Серед багатьох джерел екологічного законодавства і права слід згадати "Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (прийняті Верховною Радою України 5 березня 1998 р.). Саме у них в сконцентрованому вигляді зосереджені основні положення національної екологічної політики нашої держави з урахуванням того, що екополітика передбачає проведення заходів, спрямованих на досягнення гармонійності та оптимальності взаємовідносин в системі "суспільство-природа". Український вчений Салтовський О.І. (1997р.) пропонує розглядати її як соціально-екологічну політику, тобто як сукупність науково обґрунтованих принципів охорони та відтворення довкілля, що базуються на всебічному врахуванні законів суспільно-природної взаємодії, передбачають оптимальну структуру виробничих сил, темпи і пропорції життєдіяльності суспільства, а також гарантують поступовий перехід до сталого розвитку.
В основних напрямах екологічної політики України передбачено відповідні механізми та інструменти, що дозволяють на практиці досягти реалізації запланованих державних заходів у сфері екології. Зокрема: встановлено національні пріоритети в галузі охорони природи;
-- визначається економічний механізм природокористування;
-- вироблена стратегія і тактика гармонійного розвитку виробничого і природноресурсного потенціалів;
-- передбачено заходи щодо збалансованого використання і відновлення природних ресурсів (земельних, водних, мінерально-сировинних, біологічних та ін.).
-- визначаються етапи реалізації програми дій на всіх рівнях охорони довкілля (місцевому, регіональному, національному);
-- розглянуто перспективи вдосконалення екологічного законодавства;
-- передбачено норми і вимоги, щодо розвитку системи екологічної експертизи та аудиту;
-- накреслено основні напрямки здійснення міжнародного співробітництва в галузі охорони довкілля.
Отже, екологічну політику визначають як сукупність науково обґрунтованих і сформульованих принципів, завдань і цілеспрямованих дій держави, громадських організацій і окремих громадян, за допомогою яких здійснюється взаємодія суспільства і природи та сучасна стратегія сталого розвитку.
Але будь-яка національна політика повинна узгоджуватись із загальноприйнятими світовою спільнотою міжнародними правовими актами. Це пов'язано з глобальним рівнем існуючих екологічних проблем. Саме на подолання глобальної екологічної кризи спрямовано ряд міжнародних правових актів, договорів, угод тощо, які у сукупності створили міжнародне екологічне право.
|
- Лекція: Аспекти екологічного права і екополітики, 2009
екологічного права. 2. Екологічне законодавство України. 3. Екологічні права і обов'язки громадян. 4. Соціально-екологічна політика. 5. Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній
- Екологічне право та екологічне законодавство
соціальну цінність, її захист повинен здійснюватись переважно імперативним методом, якому притаманний най-більш високий потенціал дієвості. Певну роль у захисті природи відіграє мета, яку переслідує юридичне законодавство екологічного змісту (дозволити, обмежити, забо-ронити відповідно до потреб природи). Величезне значення має проблема співвідношення між системою екологічного права (в нашому
- Державна політика України у галузіохорони довкілля.
соціально-економічного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища життєдіяльності суспільства; - соціально-екологічне та економічно раціональне вирішення проблем, які виникають в результаті забруднення довкілля, небезпечних природних явищ, техногенних аварій та катастроф; - розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження біорізноманіття природи, охорони озонового шару
- Висновки
соціальних,
- 1. Поняття і система екологічного права
соціальна форма взаємодії суспільства і природи вимагає постійної трансформації соціальних регуляторів розвитку екологічних відносин. Крім культури, ідеології, моралі та освіти, не останню роль тут відіграють юридичні чинники, що створюють передумови правового забезпечення екологічних інтересів. Різноманітні екологічні звичаї, племінні "табу", народне "священне" право здавна регулювали або
- Питання для самоконтролю
соціально-екологічної політики. 7. Основні напрямки політики України в галузі охорони довкілля. 8. Формування міжнародного екологічного права. 9. Основні принципи міжнародного співробітництва в екологічній сфері. 10. Форми участі України в міжнародному співробітництві з питань охорони
- ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
соціальних,
- Екологічне право та екологічне законодавство
соціальну цінність, її захист повинен здійснюватись переважно імперативним методом, якому притаманний найбільш високий потенціал дієвості. Певну роль у захисті природи відіграє мета, яку переслідує юридичне законодавство екологічного змісту (дозволити, обмежити, заборонити відповідно до потреб природи). Величезне значення має проблема співвідношення між системою екологічного права (в нашому
- Поняття і особливості принципів екологічного права
соціальною роллю права як юридичної форми суспільних відносин. Разом з тим у загальній теорії права принципи останнього розкриваються через такі категорії, як відправні засади, основні ідеї, провідні засади, наскрізні ідеї, панівні основи, які відбивають основні устої суспільного ладу, об'єктивно обумовлені існуючими екологічними відносинами. Треба зважати на те, що загальна теорія права по
- Тема 18. Адміністративно-правове забезпечення управління обороною
соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту, Правовою основою оборони держави є Конституція України, закони: "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про загальний війський обов'язок і військову службу", "Про
|