ГІПОФІЗ

Розташований гіпофіз в так звані турецькому сідлі основної кістки черепа і як би висить на ніжці під гіпоталамусом. У ньому розрізняють передню частку (аденогипофиз) І задню частку (нейрогипофиз). Вони розвиваються з різних ембріональних зачатків. Задня частка гіпофіза в процесі еволюції відокремилася досить пізно, лише у амфібій. Це було пов'язано з переходом до наземного способу життя і необхідністю більш точно регулювати водно-сольовий баланс.

Гіпофіз рясно забезпечується кров'ю, причому кров до передньої долі гіпофіза потрапляє від гіпоталамуса (рис. 11.10).

Иннервируется передня частка незначно, в основному симпатичними нервами. А задня частка інтенсивно інервується великими пучками неміелінізірованних нервових волокон, які починаються в гіпоталамусі.

ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНА СИСТЕМА

Гіпоталамо-гіпофізарна система забезпечує перемикання нервових імпульсів на ендокринну регуляцію функцій, т. Е. Є центральною ланкою нейро-гуморальної регуляції діяльності організму.

Гіпоталамус (супраоптичне і паравентрикулярное ядра) синтезує і виділяє особливі нейрогормони (так звані рилізинг-фак- тори), які потрапляють до аденогіпофіза. Серед цих гіпоталамічних нейрогормонів виділяють статііи і ліберіни. Статини надають гальмівну дію на діяльність гіпофіза, а ліберіни - активує.

Мал. 11.10. Будова гіпофіза і його зв'язок з гіпоталамусом¹

¹ Мозок, пізнання, розум: введення в когнітивні нейронауки: в 2 ч. Ч. 1. / під ред. Б. Баарс, Н. Гейдж. М .: БИНОМ. Лабораторія знань, 2014.

Під дією цих факторів гіпофіз (передня частка) або виділяє (либе- Ріни), або знижує виділення (статини) тронних гормонів. Для тронних гормонів гіпофіза існують статини і (або) ліберіни в гіпоталамусі. Чи не для всіх гормонів аденогіпофіза виявлено відповідні статини. Не виключено, що просто ще не всі вони виявлені до теперішнього часу. Все ліберіни і статини мають досить просту хімічну структуру - це пептидні ланцюги, що складаються з 3-41 амінокислотних залишків.

Гіпоталамічні гормони містяться в відростках нейросекреторну клітин у вигляді гранул. Перед тим як вступити в аденогіпофіз, гормон повинен вивільнитися з гранул, пройти через мембрану аксона нейросекреторної клітини і через мембрану капіляра. Ці процеси контролюються медіаторнимі системами мозку (холінергичеськой і моноаміно- виття). Передбачається, що механізм дії гіпоталамічних факторів на аденогіпофіз полягає в тому, що вони викликають деполяризацію клітинної мембрани нейронів аденогипофиза, її проникність змінюються (іони кальцію проникають в клітку і стимулюють секрецію відповідного гипофизарного тропного гормону). Процес цей відбувається відносно швидко. Так, кортикотропін (адренокортикотропний гормон) секретується через 1-2 хв після введення кортиколиберина, тіреотро- пін - через 2 хв після введення тиреоліберином.

Регуляція діяльності гіпоталамо-гіпофізарної системи здійснюється за принципом негативного зворотного зв'язку (рис. 11.11).

Мал. 11.11. Регуляція діяльності гіпоталамо-гіпофізарної системи за принципом негативного зворотного зв'язку¹

Суть цієї регуляції полягає в тому, що МРІ підвищенні в плазмі крові вмісту гормонів периферичних ендокринних залоз зменшується викид відповідного рилізинг-фактора гіпоталамуса і троп- ного гормону гіпофіза. Така регуляція діє навіть у відсутності впливів з боку ЦНС, ЦНС потрібна тільки для пристосування цієї системи до потреб організму. Так, наприклад, при стресі спочатку посилюється секреція гіпоталамусом кортикотропин-рилізинг-фактора (кортиколиберина), який стимулює в гіпофізі синтез і секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ). Цей гормон надходить у кров, до надниркових залоз, де діє на корковий шар і стимулює викид кортикостероїдних гормонів (кортизол). Центральна регуляція цих реакцій здійснюється переважно через лімбічну систему (гіпокамп, мигдалина).

1. Гормони гіпофіза - біохімія людини
   Гіпофіз - шишковидная заліза в головному мозку, ділиться на передню і задню частки. Гормони гіпофіза мають білкову структуру (пептиди з молекулярною масою від 4500 до 34000 г / моль). Передня частка гіпофіза синтезує гормони, які регулюють ріст і функцію ендокринних залоз і впливають на метаболізм
2. Гормони - біохімія людини
   У 1905 р англійський фізіолог Старлінг запропонував називати речовини відносяться до секретів, терміном «г Ормон» (від грец. «Hormao» - привожу в рух, спонукаю). В даний час виділені і хімічно охарактеризовані десятки гормонів. Наука впритул підійшла до розуміння механізму їх дії на молекулярному
3. Гормональна регуляція жіночого статевого циклу - фізіологія людини і тварин
   Люліберін гіпоталамуса впливає на аденогіпофіз, стимулюючи вироблення його клітинами ФСГ. Цей гормон контролює оогенез, стимулюючи перетворення Оогонії в ообласт, а потім - в ооцит і яйцеклітину. Розвиток ооцита йде всередині фолікула, який під впливом ФСГ теж зазнає ряд змін, перетворюючись
4. Головний мозок. Стовбур мозку - анатомія центральної нервової системи
   В результаті вивчення даного розділу студент повинен: знати основні відділи головного мозку, їх взаємне розташування і основний поділ функцій; пов'язані з різними відділами головного мозку черепні нерви, їх сенсорні, рухові і вегетативні функції, а також розташування ядер; найбільш важливі
5. Глюконеогенез з амінокислот - біохімія людини
   При дефіциті інших джерел, наприклад при тривалому голодуванні, здійснюється синтез глюкози з амінокислот, при цьому м'язова маса зменшується. Атоми вуглецю різних амінокислот в кінцевому рахунку можуть давати або ацетил-КоА, або проміжні продукти циклу трикарбонових кислот. Амінокислоти,
6. Глікопротеїни - біохімія людини
   Важливі біологічні функції виконують глікопротеїни, які представляють собою глікокон'югати - углеводсодержащие гетеро- ланцюгові біополімери. Глікопротеїни - це білки, які містять ковалентно приєднані вуглеводи - окремі моносахариди або порівняно короткі олігосахариди. Вуглеводна частина в
7. Гіпотези, що пояснюють механізми старіння - біологія. Частина 1
   Геронтологія знає не менше 500 гіпотез, що пояснюють і першопричину, і механізми старіння організму. Переважна більшість їх не витримало перевірки часом і являє чисто історичний інтерес. Деякі автори розглядають старіння як стохастичний процес вікового накопичення «помилок», неминуче трапляються
8. Гіпофіз - вікова фізіологія і психофізіологія
   Головна залоза внутрішньої секреції. Розташований в поглибленні основи черепа - турецькому сідлі (Див. Рис. 3.1). У дорослої людини гіпофіз важить приблизно 0,5 м Розрізняють передню, проміжну і задню долі гіпофіза (іноді виділяють Туберальна частку). Передня і проміжна частки складають