Глава дев'ята 1

Див прим. 4 до гол. 8. - 86. 3

Аргументи, з яких не виходить силогізму, Олександр Афродіспйсклй (Comm. 58, 27-29) ілюструє таким прикладом: якщо є яка-пібудь істина, то, треба думати, існують ідеї, бо серед оточуючих пас речей пічто неправдиве; і якщо є пам'ять, то маються ідеї, бо пам'ять має своїм предметом те, що зберігається. - 86. 4

Па «шкільному» жаргоні платоников доказами від знань називали такі, які виходили з твердження, що об'єктом знання должпо бути стійке і загальне, а чуттєво сприймаються предмети минущі і едінічпи, через що продметом знання можуть бути лише ейдоси. Тим часом, але думку Платона, як стверджує Аристотель, для предметів, створюваних «мистецтвом творіння», немає ейдосів, бо останні є тільки для речей, що існують від природи (див. 991 b 6-7; 1070 а 18-21). Але створювані штучно предмети також є об'єктом знання. (Необхідно зауважити, що насправді Платоп пе заперечував існування ейдосів для предметів, створюваних «мистецтвом творіння», - про такого роду ей-досах він говорить, наприклад, в «Державі» і «Кратилі». Невірно також утвержденпе Аристотеля про те, що Платоп заперечував існування ідей отношепіе та ідей заперечень.) - 86.

Ь Так, должеп був би існувати єдиний ейдос «пе-че спритний», якому були б «причетні» предмети, що входять в безліч класів, крім класу «людина». - 86. 6

Даний аргумент заснований па визнання необхідності існування ейдосів для ряду предметів, які можуть цілком зникнути, по зберегтися в загальному вигляді в людської думки. Але те ж саме можна віднести і до сдііічпим предметів і стверджувати, що з тієї ж причини для кожного з них повинен існувати особливий ейдос. - 86. 7

Тепер Аристотель викладає труднощі, осознавшпеся самим Платоном (вчення про ідеї піддавалося критичного розбору в діалогах «Парменід», «Фплеб» і «Софіст»). - 86. 8

Повторення цього рассуждепія см. в кн. XIII (гл. 4), де, однак, опо вже ведеться не від імені платоников. - 86. 9

Цей довід зводиться до наступного: якщо ми звіряємо чувственпо сприйманого людини з «самим-ио-собе-чслового-ком» (ідеєю людини), то, оскільки між пнмі є схожість, необхідно повинна виникнути нова ідея, спільна для «першого», чуттєво сприйманого людини, і «другого», умопостигаемого; звірення цієї повий ідеї - ідеї «третьої людини» - з тим же чуттєво сприйнятим людиною породжує типову ідею і т. д. до нескінченності; таким чином , для кожної людини (так само як для кожного предмета) повинна су-іцєствовать не одна ідея, а нескінченна безліч ідей, що обумовлюють схожість між «першим» і «друга», «першим» і «третім» і т.

Мова пдст про Пачаліа, зокрема про матеріальне початку - про двійці, що складається з «великого і малого». - 87. 11

Т. е. оскільки оп сутність (субстапція). - 87. 12

Подвійному як вічного ендосом в його самостійному бутті, а не оскільки опо є властивість чогось іншого. - 87. 13

До цього висновку Аристотель приходить па основанпі наступного міркування: одиничні предмети прічастпи ейдосам самим по собі, а не оскільки ейдоси позначаються про якесь субстраті, будучи властивістю чогось іншого, бо в останньому випадку предмет визначався б через те, про що позначається даний ейдос, т. з. мав би випадкове визначення. Отже, раз предмети прічастпи ейдосам, останні повинні бути сутностями (субстанціями). - 87. 14

Такі математичні двійки (див. вище 987Ь 16 - 47). - 87. 15

Для небесних тіл. - 87. 16

Для характеристики відносини між ідеями п чувствеппо сприймаються предметами пе підходить ні одне із значень виразу «бути з чогось», що розглядаються в гл. 24 кн. V. - 88. 17

Див Платон. Федоп 100 с - тобто - 88. 18

Коль скоро вони створені штучно, а але існують від природи. - 88. 19

Т. е. ті, що створені штучним чином. - 88. 20

Якщо чувствеппо сприймаються предмети прічастпи ейдосам, а ейдоси суть числа, то і ці предмети повинні бути числами, що представляється безглуздим. - 88. 21

Мова, очевидно, йде про число як вираженні відносини між цими субстратами. - 89. 22

У арифметико одне актуальне число може стати частиною іншого, втративши при цьому своє актуальне буття; але такого не може статися з ейдосом, оскільки оп існує окремо і пеподвпжеп. - 89. 23

Згідно Олександру Афродисийский (Comm. 82,9 і сл.), Головні з цих нісенітниць зводяться до того, що самі-по-собі-числа (ідеальні числа) були б тільки сумами різної кількості едппіц і, отже, якісні відмінності предметів визначалися б началами, Котория відрізнялися б один від одного лише кількісно. - 89. 24

Платон висуває два пача: єдине як форму і двоіцу як матерію, з яких він виводить самі-по-собі-числа. Проте залишається неясним, як і пз яких почав у Платона виникають математичні числа та інші «проміжні» об'єкти. - 89. 25

Бо кожна одиниця буде відрізнятися від іншої і виникати нз єдиного та двоіци. - 89. 26

Цього але може бути, так як одиниці різнорідні. - 89. 27

Коль скоро одиниці і числа вважаються якісно різними, при поясненні світу слід виходити з нпх так само, як Емпедокл виходив з чотирьох елементів.

В одному випадку єдине тільки загальний рід для якісно різних одиниць, і тоді останні будуть причинами речей; в іншому - печто існує саме по собі, і тоді УІО буде початком, а одиниці не будуть сутностями. - 90. 29

У випадку, якщо в основі лінії, площині і тіла лежать особливі початку. - 90. 30

У лшпш, площині і тілі. - 90. 31

Т. е. від довгого і короткого і т. д. - 90. 32

Платоніки говорили про будь-матеріальному па-чале для точок, будь то у математичних об'єктів або чуттєво сприймаються предметів. - 90. 33

Оскільки межею лінії завжди є точка. - 90. 34

А саме заради діалектики (див. Платон. Держава, 533b - е). - 90. 35

Як про характеристики «великого і малого». - 91.

3 (5 Ср Платон. Тімей, 52-53; 57-58. - 91. 37

Оскільки фізика немислима без поняття рушійною причини. - 91. 38

Т. е. якщо допустити, що кожному роду відповідає ейдос. Бо простуючи до вищим родам, ми дійдемо до самого спільного роду-до сущого, яке, однак, з точки зору платоников, виявиться самостійним ейдосом, а пе єдиним універсальним буттям. - 91. 39

Рід завжди є щось спільне, але загальне не завжди є рід; для Аристотеля суще і єдине пе рід, а загальне. - 91. 40

Аргументація, якій доводиться, що суще і едпное пе можуть бути родом, см. піже 9981) 22-27. - 91. 41

Для Платона такий наукою є діалектика (див. «Держава», 533). - 92. 42

Т. е. через індукцію. - 92. 43

Мається на увазі вчення Платопа про пригадування (див. Платон. Менон, 81 е; Федон, 72 d. - 92. 44

Т. е. знанням «передумов». - 92. 45

Наприклад, знаючи ці елементи, навіть сліпий від народження міг би знати кольору. - 92,

Глава десята

»Див« Фізика »II 3, 194Ь 10-195Ь 30. - 92. 2

Причини правильно називалися, по невірно тлумачилися. - 92. 3

Через співвідношення входять до її складу елементів. - 92. 4

Емпедокл розглядає чотири елементи як субстанції речей, і в якості таких їх можпо було вважати матеріальними причинами; але, говорячи про їх співвідношення як про сущпості речі, він, навряд чи віддаючи собі в цьому ясний звіт, по суті справи говорить про формальну причину. - 93.

6 Питання, що стосуються перших почав, розглядалися в «Фізиці» (кп . II, гл. 3 і 7). - 93.

Інформація, релевантна "Глава дев'ята 1"

1. Глава перша
   дев'ята 1 Див гл. 8. - 327. Глава десята 1 Див 93 а 18-27. - 327. 2 Див 93 Ь 21-25. - 328. 9 Т. е. «становищем термінів» (94 а 2). - 328. Глава одинадцята 1 Див «Фізика» II; «Метафізика», 1013 а 24 - b 16, 17-21 * 1041 а 27-30; 1044 а 32 - b 1. - 328. 2 Див 93 а 7-8. - 329. Глава дванадцята 1 Див 93 а 30-34, Ь 7. - 331. 2 В якому середній термін
   
2. Книга дев'ята (в)
   дев'ята
   
3. Введення
   Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів суспільства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
   
4. Передмова
   Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
   
5. Від видавництва
   Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
   
6. Глава перша
   дев'ята 1 Т. е. вид. - 270. Глава десята 1 Нездатність як якась позитивна характеристика. - 271. 2 Преходящность і пепреходящпость. - 271. 3 Реальний, одиничний людина була б преходящпм, а сам-по-собі-людина (як ідея) - неминущим. -
   
7. ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА ДЕРЖАВИ
   ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА
   
8. Глава перша
   глава майже дословпо збігається з 3-й гол. кн. II «Фізики» (194 b 23 - 195 b 21). - 140. 2 Хороше самопочуття - мета, а заняття працею - початок руху. -146. 3 У більш широкому значенні, ніж матеріальний субстрат. -147. Глава третя 1 Наприклад, піфагорійці, платоппкп п Спевсіпп. -149. Глава четверта 1 Слід мати на увазі, що у давньогрецькому з цим терміном пов'язувалося
   
9. Глава перша
   дев'ята 1 Поняття зла в рамках вчення Платона про ідеї містить в собі внутрішнє протиріччя: все, що ближче до ідеального, «перший»; в отношепіе ж ідеї зла справа йде протилежним чином - те, що ближче до ідеального злу, є щось гірше, «подальше» (hysteron означає і наступне і найгірше). - 249. 2 Псування і вада як щось погане пов'язані з потенційністю, якої у
   
10. Глава друга
    дев'ята 1 Платон. - 440. 2 Мабуть, деякі послідовники Платона. - 440. 3 Див прим. 7 до гол. 5 кн. I. - 441. 4 За аналогією з невдалими творами, створюваними «творчим мистецтвом», Аристотель називає такі каліцтва «помилкою» природи. - 441. 5 А імепно бажання (прагнення). - 442. Глава д о с я т а я 1 Те, до чого мається прагнення. - 442. 2 Т. е.
    
11. Зміст
    ГЛАВА І. ПРОКУРАТУРА В Системі державности ОРГАНІВ УКРАЇНИ ... ... 6 § 1. Роль и місце прокуратури в державному механізмі ... ... 6? § 2. Історія розвитку и становлення функцій прокуратури ... 21 Прокуратура за часів Гетьманату (квітень-грудень 1918) ... 25 Діректорія. Відновлення Прокуратори (грудень 1918 - березень 1921)
    
12. ОЦІНКА інфузійно-трансфузійної ТЕРАПІЇ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ І В ОРИТ
    дев'ятий - 1526,1 ± 518,9 мл, десятого - 1759,7 ± 1232, 5 мл, одинадцятого - 2316,1 ± 273,3 мл, дванадцятий - 2677,7 ± 849,3 мл. Найбільші обсягу дефіциту ІТТ відзначалися в 1, 2, 3, 4, 5, 8, 12 добу перебування в ВРІТ. Отже , пацієнти другої групи відчували гиповолемию, ятрогенного характеру, обумовлену недостатнім надходженням обсягу ІТТ. Слід зазначити, що ІТТ даними пацієнтам на