11.2. Форми організації навчання та їх розвиток в дидактиці

У зв'язку з цим вченими виділені такі підстави для класифікації форм організації навчання: кількість і склад учнів, місце навчання, тривалість навчальної роботи. На цих підставах форми навчання діляться відповідно на індивідуальні, індивідуально-групові, колективні, класні і позакласні, шкільні та позашкільні. Зауважимо, що ця класифікація не є строго науковою і далеко не всіма вченими-педагогами зізнається. Разом з тим треба визнати, що такий підхід до класифікації форм організації навчання дозволяє трохи упорядкувати їх різноманітність.

Найстарішою формою навчального процесу, що бере свій початок з глибокої давнини, є індивідуальна форма навчання. Суть її полягає в тому, що учні виконують завдання індивідуально, в будинку вчителя або учня. Допомога вчителя виступала або безпосередньо, або опосередковано, що надається через вивчення учнем підручника, автором якого являється сам учитель. При-

288

мером безпосередніх та індивідуальних контактів учителя і учня в сучасних умовах є репетиторство.

Індивідуальна форма організації навчання була єдиною в античний час, в період середньовіччя, а в деяких країнах широко використовувалась до XVIII століття. Наступні періоди розвитку суспільства вона домінувала в практиці сімейного виховання заможних верств населення (наприклад, в дворянських сім'ях, в заможних сім'ях інших верств суспільства).

Які ж переваги і недоліки цієї форми організації навчання, які, з одного боку, послужили підставою для того, що у формі репетиторства вона збереглась і в наш час, і, з іншого, - вже в XVII столітті в масовому масштабі залишила місце новим формам організації навчального процесу?

Головним достоїнством індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю індивідуалізувати зміст, методи і темпи навчальної діяльності дитини, слідкувати за кожною його дією і операцією при вирішенні конкретних завдань; слідкувати за його рухом від незнання до знання , вчасно вносити необхідні корективи як в діяльність учнів, так і в особисту діяльність вчителя, пристосовувати їх до постійно змінюється, але контролюється зі сторони учителя і зі сторони учня. Все це дозволяє учневі працювати економно, постійно контролювати витрати своїх сил, працювати в оптимальний для себе час, що, природно, дозволяє досягати високих результатів навчання. Зрозуміло, індивідуальне навчання передбачає наявність вчителя з високою педагогічною кваліфікацією.

Однак, поряд з перерахованими достоїнствами індивідуальне навчання має і ряд недоліків, за що вже в XVI столітті воно було різко критиці. До числа цих недоліків слід віднести насамперед його неекономічність, деяку обмеженість впливу вчителя, викликану тим, що, як правило, функція вчителя зводилась до дачі завдання учню і перевірки його виконання. Недоліком також є обмеженість співробітництва з іншими учнями, що негативно позначалося на процес соціалізації та формування вміння працювати в колективі. Ось чому значення індивідуального навчання, починаючи вже з XVI століття,

Ю-241289

неухильно знижується і поступово поступається місцем індивідуально-груповій формі організації навчального процесу.

Суть цієї форми полягає в тому, що вчитель веде заняття вже не з одним учнем, а з усією групою різних дітей, рівень підготовки яких був різний.

Як індивідуальна, так і індивідуально-групова форми організації навчання вже в кінці XVI - початку Х \ Л! століть не задовольняла потреби суспільства як в кількісному, так і в якісному плані підготовки підростаючих поколінь до участі у вирішенні соціально-значущих завдань. Більшість дітей залишались неохвачен-- ної навчанням, а ті, які були ним охоплені, одержували лише найпростіші навички читання, письма, рахунку.

На рубежі XV і XVI століть в Європі відбувається сплеск нових потреб в освіті. Вони викликані розвитком різноманітних галузей, ремесел і торгівлі, підвищенням ролі духовного життя - відродженням в літературі, мистецтві, архітектурі, науці. Все це спричинило за собою виникнення масового навчання дітей. Виникла концепція колективного навчання, яка вперше була використана в братських школах Білорусії та України (XVI століття) і стала зародком класно-урочної системи навчання. Теоретично ця система була заснована і широко популяризувалась в XVII столітті Яном Амосом Ко-Менським. В даний час ця форма організації навчання, що витерпіла значну модифікацію та модернізацію, являється найпопулярнішою в школах світу, незважаючи на те, що класу та уроку як дидактичним поняття уже більше 350 років.

У чому суть класно-урочної системи як специфічної форми організації навчальної роботи? Відповідь ка це питання міститься в тих особливостях, які притаманні цій системі. Найважливіший з них є:

- учні приблизно одного віку та рівня підготовки складають клас, який зберігає в основному постійний склад на весь період шкільного навчання;

290

- клас працює за єдиним річним планом і програмою згідно з постійним розкладом. Внаслідок цього діти повинні приходити до школи в один і той же час року і в заздалегідь визначені години дня;

- основною одиницею занять є урок;

- урок, це як правило, присвячений одному навчальному предмету, темі, в силу чого учні класу працюють над одним і тим же матеріалом;

- роботою учнів на уроці керує вчитель, він оцінює результати навчання свого предмету, рівень навченості кожного учня окремо і в кінці навчального року приймає рішення про переведення учнів до наступного класу.

Навчальний рік, навчальний день, розклад уроків, навчальні канікули, зміни або, точніше, перерви між уроками, це теж ознаки класно-урочної системи.

Класно-урочна система навчання з дня її обгрунтування і по теперішній час займає розуми вчених-педагогів усього світу. Вона піддана грунтовному аналізу і опису з усіма своїми достоїнствами і недоліками у численних фундаментальних працях з дидактики і методикам викладання окремих навчальних предметів, а також у працях з педагогічної психології. Автори цих праць єдині в тому, що класно-урочна система навчання в порівнянні з індивідуальним навчанням має ряд переваг.

Її достоїнства: чітка організаційна структура, що забезпечує впорядкованість всього навчально-виховного процесу; просте управління ним; можливість взаємодії дітей між собою в процесі колективного обговорення проблем, колективного пошуку рішення задач; па? Стоячи емоційний вплив особистості вчителя на учнів, їх виховання в процесі навчання, економічність навчання, оскільки вчитель працює одночасно з достатньо великою групою учнів, створює умови для привнесення змагального духу в навчальну діяльність школярів і в той же час забезпечує систематичність і послідовність в їх русі від незнання до знання.

Виділяючи ці достоїнства, не можна не бачити в цій системі і ряд суттєвих недоліків, а саме: класно-урочна система орієнтована в основному на середнього учня, створює непосильні труднощі для слабшого і затримує розвиток здібностей у більш сильних ; створює для

10 *

291

вчителя труднощі при урахуванні індивідуальних особливостей учнів в організаційно індивідуальній роботі з ними як за змістом, так і за темпами і методами навчання; не забезпечує організоване спілкування між старшими і молодшими учнями та ін

Сумніву, критичні висловлювання на адресу класно-урочної системи, що особливо посилилися з кінця минулого століття, в своїй основі справедливі і послужили основою багаточисленних пошуків і теоретиків педагогіки, і вчителів-практиків, з одного боку, нових систем навчання, з іншого - шляхів вдосконалення, модифікації і модернізації класно-урочної системи організації навчання у відповідності з новими вимогами розвивається і досягненнями психолого-педагогічної науки.

Першу спробу модернізації класно-урочної системи організації навчання використали в кінці XVIII-початку XIX вв. англійський священик А. Белл і вчитель ДжЛан кастор. Поштовхом цьому з'явився перехід від мануфактури до великої машинної індустрії, що потребували великої кількості робочих, які володіли хоча б елементарною грамотністю. Для їх підготовки необ

292

димо було збільшити кількість шкіл, а отже, і контингент учителів, які б навчали значно більшу кількість учнів. Так виникла модифікована класно-урочна система організації навчання під назвою Белл-ланкастерская система взаємного навчання, названа по імені її засновників і використана вказаними авторами в Англії та Індії. Суть цієї системи полягала в тому, що старші учні спочатку під керівництвом вчителя самі вивчали матеріал, а потім, отримавши відповідну інструкцію, навчали тих, хто знає менше. Це дозволяло одному учителю навчати відразу багатьох дітей, здійснювати їх масове навчання, та сама якість цього навчання була дуже низькою. Цим і пояснюється те, що белл-ланкастерская система не отримала широкого розповсюдження.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. особливо актуальною в подальшій розробці організаційних форм навчання стає питання індивідуалізації навчання учнів з відмінностями в їх розумовому розвитку. З'являються і відповідні форми вибіркового навчання. У США була заснована так звана Батовського СИСТЕМА, яка ділилася на дві частини. Перша частина-це урочна робота з класом в цілому, а друга - індивідуальні заняття з тими учнями, які потребували таких заняттях, або для того, щоб не відставати від загальноприйнятих норм, або з тими, хто виявляв бажання поглибити свої знання, т. е. з тими, хто вирізнявся порівняно розвиненими здібностями. З останньою категорією працював учитель, а з учнями менш здібними та відстаючими учнями займався помічник учителя. Одночасно в Європі почала створюватися так звана

Інформація, релевантна "11.2. Форми організації навчання та їх розвиток в дидактиці"

1. Запитання і завдання для самоконтролю
   навчання. 3. Що означає термін "принципи навчання"? У чому їх зв'язок із закономірностями навчання? 207 4. Дайте коротку характеристику принципів навчання і різних підходів класифікації закономірностей і принципів у навчальних посібниках з педагогіки. 5 Вкажіть, у чому полягає значення знання закономірностей і принципів навчання для
   
2. Запитання і завдання для самоконтролю
   організації навчання. Дайте визначення поняття "форма організації навчання". 2. Визначте фактори, що впливають на вибір організаційних форм навчання. 3. Охарактеризуйте особливості класно-урочної системи навчання, її переваги і недоліки, її переваги перед іншими системами. 4. Назвіть особливості маннгеймській системи, Дальтон-плану, плану Трампа. Обговоріть з колегами їх
   
3. Запитання і завдання для самоконтролю
     форми організації навчання в сучасній школі? Сформулюйте основні вимоги до нього. 2. Визначте, що лежить в основі типології сучасних уроків? Якими можуть бути типи та види уроків, якщо поділити їх по основної дидактичної мети? 3. Опишіть основні типи уроків, інші форми навчання л їх структуру? 4. Охарактеризуйте постійну дидактичну структуру / рока і покажіть її
   
4. Педагогічна сутність професійної підготовки
     форми і методи ефективні, якщо спрямовані на вирішення цих трьох педагогічних завдань в комплексі. Це засадничі положення приватної дидактики професійної підготовки в правоохоронних органах, її принципова своєрідність і відмінність. Зведення підготовки тільки до навчання неповноцінне і антіпедагогічно у своїх коріннях, не дає бажаних результатів у досягненні висот професійного
   
5. 10.1. Педагогічні завдання та особливості професійної підготовки
     форми, організацію, умови, критерії оцінки ефективності та ін Загальні закономірності та рекомендації дидактики виявляються у професійній підготовці, але обростають особливостями різних завдань, умов, термінів, правоохоронної діяльності, різних правоохоронних органів, категорій готуються фахівців, видів підготовки і пр. Ця специфіка нерідко знаходить відображення в приватних
   
6. Особливості навчання співробітників митних органів
     навчання співробітників, які знаходять своє вираження в методичних системах навчання. Навчання фахівців митної справи будується як соціально-педагогічний процес, обумовлений потребами нашої держави в добре підготовлених фахівцях митної справи. Він будується так, щоб виконувалися функції: - навчальна - озброєння фахівців системою знань, навичок і
   
7. 7. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
     форми позакласної навчальної роботи. Окремі розділи присвячені проблемам комп'ютеризації навчання та організації домашньої навчальної роботи учнів. С.А. Смирнов. Педагогіка. Педагогічні теорії, системи, технології. Розбираються особливості способів навчання: індивідуального, індивідуально-групового, колективного. Дається характеристика класно-урочні форм: традиційного уроку,
   
8. П.І. Підкасистий. ПЕДАГОГІКА. Навчальний посібник для студентів педаго гічних вузів і педагогічних коледжів. - М: Педагогічне товариство Росії. - 640 с., 1998
   
   
9. 13.1. Сутність контролю навчання як дидактичного поняття
     навчання, є обов'язковим компонентом процесу навчання. Він має місце на всіх стадіях процесу навчання, але особливого значення набуває після вивчення якого-небудь розділу програми і завершення ступеня навчання. Суть перевірки результатів навчання полягає у виявленні рівня освоєння знань учнями, який повинен відповідати освітньому стандарту з даної програми, предмету.
   
10. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1.
      форми.