| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК |
||
|
Авдіснко Михайло (роки н. і см. невід.) - український революційний діяч, член ЦК УСДРП. У 1918 р.- член групи незалежників. У 1919 р. разом з цією групою увійшов до Всеукраїнського ревкому для збройної боротьби проти більшовицького уряду X. Раковського. З 1920 р.- член ЦК УКП. У 30-х роках - репресований. 118, 122 Андрієвська Ольга (роки н. і см. невід.) - член Української партії соціалістів-федералістів. У 20-х роках - співробітник ВУАН. Заарештована і заслана під час процесу СВУ. Подальша доля невідома 82. Андрієвський Віктор (1885-1967) - громадський діяч, публіцист і педагог. У 1917-1918 рр.- губернський комісар освіти на Полтавщині. Співзасновник Української партії хліборобів-демократів. З 1920 р.- на еміграції. Автор праць антисоціалістичного спрямування. Подальша доля невідома 170 Андрієвський Панас (1878-1955) - політичний діяч, мировий суддя, адвокат, член Української партії самостійників-соціалістів, Національного союзу і Директорії. Па еміграції - професор УВУ в Празі 115, 121, 122 Андрій Боголюбський (бл. 1111 -1174) - князь володимиро-суз-дальський, засновник майбутньої московської держави. У 1169 р. зруйнував Київ 101 Анна (роки и. і см. невід.) - дочка візантійського імператора, дружина Ярослава Мудрого 18. Анна Ярославна [1024 (?) - 1075 (?)] - дочка Ярослава Мудрого, королева Франції. У 1049 р. одружилася з французьким королем Генріхом І. Після його смерті (1060) була регентшею під час правління свого сина Філіппа І 18 Антонов-Овсієнко Володимир (1884-1938) - більшовицький військовий діяч. У 1918 р. керував наступом більшовицьких військ на Україну. Пізніше займав ряд постів у Червоній армії та в уряді УСРР. З 1924 р.- на дипломатичній роботі. Репресований 97, 119 Антонович Дмитро (1877-1945) - політичний діяч, історик, мистецтвознавець, один із засновників РУП. У 1917 р.- активний діяч Центральної Ради. У 1917-1918 рр.- морський міністр. У період Директорії - голова дипломатичної місії в Римі. Один із організаторів Українського вільного університету у Відні і Празі, директор Музею визвольної боротьби України в Празі. Автор численних наукових праць 70, 82 Антонович Марко (н. 1916) - син Дмитра Антоновича. Президент Вільної академії наук у діаспорі. Український історик. Співробітник журналу "Український історик". Живе у США 32 Апостол Данило (1654-1734) - гетьман України з 1727 р. Багато зробив для впорядкування козацької адміністрації, для судових реформ, врегулювання соціальних відносин 48, 49 Артем (справж. прізвище Сергеєв Федір) (1883-1921) - радянський партійний і державний діяч. У 1917 р.- секретар 201 комітету більшовицької партії, що об'єднував Донбас, Харківську й Катеринославську губернії. У 1918 р.- голова раднаркому й комісар народного господарства т. зв. Донецько-Криворізької республіки. У 1919 р.- член більшовицького уряду УСРР і один із керівників ІДК КП(б)У, згодом на партійній роботі в Москві 119 Артимович Агенор (1879-1935) - мовознавець, доцент Чернівецького університету, державний секретар освіти і віровизнання ЗУНР. Пізніше - професор УВУ та Українського педагогічного інституту в Празі 140 Аскольд і Дир - напівлегендарні постаті, згадувані в "Повісті минулих літ" як київські князі (IX ст.). їх імена пов'язуються з походами Русі на Візантію й Закавказзя. За літописним описом, Аскольд і Дир були вбиті Олегом і поховані в Києві на Угорській горі (Аскольдова Могила) 17, 22 Атей (рік н. невід. - 339 р. до н. є.) - скіфський цар. За повідомленнями Страбона, панував над більшістю північно-причорно-морських племен. Атей першим із скіфських царів карбував свою монету 11 Багге Пінктон (роки н. і см. невід.) -представник Великобританії при Центральній Раді (січень 1918 р.) 112 Бандера Степан (1909-1959) - голова Проводу ОУН. З 1931 р. - заступник крайового провідника, потім - керівник крайової екзеку-тиви ОУН та крайовий комендант УВО. За організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Перацького у 1934 р. засуджений до смертної кари, яку було замінено на довічне ув'язнення. Звільнений у вересні 1939 р. У 1940 р. очолив революційну фракцію ОУН. 30 червня 1941 р. обраний членом уряду проголошеної у Львові відновленої Української держави. В'язень німецьких концтаборів. Після війни очолював Провід закордонних частин ОУН. Убитий агентом КДБ СРСР 168, 172,'174, 176 Бантиш-Каменський Дмитро (1788-1850) - історик. Автор праць, які написані на основі використання багатих архівних джерел: "Історія Малой России" (т. 1-IV, 1822), "Словарь достопамятнмх людей русекой земли" (т. І-IV) та ін. 54 Баран Михайло (1884-1937) - діяч КПЗУ. У 1920 р.- член Галревкому, пізніше науковий співробітник ВУАН і ректор Київського інституту народного господарства 727 Баран Степан (1879-1953) - визначний політичний, громадський діяч та публіцист у Галичині, член УНДП, а потім - УНДО. У 1918-1919 рр.- член Національної Ради ЗУНР і секретар земельних справ у першому уряді ЗУНР. Посол до "арнишСиКйгс сейму у 1928-1939 рр. 125, 138 Барановський Христофор (1874-1941) - визначний громадський і кооперативний діяч на Наддніпрянській Україні до першої світової війни і в добу відродження Української держави, засновник і директор Союзбанку в Києві, з 1917 р.- голова управи Українбанку, з 1919 р.- голова ради Центрального українського кооперативного союзу - Централу. В період Центральної Ради - генеральний секретар фінансів, в 1920 р.- міністр фінансів УНР в уряді В. Прокоповича. З 1920 р.- на еміграції в Південній Америці 88, 90 Барановський Ярослав (1906-1943) - бойовик, засуджений польським судом у 1926 р. З 1930 р. перебував за кордоном. Із 1933 р.- секретар Проводу ОУН. Вбитий у Львові 169 202 Барвінський Олександр (1847-1927) - визначний педагог, історик, громадсько-політичний діяч. У 1891 -1907 рр.- посол до австрійського парламенту. Заснував Християнсько-суспільну партію. У 1918 р. був секретарем освіти й віровизнання в першому Державному секретаріаті ЗУНР 138 Батий (рік н. невід.- 1255) - монгольський хан і полководець, онук Чингізхана. Протягом 1237-1240 рр. війська Батия завоювали Русь 26 Бачинський Лев (1871 -1930) - адвокат. Голова Української радикальної партії (1918-1930), посол до австрійського парламенту (1907-1918). У період ЗУНР - комісар Станіславського повіту, а потім - віце-президент Національної Ради ЗУНР 140 Бачинський Юліан (1870 - рік см. невід.) - громадський діяч, публіцист, член Русько-української радикальної партії. У 1895 р. опублікував книгу "Україна іггесіепіа", де обгрунтував потребу створення української соборної держави. У 1918 р. був членом Української Національної Ради в Галичині. У 1919 р.- представник УНР у Вашингтоні. Повернувся до УСРР, де в 1934 р. був репресований. Доля невідома 67 Безбородько Олександр (1746-1799) - київський полковник. У 1775 р. переїхав до Петербурга, де здобув блискучу кар'єру, спочатку як секретар Катерини II, а пізніше - канцлер. Мав великий вплив на царя Павла І 53, 54 Безручко Марко (1883-1944) - військовий діяч, генерал-хорун-жий Армії УНР. У 30-х роках - голова Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві 726 Бей Ахмед Нассекі (роки н. і см. невід.) - керівник делегації Туреччини на мирних переговорах у Бресті у 1917-1918 рр. 702 Бердник Олесь (н. 1927 р.) - письменник. За участь у правозахисному русі був ув'язнений у радянських тюрмах і таборах. Звільнений у 1988 р. Ініціатор створення Української Духовної Республіки 178 Берзін Рейнгольд (1888-1939) - командир Червоної гвардії. З січня 1918 р. командував Мінським більшовицьким загоном, який брав участь у наступі на Чернігівщину і Київ проти військ Центральної Ради 99 Бертелемі Генрі (1857-1943) - професор права в університетах Ліона і Парижа, один з головних представників французького адміністративного і цивільного права. Французький генерал, голова дипломатичної місії країн Антанти у Галичині (лютий 1919 р) 145, 146 Білозерський Василь (1825-1899) - громадський діяч. Брав участь в організації Кирило-Мефодіївського товариства. У 1848 р. засланий до Петрозаводська. В 1861 -1862 рр.- редактор першого українського щомісячного журналу "Основа". Активний член гуртка українців у Петербурзі 58, 59 Бісик Микола - сотник Січових Стрільців (київських), учасник антигетьманського повстання (листопад 1918 р) 723 Блакитний Василь (Елланський, 1891 -1925) - революційний діяч і письменник; член УПСР, з 1918 р.- боротьбист, редактор газети "Боротьба", один із ініціаторів влиття боротьбистів до КП(б)У; з 1920 р.- член ЦК КП(б)У, голова Державного видавництва України, головний редактор газети "Вісті ВУЦВК". Під псевдонімом Василя Еллана у 1920 р. видав збірку віршів "Удари молота і серця" 98, 108, 118 203 Богданович-Зарудний Самійло (роки н. і см. невід.) - генеральний суддя Війська Запорізького. Вів переговори в 1650 р. у Варшаві, був на чолі козацького посольства до Москви (1652), до Туреччини (1653) і в 1654 р. знову до Москви 39 Болбочан Петро (1883-1919) - полковник Армії УНР. Вів боротьбу проти більшовиків під час їх наступу в період Центральної Ради. З наказу Директорії восени 1918 р. командував Запорізьким корпусом і всім військом Лівобережно? України. У червні 1919 р. за спробу стати на чолі Запорізького корпусу розстріляний 123 Болен Чарльз Юстіс (1904-1974) - завідуючий відділом країн Східної Європи держдепартаменту США, помічник державного секретаря США по зв'язках з Білим Домом у 1944-1946 рр., перекладач на конференціях у Тегерані і Ялті, посол США в СРСР у 1953-1957 рр. 175 Бота Людвік Луїс (1862-1919) - генерал, учасник Паризької мирної конференції у 1919 р. Очолював місію Антанти в Галичині 146 Бращайко Михайло (1883-1973) - закарпатський політичний і культурний діяч, у 1918-1919 рр.- делегат від Закарпаття в уряді ЗУНР. У 1939 р.- член сейму Карпатської України 157 Бращайко Юлій (1879-1946) - закарпатський політичний і культурний діяч, організатор Хустської Народної Ради у 1919 р. У міжвоєнний період член багатьох культурних і економічних товариств, один із керівників Християнської народної партії. У 1939 р.- посол до сейму Карпатської України і міністр її останнього уряду. Помер у радянській тюрмі 157 Бродій Андрій (рік н. невід. - 1945) - учитель, діяч москвофільської орієнтації на Закарпатті. У 1929-1938 рр.- посол до парламенту ЧСР. У 1938 р.- прем'єр автономного уряду Карпатської України, заарештований за зраду на користь Угорщини. У 1945 р. засуджений радянською владою до смертної кари 155 Брюховецький Іван (рік н. невід.- 1868) - гетьман Ліво-бережної України. Провадив промосковську політику. Під впливом всенародного обурення Андрусівським договором 1667 р. розірвав з Москвою і підняв проти царя повстання, проте був вбитий козаками 47 Бурачинський Осип (1877-1948) - політичний діяч, посол до Буковинського сейму у 1911 -1918 рр. Член Національної Ради ЗУНР від Буковини, державний секретар судівництва 124, 140, 145 Бурундай (роки н. і см. невід.) - монголо-татарський воєвода, був учасником завойовницьких походів на Русь у 30-40-х роках XIII ст. Зруйнував міста-фортеці у Галицько-Волинському князівстві 26 Бутурлін Василь (рік н. невід. - 1656) - російський військовий діяч, дипломат, боярин. Очолював посольство Москви на Переяславській Раді 1654 р. 39 Вагилевич Іван (1811 -1866) - український поет, філолог, етнограф, громадський діяч. Один з організаторів "Руської трійці". Автор "Заміток о руській літературі" (1848). Переклав українською та польською мовами "Слово о полку Ігоревім". У 60-х роках примкнув до польського табору 63 Валуєв Петро (1814-1890) - російський державний діяч-кон-се.рватор, в 1861-1868 рр.- міністр внутрішніх справ. У липні 1863 р. під впливом реакційних публіцистів випустив таємний циркуляр, який 204 заборонив друкування наукових праць і книжок для народу українською мовою, крім творів художньої літератури 60 Вальдгайм Курт (н. 1918 р.) - австрійський державний діяч. Працював у міністерстві закордонних справ та на дипломатичній роботі. У 1968-1970 рр- міністр закордонних справ. У 1972-1981 рр.- генеральний секретар ООН. У 1983-1985 рр.- голова Ради сприяння міжнародному співробітництву. У 1986-1990 рр.- федеральний президент Австрії 195 Василенко Микола (1866-1935) - історик, громадський і політичний діяч. Член ТУП. В 1917 р.- куратор Київського шкільного округу. За гетьманату 1918 р.- міністр освіти. Взяв участь у відкритті українських університетів в Києві та Кам'янці-Поділь-ському, Академії наук. Із 1920 р.- співробітник ВУАН 107, 109, 112 Василій II (958-1025) - візантійський імператор 187 Василько Романович (бл. 1204-1270) - волинський князь, спершу у Бересті, а з 1245 р.- у Володимирі. Союзник свого брата Данила Романовича у боротьбі з галицькими боярами, поляками й уграми, що претендували на Галич 25, 26 Вашінгтон Джордж (1732-1799) - американський державний діяч. Головнокомандуючий американською армією під час війни за незалежність у Північній Америці у 1775-1783 рр. У 1789 р. обраний першим президентом США 57 Вернадський Володимир (1863-1945) - природознавець, основоположник геохімії і біогеохімії. У 1917-1921 рр. працював на Україні. Перший президент Української Академії наук 112 Виговський Іван (рік н. невід.- 1664) - гетьман України у 1657-1659 рр. Прагнув добитися повної самостійності України, спираючись на Швецію і Польшу, для цього в 1658 р. підписав Гадяцьку .угоду. У 1659 р. розбив московське військо під Конотопом 43, 44, 45 Винниченко Володимир (1880-1951) - український письменник, політичний діяч. Один з організаторів Центральної Ради, заступник її голови, голова Генерального Секретаріату і генеральний секретар внутрішніх справ. Із серпня 1918 р.- голова Українського Національного Союзу, організатор антигетьманського повстання. В листопаді 1918 - лютому 1919 рр.- голова Директорії. У 1919 р. емігрував. У 1920 р. повертався на Україну, був заступником голови Раднаркому та наркомом закордонних справ, із серпня 1920 р.- на еміграції, де присвятив себе літературній діяльності 82, 85, 86, 88, 90, 98, 102, 113, 114, 115, 117, 119, 120, 121, 130 Витвицький Степан (1884-1965) - політичний діяч, журналіст, член УНДП. У 1918 р.- член Національної Ради ЗУНР. Був одним з організаторів возз'єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. Згодом - державний секретар закордонних справ, голова місії ЗУНР в Парижі і Ловдоні. У 1925-1939 рр.- діяч УНДО. З 1954 р.- президент УНР в еміграції 128, 145 Вишневенький Дмитро (роки н. і см. невід.) - перший відомий в історії козацький отаман. Близько 1550 р. на острові Мала Хортиця на Дніпрі збудував Запорізьку Січ і об'єднав козаків для боротьби з татарами. У 1563 р. потрапив в турецький полон і був страчений. Герой народної пісні про Байду 35 Віміна Альберто (1603-1667) - у 1650 р. був послом Венеціанської республіки з дипломатичною місією у Б. Хмельницького. Залишив "Звідомлення про походження і звичаї козаків" 41 205- Вітик Семен (1876-1937) - громадсько-політичний і профспілковий діяч на Дрогобиччині. Засновник УСДП, посол до парламенту. В період ЗУНР - комісар Дрогобиччини, віце-президент Національної Ради. З 1919 р.- на еміграції. У 1925 р. переїхав до Харкова. Репресований 134, 140, 141 Вітовський Дмитро (1877-1919) - полковник УГА, державний секретар ЗУНР. Був членом радикальної партії. У травні 1919 р.- член делегації ЗУНР на конференції в Парижі. Загинув в авіакатастрофі 135, 136, 137, 138, 140 Вовчок Марко (псевдонім Марії Вілінської, по чоловікові - Маркович, 1833-1907) - письменниця. Була знайома з Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Костомаровим, І. Тургенєвим, О. Герценом, М. Добролюбовим. Твори мали антикріпосницьке спрямування. Описувала історичне минуле України 59, 60 Волобуєв Михайло (1900-1932) - український економіст. Заперечував теорію єдності російської економіки до революції, вимагав розглядати Україну як історично оформлений "народногосподарський організм", що має власні шляхи розвитку. Репресований 150 Володимирко Володарович (1104-1152) - галицький князь. Ставши у 1124 р. Звенигородським князем, він з часом приборкав непокірних удільних князів та бояр і в 1144 р. об'єднав Звенигородське, Галицьке, Перемишльське, Теребовлянське князівства в єдине Галицьке князівство. Вів успішну боротьбу проти польських та угорських феодалів, які намагалися загарбати Галичину 25 Володимир Мономах (1053-1125) - київський великий князь у 1113-1125 рр. Один з найвидатніших державних діячів українського середньовіччя. Провів правові й фінансові реформи в Києві. Талановитий публіцист, написав твір "Повчання дітям" 19, 23 Володимир Ольгердович (роки н. і см. невід.) - перший київський князь із династії Гедиміновичів (1362-1394), вигнаний з Києва Вітовтом, владу якого не визнавав. Володимир був у залежності від татарського хана 34 Володимир Святославич (рік н. невід. - 1015) - великий князь київський, один з найбільших державних діячів княжої України. Об'єднав східнослов'янські племена в одну державу. У 988 р. запровадив християнство як державну релігію Русі. Русь за його князювання досягла найбільшої могутності 7, 18, 19, 20, 22, 24, 31, 116 Волошин Августин (1874-1946) - провідний культурний і громадсько-політичний діяч Закарпаття, греко-католицький священик. У 1917-1938 рр.- директор вчительської семінарії в Ужгороді. Був організатором і брав участь в роботі ряду українських громадсько-політичних організацій Закарпаття. Із 1938 р.- прем'єр автономного карпатсько-українського уряду. У 1939 р.- президент Карпатської України. Автор ряду підручників 155, 156, 157, 158, 159 Вороний Микола (1871 -1940) - поет. Переслідувався поліцією. Член РУП. Жив на еміграції у Відні та Львові. Працював у пресі. У 1920-1926 рр.- знову на еміграції. У 1926 р. повернувся в Україну. У 30-х роках репресований 70 Вольф Арнольд - австрійський старшина німецького походження, полковник УГА, командир II корпусу УГА 126 Врецьона Євген (н. 1905) - провідний діяч УВО й ОУН. Один з організаторів військових частин у Карпатській Україні у 1939 р. і УПА, член УГВР. З 1945 р.- на еміграції 159 В'язлов Андрій (1862-1919) - громадський діяч. Депутат І Державної Думи. Член ТУП, пізніше УПСФ. В період Центральної 206 Ради - губернський комісар Волині, у 1918 р.- міністр юстиції в уряді Української держави, у 1919 р.- голова Українського Червоного Хреста 80 Галаган Григорій (1819-1888) - громадський діяч-українофіл. Член підготовчих комісій перед реформою 1861 р. Із 1865 р.- земський діяч-меценат: за ініціативою й при матеріальній підтримці Галагана відкрито гімназію в Прилуках (1874) й багато народних шкіл, а також колегію Павла Галагана в Києві (1871). Матеріально підтримував журнал "Киевская старина". У 1873-1875 рр.- голова південно-західного відділу Географічного товариства 59 Галецький Оскар (1891 - р. см. невід.) - польський історик, був професором Фордчан університету в Нью-Йорку. Автор праць про Велике князівство Литовське й Берестейську церковну унію 36 Галлєр Юзеф (1873-1960) - польський генерал, у 1918-1919 рр. сформував у Франції польські дивізії, які були кинуті проти УГА і примусили галичан відступити за Збруч 136, 145, 146 Ганкевич Лев (1883-1962) - адвокат, оборонець у кримінальних політичних процесах, журналіст і співредактор української газети "Вперед" у 1918-1922 рр., діяч УСДП. Був членом Національної Ради ЗУНР. У 1939 р. виїхав на еміграцію 75 Гаха Еміль (1872-1945) - президент Чехо-Словаччини у 1938-1939 рр., президент "Протекторату Богемії і Моравії" у 1939-1945 рр. Помер в ув'язненні 157 Гель Іван (н. 1937) - правозахисник. За спеціальністю - історик. Неодноразово був засуджений за звинуваченням у т. зв. антирадянській агітації і пропаганді. Після звільнення у 1989 р. один із засновників Української гельсінської спілки. Був депутатом, заступником голови Львівської обласної Ради (1990-1994). Активний учасник суспільно-політичного життя 178 Гедимін, Гедимінас (рік н. невід.- 1341) - великий князь литовський (1316-1341). У 1340 р. поставив свого сина Любарта князем на Волині. Від Гедиміна залежними були київські і смоленські князі 32, 33 Генріх І (1008-1060) - французький король у 1031-1049 рр., дружиною якого була дочка київського князя Ярослава Мудрого Анна 18 Геральд III (Сміливий) Сігурдссон (1015-1066) - ватажок варязької дружини, король норвезький (бл. 1047-1066) 18 Гсрбель Сергій (роки н. і см. невід.) - політичний діяч часів гетьманату. До революції 1917 р.- губернатор у Харкові. Влітку 1918 р.- міністр харчових справ у кабінеті Ф. Лизогуба, після проголошення федерації - прем'єр-міністр і міністр земельних справ (14.ХІ-14.XII 1918 р.). Подальша доля невідома 114 Германаріх (роки н. і см. невід.) - король остготів у IV ст. до н. є. До складу держави Германаріха входили різні племена Східної Європи 14 Геродот (484-425 рр. до н. є.) - найвизначніший грецький історик, названий "батьком історії". Бував в Україні. У своїй 9-томній історії подав докладний опис території України й народів, що її населяли 5 Герцберг Евальд Фредерік (1725-1795) - невідомий прусський дипломат і міністр 53 Герцен Олександр (1812-1870) - російський публіцист і письменник. Вів боротьбу з російським урядом на сторінках журналів 207 "Полярная звезда" і "Колокол", які видавав у 50-60-х роках на еміграції в Лондоні. Визнавав права України на незалежність 61 Гітлер Адольф (1889-1945) - диктатор Німеччини. З 1921 р.- голова Націонал-соціалістської німецької робітничої партії. Із 1933 р.- рейхсканцлер. У 1934 р. об'єднав у своїх руках виконавчу, законодавчу й судову владу і дістав титул "фюрера" німецького народу і рейху. Запровадив тоталітарну, терористичну владу в Німеччині. Ворог українського народу і його державності. Планував перетворити Україну, поряд з іншими європейськими територіями СРСР, у німецьку колонію, а Галичину і Крим приєднати безпосередньо до рейху. Бессарабію й територію Трансністрії планував передати Румунії 158, 160, 174 Головацький Яків (1814-1888) - поет, етнограф, фольклорист і педагог. У 1864-1866 рр. - ректор Львівського університету. Входив до "Руської трійці", співавтор "Русалки Дністрової" 63, 64 Голубович Всеволод (1890 - р. см. невід.) - політичний діяч, член У11СР. В період Центральної Ради - генеральний секретар шляхів, пізніше - торгівлі і промисловості. У січні 1918 р. очолював делегацію УНР у Бресті. Після проголошення незалежності України очолював Раду міністрів УНР. У 30-х роках репресований 99, 102, 103, 125 Голубович Сидір (1875-1938) - адвокат, посол до австрійського парламенту та до галицького сейму. Секретар судових справ ЗУНР. У 1919 р.- президент Ради державних секретарів і секретар фінансів, торгівлі та промисловості. У 1924 р. очолював Українську трудову партію. Брав участь у заснуванні УНДО 67, 138, 140 Голуховський Агенор (1812-1875) - польський галицький політик, співпрацював у розробці проекту знесення панщини. Із червня 1848 р.- заступник намісника, з 1849 р.- намісник австрійського цісаря в Галичині (до 1860 р.) 65 Горбачевський Антін (1856-1944) - громадський і політичний діяч у Галичині, співзасновник УНДП, посол до галицького сейму, член Національної Ради ЗУНР. У 1919 р.- член української дипломатичної місії у Варшаві. У 1927-1939 рр.- член польського сенату 140 Горбовий Володимир (1898-1984) - адвокат у Галичині, оборонець у політичних процесах. Діяч УВО і ОУН, в'язень Берези Картузької. У 1945 р. засланий більшовиками 170, 171 Гофман Гомілкар (роки н. і см. невід.) - консул Німеччини у Чехо-Словаччині напередодні другої світової війни 158 Гофман Макс (1869-1927) - німецький генерал, представник Німеччини на переговорах у Бресті із Центральною Радою 102, 104 Греков Олександр (1875-1958) - генерал-хорунжий. У 1918 р.- командир Сердюцької дивізії. У 1919 р.- головнокомандувач УГА. У 1945 р. захоплений більшовиками у Відні, засланий у Сибір. У 1956 р. повернувся 123 Гренер Вільгельм (1867-1939) - німецький генерал і політик, начальник штабу німецьких військ, що у 1918 р. були в Україні; сприяв перевороту 29.IV.1918 р., проводив політику ставлення до України як до колонії 706 Гречулевич Василь (1791-1870) - протоієрей, автор відомої книги "Проповеди на малороссийском язьіке" та інших духовних творів, написаних українською мовою 60 Григоренко Петро (1907-1989) - радянський генерал, право-захисник. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих 208 народів. Перебував у радянських тюрмах, таборах і "психушках". З 1977 р. проживав у США 178 Григорьсв (Григорієв) Матвій (1888-1919) - отаман українського війська, підтримував Директорію. У березні-квітні 1919 р. перейшов на бік більшовиків, у травні 1919 р. виступив проти більшовиків, розпочав повстання. Перейшов на бік Махна, де був вбитий махновцями 120, 122 Гринько Григорій (1890-1938) - радянський політичний діяч, боротьбист, з 1920 р.- член КП(б)У. У 1919 р.- член Всеукраїнського ревкому. У 1920-1923 рр.- нарком освіти УРСР, у 1923-1925 рр.- голова Держплану УРСР, з 1925 р.- на різних посадах в уряді СРСР. Репресований 108 Грицай-Перебийніс Дмитро (1907-1945) - політичний і війсь-ковий діяч, референт Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях у 1933-1934 рр., а з 1941 р.- її проводу (у фракції С. Бандери), генерал-хорунжий УПА, з січня 1944 р.- шеф її головного штабу. Загинув у в'язниці у Празі 170, 173 Грінченко Борис (1863-1910) - письменник, педагог, літературознавець, лексикограф, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Редактор ряду українських періодичних видань. Був одним із засновників Української радикальної партії. Виступав на захист української мови 70 Грушевський Михайло (1866-1934) - найвидатніший український історик, організатор української науки, політичний діяч і публіцист, автор 2 тисяч праць, перший президент Української Народної Республіки, академік 17, 19, 33, 50, 51, 68, 72, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 93, 98, 100, 102, 104, 105, 130, 184, 185 Гулак-Артемовський Петро (1790-1835) - поет, 3 1838 р.- декан словесного факультету, у 1841 -1849 рр.- ректор Харківського університету 57 Гулак Микола (1822-1899) - член Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його лівого крила. Під час слідства тримався особливо твердо. У 1847-1850 рр. ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці, потім на засланні в Пермі. З 1859 р.- викладач шкіл в Одесі, Керчі та в Грузії 53 Гуня Дмитро (роки н. і см. невід.) - козацький гетьман у 1638 р. Один з керівників антипольського повстання 1637 р. 37 Гутник Сергій (роки н. і см. невід.) - кадет, фінансист, міністр торгівлі і промисловості в уряді гетьмана Павла Скоропадського 109 Данило Романович (1202-1264) - наймогутніший галицько-волинський князь. Щоб врятувати державу, визнав залежність від Орди. Намагався створити союз з римським папою Інокентієм IV для боротьби проти татаро-монгольських завойовників. Заснував ряд міст (Холм, Львів), реформував військо. Проводив прозахідну політику. З 1253 р.- король 25, 26, 27, 28, 31 Дарій І Гістасп (роки н. і см. невід.) - перський цар, що в 514 або 513 р. до н. є. здійснив похід проти скіфів Північного Причорномор'я // Денікін Антон (1872-1947) - російський генерал, головнокомандуючий російськими антибільшовицькими силами півдня Росії (входили Добровольча армія, козацькі частини Дону і Кубані). Був реставратором російського монархізму 119, 121, 124, 125, 130, 145 Дзерович Юліан (1871 -1943) - галицький педагог, церковний і освітньо-культурний діяч, греко-католицький священик. Був професором Греко -католицької духовної семінарії і Богословської академії у 1/2 9 434~5 209 Львові, активний член ряду товариств, редактор церковних журналів 174 Дідицький Богдан (1827-1908) - галицький москофільський письменник і журналіст, редактор газети "Слово". Доводив, що є одна "руська мова" з двома вимовами. Твори писав "язичієм" 65 Діофант (роки н. і см. невід.) - полководець понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. В останні десятиріччя II ст. до н. є. очолив три військові походи на Кримський півострів. Придушив повстання скіфів під проводом Савмака 7, 9 Добролюбов Микола (1836-1861) - публіцист і критик революційно-демократичного напряму, співредактор журналу "Совре-менник". Прихильно писав про "Кобзар" Т. Шевченка 61 Долгорукий Іван (1764-1823) - російський поет і мемуарист. Пізнавальний інтерес становлять його спогади "Капище мого серця..." і про подорож до Києва у 1817 р., де є докладні описи Харкова, Полтави, Одеси, Умані, Батурина та інших міст України 55 Долинай Микола (роки н. і см. невід.) - лікар, міністр уряду Карпатської України 15 Донський Борис (роки н. і см. невід.) - лівий есер. У 1918 р. вбив у Києві командуючого німецьких армій "Київ" Г. Ейхгорна 110 Донцов Дмитро (1883-1973) - український критик, публіцист, політичний діяч. Був членом УСДРП. У 1914 р. очолив Союз визволення України, але потім з нього вийшов. В Уряді П. Скоропадського в 1918 р. очолив Українське телеграфне агентство. Заснував Українську партію хліборобів-демократів. З 1922 р. жив у Львові, з 1939 р.- на еміграції. У своїх працях виклав основні засади ідеології націоналізму 73, 75, 149, 151, 152, 175 Дорошенко Дмитро (1882-1951) - політичний діяч, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф. Засновник "Просвіти" на Катеринославщині. З квітня 1917 р.- крайовий комісар Галичини й Буковини. Член УПСФ, Центральної Ради, Чернігівський губернський комісар. У травні-листопаді 1918 р.- міністр закордонних справ Української держави. З 1919 р.- на еміграції, де був організатором і співробітником українських наукових установ 17, 74, 80, 90, 107 Дорошенко Петро (1627-1698) - гетьман. Ставши у 1665 р. гетьманом Правобережної України, поставив собі за мету кінцеве звільнення її від поляків. У 1668 р. був проголошений гетьманом України по обидва боки Дніпра. Боровся за незалежну Україну в її етнографічних межах 46, 47 Доценко Олександр (1897-1941) - військовий діяч, історик визвольних змагань, підполковник Армії УНР. У 1919-1920 рр.- ад'ютант головного отамана С. Петлюри 193 Драгоманов Михайло (1841 -1895) - публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один з організаторів Громади у Києві. З 1870 р.- доцент Київського університету. Після звільнення за політичну неблагонадійність у 1876 р. емігрував до Швейцарії, де створив своєрідний осередок української політичної еміграції. У 1889-1895 рр.- професор Софійського університету 52, 61, 62, 66, 70, 152 Драгомирецький Антін (1887 - рік см. невід.) - політичний діяч, у 1917 р,- член Центральної Ради, член ЦК УСДРП, згодом один з керівників групи соціал-демократів-незалежників, що перетворилася на УКП, еволюціонізував з нею до КП(б)У. У 30-х роках репресований. Подальша доля невідома 118, 122 210 Дувірак Григорій (1861 - 1929) - організатор радикального і січового руху на Гуцульщині. Член Президії Національної Ради ЗУНР 140 Ейхгорн Герман фон (1848-1918) - німецький генерал-фельдмаршал. З кінця березня 1918 р. - командуючий групою армій "Київ", яка окупувала Південну Білорусь, Україну і південь Росії. Вбитий у Києві лівим есером Б. Донським ПО Енгельс Фрідріх (1820-1895) - міжнародний комуністичний діяч, один із засновників т. зв. "теорії наукового комунізму" 61 Єгоров Павло (1889 - рік см. невід.) - капітан царської армії. У грудні 1917 - лютому 1918 рр. командував червоногвардійським загоном у боротьбі проти УНР. В період 1918-1920 рр. командував рядом радянських з'єднань, що діяли на Україні. У 30-х роках репресований. Подальша доля невідома 97, 99 Єлизавета (рік н. невід.- 1076) - дочка Ярослава Мудрого. 1044 р. вийшла заміж за Геральда Сміливого, який згодом став королем Норвегії (1047-1066). Цей шлюб зміцнив політичні зв'язки Київської Русі з Норвегією 18 Єфименко Петро (1835-1908) - історик, дослідник звичаєвого права і етнограф. Автор численних праць з історії України та українського побуту XVII-XVIII ст. Своїми поглядами був близький до російських народників. У 1862 р. був засланий в Архангельську губернію. У 70-х роках повернувся на Україну 60 Єфремов Сергій (1876-1937) - український вчений, державний і громадський діяч. Був одним з ініціаторів створення ТУП, у 1917 р. став головою УПСФ. Член Центральної Ради, заступник її голови. Після жовтня 1917 р. повернувся до наукової роботи. Брав участь у створенні ВУАН. Заарештований у 1929 р. як керівник неіснуючої "Спілки визволення України" 79, 80, 82, 85, 86, 88 Єфремов Сергій (1893 - рік см. невід.) - підполковник Армії УНР. У 1917 р.- голова Української військової ради Катеринослав-щини. У 1918 р. командував гайдамацьким полком у боях з більшовиками в Катеринославі. У березні 1939 р. призначений головнокомандувачем збройних сил Карпатської України. Жив на еміграції 159 Жуков Георгій (1896-1974) - маршал, радянський військовий і політичний діяч. Під час війни 1941-1945 рр. був начальником генерального штабу радянської армії, командувачем 1-го і 2-го Українських фронтів. Прийняв капітуляцію німців у Берліні 166 Заїкин Вячеслав (1896 - рік см. невід.) - історик-правознавець, автор праць з історії української державності й історії церкви на Україні в середні віки 40, 45 Залізняк Володимир (1895 - рік см. невід.) - інженер-хімік. У 1918-1920 рр.- урядовець посольства УНР у Відні і Хельсінкі. Діяч УПСР. У 1924 р. повернувся до УРСР, де працював викладачем Київського інституту народної освіти. У 30-х роках заарештований. Подальша доля невідома 83 Залуцький Петро (1887-1937) - учасник більшовицького перевороту в Петрограді. У 1919 р.- голова Миколаївського губернського революційного комітету, у 1920 р.- губкому КП(б)У 129 211 Затонський Володимир (1888-1937) - більшовицький діяч, один із засновників КП(б)У. У першому радянському уряді України був Народним секретарем освіти. У 1920 р.- голова Галревкому. З 1921 р.- на різних партійних і державних посадах. Репресований 127, 128 Заячківський Роман (1881 -1949) - громадський діяч, комісар Коломиї у 1918-1919 рр., президент Нотаріальної палати у Львові у 1941 -1944 рр. Помер на еміграції 174 Зелений (справж. ім'я - Терпило Данило, 1883-1919) - повстанський отаман. У січні 1919 р. виступив проти Директорії, чим допоміг більшовикам здобути Київ, згодом очолив партизанські загони, які воювали проти більшовиків і денікінців 118, 120 Зопіріон (роки н. і см. невід.) - намісник Олександра Македонського у Понті. У 331 р. до н. є. очолив похід проти скіфів та грецьких міст Північного Причорномор'я 6 Ігор (913-945) - великий князь київський, за літописом - син Рюрика, здійснював походи на Каспій, Царгород і в Малу Азію. Загинув при зборі данини з древлян 18, 22, 187 Ізяслав Ярославич (1024-1078) - великий князь київський (з 1054 р.). Син Ярослава Мудрого. Брав участь у складанні 2-ї частини "Руської правди", т. зв. "Правди Ярославичів" 31 Інгігерда (рік н. невід.- 1050) - дочка шведського короля Олафа, друга дружина Ярослава Мудрого 18 Інокентій IV - папа в 1243-1254 рр. У 1246-1247 рр. листувався з князем Данилом і Васильком Романовичами з метою організації протитатарської коаліції й церковної єдності. У 1253 р. послав посольство до Данила й передав королівську корону. Видав буллу із закликом боротися проти татар 26 Ісаєвич Ярослав (н. 1936) - український історик, громадський діяч, академік НАН України, президент Міжнародної асоціації україністів, директор Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Автор праць з давньої української історії та культури 25 Ісаїв Петро (1905-1978) - педагогічний і суспільний діяч, журналіст. В останні роки - професор Українського католицького університету в Римі 29, ЗО, 51 Йордан (роки н. і см. невід.) - історик готів VI ст. Автор праці "Про походження та історію готів" (551 р.), яка містить відомості про розселення й етнічну єдність слов'ян 14 Йоффе Адольф (1883-1927) - радянський дипломат. У 1918 р. брав участь у переговорах з Німеччиною у Брест-Лиговську 102 Казаневич Мар'ян (роки н. і см. невід.) - інженер, державний секретар публічних робіт ЗУНР 140 Каледін Олексій (1861 - 1918) - керівник Донської республіки в 1917-1918 рр., отаман Війська Донського 96, 97 Калиновський Тимофій (40-і роки XVIII ст.- після 1809 р.) - автор кількох неопублікованих повністю історико-юридичних записок, де він обстоював дворянські права не тільки для шляхетства, а й для дворянства 54 Канаріс Фрідріх Вільгельм (1874-1945) - німецько-фашистський військовий діяч, адмірал. З 1935 р.- начальник управління розвідки і контррозвідки ("абверу") при військовому міністерстві, а з 1938 р.- при верховному командуванні збройних сил 161 212 Кандиба Іван (н. 1930) - відомий учасник руху опору радянській системі. Був ув'язнений у радянських таборах. Член ОУН. Проживає у Львові 178 Капніст Василь (бл. 1756-1823) - визначний поет і громадсько-політичний діяч. Був обраний предводителем дворянства Миргородського повіту (1782) і Київської губернії (1785-1787). У 1782 р. написав "Оду на рабство", що була протестом проти скасування державної автономії України. У 1791 р. їздив у Берлін просити допомоги на випадок повстання в Україні проти Росії, але позитивної відповіді не одержав 55 Караванський Святослав (н. 1920) - поет, журналіст, член ОУН. Політв'язень радянських тюрем у 1944-1966, 1968-1979 рр. З 1979 р.- на еміграції 178 Карачевський Осип (роки н. і см. невід.) - член ОУН, у 1939 р.- член командного штабу Карпатської Січі 159, 173 Карл, Карло І (1887-1922) - цісар Австрії, король Угорщини (1916-1918), останній монарх Австро-Угорщини. Проводив прополь-ську політику 77 Карл XII (1682-1717) - король Швеції (з 1697 р.). Під час війни з Росією нав'язав стосунки з гетьманом І. Мазепою, що згодом були оформлені в українсько-шведський союз, і восени 1708 р. рушив на Україну, де зазнав поразки під Полтавою 48, 50 Катерина II (1729-1796) - російська імператриця (1762-1796). За її царювання було ліквідовано залишки політичної автономії України. За її правління приєднано також до Росії Правобережну Україну, південно-українські землі та Крим 49 Квітка-Основ'яненко Григорій (1778-1843) - письменник, громадський діяч. Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812), у виданні першого в Україні журналу "Украинский вестник" (1816-1817) 57, 59, 60 Керзон Джордж (1859-1925) - англійський державний діяч, дипломат. У 1919-1924 рр.- міністр закордонних справ. Автор лінії кордону, яка визначала східний кордон Польщі, в тому числі між Польщею та Україною (лінія Керзона) 162 Кий (роки н. і см. невід.) - легендарний засновник Києва, полянський князь, найстарший з трьох братів (Кий, Щек і Хорив), що збудували місто й назвали його на честь старшого брата 16 Кирило і Мефодій (роки н. і см. невід.) - слов'янські просвітителі, православні проповідники, творці слов'янської азбуки (IX ст.). Переклали слов'янською мовою кілька грецьких церковних книг 22 Климпуш Дмитро (роки н. і см. невід.) - один з керівників Гуцульської республіки у 1918 р. У 30-х роках - організатор Карпатської Січі, у 1939 р.- її командир 158, 159 Клочурак Степан (1896-1990) - закарпатський громадсько-політичний діяч. У 1918-1919 рр. був організатором Гуцульської республіки в Ясіні, потім редактор газети "Вперед", згодом лідер української фракції аграрної партії, а з 1934 р.- редактор її органу "Земля і воля". У 1939 р. посол до сейму і міністр Карпатської України. З 1939 р.- на еміграції в Празі, у 1945-1956 рр.- в радянських концтаборах. Після звільнення проживав у Празі 157, 159 213 Ковалевський Микола (1892-1957) - політичний діяч, кооператор і публіцист. Один з чільних членів і голова Всеукраїнської селянської спілки і УПСР та головний редактор її газети "Народна воля". Член Центральної Ради. Від грудня 1917 р.- міністр продовольчих справ. У період Директорії - міністр земельних справ в урядах Остапенка, Мартоса і Мазепи. З 1920 р.- на еміграції 83, 86 Ковалів Левко (бл. 1890-30-ті роки) - діяч УКП (боротьбистів). У 1917 р.- член Центральної Ради, член ЦК УПСР. Після розпуску партії боротьбистів до КП(б)У не увійшов. Заарештований у 1933 р. і загинув на засланні 83 Колодзінський Михайло (1902-1939) - політичний і військовий діяч. З 1922 р.- член УВО, у 1932-1933 рр.- військовий референт Крайової екзекутиви ОУН. Начальник штабу Карпатської Січі у 1939 р. Загинув при обороні Карпатської України 156, 159, 169 Колчак Олександр (1873-1920) - адмірал російського флоту, з червня 1916 р.- головнокомандуючий Чорноморським флотом, з листопада 1918 р. - "верховний правитель російської держави". Розстріляний більшовиками 145 Колль Георг Йоганн (1808-1878) - відомий німецький географ, мандрівник і письменник. Автор численних творів про країни Європи і Америки, в тому числі про Україну. Його книги належать до найцінніших описів України в першій половині XIX ст. 55 Конар Федір (роки н. і см. невід.) - член Галревкому з 1920 р. Репресований 127 Кониський Олександр (1836-1900) - публіцист і громадський діяч. Брав участь в організації недільних шкіл у Полтаві. Домагався введення в школах української мови. У 1861 р. засланий на північ. Із 1865 р. жив за кордоном. Був одним з фундаторів Наукового товариства ім. Шевченка 54, 60 Коновалець Євген (1891 -1938) - полковник УГА, засновник УВО (1920-1929), голова Проводу ОУН (1929-1939). У 1917 р.- один з організаторів куреня, полку, дивізії, корпусу Січових Стрільців 115, 171, 172 Коріятович Федір (рік н. невід.- 1414) - князь, вигнаний князем литовським Вітовтом з Поділля, був прийнятий угорським королем Жигмонтом і з 1393 р. став паном Мукачівської домінії на Закарпаггі. Заснував монастир в Мукачевому і привів на Закарпаття близько 40 тисяч українців з Поділля 34 Корчинський Михайло (1885-1937) - адвокат, політичний і громадський діяч. У 1917 р.- член Центральної Ради, у 1919 р.- державний секретар у кабінеті С. Остапенка, голова Української Національної Ради у Кам'янці-Подільському 125 Косинський Криштоф (рік н. невід.- 1593) - шляхтич з Підляшшя, гетьман запорізьких козаків (1586). Очолив перше козацьке повстання в 1591 -1593 рр. 37 Коссак Зенон (1907-1939) - член УВО і ОУН, у 1932-1937 рр.- » язень польських тюрем. Загинув при обороні Карпатської України 159, 169 Костельник Гавриїл (1886-1948) - священик, письменник 1 публіцист, філософ-богослов. Після другої світової війни - голова ініціативного комітету для підпорядкування греко-католицької церкви московському патріарху 174 Костомаров Микола (1817-1885) - історик, публіцист і письменник. Був одним із організаторів Кирило-Мефодіївського товариства, автором його програмних документів. Автор праць з історії 214 України. Основоположник народницького напряму в українській історіографії 36, 57, 58, 59, 189 Коструба Теофіл (1907-1943) - монах-василиянин, історик у Львові. Автор праць з історії України княжої доби 30 Костянтин VII Багрянородиий (905-969) - візантійський імператор з македонської династії, письменник 187 Котляревський Іван (1769-1838) - письменник, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема "Енеща" (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою 54, 59 Коцюбинський Юрій (1896-1937) - радянський партійний, державний і військовий діяч. Входив з грудня 1917 р. до першого радянського уряду України - заступник, а потім народний секретар військових справ. Боровся за встановлення влади більшовиків на Україні. Репресований 128 Кравс Антін (1871 - 1945) - генерал-четар УГА, у 1919 р.- командир 3-го корпусу. У серпні 1920 р. із рештками УГА пробився до Чехословаччини 126 Кравчук Леонід (н. 1934) - державний діяч, перший Президент незалежної України. Працював на різних ідеологічних посадах у КПРС, в т. ч. секретар ЦК КП України. З липня 1990 р.- голова Верховної Ради УРСР. У 1991-1994 рр.- Президент України. Нині - депутат Верховної Ради України 183 Крижанівський Федір (роки н. і см. невід.) - кооператор, політичний діяч. Член Української трудової партії та її ЦК. У 1918 р.- працівник Дніпросоюзу. Заарештований більшовиками. Подальша доля невідома 84 Крип'якевич Іван (1886-1967) - історик, академік АН України, професор Львівського університету, директор Інституту суспільних наук АН України. Автор ряду наукових досліджень про українську козацьку державність та Б. Хмельницького, ряду підручників з історії України 10, 17, 33, 41, 51, 173 Кромвель Олівер (1599-1658) - діяч англійської революції XVII ст. Виявляв зацікавленість подіями визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 41 Кузьма Олексій (1875-1941) - журналіст, сотник УГА, редактор органу УНДО "Свобода". Учасник листопадових боїв 1918 р. у Львові 135 Кук Василь (н. 1913) - командуючий УПА з 1950 р. (після загибелі Р. Шухевича). Був захоплений в полон, перебував в тюрмах і таборах. Проживає в Києві 170 Куліш Пантелеймон (1819-1897) - історик, письменник, етнограф. Був членом Кирило-Мефодіївського товариства. У Петербурзі заснував друкарню, де видавав твори українських письменників, працював у журналі "Основа" 57, 58, 59 Кунаков Григорій (рік н. невід.-1659) - дяк Стрілецького, Холопського, Розрядного, потім Запасного приказів у Москві. Автор записки про бойові дії в 1649 р. селянсько-козацьких військ під проводом Б. Хмельницького 42 Курманович Віктор (1876-1945) - генерал УГА, командир групи "Жовква", потім - групи "Південь" і І корпусу УГА. Від лютого 1918 р.- державний секретар військових справ ЗО УНР 140, 159 Куровець Іван (1863-1931) - політичний і громадський діяч. У 1918-1919 рр.- державний секретар здоров'я ЗУНР 138 215 учма Леонід (н. 1938) - народився у Чернігівській області. Закінчив Дніпропетровський університет. Понад ЗО років працював у дніпропетровському об'єднанні "Південний машинобудівний завод", де пройшов шлях від інженера до генерального директора. З 1992 по 1993 р. був Прем'єр-міністром України. 10 липня 1994 р. обраний Президентом України 702 Кюльман Ріхард (1873-1948) - німецький дипломат, у 1917-1918 рр. державний секретар закордонних справ. У 1918 р. підписав мирні договори з Україною і Росією у Бресті 102 Лаврівський Юліан (1821-1873) - суддя, культурний і політичний діяч, народовець, у 1848 р.- член "Руського собору" і "Собору руських учених". У 186) р. заснував "Руську бесіду" і її театр. У 1870-1873 рр. був головою "Просвіти" 65 Лебідь Микола (н. 1910) - революціонер і політик, діяч ОУН. За бойову діяльність та співучасть у вбивстві польського міністра Перацького засуджений до смертної кари, яку замінили довічним ув'язненням, від 1941 р.- заступник С. Бандери. Організатор УПА, співзасновник УГВР у 1944 р. Із 1949 р.- на еміграції 170, 173, 174 Левитський Микола (1870-1935) - політичний діяч, член Центральної Ради від УСДРП, делегат України на мирних переговорах у Бресті. Член дипломатичної місії УНР у Парижі. З 1923 р. проживав у Харкові. У 1929 р. заарештований 102, 103 Левицький Кость (1859-1941) - найвизначніший політичний діяч Галичини кінця XIX - першої половини XX ст. Був співзасновником УНДП. З листопада 1918 р.- голова Державного секретаріату ЗУНР, потім - голова комісії з виборчої реформи при уряді. Після 1923 р. займався переважно науковою діяльністю. В липні 1941 р. був засновником і головою Національної Ради у Львові 74, 77, 128, 134, 136, 163, 164, 174 Ленін Володимир (справж. прізвище Ульянов, 1870-1924) - російський революціонер і політичний діяч, засновник та ідеолог більшовизму і міжнародного комунізму. Організатор жовтневого (1917 р.) перевороту в Росії, став першим головою уряду. Організував завоювання Червоною армією при допомозі місцевих комуністів майже всіх самостійних держав, що утворилися на території Російської імперії 62, 91, 92, 95, 113, 119, 127, 129, 130 Леонтович Володимир (1866-1933) - громадський діяч і письменник. До революції - земський діяч на Полтавщині, член Старої Громади і ТУП. У 1917 р.- член Центральної Ради, в період гетьманату - міністр земельних справ у кабінеті Лизогуба. З 1919 р.- на еміграції 82 Лешко Білий (бл. 1186-1227) - князь сандомирський і краківський. У 1214 р. уклав угоду з угорським королем Андрієм II, за якою угорського королевича Коломана, зятя Лешка Білого, було проголошено королем Галича 25 Лизогуб Федір (1851-1928) - громадський і політичний діяч. У 1901 -1915 рр.- голова Полтавської губернської земської управи. У 1918 р. був міністром внутрішніх справ і головою Ради міністрів Української держави. Помер на еміграції 107, 112, 114 Липа Іван (1865-1923) - громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар. У 1891 р.- співзасновник -таємного товариства "Братство тарасівців", після його розгрому в 1893 р. заарештований. У 1917 р.- український комісар Одеси, член ЦК 216 Української партії соціалістів-самостійників. У 1919 р.- міністр віросповідань УНР 70, 125 Липинський Вячеслав (1882-1931) - історик, соціолог, політик, публіцист. Один із організаторів у 1917 р- Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату - посол України в Австрії. З 1919 р.- на еміграції. Лідер та ідеолог консервативно-монархічного табору. Автор праць "Україна на переломі. 1657-1659", "Листи до братів-хліборобів", "Релігія і церква в історії України" та- ін. ЗО, 50, 84, 151, 152, 153 Лисяк-Рудницький Іван (1919-1984) - політолог, історик. Автор праць з новітньої історії України. Проживав у США /80 Лощенко Семен (роки н. і см. невід.) - сотник, учасник бою під Крутами 29 січня 1918 р. 100 Литвинович Ярослав (1873-1920) - економіст, кооперативний діяч в Галичині. З листопада 1918 р.- недовгий час державний секретар торгівлі ЗУНР 137 Лобода Віктор (1823 - після 1876) - член Полтавської громади. Був прихильником політичної самостійності України. У 1862 р. за участь у політичних гуртках засланий у Пермську губернію. Звільнений у 1868 р. без права повернення в Україну 60 Лозинський Михайло (1880-1937) - публіцист і політичний діяч. З березня 1919 р. - товариш секретаря закордонних справ ЗОУНР і член делегації на мирну конференцію в Парижі. У 1921-1927 рр.- професор УВУ в Празі, з 1927 р.- керівник кафедри права Інституту народного господарства в Харкові. Репресований 140, 145 Лопатинський Юрій (псевдонім Калина, 1906-1982) - військовий діяч, підполковник УПА. Вів переговори з головним командуванням польської Армії Крайової у справі перемир'я та демаркаційної лінії. Подальша доля невідома 159 Лукашевич Василь (бл. 1783-1866) - перекладач Колегії закордонних справ у Петербурзі, потім - предводитель дворянства Переяславського повіту. Член полтавської масонської ложі "Любов до істини" й київської "Об'єднаних слов'ян". Прихильник державної самостійності України. У 1926 р. був ув'язнений у Петропавлівській фортеці, а потім на засланні у своєму маєтку 55 Лук'яненко Левко (н. 1928) - політичний та громадський діяч, депутат Верховної Ради України. Багатолітній в'язень радянських тюрем і таборів. У 1988 р. очолив Українську гельсінську спілку, яка згодом трансформувалася в Українську республіканську партію. У 1992-1994 рр.- Надзвичайний і Повноважний посол України в Канаді. Почесний голова УРП 178, 179, 180 Луцький Остап (1883-1941) - політичний і громадський діяч, визначний кооператор, публіцист і поет. У 1918 р.- в австрійській армії та в УГА. З 1928 р.- один з провідних діячів української кооперації в Галичині; член ЦК УНДО, посол до польського сейму. Автор статей на економічні й суспільні теми. У 1939 р. заарештований більшовиками, загинув в Котласі 164 Любарт (рік н. невід. - бл. 1385) - литовсько-руський князь. Після смерті Юрія II Болеслава був закликаний боярами на галицько-волинський престол, але втримався лише на Волині 33 Любинський Микола (1891 - рік см. невід.) - політичний діяч періоду революції 1917-1920 рр. в Україні, член Центральної Ради, був членом делегації на переговорах в Бресті, в березні-квітні 1918 р.-¦ міністр закордонних справ УНР. У 20-х роках - співробітник ВУАН. Репресований. Подальша доля невідома 102, 103 217 10* Людендорф Еріх (1865-1937) - генерал німецької армії. В період першої світової війни - начальник штабу Східного фронту. З серпня 1916 по жовтень 1918 р.- генерал-квартирмейстєр верховного командування німецької армії 104 Любченко Панас (1897-1937) - радянський партійний і державний діяч. У 1918-1920 рр.- один з керівникіп партії боротьбистів, з 1920 р.- член КШб)У. З 1921 р. на партійній і державній роботі, зокрема в 1934-1937 рр.- голова Раднаркому УРСР 98, 108 Лясота Еріх (1550-1616) - австрійський дипломат. У 1594 р. за дорученням імператора Рудольфа II побував на Запорізькій Січі, щоб запросити козаків на імператорську службу. Залишив щоденник, що є цінним джерелом з історії та географії України 37 Львов Георгій (1861 -1925) - князь, російський політичний діяч. В період першої світової війни - голова Всеросійського земського союзу. Після Лютневої революції - голова перших двох кабінетів Тимчасового уряду. Після жовтневого перевороту в Петрограді емігрував до Франції 78, 80, 89 Мазепа Іван (1639-1709) - гетьман України в 1687-1709 рр. Твердо стояв на грунті української козацько-гетьманської державності й соборності українських земель. Спочатку вважав можливою співпрацю з Москвою, але політика Петра І на Україні в період Північної війни призвела до розриву Мазепи з Росією. У 1708 р. уклав угоду з Карлом XII про приєднання до антимосковської коаліції. Після поразки шведської армії під Полтавою емігрував. Помер у Бендерах, похований у Галаці 47, 48, 50, 54 Мазепа Ісаак (1884-1952) - учений і громадсько-політичний діяч. Один із лідерів УСДРП. Член Центральної Ради. В період Директорії - міністр внутрішніх справ та голова уряду (1919 р.). З 1920 р.- на еміграції. Автор ряду праць з історії революції 1917-1920 рр. на Україні, в тому числі "Україна в огні і бурі революції" в 3-х томах 30, 117, 118, 119, 124, 125 Мазлах Сергій (1880 - рік см. невід.) - діяч КП(б)У. Разом з В. Шахраєм створив першу націонал-комуністичну опозицію (1918 р.) і видав книгу "До хвилі" (1919 р.) з критикою національної політики Леніна на Україні. У 20-х роках - керівник ЦСУ УСРР. Репресований 149 Макаренко Андрій (1885-1963) - політичний діяч. З початку революції 1917 р. організатор українських залізничників і голова їхньої спілки. Співорганізатор повстання проти гетьмана і член Директорії УІІР. З 20-х років на еміграції 115, 121, 122, 125 Макаренко Павло (1892 - рік см. невід.) - політичний діяч. Один з лідерів Української партії самостійників-соціалістів. В період Центральної Ради - комісар при окремій Запорізькій дивізії. На еміграції перебував в Чехо-Словаччині 84 Максимович Михайло (1804-1873) - історик, філолог, етнограф, поет. Був професором Московського університету. Перший ректор Київського університету 59 Макух Іван (1872-1946) - діяч Української радикальної партії, посол до галицького сейму (1908-1918 рр.), член Національної Ради ЗУНР, потім державний секретар праці й відбудови, а з січня 1919 р.- державний секретар внутрішніх справ 138, 140 Мануїльський Дмитро (1883-1959) - радянський партійний і державний діяч. Член Всеукрревкому, член мирної делегації на переговорах з Польщею (1920-1921 рр.), наркомзем УСРР. У грудні 218 1921 р.- перший секретар ЦК КЩб)У. З 1922 р. працював в Комінтерні. У 1944-1953 рр. працював заступником голови уряду УРСР, одночасно - міністр закордонних справ 113, 130 Марітчак Олександр (1887-1981) - адвокат, політичний діяч, професор міжнародного права Львівського таємного університету, діяч УНДО. Після війни - на еміграції 172 Маркевич Микола (1804-1860) - історик, етнограф, поет і композитор. Був близьким з декабристами та Т. Шевченком. Вся літературна й наукова творчість просякнута патріотичним духом. Головний твір М. Максимовича - "Історія Малороссии" в 5-ти томах (1842-1843) 56 Маркович Яків (1696-1770) - державний діяч гетьманщини. Один з найосвіченіших людей свого часу. Найвизначнішим твором Я. Марковича є його "Діяріуш", що охоплює 1717-1767 рр. й містить матеріал для політичної, соціально-економічної й культурно-побутової історії гетьманщини 54 Маркович Яків (1776-1804) - історик. Служив у колегії закордонних справ у Петербурзі. В 1798 р. видав у Петербурзі першу частину праці "Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях", що мала значний вплив на розвиток національної свідомості серед тогочасного українського громадянства 54 Маркс Карл (1818-1883) - основоположник комуністичної теорії 61 Марганець Михайло (1850-1919) - інжеиер-лісовод, державний секретар ЗУНР, співавтор закону про земельну реформу. Розстріляний поляками 140, 150 Мартос Борис (1879-1977) - визначний український громадський і політичний діяч, кооператор і педагог. Працював на Волині, Кубані та на Полтавщині. У 1917 р.- член Центральної Ради, генеральний секретар земельних справ. У 1918 р.- голова управи Всеукраїнського кооперативного комітету, з 1919 р.- міністр фінансів і голова Ради міністрів Директорії УНР. З 1920 р.- на еміграції. Автор праць з теорії кооперації 88, 119, 123, 124 Мартос Олексій (1790-1842) - історик, автор 5-томної історії України, яка через цензурні перешкоди залишилася неопублікованою, а рукопис загубився 54 Масарик Томаш (1850-1937) - чеський мислитель, вчений і державний діяч, довголітній професор Празького університету. У 1918-1935 рр.- перший президент Чехо-Словацької республіки. Виявляв велику прихильність до потреб української еміграції в Чехо-Словаччині 155 Матушевський Федір (1869-1919) - визначний громадський діяч і публіцист, діяч ТУП, згодом Радикально-демократичної партії і УПСР. Член Центральної Ради. У 1919 р.- посол УНР у Греції, де й помер 82 Махно Нестор (1884-1934) - провідник анархістського руху в 1917-1921 рр., керівник повстанських загонів. Неперевершений тактик ведення партизанської війни. На еміграції - в Польщі і Франції 120 Медведєв Юхим (1886-1938) - член УСДРП. У 1917 р.- депутат Харківської Ради робітничих і солдатських депутатів. На з'їзді Рад у Харкові у грудні 1917 р. обраний головою ЦВК Рад України. Очолював радянську делегацію України в Бресті. З початку 20-х років відійшов від політичної діяльності. Репресований 96 Мельник Андрій (1890-1964) - полковник армії УНР, військовий і політичний діяч, один з найближчих співробітників 219 Є. Коновальця. Організатор формації Січових Стрільців у Києві, один з організаторів УВО. З 1938 р.- голова Проводу ОУН. В'язень німецьких концтаборів. З 1945 р.- на еміграції 168 Мендовг (рік н. невід.- 1263) - засновник Литовської держави. Був у союзі з Данилом Романовичем, але в 1258 р. розірвав його і завоював частину руських земель 33 Метлинський Амвросій (1814-1870) - український поет, фольклорист, перекладач, видавець. У 1854 р. видав фольклорну збірку "Народньїе южнорусские песни" 57 Мешко Оксана (1905-1991) - біолог, учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період. У 1947-1955 рр.- в'язень радянських таборів. Один із членів-засновників Української гельсінської групи. У 1980-1988 рр. знову в ув'язненні. Після звільнення проживала в Києві 178 Мирон Іван (1857-1940) - інженер залізничної служби, державний секретар шляхів ЗУНР 137, 140 Милорадович Григорій (1839-1905) - історик і генеалог. Автор багатьох праць з історії Лівобережної України та української генеалогії, геральдики, історичної бібліографії 53, 54 Микола II Романов (1868-1918) - останній російський імператор. Здійснював політику, скеровану на збереження самодержавного ладу, втримання рівноваги в Європі, колоніальну експансію в Азії. Після Лютневої революції заарештований, а у 1918 р. страчений разом із сім'єю більшовиками 78 Михайличенко Гнат (1892-1919) - письменник і політичний діяч, ідеолог лівого крила УКП (боротьбистів), член Центральної Ради. У 1919 р.- нарком освіти УСРР. Розстріляний денікінцями 98, 108, 118 Міллер Дмитро (1862-1913) - історик, дослідник історії гетьманщини й Слобожанщини XVIII ст. 53 Мітрідат VI Євпатор (132-63 рр. до н. є.) - цар Понтійський. На початку свого правління тричі посилав війська на чолі з Діофантом у Крим для подання допомоги Херсонесу і Боспорській державі у боротьбі проти скіфів 7, 9 Міхновський Микола (1873-1924) - політичний та громадський діяч. Автор брошури "Самостійна Україна" (1900), що стала програмою РУП у перший період її діяльності. У 1917 р.- член Центральної Ради та Генерального військового комітету, один з організаторів українського війська. Ідеолог державної самостійності України 70, 71, 72, 175 Многогрішний Дем'ян (роки н. і см. невід.) - гетьман Лівобережної України (1668-1672). В інтересах козацької старшини проводив політику жорстокого придушення антифеодальних виступів селян і козаків. Був ув'язнений царським урядом в Іркутській тюрмі 47 Мойсей (роки н. і см. невід.) - за біблійним переказом, пророк, який у давні часи (ймовірно, в XIII ст. до н. є.) очолив ізраїльські племена і визволив їх з єгипетського полону і після 40 років блукань по Сінайській пустелі й тяжких випробувань привів до "землі обітованої" - Палестини 38 Молотов (Скрябін) Вячеслав (1890-1986) - нарком закордонних справ СРСР у 1939-1949 рр., перший заступник Голови Раднаркому СРСР у 1941 -1946 рр., заступник голови ДКО у 1941 - 1945 рр. 160, 176 Мончинський Чеслав (роки н. і см. невід.) - сотник, організатор антиукраїнського повстання поляків у Львові у листопаді 1918 р. 136 220 Морачевський Єнджей (1870-1944) - член ППС-правиці. У 1918-1919 рр.- прем'єр польського уряду і міністр залізниць. У 1919-1925 рр.- міністр публічних робіт. Брав участь у профспілковому русі 117 Мудрий Василь (1893-1966) -громадський і політичний діяч, журналіст. У 1921 -1933 рр.- член Головної управи товариства "Просвіта". У 1927-1935 рр.- головний редактор газети "Діло". З 1935 р,- голова УНДО. З 1944 р. на еміграції 171 Муравйов Михайло (1880-1918) - підполковник царської армії. Перейшов на бік більшовиків. У грудні 1917-квітні 1918 р.- начальник штабу групи більшовицьких військ, що наступала на Київ проти УНР. Відзначився особливою жорстокістю після захоплення Києва 99, 101 Нагаєвський Ісидор (1908-1989) - історик. Працював на еміграції. Автор ряду праць з історії України, в тому числі "Історія Української держави XX ст." 121 Назарук Осип (1883-1940) - громадський і політичний діяч, визначний журналіст і публіцист. Член управи Української радикальної партії (1905-1919 рр.). У 1915-1918 рр.- керівник Пресової Кватири УСС. З жовтня 1918 р.- член Української Національної Ради ЗУНР. У 1922-1926 рр. перебував у США. Повернувшись до Львова, став близько до Української християнської організації 75, 118, 128, 163 Наливайко Северин (1560-1597) - керівник антифеодального селянсько-козацького повстання в Україні і Білорусі в 1594-1596 рр. Страчений у Варшаві 37 Науменко Володимир (1852-1919) - громадський і педагогічний діяч, літературознавець, етнограф, філолог. Член Старої громади в Києві, редактор (з 1893 р.) "Киевской стариньї". У 1918 р.- діяч Української федеративно-демократичної партії і міністр освіти в останньому уряді гетьмана П. Скоропадського. Розстріляний більшовиками 80 Наумович Іван (1826-1891) - громадський діяч і письменник, видатний представник галицького москвофільства, греко-католицький священик, видавець і редактор. Засновник "Общества им. Качковско-го" - просвітницької організації москвофілів. У 1884 р. засуджений за поширення ідей російського православ'я, після відбуття покарання виїхав на Наддніпрянську Україну 65 Нерон Клавдій Цезар (37-68) - римський імператор. За Нерона було окуповано ряд міст Боспорської держави, приєднано Понтійське царство 9 Неронович Євген (1890-1918) - учасник революційних подій в Україні в 1917-1920 рр. Входив до Центральної Ради. У 1918 р. перейшов до більшовиків і в березні 1918 р. обраний до складу Народного секретаріату 98 Нестор (роки н. і см. невід.) - видатний давньоруський письменник і літописець XI - поч. XII ст., був ченцем Києво-Пе-черського монастиря. Був автором й упорядником "Повісті минулих літ" 16 Ніковський Андрій (1885-1942) - громадський і політичний діяч, активний член ТУП і УПСР, літературознавець і журналіст. Був редактором газети "Рада" (1913-1914) і "Нова Рада" (1917- 1919). У 1918 р.- перший голова Українського Національного Союзу. З 1920 р.- на еміграції. У 1924 р. повернувся на Україну, працював 221 співробітником ВУЛН. У 1930 р. засуджений по справі СВУ 79, 80, 82, 113, 114 Німчук Іван (1891 - 1956) - громадський діяч в Галичині, редактор ряду українських видань. У 1935-1939 рр.- головний редактор "Діла", член ЦК УНДО. У 1939-1941 рр. ув'язнений більшовиками. Після війни на еміграції. Автор праць з історії і культури 164 Новаківський Михайло (1872-1941) - діяч національно-демократичного напряму, один з організаторів українських Січових Стрільців. В період ЗУНР - комісар Скалатського повіту й член президії Національної Ради ЗУНР 140 Огоновський Людомир (1891 - 1955) - сокільський і військовий діяч, активний учасник листопадових подій у Львові у 1918 р., сотник УГА. З 1920 р.- член УВО. Після війни - на еміграції 135 Окуневський Теофіл (1858-1937) - адвокат, співзасновник УНДП, посол до австрійського парламенту (1897-1900 і 1907-1918 рр.). В період ЗУНР - комісар Городенківського повіту і член президії Національної Ради ЗУНР 140 Олаф (роки н. і см. невід.) - шведський король, дочка якого Інгігерда була дружиною князя Ярослава Мудрого 18 Олег (рік н. невід.- 912) - давньоруський князь норманського походження 17, 18, 23 Олександр II Романов (1818-1881) - російський імператор (1855-1881). Провів ряд внутрішніх реформ. На Україні за Олександра II загострилася політика русифікації та придушення українського національного руху й культури 59, 61 Олександр Македонський (356-323 рр. до н. є.) - видатний полководець і державний діяч стародавнього світу, цар Македонії (з 336 р. до н. є.). Вів завойовницькі війни. Створив найбільшу в Стародавньому Світі імперію (від Дунаю до Інду) з столицею у Вавілоні 5, б Олексій Михайлович (1629-1676) - московський цар. Проводив загарбницьку зовнішню політику. Внаслідок Переяславського договору 1654 р. Москва підкорила Лівобережну Україну 39 Ольга (після хрещення Єлена; рік н. невід. - 869) - велика княгиня київська, дружина князя Ігоря. Жорстоко розправилася у 945 р. з древлянами, що вбили Ігоря. Управляла Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава 22, 187 Ольгсрд (Альгірдас) (бл. 1296-1377) - великий князь литовський (1345-1377). Вів боротьбу проти Тевтонського ордену і Золотої орди. Захопив майже всю Чернігівсько-Сіверську землю, Поділля, Київщину, Переяславщину, частину Волині. Робив походи на Москву 33, 34 Орлик Пилип (1672-1742) - генеральний писар козацького війська і найближчий помічник І. Мазепи. Автор першої Конституції України (1710). Після Полтавської битви - на вигнанні, де був обраний гетьманом (1710 р.). Автор унікальної історичної пам'ятки - "Щоденника" 183 Оскілко Володимир (1892-1926) - громадський і військовий діяч, отаман Армії УНР, організатор і командувач Північної групи військ УНР. У квітні 1919 р. зробив спробу державного перевороту у Рівному, після невдачі втік до Польщі 123 Остапенко Сергій (роки н. і см. невід.) - економіст і політичний діяч, член Центральної Ради, учасник переговорів у Бресті. З лютого 222 до квітня 1919 р.- голова Ради міністрів в уряді Директорії 118, 121, 122 Острянин Яків (Остряниця) (рік н. невід.- 1641) - один із керівників селянсько-козацького повстання 1638 р. Після поразки повстання з дозволу російського уряду поселився на Слобідській Україні 37 Осьмак Іван (роки н. і см. невід.) - керівник Української Головної Визвольної Ради, створеної у липні 1944 р. 174 Охримович Василь (1914-1954) - діяч ОУН, в'язень польських тюрем, співорганізатор УПА, член УГВР. З 1946 р. на еміграції. У 1953 р. повернувся на Україну для революційної роботи, але був ув'язнений і розстріляний радянськими органами 170 Охримович Юліан (1893-1921) - політичний і громадський діяч. У 1913-1914 рр.- редактор студентського журналу "Шляхи" у Львові. У 1914 р. переїхав на Наддніпрянщину. У 1917-1918 рр.- член ЦК УПСР і член Центральної Ради. У 1920 р. працював у видавництві "Рух" у Харкові. Розстріляний більшовиками 62, 68 Павликовський Юліан (1888-1949) - провідний галицький кооператор і агроном, громадсько-політичний діяч, економіст і публіцист. Був ідеологом кооперативного руху в Західній Україні. Діяч УНДП, співзасновник УНДО. З 1944 р.- на еміграції 173 Павлюк (Бут Павло; рік н. невід.- 1638) - гетьман нереєстрового запорізького козацтва, керівник селянсько-козацького повстання на Україні в 1637 р. Потрапив у полон до поляків і був страчений у Варшаві 37 Павлик Михайло (1853-1915) - письменник, публіцист, громадський діяч. Пропагував соціалістичні ідеї в Галичині. Разом з І. Франком у 1890 р. створили Русько-украшську радикальну партію 66 Падеревський Ігнацій (1860-1941) - польський композитор, піаніст, політик і громадсько-політичний діяч. У 1919 р.- прем'єр уряду Польщі і міністр закордонних справ, підписав від імені Польщі Варшавський мирний договір. У 1920-1921 рр.- представник Польщі у Лізі націй 146 Паліїв Дмитро (1896-1944) - визначний політичний і військовий діяч, один з організаторів повстання у Львові 1 листопада 1918 р. У 1920 р.- один із засновників УВО і член її начальної команди. Співзасновник Української партії національної роботи, редактор її органу "Заграва". Член ЦК УНДО, посол до польського сейму, в'язень польських таборів 135 Паліїв Омелян (роки н. і см. невід.) - член Галревкому у 1920 р. Репресований у 30-х роках 127 Панейко Василь (1883-1956) - член УНДП, редактор газети "Діло" (1912-1918 рр.), державний секретар закордонних справ ЗУНР, член делегації на Паризьку мирну конференцію. З 20-х років - на еміграції 125, 138, 140, 146 Панчишин Мар'ян (1882-1943) - визначний лікар та суспільний діяч. Був ректором Таємного українського університету у Львові. Організатор і довголітній голова Українського лікарського товариства, піонер охорони здоров'я в Західній Україні. У 1939-1941 рр. використав своє становище депутата Верховної Ради для надання допомоги у врятуванні від репресій. У 1941 -1942 рр.- член Української Національної Ради у Львові 172 Персвузник Юрій (1903-1966) - закарпатський громадський і політичний діяч, один з організаторів українського крила чехо-сло- 223 вацької аграрної партії. В уряді Карпатської України у 1939 р. був державним секретарем і міністром внутрішніх справ. Помер у Празі 157 Перісад (роки н. і см. невід.) - ім'я кількох царів Боспорської держави з династії Спартокідів. Перісад І царював у 349-310 рр. до н. є. Перісад V, останній цар Боспору з Спартокідів, був убитий у 107 р. до н. є. під час повстання, очоленого Савмаком 9 Пестель Павло (1793-1826) - декабрист. У 1816 р. вступив до "Союзу порятунку", був основним автором його статуту, з 1818р.- організатор і керівник Тульчинської управи "Союзу благоденства". У березні 1821 р. брав участь у створенні Південного товариства декабристів. Автор його політичної програми - "Руської правди" .55, 56 Петлюра Симон (1879-1926) - державно-політичний діяч, публіцист, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР, голова Директорії УНР, На поч. століття - член РУП, редагував орган РУП "Селянин". З 1905 р.- член УСДРП. Співпрацював у різних виданнях. З 1920 р. на еміграції, з 1924 р.- в Парижі, де заснував тижневик "Тризуб". Вбитий більшовицьким агентом 83, 85, 86, 88, 115, 117, 119, 120, 121, 122, 123, 125, 126, 193, 194 Петрів Всеволод (1883-1948) - військовий і громадський діяч, письменник, педагог, генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник оборони Києва від банд Муравйова. В роки визвольних змагань займав високі військові посади. З 1920 р.- на еміграції. Автор праць з військової історії 171 Петро І (1672-1725) - російський цар (з 1682 р.), імператор (з 1721 р.). Здійснювані ним реформи сприяли утвердженню абсолютизму в Росії. Щодо України проводив політику обмеження автономії, економічного і військового потенціалу, поступового нищення культури. 1709 р. зруйнував Чортомлицьку Січ 47, 48, 49 Петрушевич Євген (1863-1940) - адвокат, діяч УНДП, посол до австрійського парламенту (1907-1918 рр.) і до Галицького сейму (1910-1914 рр), Голова Національної Ради ЗУНР. Після об'єднання УНР і ЗУНР став членом Директорії. У травні 1919 р. став диктатором ЗУНР. Після поразки ЗУНР - на еміграції 122, 123, 124, 127, 134, 140, 145 Пілсудський Юзеф (1867-1935) - президент Польщі, соціаліст, прихильник незалежної Польщі. Першим установчим сеймом Польщі у 1919 р. обраний "начальником польської держави". У 1926 р. встановив у Польщі реакційний "санаційний" режим 136 Пісецький Олександр (1869 - рік см. невід.) - галицький громадський і політичний діяч, активний член УНДП. Організатор українських професійних організацій поштових службовців. У 1918 р.- державний секретар пошт ЗУНР 137, 138 Пісоцький Анатоль (виступав під псевдонімом Річицький Андрій; 1882-1937) - політичний діяч, член УСДРП, член Центральної Ради, з січня 1919 р.- один з ідеологів "незалежників" та організаторів УКП, її керівник, після ліквідації якої - член КП(б)У. У 20-х роках проводив політику українізації. У 30-х роках - співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Репресований 118, 183 Плеханов Георгій (1856-1918) - діяч російського і міжнародного соціалістичного руху, теоретик і пропагандист марксизму, один із засновників РСДРП 62 224 Побігущий Євген (1901 - 1984) - командир дружини українських націоналістів у 1941 р. 172 Полетика Василь (1765-1845) - збирач документальних ма-теріалів з історії України XVI-XVIII ст. 53, 54 Полоз (Полозов) Михайло (бл. 1890-1938) - український політичний діяч, член УПСР і її ЦК, член Центральної Ради, Українського військового генерального комітету 1917 р., член української мирної делегації в Бресті. У 1919 р.- член уряду УСРР від боротьбистів. Після створення УКП (боротьбистів) - один з її керівників. З 1920 р.- член КП(б)У. У 1920-х роках - нарком фінансів. Репресований 98, 102 Полуботок Павло (бл. 1660-1724) - наказний гетьман України (1722-1724). Проводив політику на обмеження царського впливу на Україні, за що був ув'язнений у Петропавловській фортеці, де і помер 48, 56 Полупанов Андрій (1888-1956) - матрос, який на чолі більшовицького загону чорноморських моряків вів збройну боротьбу проти Центральної Ради. Командував бронепоїздами, Дніпровською військовою флотилією та ін. З 1921 р. був на господарській та партійній роботі 99 Полянський Юрій (1892-1975) - геолог, географ і археолог. Старшина УГА і визначний член УВО. У 1939-1941 рр.- професор Львівського університету. У липні 1941 р.- голова Тимчасового управління м. Львова. З 1944 р.- на еміграції 170, 171 Попович Оксана (н. 1926) - робітниця, член Української гельсінської групи. Політв'язень радянських тюрем і таборів у 1944-1954 і 1974-1988 рр. 177 Попович Омелян (1856-1930) - визначний громадсько-політичний і педагогічний діяч і публіцист Буковини, посол до Буковинського сейму в 1911 - 1918 рр. У період ЗУНР - президент Буковини, віце-президент Української Національної Ради і голова шкільної комісії 134, 140 Порш Микола (1879-1944) - політичний і громадський діяч та економіст. Визначний діяч РУП та УСДРП. Активний член Центральної Ради, з листопада 1917 р.- генеральний секретар праці і військових справ. У 1919-1920 рр.- посол УНР в Німеччині. Залишився на еміграції і відійшов від політичного життя 79, 82 Потоцький Микола (рік н. невід.- 1651) - польський магнат, великий коронний гетьман (з 1646 р.). Керував придушенням антифеодальних селянсько-козацьких повстань на Україні, що їх очолювали П. Павлюк, К. Скидан, Д. Гуня, Я. Острянин, Б. Хмельницький 41 Прокопій Кесарійський (між 490 і 507 - після 562) - візантійський історик. У своїх творах "Історія воєн" подав цінні відомості про східних і південних слов'ян (суспільний устрій, господарство, організацію війська тощо) та народи Кавказу 14, 186 Пятаков Георгій (1890-1937) - діяч більшовиків на Україні. У 1917 р. член київського комітету партії. Після жовтневого перевороту - керівник Державного банку. У 1918-1919 рр.- голова радянського 225 уряду України. З 1923 р.- один з вождів троцькістської опозиції. Репресований 111, 119 Равлик Іван (роки н. і см. невід.) - керівник відділу контррозвідки Крайового військового штабу, створеного у квітні 1941 р. за рішенням II Великого збору ОУН. Після проголошення Акта відновлення Української держави ЗО червня 1941 р. організував українську державну міліцію 170, 171 Радославов Васил (1854-1929) - болгарський державний і політичний діяч, лідер Ліберальної партії. У 1913-1918 рр. очолював уряд ліберальної концентрації, що втягнув Болгарію у світову війну на боці австро-німецького блоку 102 Раковський Християн (1873-1941) - болгарин, комуністичний діяч. З травня 1917 р. проживав у Росії. З січня 1919 р.- голова Тимчасового робітничо-селянського уряду України, потім Раднаркому України. З 1923 р.- на дипломатичній роботі. Репресований 113, 130 Рафес Мойсей (1883-1942) - єврейський політичний діяч, один з керівників партії "Бунд" на Україні. У 1917 р.- член Малої Ради, генеральний секретар державного контролю, член крайового комітету для охорони революції на Україні. Виступав проти Брестського миру. У 1919 р. став комуністом і був одним з керівників єврейської секції при ЦК РКП(б) 90 Ребет Лев (1912-1957) - політичний діяч, публіцист і адвокат. В'язень польських тюрем за приналежність до ОУН. У 1934-1938 рр.- провідник крайової екзекутиви ОУН у Західній Україні. У 1941 р.- заступник голови Українського державного правління у Львові, очоленого Я. Стецьком, згодом в'язень концтабору в Освєнцімі. З 1945 р.- у Мюнхені, очолював організації ОУН. Убитий агентом СРСР 170, 172 Рсвай Федір (1888-1945) - політичний і освітній діяч Закарпаття. Під час автономної Карпатської України (1938-1939 рр.) - голова Українського національного об'єднання, посол до сейму Карпатської України. Репресований угорською владою. У 1945 р. заарештований і вивезений агентами "Смерш". Загинув у радянській тюрмі 157 Реннер Карл (1870-1950) - австрійський державний і політичний діяч, лідер і теоретик австрійських правих соціал-демократів. У листопаді 1918 - червні 1920 рр.- державний канцлер Австрійської республіки, у 1931 - 1933 рр.- голова парламенту. З грудня 1945 р.- президент Австрійської республіки 117 Ржепецький Антін - громадський і політичний діяч. Міністр фінансів за гетьманської держави (травень-грудень 1918 р.). Сприяв розбудові української грошової системи. Належав до прихильників федерації України з Росією 109 Рилєєв Кіндрат (1795-1826) - російський поет, декабрист, член Північного товариства. Був прихильником повалення самодержавства, скасування кріпосного права. Свою літературну діяльність спрямував на політичну боротьбу 56 Ріббентроп Йоахим (1893-1946) - посол Німеччини у Великобританії у 1936-1938 рр., міністр закордонних справ у 1938-1945 рр. Страчений за рішенням Нюрнберзького трибуналу 155, 161, 162, 176 Річицький Андрій - див: Пісоцький Анатоль Рогач Іван (1913-1942) - журналіст, закарпатський молодіжний і націоналістичний діяч. У 1938-1939 рр.- особистий секретар прем'єра А. Волошина. В 1941 р. з похідними групами ОУН 226 полковника А. Мельника був в Україні. Заарештований гестапо і розстріляний /59 Розенберг Альфрсд (1893-1946) - німецький націонал-соціа-лістський політик та ідеолог, близький співробітник А. Гітлера. З липня 1941 р. - міністр Східних окупованих територій, які охоплювали також рейхскомісаріат України. Намагався послабити винищувальну політику Гітлера на Україні. Засуджений Нюрнберзьким трибуналом до смертної кари 173 Розумовський Кирило (1728-1803) - останній гетьман Лівобережної України (1750-1764). У 1746 р. був призначений президентом Петербурзької Академії наук. Ставши гетьманом, сприяв зміцненню станових прав й привілеїв козацької старшини. Провів судову реформу в Україні (1760-1763) 49 Роман Іван (роки н. і см. невід.) - заступник командира Карпатської Січі у 1939 р. 159 Роман Мстиславич (рік н. невід.- 1205) - галицько-волинський князь (1199-1205), державний діяч і полководець Давньої Русі 25 Романчук Юліан (1842-1932) - визначний політичний і громадський діяч, довголітній політичний провідник галицьких українців, педагог, письменник і журналіст, співзасновник УНДП, був її головою. У 1891 -1897 і 1901 -1918 рр.- посол до австрійського парламенту, віце-президент парламенту (з 1910 р.). У 1918 р.- член Національної Ради ЗУНР. Користувався загальною пошаною серед українців Галичини 68 Ромашок Василь (1925 -1995) - священик, член Української гельсінської спілки. Політв'язень радянських тюрем і таборів у 1944 - 1954 і 1972-1981 рр. Був патріархом УПЦ (Київський патріархат) 177, 178 Росоха Степан (1908-1986) - журналіст, видавець і політичний діяч на Закарпатті й еміграції. Організатор націоналістичної молоді й Карпатської Січі на Закарпатті. Заступник голови сейму Карпатської України у 1939 р. З 1939 р.- на еміграції 159 Руденко Микола (н. 1920) - письменник, філософ, громадський діяч. Учасник другої світової війни. Був редактором журналу "Дніпро" і секретарем Спілки письменників України, одним з організаторів Української гельсінської спілки. У 1977 р. засуджений за т. зв. антирадянську агітацію і пропаганду. У 1988 р. під тиском громадськості звільнений. Емігрував за кордон. У 1992 р. повернувся в Україну 177, 178 Рудницький Іван (1887-1951) - громадський і військовий діяч, активний учасник листопадових подій 1918 р. у м. Львові, сотник УГА 135 Рудницький Степан (1877-1938) - визначний географ, доцент Львівського університету. У 1914-1921 рр. жив переважно у Відні, допомагав Союзу визволення України. У 1922-1926 рр.- професор УВУ у Празі. У 1927 р. повернувся в Україну, де очолював Інститут географії й картографії. Стояв на позиціях самостійності України. Репресований 29 Рудольф II (1552-1612) - імператор Священної Римської імперії, з 1576 р.- австрійський ерцгерцог 37 Рум'янцев Петро (1725-1796) - російський військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал. У 1764 р. був призначений президентом Малоросійської колегії й генерал-губернатором Лівобережної України. У період правління П. Рум'янцева були ліквідовані рештки української автономії 49 227 Русов Олександр (1847-1915) - земський статистик, етнограф, громадський діяч. За свої політичні переконання неодноразово переслідувався царським урядом. Автор праць зі статистики та етнографії 74 Рухимович Мусій (1889-1939) - більшовицький діяч. У 1917 р.- член виконкому Харківської Ради, голова Харківського штабу Червоної гвардії і ревкому. В наступні роки на чолі радянських військ боровся проти УНР. З 1921 р. - на партійній і радянській роботі. Репресований 97 Рюрик (рік н. невід.- бл. 879) - ватажок варязької дружини, якого, згідно з літописною легендою, новгородці 862 р. покликали разом з його братами Синеусом і Трувором князювати на Русь 17 Савицький Юліан (роки н. і см. невід.) - диктор радіостанції ім. Є. Коновальця, яка передала повідомлення про прийняття Акта відновлення Української держави ЗО червня 1941 р. у Львові 172 Савмак (роки н. і см. невід.) - керівник повстання скіфів, що спалахнуло у Боспорській державі 107 р. до н. є. Після придушення повстання Савмака було взято в полон і відправлено до столиці Понтійського царства Сінопу, де, очевидно, було страчено 9 Садовський Валентин (1886-1947) - економіст, громадський і політичний діяч, член УСДРП. В 1917 р.- член Центральної і Малої Рад, генеральний секретар судівництва в уряді В. Винниченка, у 1918 р.- член Українського Національного Союзу. З 1920 р.- на еміграції. Заарештований радянськими органами в Празі 1945 р., помер у Лук'янівській тюрмі в Києві 88 Сальський Володимир (1883-1940) - полковник генштабу, працював у відділі генерала Юнаківа (1918 р.), командував Запорізькою групою у Кам'янець-Подільській операції УНР (1919 р.), згодом генерал-хорунжий армії УНР 125 Самойлович Іван (рік н. невід.- 1690) - гетьман України (1672-1687). Прагнув об'єднати Лівобережну й Правобережну Україну й проводив боротьбу проти правобережного гетьмана П. Дорошенка. Був прихильником єдності всіх українських земель 46 Світлична Надія (н. 1925) - правозахисник, журналіст. Член Української гельсінської групи. Заарештована у 1972 р. і засуджена на 4 роки за "антирадянську пропаганду". У 1976 р. емігрувала у США. Працює на радіо "Свобода". У 1994 р.- лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 178 Святополк (980-1019) - син князя Володимира, після смерті якого захопив Київ (1015) У 1019 р. був вигнаний із Києва. Загинув, тікаючи на Захід 24 Святослав (рік н. невід.- 972) - великий князь київський (945-972 рр.). Значно розширив територію Давньоруської держави, проводив активну зовнішню політику 18, 20 Севрюк Олександр (1893-1941) - громадський і політичний діяч, член Центральної Ради. У 1918 р.- член української делегації у Бресті, посол УНР у Берліні. У 1919 р.- член делегації УНР на Паризькій мирній конференції, згодом - посол в Римі. У 1920-1941 рр.- на еміграції в Парижі та Німеччині, де проводив прорадянську діяльність 83, 102, 103, 104, 112 Сеник Ірина (н. 1925) - поетеса, діяч руху опору радянській системі. Перебувала в ув'язненні у 1946-1956 і 1972-1987 рр. Бере участь в громадському житті 178 228 Синеус (роки н. і см. невід.) - один із легендарних давньоруських князів. За літописною легендою, так само, як і Трувор, був братом Рюрика 17 Сікорський Владислав (1881 - 1943) - польський генерал, командуючий польською дивізією в період польсько-української війни 1919 р. 136 Сіяк Іван (1887-1937) - адвокат, діяч УСДП, четар УСС, старшина Армії УНР. У 1919 р.- керівник антирумунського повстання в Хотині. У 1920 р. після переходу на бік більшовиків, член Галревкому. У 20-х роках на дипломатичній і викладацькій роботі в УСРР. Репресований 127 Скидан Карно (рік н. невід.-1638) - полковник запорізьких нереєстрових козаків. Під час селянсько-козацьких повстань 1637- 1638 рр. був їх активним учасником. Захоплений у полон і страчений 16, 37 Скілур (роки н. і см. невід.) - скіфський цар II ст. до н. є. Пізньоскіфське царство досягло при ньому значного розквіту й об'єднувало степовий Крим та Пониззя Південного Бугу і Дніпра 7 Скоропадський Іван (1646-1722) - гетьман Лівобережної України (1708-1722). Намагався посилити політичний вплив козацької старшини 48 Скоропадський Павло (1872-1945) - політичний і військовий діяч, гетьман Української держави у 1918 р. З кінця 1918 р. на еміграції у Швейцарії та Німеччині, де очолив гетьманський рух, навколо якого групувалися різні консервативно-монархічні течії, політичні і громадські організації та діячі 99, 105, 106, 107, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 152 Скоропис-Йолтуховський Олександр (1880-1950) - політичний діяч. Член РУГІ (1902-1905), пізніше один з керівників Української соціал-демократичної спілки. Був на засланні в Сибіру. З 1908 р. в Австрії. У 1914-1917 рр.- один з головних діячів Союзу визволення України. У 1918-1920 рр.- губернський комісар, староста України на Холмщині, Підляшші і Західній Волині. З 1920 р. жив в Берліні, де був співзасновником Українського наукового інституту. У 1945 р. взятий в полон радянською армією. Помер на засланні 75, 76 Скрипник Микола (1872-1933) - радянський партійний і державний діяч. Після лютневої революції працював у більшовицьких організаціях Петрограда. З грудня 1917 р.- на Україні, спочатку народний секретар у справах праці, з березня 1918 р.- голова Народного секретаріату. Один з організаторів КП(б)У. Боровся за встановлення більшовицького режиму на Україні. З 1921 р.- на відповідальних посадах в Україні, в тому числі у 1925-1933 рр.- нарком освіти. Був активним провідником українізації 128, 153 Сліпий Йосип (1892-1984) - первоієрарх УКЦ, верховний архієпископ Львівський і митрополит галицький, кардинал, визначний церковний і науковий діяч. ЗО червня 1941 р. підтримав Акт відновлення Української держави і був активним діячем Ради сеньйорів. У 1945-1963 рр. ув'язнений в таборах Сибіру і Мордовії. З 1963 р. проживав у Ватікані. В 1992 р. прах перезахоронено в крипті собору св. Юра у Львові 171, 174 Смаль-Стоцький Степан (1859-1939) - мовознавець і педагог, визначний громадсько-політичний, культурний і економічний діяч Буковини. У 1885-1918 рр.- професор Чернівецького університету, з 1921 р. - Українського вільного університету в Празі. С. Смаль-Стоцький - один з керівників національно-культурного відродження Буковини 57 229 Сосновський Михайло (1919-1975) - журналіст, публіцист і суспільно-політичний діяч. З 1944 р.~ на еміграції в Німеччині, Канаді та США. Діяч Світового конгресу вільних українців. Автор книг "Україна на міжнародній арені. 1945-1965", "Дмитро Донцов", "Нарис історії української політичної думки" 152 Срезневський Ізмаїл (1К12-1880) -- філолог, славіст, історик, палеограф. Видав фольклорні та історичні матеріали. Обгрунтував самостійність української мови 57, 59 Сталін Йосиф (1879-1953) - більшовицький діяч. Один з організаторів збройного перевороту в Петрограді в жовтні 1917 р. У 1917-1922 рр.- нарком у справах національностей РРФСР. З 1922 р. Генеральний секретар ЦК РКП(б). З 1941 р. одночасно голова Радиаркому, у 1946-1953 рр- Ради міністрів СРСР. В період його правління встановився тоталітарний режим, здійснювалися масові репресії 119, 151, 158, 160, 161, 162, 166, 176 Старух Ярослав (1910-1947) - революціонер, діяч ОУН. У 1939 р. засуджений на процесі ОУН у Рівному на 13 років ув'язнення. З осені 1939 р.- на еміграції в Польщі - референт пропаганди проводу ОУН С. Бандери. У 1943-1944 рр.- на підпільній радіостанції "Самостійна Україна", з 1945 р.- крайовий провідник ОУН на Закерзонні. Загинув у любачівських лісах 170 Стасова Олена (1873-1966) - більшовицький діяч. У 1917- 1920 рр- секретар ЦК РКП(б), з 1921 р. працювала в апараті Комінтерну та інших міжнародних комуністичних організаціях 129 Стасюк Микола (роки н. і см. невід.) - політичний і громадський діяч, кооператор. У 1917-1918 рр.- член Центральної і Малої Рад, заступник голови Селянської спілки, генеральний секретар харчових справ. У 1919 р.- начальник постачання Армії УНР, згодом на еміграції. Після повернення до УСРР був заарештований. Подальша доля невідома 88 Стахів Володимир (1910-1971) - громадсько-політичний діяч, журналіст і публіцист. Активний член ОУН з 1929 р. Член Українського державного правління у Львові у 1941 р., відповідальний за зовнішню політику. Пізніше - в'язень німецького концтабору (до 1944 р.). На еміграції в Мюнхені, член українських націоналістичних організацій 173 Стецько Ярослав (1912-1986) - активний діяч ОУН. З 1941 р.- перший заступник провідника ОУН С. Бандери. Після проголошення 30 червня 1941 р. Акта відновлення Української держави Стецька обрано головою Державного правління. У 1941 -1944 рр. перебував у німецькому концтаборі. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН 171, 172, 173, 174 Стешенко Іван (1873-1918) - громадський і політичний діяч, педагог, літературознавець і письменник, перекладач. Був членом Старої громади, УСДРП і ТУП. В 1917 р.- член Центральної Ради, генеральний секретар освіти. Вбитий невідомими злочинцями у Полтаві 70, 88 Столипін Петро (1862-1911) - російський державний діяч, з 1906 р.- міністр внутрішніх справ і голова Ради міністрів. Противник ліберального і соціалістичного руху, розігнав II Державну Думу і видав новий виборчий закон. Здійснив аграрну реформу. Загинув від руки російського есера у Києві 73 Строката Ніна (н. 1926) - правозахисник, за спеціальністю - мікробіолог. За протести проти безправних арештів на Україні 230 перебувала у 1971 -1975 рр. в ув'язненні. З 1979 р. проживає на Заході 178 Студинський Кирило (1868-1941) - літературознавець і громадський діяч, член ВУАН. У 1923-1932 рр.- голова НТШ у Львові. У жовтні 1939 р. був головою Народних зборів Західної України, .і 1940 р.- депутат Верховної Ради УРСР. Врятував багатьох українців від репресій. Загинув за невідомих обставин 164, 165 Стус Василь (1938-1985) - поет і громадський діяч. У 1965 р. виступив проти хвилі арештів серед діячів української культури, за що був виключений з аспірантури, звільнений з роботи. У 1972 р. заарештований і засуджений до 5 років таборів та 3 років заслання. У 1979 р. повернувся до Києва, проте у 1980 р. знову засуджений до 15 років ув'язнення. Помер у таборі на Уралі. У 1989 р. перепохований у Києві 178 Сушко Роман (1894-1944) - військовий і політичний діяч, полковник Січових Стрільців. У 1918-1920 рр.- активний учасник боротьби за українську державність. Співтворець УВО і її крайовий командир (1927-1930), декілька разів ув'язнений поляками. З 1930 р.- на еміграції, де розбудовував мережу ОУН. Після розколу - на боці А. Мельника. Вбитий у Львові 169 Табуї Жорж (1867-1958) - французький генерал, представник при штабі Південно-західного фронту. З грудня 1917 р.- комісар Французької Республіки при уряді УНР, де пробув до 23 лютого 1918 р. Написав спогади 102 Талаат Паша Мехмет (1874-1921) - турецький державний і політичний діяч, один із лідерів партії "Єднання і прогрес". Брав активну участь у підготовці Молодотурецької революції 1908 р., після якої займав пости міністра внутрішніх справ, міністра пошт і телеграфів, а в лютому 1917 - жовтні 1918 рр.- великого візира 102 Тарнавський Зенон (1912-1962) - письменник, журналіст і театральний діяч. У 30-х роках - співробітник газети "Українські вісті". У 1942-1944 рр.- керівник театру "Веселий Львів". З 1944 р.- на еміграції, де займався літературною, журналістською і театральною діяльністю 171 Тарнавський Мирон (1869-1938) - генерал-четар УГА та її головнокомандуючий (1919 р.) 125 Тарнавський Василь (1810-1866) - етнограф і громадський діяч. Був близький до Кирило-Мефодіївського товариства. Вивчав стан і побут українського селянства. Переконаний противник кріпацтва. Був меценатом української культури 59 Терещенко Михайло (1888-1956) - російський політичний діяч, член IV Державної Думи. У Тимчасовому уряді був міністром фінансів (березень-травень 1917 р.) і закордонних справ (травень-жовтень 1917 р.). Крав участь у переговорах з Центральною Радою. Після жовтневого перевороту 1917 р.- на еміграції 88 Терлецький Остап (1850-1902) - галицький громадсько-політичний діяч, публіцист та літературознавець. Був одним з керівників нової радикальної течії народовців, прихильник М. Дра-гоманова. Заарештовувався разом з І. Франком за пропаганду соціалізму. Пізніше відійшов від громадського життя 66 Тершаківець Гриць (1877-1958) - громадський і політичний селянський діяч. У 1918 р.- член Української Національної Ради і Трудового конгресу в Києві. У 1928-1938 рр.- посол до польського 231 сейму. Член ЦК УНДО. Заарештований у 1939 р. більшовиками, 16 років пробув у радянських концтаборах 164 Тетеря Павло (роки н. і см. невід.) - гетьман Правобережної України (1663-1665). З 1648 р.- полковий писар, з 1653 р.- переяславський полковник. Був у складі українського посольства в Москві у 1654 р. Ставши гетьманом, проводив політику на відрив України від Росії 39, 46 Тимошенко Семен (1895-1970) - радянський військовий діяч. Учасник першої світової та громадянської воєн. У вересні 1939 р. командував військами Українського фронту, що окупували західноук-раїнські землі. У 1940-1941 рр.- нарком оборони СРСР, в період війни - заступник наркома оборони. У 1945-1960 рр.- командувач ряду військових округів 161 Тихий Олекса (1927-1985) - український патріот і правозахисник, член-засновиик Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Автор ряду самвидавних праць. Був заарештований і ув'язнений. Помер у тюрмі. 179 Ткаченко Михайло (1879-1920) - політичний діяч, адвокат. Член РУП, згодом Спілки і УСДРП. У 1917 р.- член Центральної і Малої Рад, генеральний секретар судових справ, а з березня 1918 р.- міністр внутрішніх справ УНР. Після розколу УСДРП (січень 1919 р.) очолював ліву "незалежну" фракцію 83 Томашівський Степан (1875-1930) - історик, публіцист і політик. Був головою НТШ у 1913-1915 рр. У 1914-1918 рр.- член Бойової управи УСС. У 1919 р.- радник делегації ЗУНР на мирній конференції в Парижі. Член дипломатичної місії в Лондоні і Берліні. Автор ряду праць з історії української державності 125 Трильовський Кирило (1864-1941) - громадсько-політичний діяч, основоположник і один із засновників Української радикальної партії, засновник "Січей", голова Бойової управи УСС, член Національної Ради ЗУНР 139 Троцький (справж. прізв. Бронштейн) Лев (1879-1940) - політичний діяч і літератор. Революційну діяльність розпочав з 1896 р. Був на еміграції. У 1917 р. був організатором Ради робітничих депутатів у Петрограді, вступив у партію більшовиків. Був головою Петроградського ВРК. У Раднаркомі РРФСР - міністр закордонних справ, підписав Брестський мир. У 1918-1925 рр.- нарком військових справ. Був в опозиції до Сталіна. У 1929 р. видворений з СРСР, убитий більшовицьким агентом 95, 102, 103, 104 Трубецький Олексій (рік н. невід.-1680) - російський дипломат, князь. Під час визвольної війни під проводом Б. Хмельницького вів переговори в Москві і на Україні з українськими посольствами 39 Трувор (роки н. і см. невід.) - легендарний князь у Київській Русі. Згідно з літописним переказом, Трувор був братом Рюрика та Синеуса 17 Туган-Бей (роки н. і см. невід.) - перекопський мурза. Був на чолі 6-тисячного загону татарської кінноти, який навесні 1648 р. за наказом кримського хана Іслам-Гірея брав участь у битвах проти польсько-шляхетських військ під Жовтими водами і Корсунем 41 Тусар Властиміл (1880-1924) - чеський політичний діяч. Після утворення в 1918 р. Чехо-Словацької республіки очолив в 1919-1920 рр. уряд так званої червоно-зеленої коаліції (праві соціал-демократи, соціалісти, аграрії). У 1921 -1924 рр.- посланник у Німеччині 117 Федак Степан (1861 -1937) - визначний громадський діяч. У 1918 р.- державний секретар харчових справ уряду ЗУНР. Активний член ряду громадських організацій в Західній Україні. Організував Комітет допомоги політичним в'язням, який очолював до кінця життя 138 Фсденко Панас (1893-1981) - політичний діяч, історик, публіцист. Член УСДРП, член Центральної Ради і Трудового конгресу. З 1921 р. на еміграції в Польщі, Празі та Мюнхені. Працював професором УВУ 118 Федір Любартович (рік н. невід.-1431) - князь волинський 34 Фенцик Степан (1892-1945) - закарпатський культурний і політичний діяч русофільського і проугорського напряму. У 1938 р. став членом автономного уряду Карпатської України. У 1944 р. заарештований радянською владою і страчений /.5.5 Филипович Іван (1872-1943) - галицький кооперативний діяч. У 1922-1929 рр.- директор Ревізійного союзу українських кооперативів, згодом начальник його кооперативного відділу 174 Філіпп І (1052-1108) - король Франції, син Анни, дочки київського князя Ярослава Мудрого 18 Фотій (бл. 820 - сер. 90-х років ЇХ ст.) - науковий і політичний діяч Візантії, константинопольський патріарх 187 Франко Іван (1856-1916) - письменник, поет, учений, публіцист, громадський діяч. За пропаганду ідей вітчизняної революційної демократії зазнав переслідувань і арештів 52, 63, 66, 67, 68, 69, 164 Франко Петро (1890-1941) - син І. Франка, четар УСС, льотчик, організатор авіаполку УГА. Працював учителем, з 1939 р.- викладач Львівського торгово-економічного інституту. У 1940 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР. У червні 1941 р. вивезений радянською владою зі Львова. Загинув при нез'ясоваиих обставинах 165 Франц-Йосиф І (1830-1916) - австрійський імператор (цісар) з династії Габсбургів. Його уряд проводив політику національного гноблення народів імперії 76 Удовиченко Олександр (1887-1975) - військовий і громадський діяч, генерал Армії УНР. З жовтня 1917 р.- радник С. Петлюри. У 1918-1919 рр.- генеральний квартирмейстер Півдснно-західного фронту, командир дивізії. У 1927-1975 рр.- голова Товариства вояків УНР на еміграції 26 Хвильовий Микола (справж. прізв. Фітільов; 1893-1933) - письменник. У своїх творах показав драматизм громадянської війни, піддавав критиці сталінські форми і методи будівництва соціалізму в духовному житті. За свої ідеї був звинувачений у націоналізмі 149, 150, 153 Хмельницький Богдан (бл. 1595-1657) - український державний діяч, полководець, дипломат. Гетьман України з 1648 р. Очолив повстання, яке поклало початок визвольній війні українського народу. Засновник української козацької держави, організатор її адміністративного управління 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 46, 81, 93 Хмельницький Юрій (бл. 1641 -1685) - гетьман України в 1657, 1659-1663 рр. Син Б. Хмельницького. Перебував під впливом старшинських угруповань. Скинутий з гетьманства, постригся в ченці. У 1677 і 1685 рр. був проголошений "гетьманом України" як підданий турецького султана, але незабаром страчений турками 43, 44, 45, 46, 47 Хорті Міклош (1868-1957) - фашистський диктатор Угорщини у 1920-1944 рр. Хортистський уряд втягнув Угорщину у другу світову війну на боці фашистської Німеччини. З 1949 р. Хорті жив у Португалії 158 Храпливий Євген (1898-1949) - громадський діяч, агроном і кооператор, ідеолог і практик суспільної агрономії в Галичині. З 1928 р. - директор організації хліборобів "Сільський господар". Помер на еміграції 173 Христюк Павло (1880-1941) - кооператор, політичний діяч і публіцист. Провідний член ЦК УПСР та Селянської спілки, член Центральної і Малої Рад, генеральний писар в уряді В. Винниченка. З 1919 р. на еміграції. У 1924 р. повернувся на Україну. Автор праць з історії революції на Україні. У 1931 р. заарештований. Помер на засланні 83, 88, 98 Цегельський Лонгин (1875-1950) - адвокат, публіцист, діяч УНДП. Член Головної української ради, Бойової управи УСС. В період ЗУНР - член Національної Ради, державний секретар внутрішніх справ, з січня 1919 р.- керівник секретаріату зовнішніх зносин ЗО УНР. З 1920 р.- на еміграції 137, 140 Церетелі Іраклій (1881-1959) - один із лідерів меншовиків. Був міністром пошт і телеграфів у Тимчасовому уряді. Обраний депутатом Установчих зборів. Боровся за незалежність Грузії. З 1921 р.- на еміграції 88 Цертелев Микола (1790-1869) - фольклорист. Дослідник української народної поетичної творчості. Вперше опублікував зразки українських дум, записаних на Полтавщині 59 Чарниш Василь (1759-1822) - учасник Полтавського патріотичного гуртка кін. XVIII- перш. чв. XIX ст., масон, був предводи-телем дворянства Полтавщини. Збирач історичних документів 53 Чепа Андріян (1760- бл. 1822) - колекціонер документів з історії України. Його колекцією користувалися М. Берлинський, Д. Бантиш-Каменський, Я. Маркович. Свого наміру видати збірники матеріалів з історії Ураїни Чепа не здійснив. Більшість зібраних ним історичних документів загинула 53 Черкаський Іринарх (1869 - рік см. невід.) - історик права. Заарештований у 1934 р. і вдруге 1941 р. Подальша доля невідома 70 Чарнецький Іван (роки н. і см. невід.) - державний секретар праці і суспільної опіки в першому уряді ЗУНР 138 Чернишевський Микола (1828-1889) - російський публіцист і письменник, ідеолог революційно настроєної інтелігенції. Співпрацював у журналах "Современник" і "Отечественньїе записки". За участь у підпільній організації "Земля і воля" засуджений на каторгу і заслання. Пробув майже 20 років у Сибіру. Автор низки творів з політичної економії, філософії і літературної критики. Був утопічним соціалістом 61 Чернін Оттокар (1872-1932) - австрійський політичний діяч, граф. У 1916-1918 рр.- міністр закордонних справ Австро-Угорщи-ни, керівник австро-угорської делегації на мирних переговорах в Бресті. Брестський мир підписав лише з уваги на продовольчу кризу в Австрії 102, 103, 104 Черняхівський Олександр (1869-1930) - член Братства та-расівців, лікар-гістолог. Репресований по справі СВУ 70 Черчілль Уїнстон Леонард Спенсер (1874-1965) - англійський державний і політичний діяч. У 1908 - 1921 рр. обіймав ряд міністерських посад. У 1940-1945 і в 1951 - 1955 рр.- прем'єр - міністр. Уряд Черчілля уклав угоду з СРСР про союз у війні проти Німеччини 124 Чехівський Володимир (1876-193?) - громадський, політичний і церковний діяч. У 1917 р- член Центральної Ради, член ЦК УСДРП, голова Ради міністрів і міністр закордонних справ УНР (XII. 1918-II. 1919), діяч УАПЦ, дорадник митрополита В. Лип-ківського. Засуджений до страти за інспірованим процесом СВУ у 1930 р., заміненим 10-річним ув'язненням 119, 120 Чечель Микола (1891 - 1937) - політичний діяч. Член ЦК УПСР, член і секретар Центральної Ради, співробітник М. Грушев-ського. У 1920-1924 рр.- на еміграції у Відні. У 1924 р. повернувся на Україну. Репресований 98 Чикаленко Євген (1861 - 1929) - визначний громадський діяч і публіцист. Був меценатом різних культурних починів, українських видань ("Нова громада", "Рада"). З 1920 р.- на еміграції в Австрії та Чехо-Словаччині. Автор спогадів та щоденника, які дають багатий матеріал до історії українського руху наприкінці XIX - на поч. XX ст. 80 Чичерін Георгій (1872-1936) - радянський державний діяч, дипломат. З січня 1918 р.- заступник наркома закордонних справ РРФСР. Очолював мирну делегацію на переговорах в Бресті, підписав Брестський мир. З травня 1918 р.- нарком закордонних справ РРФСР, з 1923 р.- нарком закордонних справ СРСР. З 1930 р.- пенсіонер 120 Чіано Галеаццо (1903-1944) - державний і політичний діяч фашистської Італії, дипломат. У 1936-1943 рр.- міністр закордонних справ. Брав участь у змові проти Б. Муссоліні. Після окупації Італії німецько-фашистськими військами інтернований в Німеччину. Розстріляний 155 Чорновіл Вячеслав (н. 1938) - літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації і національної дискримінації українського народу. Кілька разів ув'язнений за "антирадянську пропаганду" (1967-1969, 1972-1979, 1980-1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Один з ініціаторів створення Української гельсінської спілки. З 1990 р.- депутат Верховної Ради України. Голова Народного руху України 178 Чубинський Павло (1839-1884) - етнограф, фольклорист. За українофільську діяльність у 1862 р. був висланий до Архангельська. Зробив чималий внесок у розвиток української національної культури. Автор слів пісні-гімну "Ще не вмерла Україна" 60 Шаповал Микита (1882-1932) - політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, письменник. Один з організаторів і лідерів УПСР. У 1917 р.- член Центральної і Малої Рад, міністр пошт і телеграфу в уряді В. Винниченка У 1918 р.- голова Українського національного союзу. У 1919 р.- міністр земельних справ в уряді В. Чехівського. З 1919 р. в Галичині, а потім на еміграції. Автор ряду публіцистичних праць 113, 119, 130 Шахрай Василь (рік н. невід.-1919) - політичний діяч, член УСДРП, член Центральної Ради, згодом більшовицький діяч на Полтавщині. Комісар військових справ у Народному секретаріаті в Харкові. Відстоював самостійність України, критикував шовіністичну антиукраїнську політику більшовиків 128, 149 Шашкевич Маркіян (1811 -1843) - письменник, культурно-громадський діяч. Зачинатель нової української літератури в Галичині. Очолив "Руську трійцю", ініціатор видання альманаху "Русалка Дністровая" (1837). Виступав за рівноправність української мови 63, 64 Швець Федір (1882-1940) - громадсько-політичний діяч, професор геології Київського університету, член ЦК Селянської спілки та УПСР. У 1918-1919 рр.- член Директорії УНР. З 1920 р.- на еміграції в Празі: професор УВУ та Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова 114, 115, 121, 122, 125 Шевченко Тарас (1814-1961) - український поет, художник, мислитель. Член Кирило-Мефодіївського товариства. Перебував на засланні в Оренбурзі (1847-1857). У творах на історичну тему поет показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення. Стояв на позиціях державної самостійності України 52, 57, 58, 59, 60, 61, 66, 67 Шевчук Валерій (н. 1939) - письменник-шестидесятник, майстер психологічної прози, автор ряду літературознавчих та публіцистичних праць 54 Шейдеман Філіпп (1865-1939) - німецький політичний діяч, один із лідерів правого крила соціал-демократичної партії Німеччини. У лютому-червні 1919 р. очолював перший уряд Веймарської республіки 117 Шелухин Сергій (1864-1938) - правознавець, громадський і політичний діяч, письменник. Діяч УПСФ, член Центральної Ради, генеральний суддя УНР, міністр судових справ в уряді В. Голубовича. В період гетьманату - голова делегації на переговорах з РРФСР. За Директорії - виконуючий обов'язки міністра юстиції в уряді В. Чехівського, член української делегації на мирній конференції в Парижі (1919 р.). З 1921 р,- на еміграції 113 Шептицький Андрій (справж. ім'я - Роман-Марія-Олександр; 1865-1944) - митрополит Української греко-католицької церкви. Релігійно-церковна діяльність А. Шептицькоіо оздоровила й зміцнила греко-католицьку церкву, а культурно-просвітницька діяльність була спрямована на піднесення моралі й духовності. Багато працював на просвітньому, гуманітарному, економічному, політичному полі. Меценат української культури 70, 134, 165, 173 Шліхтер Олександр (1868-1940) - радянський партійний і державний діяч. У 1917-1918 рр.- нарком землеробства, нарком продовольчих справ РРФСР. У 1919 р.- нарком продовольства УСРР. З 1921 р.- на дипломатичній, державній, науковій роботі 129 Шмигельський Андрій (1866-1920) - посол до Галицького сейму в 1907-1913 рр., член президії Національної Ради ЗУНР, віце-президент ЗУНР 140 Шраг Микола (1894-1968) - економіст, політичний діяч. Член ЦК УПСР, заступник голови Центральної Ради. У 1919 р.- радник Української дипломатичної місії у Будапешті. З 1919 р. на еміграції. У 1924 р. повернувся до УРСР, працював у Харкові. У 1931 р. заарештований і засланий. З 1952 р. працював у Харківському інституті народного господарства, з 1966 р. у Львівському політехнічному інституті 83, 98 Штейнгель Федір (1870-1946) - політичний і культурний діяч, дипломат. У 1906 р.- член І Державної Думи. Член ТУП. За гетьманату - посол у Берліні 79, 80, 112. Штраус Еміль (роки н. і см. невід.) - німецький соціал-демократ міжвоєнного періоду. Підтримував боротьбу українського народу за незалежність 150 Шуленбург Фрідріх Вернер фон (1875-1944) - граф, посол Німеччини в СРСР у 1934-1941 рр. 160 Шульгин Олександр (1889-1960) - політичний, громадський і науковий діяч. Член ТУП, а потім УПСФ. У 1917 р.- член Центральної Ради, генеральний секретар міжнаціональних справ. У 1918 р.- посол України в Болгарії. Член мирної делегації України в Парижі. Захищав інтереси і незалежність України. З 20-х років - на еміграції. Брав участь у емігрантських урядах УНР. Професор УВУ в Празі 702 Шумський Олександр (1810-1946) - ідеолог українського національного відродження. У 1924-1927 рр.- нарком освіти України, багато уваги приділяв українізації. У 1927 р. був відкликаний з України, у 1933 р. звинувачений в участі в "Українській військовій організації" і засуджений на 10 років позбавлення волі 118, 150, 153 Шумук Данило (н. 1914) - учасник українського руху опору, член Української гельсінської групи, колишній член КПЗУ, в'язень польських і німецьких концтаборів. У 1945 р. засуджений за участь в УПА до смертної кари, заміненої 20-річним ув'язненням. Перебував в ув'язненні до 1956 р. Знову ув'язнений у 1957-1967, 1972-1987 рр. У 1987 р. емігрував до Канади 178 Шухевич Роман (псевдонім Тарас Чупринка; 1907-1950) - генерал-хорунжий. Входив до галицького крайового проводу ОУН. Дотримувався тактики революційних дій. З 1942 р.- головнокомандуючий УПА. Загинув у бою 159, 169, 171, 173, 176 Шухевич Степан (1877-1945) - громадський і військовий діяч, отаман УСС (1914-1915), отаман УГА (1918-1919). Як адвокат, брав участь у багатьох політичних процесах 138 Шухевич Юрій (н. 1933) - український політичний в'язень, син Романа Шухевича. Перебував в ув'язненні у 1948-1956 , 1958-1968, 1972-1988 рр. У 90-х роках став організатором Української національної асамблеї і Української національної самооборони 178, 179 Юрик Степан (1868-1937) - галицький політичний і громадський діяч, греко-католицький священик. Діяч УНДП, УНДО. У 1918-1919 рр.- член Національної Ради ЗУНР 140 Юрій Львович (бл. 1250-1308) - галицько-волинський князь, син Льва Даниловича. Князював у Холмщині і Підляшші. Після смерті батька об'єднав під своєю владою всі землі Галицько-Волинського князівства. Домігся згоди константинопольської патріархії на утворення окремої галицької митрополії 31 Ярослав Мудрий (978-1054) - державний діяч, князь Київської Русі, великий князь київський (з 1019 р.) 18, 19, 23, 24, 29, 30, 31 Ярослав Осмомисл (рік н. невід.-1187) - князь галицький (1153-1187). За його князювання Галицьке князівство зміцніло, територія його розширилася 25 Яців Дмитро (роки н. і см. невід.) - член спеціальної похідної групи Я. Стецька, яка 22 червня 1941 р. вирушила із Кракова на Україну з метою проголосити Акт відновлення Української держави 171 Яворницький Дмитро (1855-1940) - історик, археолог, етнограф, лексикограф, письменник, найвизначніший дослідник історії українського козацтва 188 Ярославна (роки н. і см. невід.) - дружина Ігоря Святославича (1151 -1202), князя новгород-сіверського, згодом чернігівського, дочка Ярослава Осмомисла. Прославлена в "Слові о полку Ігоревім" . |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК" |
||
|
||