Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
АРИСТОТЕЛЬ. ТВОРИ В 4-х томах. ТОМ 4. ИЗД-ВО ДУМКА, МОСКВА., 1983 - перейти до змісту підручника

3 (IV) '.

Може бути, хто-ппбудь запитає, що ми пмеем на увазі, стверджуючи, ніби правосудними потрібно робитися, вступаючи справедливо, а розсудливими - вступаючи розсудливо; адже якщо надходять справедливо і розсудливо, то вже й справедливі , і благора-2t вумная, так само як ті, хто займається граматикою і музикою, суть граматики і музиканти.

А може бути, і в мистецтвах все йде не так? Справді, можна зробити щось грамотно і випадково і по чужій підказці, по [істинним] граматиком буде той, хто, роблячи щось грамотно, робить це як граматик, тобто згідно граматичному спокуса-25 ству, укладеним в ньому самому.

Більше того, випадок з мистецтвами пе схожий на випадок з чеснотами. Досконалість мистецтва - в самих його творіннях, бо досить того, щоб вони володіли відомими якостями; по вчинки, що здійснюються згідно чесноти, пе тоді справедливі або розсудливі, коли вони володіють цими якостями, але коли [саме] вчинення цих вчинків має з-зо вестное якість: по-перше, воно свідомо (eidos), по-друге, обрано навмисно (proairoymenos) і заради самого [вчинку] і, по-третє, воно впевнено і стійко 13. Ці умови, за винятком самого зна-іо5ь ня, пе йдуть в рахунок при оволодінні іншими мистецтвами. А для володіння чеснотами знання значить мало або зовсім нічого, в той час як інші умови - МПНВ, навіть все, коли незабаром [володіння право-судностио і розсудливістю] народжується при частому повторенні правосудних і розсудливих вчинків.

Отже, вчинки називаються правосудними і розсудливими, коли вони такі, що їх міг би вчинити розсудлива людина, а правосуддя і розсудливий не той, хто [просто] здійснює такі [вчинки], але хто здійснює їх так, як роблять це люди справедливі і розсудливі.

Так що правильно сказано, що завдяки правосудним вчинкам людина стає правосудним і м завдяки розсудливим - розсудливим: без таких вчинків годі й сподіватися стати доброчесним. Одпако в більшості своїй люди нічого такого не роблять, а вдаються до міркування і думають, що, займаючись філософією, стапут таким чином добропорядними. Щось подібне роблять для недужих ті, is

хто уважно слухає лікарів, але нічого з їх приписів не виконує. Бо так само як тіла при такому догляду не будуть здорові, так і душа тих, хто так філософствує.

4. Тепер треба розглянути, що таке чеснота, го Оскільки в душі бувають три [речі] - пристрасті, здібності і підвалини, то чеснота, мабуть, співвідноситься з однією з цих трьох речей. Пристрастями, [або переживаннями], я називаю потяг, гнів, страх, відвагу, злість, радість, любов (philia), ненависть, тугу, заздрість, жалість - взагалі [все], чому супроводжують задоволення чи страждання 14. Здібності - це те, завдяки чому ми вважаємося підвладними цим стра-25 стям, завдяки чому нас можна, наприклад, розгнівати, змусити страждати або розжалобити. Моральні засади, [або склад душі], - це те, в силу чого ми добре чи погано володіємо [своїми] пристрастями, наприклад гнівом: якщо [гніваємося] бурхливо або мляво, то володіємо погано, якщо тримаємося середини, то добре.

Точно так і з усіма іншими пристрастями.

Отже, ні чесноти, ні вади не має пристрасті, зо бо за пристрасті нас не шанують ні добропорядними, ні поганими, за доброчесності ж і вади шанують, а також тому, що за пристрасті ми не заслуговуємо ні похвали, ні осуду - не хвалить же за поїв страх і не гудять за гнів взагалі, по за якийсь [певний]. А от за чесноти і вади ми гідні і похвали, і осуду.

Крім того, гніваємось і страшимося ми не навмисно (aproairetos), а чесноти - це, навпаки, свого роду свідомий вибір (proairesis), або, [у всякому разі], вони його припускають. І нарешті, в 5 зв'язку з пристрастями кажуть про рухи [душі], а у зв'язку з чеснотами і вадами - нема про рухах, а про відомих наклонностях15. Тому чесноти - це не здібності: адже нас не вважають ні доброчесними, ні хибними за здібності взагалі що-небудь відчувати (і нас не хвалять за це і не засуджують) 16. Крім того, здібності в нас від природи, ю а доброчесними або порочними від природи ми не буваємо. Раніше ми вже сказали про це. Оскільки ж чесноти - це не пристрасті і не здатності, виходить, що це підвалини.

Отже, сказано, що є доброчесність по родовому поняттю.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3 (IV) '. "
© 2014-2022  ibib.ltd.ua