господарства, з питань геології та використання надр, їх органи на місцях можуть відкривати у
- 87. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.
спадкування (відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмова від її прийняття). Таку спадщину може бути визнано відумер-лою (ст. 1277 ЦК). Предметом судової діяльності в даному разі є визначення підстав для визнання спадщини відумерлою. Процесуальний порядок розгляду та вирішення регулюється ст. 1277 ЦК та ст.ст.
- 1. Конституційне право на житло, його зміст.
спадкування, через укладення цивільно-правових договорів тощо. Отримати житлове помешкання у користування можна за договором найму, безоплатного користування, за заповітом і т. і. Таким чином, в умовах ринку житла кожен громадянин при здійсненні своїх житлових прав повинен розраховувати на те житлове помешкання, яке він може набути. Але необхідно зазначити, що з урахуванням принципу
- 49. Спадкування житлових приміщень. Успадкування житлових приміщень, що у власності спадкодавця, здійснюється за закону і з заповіту.
спадкування за законом має місце, якщо заповіт не залишено, якщо заповідана тільки п'яту частину майна чи заповіт у частині визнано недійсним. Передбачено дві черги визнання спадкоємців по закону: насамперед успадковують діти (зокрема усиновлені), чоловік і батьки (усиновителі) померлого, і навіть дитина померлого, народжений після смерті Леніна; у другу чергу - брати і померлого, його дід і баба
- 14. Припинення зобов'язань.
спадкування переходять права вимоги до себе ж у зобов'язанні. Зобов'язання припиняється також і у разі неможливості його виконання. Однак цю неможливість має бути зумовлено обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає. Переважно ці обставини мають об'єктивний характер, напр., знищення майна, що становить предмет зобов'язання внаслідок дії непереборної сили. Смерть фізичної особи-боржника та
- 105. Поняття спадкування. Суб'єктний склад правовідносин спадкування.
спадкування за заповітом; спадкування за законом. Законодавець надає перевагу спадкуванню за заповітом, в якому особа може висловити свою волю щодо розпорядження належним їй майном на користь будь-якої іншої особи. Спадкування за законом може мати місце лише за умов: відсутності заповіту; визнання його недійсним; неприйняття спадщини або відмова від її прийняття; неохоплення заповітом усієї
|