Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії (підручники) → 
« Попередня Наступна »
Радугин А.А.. Історія Росії (Росія у світовій цивілізації): Курс лекцій. - М.: Центр.-352с., 2001 - перейти до змісту підручника

3. Початок Великої Вітчизняної війни, її національно-визвольний характер.

Раннім недільним Вранці 22 червня 1941 р. Німеччина, слідуючи наміченим планом, напала на СРСР. Почалася війна, в якій мова йшла не про збереження соціального ладу або навіть державності, а про фізичне існування народів, що населяли СРСР. Гітлер підкреслював, що «майбутня кампанія - це не просто збройна боротьба, це конфлікт двох світоглядів ... Ми повинні стерти з лиця землі цю країну і знищити її народ ». Згідно з планом «Ост», після перемоги передбачалися розчленування СРСР, насильницька депортація за Урал 50 млн. чоловік, геноцид, руйнування провідних культурних центрів, перетворення європейської частини країни в життєвий простір для німецьких колоністів. Нелюдські плани нацистів, їх жорстокі методи ведення війни посилили у радянських людей прагнення врятувати Батьківщину і самих себе від повного винищення і поневолення. Війна набула народно-визвольний характер і справедливо увійшла в історію як Велика Вітчизняна війна.

За планом «Барбаросса» передбачався одночасний удар трьох груп армій на Москву, Ленінград і Київ, розгром радянських військ у прикордонних районах, руйнування промисловості на Уралі за допомогою авіації і вихід на лінію Волга - Архангельськ. Блискавична війна («бліцкриг») повинна була зайняти не більше 10 тижнів.

Гітлерівці ретельно підготувалися до війни. Німецька економіка була повністю переведена на військові рейки. До 1941 р. промисловий потенціал Німеччини перевершував радянський за найважливішими показниками в 2,5 рази. До цього потрібно приплюсувати і потенціал окупованих країн. У розпорядженні Німеччині було трофейну зброю 180 розгромлених дивізій. Фашистська Німеччина направила проти Радянського Союзу 80% своїх військ. До них приєдналися армії Італії, Румунії, Угорщини, Фінляндії, Словаччини, Хорватії, «добровольчі» формування Іспанії та Франції. Влітку 1941 р. біля радянських кордонів була створена угруповання з 190 дивізій чисельністю в 5,5 млн. чоловік, 47 тис. гармат і мінометів, 4,5 тис. танків, 5 тис. літаків. Ще ніколи в історії не створювався настільки потужний військовий кулак.

У свою чергу, Радянської Союз намагався використовувати «перепочинок», досягнуту в результаті Договору про ненапад. Військові витрати зросли з 25,6% держбюджету в 1939 р. до 43,4% в 1941 р. Був різко збільшений рівень військового виробництва, подвоєні стратегічні запаси, прискорений випуск нової техніки. Армія, перекладена з вересня 1939 на загальну військову повинність, збільшилася з 1,9 млн. до 5,4 млн. чоловік.

І проте німецькі війська виграли перші битви. До результату 1941 глибина просування агресора склала від 850 до 1200 км. Був блокований Ленінград, німці вийшли на підступи до Москви. Червона Армія зазнала небачені в історії воєн втрати: на 1 грудня 1941 р. - 7 млн. чоловік убитими, пораненими і полоненими; близько 22 тис. танків, до 25 тис. літаків. Положення СРСР був критичним: військова катастрофа перших п'яти місяців війни призвела до окупації ворогом життєво важливих регіонів, в яких у мирний час проживало 40% населення країни, вироблялося 68% чавуну, 58% - сталі та алюмінію, 40% - залізничного устаткування.

65% - вугілля, 84% - цукру і 38% - зерна. Довоєнна армія фактично перестала існувати. Країна опинилася на межі катастрофи.

Головна причина воєнної катастрофи СРСР в 1941 р. полягала в гігантському руйнівному потенціалі створеної фашистами військової машини, перед якою вже не змогли встояти армії таких держав як Англія і Франція. Разом з тим, сьогодні ми бачимо, що можна було значно краще використовувати військово-економічний потенціал СРСР для чинення опору ворогу вже тоді. У цьому сенсі відповідальність за військові поразки СРСР в 1941 р. лежить на керівництві країни, і насамперед - на Сталіна. У цієї відповідальності можна виділити наступні аспекти: повна невідповідність ситуації військової доктрини, глобальна помилка в оцінці нацистської загрози в червні 1941 р., збиткова політика в галузі озброєнь, глибока дезорганізація командного складу внаслідок чисток 1937-1938 рр..

Військова доктрина Сталіна грунтувалася на трьох ідеях: СРСР не доведеться вести бойові дії на своїй території, готуватися слід до наступальної війни, будь-яка агресія проти СРСР буде негайно зупинена загальним повстанням західного пролетаріату. Тому вся радянська військова тактика і розташування військ виходили із завдань наступальної війни.

Разом з тим, хоча фашисти і досягли в 1941 р. величезних успіхів, це була ще не перемога. Несподівано для себе противник зіткнувся в СРСР з народом, який піднявся для боротьби із загальною бідою. Вся країна швидко перебудовувалася на військовий лад. При цьому ключову роль у мобілізації всіх сил на відсіч ворогові зіграла Комуністична партія. У важких умовах ВКП (б) зуміла забезпечити цілеспрямоване єдність ідеологічного, політичного, економічного, військового управління країною. Віра тисяч рядових комуністів у соціалістичні ідеали, в свою перевагу як носіїв найбільш передового суспільного ідеалу надала потужний імпульс загальному патріотичному підйому.

Заходи по боротьбі з ворогом були окреслені в постанові ЦК ВКП (б) і РНК СРСР від 23 червня 1941 р. і директиві «Партійним і радянським організаціям прифронтових областей» (29 червня 1941 р.). Гасло «Вся для фронту, все для перемоги!» Став законом життя країни. Були реорганізовані органи управління всіх рівнів, перерозподілені кадри та матеріальні кошти. 23 червня 1941 утворена Ставка Верховного Головнокомандування, а 30 червня - Державний Комітет Оборони, в руках якого зосереджувалася вся повнота влади. Ще більше посилилася централізація управління. Була оперативно проведена мобілізація, яку патріотичне піднесення народу доповнив масовим створенням добровольчих формувань народного ополчення, партизанських загонів.

Фашистська військова машина вже незабаром після початку війни стала давати серйозні збої на полях битв. Нацистські стратеги, спрогнозували з німецькою педантичністю порядок і терміни операцій, зіткнулися з абсолютно неврахованою фактором - масовим героїзмом радянських воїнів, руйнувало кабінетні розрахунки.

Погано озброєний, часто що втратив командування, нещадно били всією потужністю німецької армії, радянський солдат продовжував опір і в таких ситуаціях, в яких всі попередні противники вермахту здавалися. Радянські воїни героїчно обороняли Брест, Могильов, Смоленськ, Одесу, Київ, Севастополь, інші великі і малі міста та села. У тилу ворога розгорталося партизанський рух, на боротьбу з яким німецьке командування було змушене в ході війни використовувати до 10% сухопутних сил.

Стратегічне поразку вермахт зазнав під Москвою. Столиця СРСР так і не була взята, а в результаті контрнаступу радянських військ в грудня 1941 р., ворог був з великими втратами відкинутий на 120 - 400 км. Ця перемога Червоної Армії мала величезне воєнно-політичне значення. Був розвіяний міф про непереможність гітлерівської армії. План блискавичної війни був остаточно зірвано, що дало країні можливість отямитися після страшного першого військового удару.

Під прикриттям відступаючої в кровопролитних боях Червоної Армії в країні розгорталася складна робота по мобілізації народного господарства. Для оперативного керівництва ключовими галузями були створені нові наркомати. Під керівництвом Ради з евакуації пройшла небувала в історії перекидання промислових та інших об'єктів на Схід країни. У глибинні райони за короткий термін було вивезено 10 млн. чоловік, 1523 великих промислових підприємства, величезні матеріальні та культурні цінності. Завдяки вжитим заходам вже до грудня 1941 р. було зупинено падіння військового виробництва і з березня 1942 почалося його зростання. Державна власність на засоби виробництва і заснована на ній строго централізована система управління економікою дозволили СРСР швидко зосередити всі ресурси на військовому виробництві. Тому поступаючись агресорам за розмірами промислової бази, СРСР незабаром набагато випередив їх з виробництва бойової техніки. Так, у розрахунку на один металоріжучий верстат в СРСР вироблялося в 8 разів більше літаків, на кожну виплавлену тонну сталі - в 5 разів більше танків.

У найтяжчих оборонних боях 1941 - 1942 рр.. були перемелені кращі військові кадри вермахту і були підготовлені необхідні передумови для остаточного перелому у війні, здійсненого в ході колосальних по напрузі і розмаху Сталінградської (літо 1942 р. - зима 1943 р.) та Курської (липень - серпень 1943 р.) битв. Якщо в битві під Москвою з обох сторін брало участь 1,5 млн., то під Сталінградом - 2 млн., а в найбільшій в історії планети Курській битві 4 млн. чоловік. Радянсько-німецький фронт став вирішальним фронтом другої світової війни. Він був у 4 рази більш протяжним, ніж всі інші разом узяті, на ньому билися до 85% всіх фашистських дивізій. Німеччина та її сателіти втратили тут 607, а на всіх інших фронтах - 176 дивізій.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Початок Великої Вітчизняної війни, її національно-визвольний характер. "
© 2014-2020  ibib.ltd.ua