Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Рішення про порушення кримінальної справи


Підставою до прийняття такого рішення є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину в діянні, на яке в первинному Джерелі інформації вказано як на злочинне (ч. 2 ст. 94 КПК).
У структурі підстави до порушення кримінальної справи виокремлюють:
процесуальний елемент - достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину;
кримінально-правовий елемент, до складу якого належать:
ознаки злочину (суспільна небезпечність, протиправність,винність і караність), завдяки яким можна отримати уявлення пройого зовнішню характеристику;
ознаки складу злочину (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт,суб'єктивна сторона), які дають уявлення про його внутрішню характеристику.
Кримінальну справу може бути порушено за наявності такого (необхідного) мінімуму ознак злочину і його складу: суспільної небезпечності, протиправності, об'єкта та об'єктивної сторони злочину.
Рішення про порушення кримінальної справи приймають за такими загальними правилами:
Це може зробити тільки належний суб'єкт. Заборонено приймати такі рішення стажерам, практикантам, помічникам слідчогота іншим особам, які не обіймають посади, що дають їм правопорушувати кримінальні справи. З 21 червня 2001 р. забороненоприймати рішення про порушення кримінальної справи публічногообвинувачення також судді (суду). Вводячи таку норму, законодавець виходив із необхідності позбавити їх невластивої функції -кримінального переслідування, що асоціюється із порушенням кримінальної справи1.
Рішення про порушення справи може бути прийнято тількиза наявності передбачених законом приводів і достатніх для цьогопідстав.
Кримінальну справу порушують, лише якщо немає обставин,що виключають провадження у кримінальній справі.
Таке рішення може бути (і повинно бути) прийнято тільки напідставі ретельно перевірених фактичних даних.
Кримінальну справу може бути порушено як за фактом вчиненого злочину, так і щодо конкретної особи у зв'язку з безумовноюочевидністю в її діях складу злочину. Закон встановлює спеціальніправила порушення кримінальних справ щодо осіб, які мають особливий правовий статус. Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Проадвокатуру" кримінальну справу щодо адвоката може бути порушенотільки Генеральним прокурором України, його заступниками, проку-
1 У зв'язку з цим п. 4 ст. 391 Митного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 р., суперечить вимогам КПК у частині заборони, адресованої суду щодо порушення кримінальних справ публічного обвинувачення. Згідно з цією нормою Митного кодексу України суд (суддя), що розглядає справу про порушення митних правил, має право прийняти рішення про порушення кримінальної справи про контрабанду. Ця колізія має вирішуватися на користь норм КПК, як основних у системі правових норм у сфері регулювання кримінально-процесуальних відносин.
рорами Республіки Крим, області, міста Києва. Щодо Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - лише Генеральним прокурором України (ч. З ст. 20 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини").
Рішення, про яке йдеться, має охоплювати всі виявлені намомент його прийняття епізоди злочинної діяльності та всіх причетних до неї осіб.
На момент прийняття рішення про порушення справи кримінально-правова кваліфікація злочинного діяння має бути неймовірною (приблизною), а достовірною.
Рішення приймають своєчасно та обов'язково в межах встановлених законом строків.
Прийняття рішення про порушення кримінальної справи неможе залежати від можливості (або неможливості) розкриття злочину, позиції потерпілого, фізичних чи юридичних осіб, які заявили(повідомили) про вчинений або підготовлюваний злочин.
10. Рішення оформлюють документально в особливому процесуальному акті - постанові, що виноситься для констатації факту,змісту і результатів прийнятого рішення.
Порушення кримінальної справи зумовлює настання певних правових наслідків, а саме:
виникнення такого специфічного процесуального утворення,як кримінальна справа - особливе документальне утворення, щоформується відповідно до рішень органу дізнання, слідчого, прокурора, судді про її порушення, з метою фіксації у встановленомузаконом порядку факту, змісту і результатів кримінально-процесуальної діяльності у зв'язку із вчиненням конкретного злочину длязабезпечення реалізації кримінальної відповідальності винної особи,захисту прав та законних інтересів громадян, трудових колективів,держави і суспільства в цілому;
реєстрація кримінальної справи як об'єкта статистичного обліку. Систему та методику єдиного обліку і статистичної звітностіпро злочини та осіб, які їх учинили на території України, визначеноІнструкцією про єдиний облік злочинів, затв. наказом Генеральноїпрокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України,Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20;84; 293; 126; 18/5;
прийняття кримінальної справи до свого провадження посадовою особою, яка ухвалила це рішення;
повідомлення заявника або посадових осіб установи, підприємства і організації, що повідомили про злочин, про характер прийнятого рішення;
формування наглядового провадження прокурором згідно зправилами, встановленими Інструкцією з діловодства в органах про-
163
куратури України, затв. наказом Генерального прокурора України від 22 грудня 1994 р. № 25;
Трансформація легального, відкритого (гласного) провадження за заявами і повідомленнями про злочини в секретне провадження у кримінальній справі (п. 4.46 ст. 4 Зводу відомостей, щостановлять державну таємницю, затв. наказом Голови Служби безпеки України від 1 березня 2001 р. № 52);
правова констатація в спеціальному процесуальному акті нетільки факту вчиненого злочину, а й реального існування в конкретних просторово-часових межах відповідних кримінально-правових відносин, що виникли між державою і конкретною особою вмомент вчинення злочинного акту;
застосування прокурором або судом заходів запобіжного обмеження згідно із ст. 981 КПК до особи, стосовно якої порушенокримінальну справу;
ненадання дозволу на імміграцію особам, щодо яких порушено кримінальну справу, якщо досудове слідство за нею не закінчено(ст. 10 Закону України від 7 червня 2001 р. "Про імміграцію");
10) оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи щодо приводів, підстав і порядку прийняття рішення,відображеного в цій постанові. Можливість настання такого наслідкув результаті порушення справи на досудовому провадженні з'явилася в заінтересованих осіб кримінального процесу після прийняттяКонституційним Судом України 30 січня 2003 р. Рішення у справіза конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. Зст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. З ст. 236 Кримінально-процесуального кодексуУкраїни (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого іпрокурора). Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав,що "постанова про порушення кримінальної справи щодо певноїособи, винесена з недодержанням вимог КПК України, зокремапередбачених статтями 94-98, може породити наслідки, які виходятьза межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкодиконституційним правам і свободам внаслідок несвоєчасного судового контролю, що поновити їх буде нездійсненним". Згідно з п.2 згаданого Рішення положення ч. 6 ст. 234, ч. З ст. 236 КПК єнеконституційними, бо унеможливлюють розгляд судом на стадіїдосудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора пропорушення справи1.
1 При викладенні правил прийняття рішення про порушення кримінальної справи і його наслідків використано положення монографії професора В. С. Зеленецького (див.: Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. - Харьков, 1998. - С. 132-151, 163-173).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Рішення про порушення кримінальної справи"
  1. Стадії.
    рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, які є підставою для відмови в порушенні справи. Своєчасне та обґрунтоване порушення кримінальної справи є необхідною передумовою для швидкого й повного розкриття злочинів, викриття й покарання винних, запобігання злочинам і виконання завдань
  2. § 2. Початковий етап розслідування
    рішення про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 186 або ст. 187 КК, слідчий дає ретельну процесуально-криміналістичну оцінку наявної початкової інформації. Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх знаходження, товарну цінність і значущість викраденого, місця приховання і збування забезпечує не тільки слідчу і судову перспективу, а й дозволяє
  3. § 2. Початковий етап розслідування
    рішення про порушення кримінальної справи чи відмову в такій виявляється недостатньо, то відповідно до ст. 97 КПК проводяться перевірочні дії: відбираються пояснення від громадян, посадових осіб, водіїв про фактичний бік злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху; витребуються документи, у тому числі від автопідприємств, лікувальних закладів. Як правило, кримінальна справа порушується
  4. 3. Рішення про направлення заяви або повідомлення за належністю
    рішення про направлення заяви або повідомлення за належністю є достатні дані, що вказують на нена-лежність цих джерел інформації за тими чи іншими ознаками органам, до яких вони надійшли. Поняття "належність заяв і повідомлень про злочини" багато в чому є схожим з кримінально-процесуальними поняттями "підслідність" і "підсудність". Воно має два значення: 1) невід'ємна особливість, властивість1
  5. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    рішення про порушення кримінальної справи або відмові в цьому приймаються всі можливі заходи щодо запобігання злочину або припиненню його. Отже, потреби практики, вимоги закону і логіка розвитку науки зумовили потребу в формуванні криміналістичної профілактики як окремої криміналістичної теорії, що досліджує і розробляє: 1) закономірності утворення, виявлення і дослідження слідів прояву
  6. 2.4. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують допоміжну функцію
    рішення, прийнятеза його заявою; - на одержання копії постанови про закриття кримінальної справи, порушеної за його заявою. Заявник перебуває в такому статусі від моменту прийняття компетентним органом від нього заяви про злочин до прийняття занею рішення про порушення кримінальної справи чи про відмовув її порушенні. Юридична відповідальність заявника: - кримінальна - за завідомо неправдиве
  7. 47. Правовий стан іноземців
    рішення проблеми, але залишалися недостатніми і вимагали якісно іншого рішення, що і було знайдено за допомогою введення національного режиму. Національний режим у даний час є одним із двох видів правового режиму, включаючи режим найбільшого сприяння, що встановлюються державами стосовно іноземців. Національний режим припускає наявність такого обсягу прав і обов'язків в іноземців, що практично
  8. Передумовою для порушення кримінальної справи:
    рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення попереднього розслідування чи судового розгляду - мотивована постанова (ст.98-1 КПК). Заява або повідомлення про злочин повинні бути розглянуті протягом 3 діб з дня їх надходження, протягом цього строку прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані прийняти рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної
  9. Заява або повідомлення про злочин
    рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи або направлення заяви за належністю (ч.2 ст.97 КПК) Якщо питання про порушення кримінальної справи не може бути вирішено на підставі даних заяви, перевіряються документи, беруться пояснення у відповідних осіб (ч.4 ст.97), звертаються до відповідних організацій (ч.1 ст.66), при необхідністю органи дізнання можуть здійснювати
  10. Слідчі дії
    рішенням органу дізнання і слідчого тільки після порушення кримінальної справи; в ст. 190 КПК виняток зроблено лише для проведення огляду місця події - він можливий і до порушення кримінальної справи, також може бути застосовано до порушення кримінальної справи арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину (ст. 187 КПК); порядок провадження слідчої дії та