| Головна |
| Наступна » | ||
ПЕРЕДМОВА |
||
|
Тримаючи в руках нову книгу, читач мимоволі запитує, чим вона відрізняється від інших видань з такої самої тематики? Запропонований курс лекцій є першою в Україні працею, в якій автор: 1) відійшов від традиційного викладу навчального матеріалу в розповідному стилі та охарактеризував основні кримінально-процесуальні поняття (принципи, суб'єкти, запобіжні заходи, слідчі дії) за логіко-правовими схемами, що забезпечило не "випинання" особливостей понять, а їх системний опис; 2) виклав правовий блок навчальної дисципліни: методи кримінально-процесуального права, його предмет, норми тощо; 3) зробив спробу максимально поєднати положення кримінально-процесуального права із положеннями загальної теорії та інших галузей права; 4) використав основні міжнародно-правові документи в галузі прав людини для характеристики окремих процесуальних понять; 5) врахував положення постанов Конституційного Суду України, Пленуму Верховного Суду України, наказів Генерального прокурора України, МВС України та нормативно-правових актів інших відомств; 6) всі стадії кримінального процесу охарактеризував шляхом подання основних їх ознак (поняття, значення, основні положення, завдання, коло учасників, процесуальні засоби діяльності, етапи, кінцеві рішення). Сутність кримінально-процесуального права в курсі лекцій розкрито шляхами, на які вказував видатний учений-процесуаліст І. Я. Фойницький: - екзегетичним, або тлумачним, що полягає у з'ясуванні права із його власного змісту (всі теми лекцій); - історичним, що залучає для цього матеріал минулого "із життя" законодавства (окреме питання лекції "Сутність кримінального процесу як діяльності"); - порівняльним, тобто тим, що звертається для з'ясування сутності кримінально-процесуального права певної країни до визначення його відповідності з однорідним матеріалом інших народів(лекція "Особливості кримінального процесу Франції і США"); - критичним, за яким поняття з'ясовують через внутрішню природу процесуальних відносин (всі теми). При цьому задовольняються питаннями минулого або сучасного (позитивна критика, догматика процесу), або разом із тим намічають вирішення їх у майбутньому і вказують на наявні недоліки (негативна критика, судова політика)1. 1 Див.: Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2-х т. - СПб., 1996. -Т. 1. - С. 3-4. Матеріал кожної лекції викладено у логічній послідовності: від загального до конкретного, від формулювання поняття до розгортання змісту окремих його елементів. Структуру і зміст курсу лекцій обумовлено потребою; - врахувати положення теорії кримінального процесу, чинного законодавства та практики його застосування; - поєднати традиційні положення теорії кримінального процесу із новими ідеями та законодавчими новелами. Систему курсу лекцій через те, що немає стандарту програми навчальної дисципліни "Кримінально-процесуальне право" ("Кримінальний процес"), побудовано з урахуванням логічної послідовності тем лекцій та традицій викладення навчального матеріалу у вітчизняних підручниках. Виклад матеріалу у вигляді лекцій допускає в межах програми певну свободу у виборі тем і визначенні обсягу, що відводиться на кожну із них. Теми лекцій цього курсу було обрано з кількох міркувань - автор зважав на їх теоретичну значущість, розробленість у межах теорії кримінального процесу, і нарешті, на особисті переваги. Визначаючи структуру лекційного курсу і готуючи його протягом десяти років, автор перебував під впливом логіки, з одного боку, і традицій - з іншого; було бажання подати якомога більше матеріалу, однак є об'єктивна неможливість зробити це через обмежений обсяг лекцій. За логікою в основу конструкції системи навчальної дисципліни має бути покладено принцип вивчення студентами кримінального процесу в статиці (перша частина: поняття; принципи; функції; суб'єкти; докази; заходи процесуального примусу; обставини, що виключають провадження у кримінальній справі) і в динаміці (друга частина: стадії кримінального процесу, особливі провадження). Розглянувши основні кримінально-процесуальні поняття в першій частині (в статиці), студенти мали б змогу відстежити, як вони реалізуються в окремих стадіях процесу та під час особливих проваджень (в динаміці). За такого підходу можна уникнути ситуації, коли стадії досудового розслідування, зміст якої становить процесуальна діяльність нижчого рівня, у навчальних програмах присвячено набагато більше тем (як правило, це: основні положення досудового слідства, слідчі дії, притягнення як обвинуваченого, застосування запобіжних заходів, зупинення і закінчення досудового слідства - загалом п'ять тем), ніж стадії судового розгляду, в якій здійснюється діяльність вищого рівня та найбільш повно реалізуються всі принципи кримінально-процесуального права і якій у більшості вивчених автором програм з дисципліни відведено одну тему. Приділення основної уваги стадії досудового розслідування, в якій обмежено діють принципи гласності та змагальності, і відсування на другий план стадії судового розгляду свідчить про те, що інквізиційність радянського кримінального процесу до цього часу не подолано. Готуючи матеріал до лекцій, автор опирався спокусі побільше внести теоретичних, правових положень. Однак курс лекцій об'єктивно не може охопити всього нормативного матеріалу, а також результатів, досягнутих теорією кримінального процесу, що перебуває на досить високому рівні розвитку. Лекційний матеріал розподілено за п'ятьма розділами. їх виокремлено не за якимось одним "лінійним" принципом, а за різними підставами. Перший розділ присвячено викладенню фундаментальних положень кримінально-процесуального права, другий - досудовому провадженню, третій - провадженню у суді, четвертий - особливим формам провадження, п'ятий - особливостям кримінального процесу іноземних держав. Автор вважав за потрібне ознайомити студентів з іменами і науковим спадком видатних учених-процесуалістів минулого і сучасності. Таке наближення до "особистісних" аспектів наукової творчості вчених сприяє залученню студентів до науки, пробудженню емоційного ставлення до неї. Автор висловлює вдячність своїм учителям: Володимирові Андрійовичу Міщенку - за допомогу в оволодінні "азами" слідчої діяльності; Валерієві Петровичу Гмирку - за виховання поваги до навчально-методичної діяльності; Володимирові Серафимовичу Зеленецькому - за допомогу в усвідомленні необхідності зайняття науковою діяльністю і прищеплення любові до кримінального процесу. Кілька тем лекцій розкрито шляхом прямого аналізу його наукових праць ("Стадія порушення кримінальної справи", "Стадія порушення державного обвинувачення"). Усіх позитивних якостей цієї праці досягнуто завдяки вчителям. Недоліки автор відносить на свій рахунок і буде дуже вдячний усім, хто висловить рекомендації щодо удосконалення курсу лекцій. |
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна "ПЕРЕДМОВА" |
||
|
|
||