| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
|
Поняття та ознаки юридичної особи в різних цивільно-правових системах. Теорії юридичної особи. Поняття та основні принципи правоздатності юридичних осіб у цивільному праві зарубіжних країн. Обсяг прав юридичних осіб у теорії та практиці зарубіжних країн. Класифікація юридичних осіб у зарубіжних правових системах. Ознаки приватних та публічних юридичних осіб. Поняття корпорації за правом зарубіжних країн. Поняття установи за правом зарубіжних країн. Поняття та ознаки торгового товариства у праві зарубіжних країн. Суб'єктами цивільних i торгових відносин у зарубіжних країнах, безумовно, є не тільки окремі фізичні особи, але й об'єд- нання людей, що створюються задля досягнення певних цілей. Ідею існування певних організації (союзів), які мають неподільне, відокремлене майно, виступають у цивільному обороті від свого імені, доля яких не залежить від зміни складу їх учасників, намагалися обґрунтувати ще римські юристи (II-I ст. до н. е.). Нині правовою формою такого об'єднання осіб для участі в цивільному (торговому) обороті є інститут юридичної особи. Юридичною особою визнається організація, що має відокремлене майно, самостійно виступає в цивільному обороті від свого імені набуває прав та обов'язків, здатна нести самостійну майнову відповідальність та бути позивачем i відповідачем у суді. Вона має певні додаткові ознаки, індивідуалізована в цивільному обороті та має правоздатність, яка в багатьох правових системах розглядається як спеціальна. Юридична особа (в праві зарубіжних крані) - це суб'єкт ци-вільного права, який має притаманні лише йому майнові права й обов'язки, виступає від свого імені та існує незалежно від осіб, які входять до його складу. Правова доктрина визначає такі ознаки юридичних осіб: майнова відокремленість; самостійна майнова відповідальність за угодами, які укладає юридична особа; організаційна єдність; наявність цивільної та цивільно-процесуальної правоздатності; незалежність існування юридичних осіб від членів (учасни-ків); найменування юридичної особи, яке має відрізнятися від найменувань інших суб'єктів права й є необхідним для ідентифікації її в цивільному обороті. Юридична особа має бути легалізована через реєстрацію у процесі створення. У всіх країнах порядок утворення юридичних осіб залежить від їх виду. Юридичні особи публічного права створюються на підставі публічно-правового акту. Юридичні осо- би приватного права виникають за участю приватних осіб, створюються одним з наведених нижче способів. А) Дозвільний. Для створення юридичних осіб необхідно доз- віл компетентного органу державної влади, який вирішує питання про доцільність утворення нового суб'єкта права. Б) Явочно-нормативний. Порядок виникнення та діяльність певного виду юридичних осіб регулює загальний нормативний акт. Право на визнання за об'єднанням прав i статусу юридичної особи набувається за умови виконання передбачених цим загальним нормативним актом вимог. Таке визнання (право) засвідчу-ється реєстрацією цього об'єднання як юридичної особи. Цей спосіб є найпоширенішим у всіх країнах, що вивчаються. В) Явочний. Для утворення юридичних осіб необхідним є позитивне вираження зазвичай наміру діяти в ролі особливого (певного) суб'єкта права. Цей спосіб дає змогу максимально розширити свободу утворення юридичних осіб. За явочним способом виникають, зокрема, у США - корпорації - de facto; у Франції - асоціації. Одне з найдискусійніших у правовій науці питань пов'язане з правосуб'єктністю юридичної особи, тобто її правоздатністю (та дієздатністю), наявністю у неї властивостей суб'єкта права, що є обов'язковою умовою її участі в цивільному обороті, у господарських та інших правовідносинах. У основі наукової дискусії лежить питання, хто є носієм якостей юридичної особи - реальний суб'єкт права чи штучне утворення, яке існує тільки абстрактно (бо реально діє тільки людина) та має певне юридичне закріплення. Спроби знайти відповідь на це питання зумовили виникнення різноманітних теорій юридичної особи, що розвиваються i в сучасній цивілістиці. У зарубіжних правових системах сформувалися різні оригінальні теорії юридичної особи. Зок-рема, у континентально-євро- пейському праві виявлено кілька фундаментальних теорій, що, як вважають, істотно впливають на практику та визначають розвиток законодавства. Основними є «теорія фікції» та «теорія реаль-ності юридичної особи. Інші переважно схиляються або до першої з названих («фікційних» теорій), або до другої («реалістичні» теорії). Цивільне право зарубіжних країн розрізняє загальну й спеці- альну правоздатність юридичних осіб. Загальна правоздатність надає право юридичній особі набувати будь-які цивільні права й нести цивільні обов'язки, за винятком таких, для яких необхідною передумовою є природні якості людини. Спеціальна правоздатність юридичної особи означає, що вона має право вступати лише в такі правовідносини, які є необхідними для досягнення зазначених у законі чи статуті цілей. Спеціальна правоздатність юридичної особи була характер-ною для попередніх історичних періодів, хоча формально цей принцип і нині зберігається в законодавстві багатьох країн. Фактично ж у сучасному світі спеціальною правоздатністю наділяють переважно юридичних осіб, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку. Щодо комерційних (приватних) юридичних осіб, то стійкою є тенденція до легалізації їхньої загальної правоздатності. Найповніше вона розвинулась у Швейцарії, де в цивільному кодексі закріплено принцип загальної правоздатності: юридичні особи можуть набувати будь-яких прав та обов'яз- У французькому праві також формально закріплено принцип спеціальної правоздатності юридичної особи, однак у доктри- ні та судовій практиці щодо об'єднань, діяльність яких спрямована на одержання прибутку, основною є тенденція легалізації загальної правоздатності, яка полегшує обіг капіталів у пошуках найвигідніших сфер його застосування. Законодавство Франції про торгові товариства передбачає недійсність обмежень щодо повноважень осіб, які діють у ролі органа товариства щодо третіх осіб; визначені статутом товариства цілі мають значення лише у відносинах стосунках членів товариства. Акціонерне законодавство взагалі передбачає спрощений порядок зміни цілей товариства. Англія завжди визнавала загальну правоздатність щодо юридичних осіб, створених спеціальним актом короля. Проте щодо інших юридичних осіб застосовувалася спеціальна правоздатність. Угоди, що виходили за межі цілей юридичних осіб, вважалися недійсними як угоди, укладені з перевищенням повноважень - ultra vires (понадсилу). Вони не користувалися позо- вним захистом. Згодом судова практика, формально не відміняючи принципу спеціальної правоздатності, стала ширше тлумачити повноваження юридичної особи, якими вона наділяється для досягнення цілей. У 1972 році був уведений в дію закон про Європейське товариство, згідно з яким будь-яка угода, укладена за рішенням керівників об'єднань (юридичних осіб), стосовно добросовісного контрагента вважається укладеною в межах пов- новажень цієї юридичної особи. У США формально вважається діючим принцип ultra vires, однак фактично легалізовано загальну правоздатність юридичних осіб. Судова практика визнає за корпорацією такі категорії прав: позитивно виражені повноваження (явні) й такі, що припускаються (неявні). Якщо угода й визнана ultra vires, вона не є недійсною, за винятком випадків, коли жодна із сторін ще не розпочала виконання угоди. Якщо принаймні одна із сторін виконала угоду хоча б частково, то вона є дійсною й зобов'язує всіх учасників. Легалізація загальної правоздатності закріплена й в Уніфікованому законі про підприємницькі корпорації. У праві зарубіжних країн легалізовані різноманітні за характером діяльності та організаційною структурою юридичні особи. Їх класифікація здійснюється на різних підставах. В усіх країнах у законодавстві та правовій доктрині передусім розрізняють юридичні особи публічного та юридичні особи приватного права. Юридичні особи публічного права виникають на підставі публічно-правового акта (закону, адміністративного акта), вони реалізують цілі публічного характеру, зазвичай державні (владні) або суспільно корисні, вони наділені владними повноваженнями. Юридичні особи приватного права виникають на основі приватноправового акта (установчого договору); створюються відповідно до цивільного законодавства певної країни на розсуд приватних осіб, реалізують цілі, які визначаються приватними осо- бами, зазвичай приватного характеру. Матеріальну основу діяльності таких юридичних осіб також створюють приватні особи. Приватними юридичними особами можуть бути як різноманітні торгові товариства, так i установи чи інші утворення. Має певну практичну цінність поділ юридичних осіб й за такими підставами: за формою власності - державні та недержавні; за цілями діяльності: комерційні та некомерційні; за складом засновників: такі, що створюються тільки юридичними особами, тільки державою, будь-якими учасниками ци-вільного обороту; за характером правомочностей учасників щодо самої юридичної особи: такі, в яких засновникам належить право власності чи інші речові права; в яких засновники мають зобов'язальні права (торгові товариства, кооперативи); в яких засновники не мають зобов'язальних прав (наприклад, громадського об'єднан- ня, фонди та ін.); за способом утворення: такі, що утворюються дозвільним, явочним, нормативно-явочним способами; за видами засновницьких документів: договірні, договірно-статутні, статутні; за кількістю засновників: колективні та одноособові. Важливе значення має поділ юридичних осіб на комерційні (торгові) та некомерційні (цивільні), а також на спілки (об'єднання) та установи. 1. Поняття юридичної особи за правом інших держав. 2. Теорії юридичної особи. 3. Класифікація юридичних осіб у теорії та практиці зарубіжних країн. 5. Поняття установи за правом зарубіжних країн. 6. Обсяг прав юридичних осіб у теорії та практиці зарубіжних країн. 7. Ознаки приватних і публічних юридичних осіб. 8. Поняття та ознаки торгового товариства у праві зарубіжних країн. 9. Види товариств за правом зарубіжних країн. 10. Види приватних юридичних осіб Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. - К., 1999. С. 476-492. Богатых Е. Гражданское и торговое право (От древнеримского к современному российскому). - М., 2000. - С. 43-56, 65-87. Цивільне право: Учебник / Под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Тол- стого. - М., 1997. - С. 58-75, 110-168. Гражданское и торговое право капиталистических государств. - М., 1993. - С. 75-91, 124-377. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. - М., 2001. - С. 300-303, 487-508. Канзафарова И. С. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учеб. пособ. - Харьков, 2003. - С. 14-77, 102-136. Костин А. А. Правовое положение торговых товариществ в капиталистических и развивающихся странах. - М., 1979. - С. 8-18. Кочергина Е. Организационно-правовая форма юридических лиц: Генезис доктрин и подходов // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2003. - № 1. - С 36-39. Кулагин М. И. Предпринимательство и право: Опыт Запада. - М., 1992. - С. 37-57. Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн. - К., 1996. - С. 50-81. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и особенная части. - М.: Дело, 2000. - С. 116-140. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование. - М., 1999. - С. 90-103. Цивільне право України / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1. - С. 51-77. Шимон С. І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 72-93. Юридическая энциклопедия / Под общ. ред. Б. Н. Топорнина. - М, 2001. - С. 434-435, 1087, 1180-1185, 1219. Business Law / J. Scott Slorach MA(Oxon), Solicitor & Jason G. Ellis MA(Oxon) / Oxford uпiversity Press, 2004. - Pp. 37-132. Burgerliches Gesetzbuch / Zivilrecht: Wirtschaftrecht; Stud - Yur - Nomos - Textausgaben. - 1. Aufl. - Baden - Baden: Nomos - Verl. - Ces., 1992. Gower aпd Davies' Principles of Modern Company Law / Paul. L. De- vis / Oxford university Press, 2003. юридична особа; теорія юридичної особи; дієздатність юридичної особи; корпорація; установа; товарист- во; товариство з обмеженою відповідальністю; повне товариство; негласне товариство; юридична особа приватного права; юридична особа публічного права. Охарактеризуйте «теорію фікції» юридичної особи, яку заснував німецький юрист К.Ф. Савіньї. Дайте визначення поняття юридичної особи у праві зарубіж- них країн. Які види юридичних осіб у англо-американській правовій системі ви знаєте? Дайте стислу характеристику юридичної особи публічного права. Дайте стислу характеристику юридичної особи приватного права. Чи є за англо-американською системою права визначення «установи» як юридичної особи. Якщо є, то дайте його. Чи є за романогерманською системою права визначення «установи» як юридичної особи. Якщо є, то дайте його. Назвіть організаційні форми комерційних корпорацій за законодавством США. Поняття та порівняльна характеристика суб'єкта цивільних та торгових відносин у праві зарубіжних країн. Які види майнової відокремленості юридичних осіб ви знаєте? Як розуміють поняття юридичної особи за правом Англії та Німеччини. Назвіть організаційні види здійснення підприємницької діяльності за правом країн англосаксонської системи права. Назвіть організаційні види здійснення підприємницької діяльності за правом країн романогерманської системи права. Назвіть істотні (основні) ознаки господарської організації за правом інших держав. Які теорії юридичних осіб ви знаєте? Охарактеризуйте юридичних осіб приватного права. Охарактеризуйте юридичних осіб публічного права. Що таке установа за правом Німеччини та Англії? Дайте визначення «корпорації» та назвіть її характерні оз- наки. Назвіть види класифікацій господарських організацій за тео- рією та практикою господарського права зарубіжних країн. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "" |
||
|
|
||