Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
АРИСТОТЕЛЬ. СОЧИНЕНИЯ В 4-х томах. ТОМ 4. ИЗД-ВО ДУМКА, МОСКВА., 1983 - перейти до змісту підручника

Ill 1 .

Звертаючись до тих, які погоджуються, що переважно всього життя, пов'язана з чеснотою, але сперечаються щодо способів вживання цього життя, ми повинні сказати тим і іншим (одні відмовляються від заняття всякої посади, вважаючи життя 20 вільної людини зовсім відмінної ВІД ЖИТТЯ державного мужа і найбільш всього кращою, інші визнають останню найкращою, вказуючи на те, що неможливо людині, нічим не займається, благоденствувати, так як діяльність, спрямована на благо, тотожна з щастям) - ми повинні сказати, що і ті й інші в одному відношенні мають рацію, в іншому - не праві. Одні - в тому сенсі, що життя вільної людини краще життя 25 пана: у тому, щоб мати справу з рабом, оскільки він раб, немає нічого піднесеного, так само як і в тому, щоб віддавати накази, що стосуються життєвих потреб, немає нічого спільного з прекрасним »2. Але неправильно вважати будь-яку владу деспотією. Адже відмінність в пануванні над вільними людьми і над рабами не менш важливо, ніж відмінність між істотою, за своєю природою вільним , і істотою, зо за своєю природою рабською, про що досить було зроблено вказівок на початку нашого міркування. З іншого боку, позбавлене підстави звеличення бездіяльності над діяльністю, так як щастя припускає саме діяльність, причому діяльність справедливих і поміркованим людей укладає в своєї кінцевої мети багато прекрасного. 3. Після такого оп-85 ределения хто-небудь, мабуть, буде схильний думати, що мати верховну владу над усім - вище благо, бо в такому випадку з'явилася б можливість здійснити найбільше число прекраснойшіх дел5, так що той, хто може панувати, не повинен поступатися цю владу своєму ближньому, але постаратися відібрати в нього влада, не рахуючись з тим, що батько забирає у де-40 тей, діти у батька, один у одного. Адже вище благо переважно всього, а благоденство і є цим вищим благом.

4. Таку думку, мабуть, було би й справедливо, із25ь якби ті, хто грабує і здійснює насильства, розташовували тим, що є найпереважнішим з усього існуючого, але так як це , мабуть, неможливо, то і вказане припущення хибне. Адже не можна визнавати прекрасними діяння того, хто не відрізняється від інших настільки ж, наскільки відрізняється чоловік від жінки, батько від дітей, господіп від рабів; той же, хто переступає закони чесноти, не в стані згодом виправити те зло, яке він вже вчинив своїм ухиленням з її шляху. Адже між подібними один одному істотами прекрасне і справедливе полягає в чередованіі6, бо воно і створює рівність і подобу; нерівність ж між рівними і відмінність між однаковими протиприродні, а ніщо протиприродне пе може бути нрекраспим. Тому якщо хто-небудь перевершує іншого в чесноти н виявиться в стані проявити найкращу діяльність, то слідувати за такою людиною - прекрасно, а коритися йому - справедливо. Така людина должеп не тільки володіти чеснотою, але п проявляти здатність до діяльності .

5. Якщо все це так п якщо щастям повинна вважатися блага діяльність, то і взагалі для будь-якого держави, і зокрема для кожної людини, найкращою життям було б життя діяльна. Але практична діяльність не обов'язково спрямована на інших, як думають деякі; практичними є не тільки ідеї, застосовувані заради позитивних наслідків, що випливають з самої діяльності, але ще більше значення мають ті теорії і роздуми, мета яких - у них самих і які існують заради самих себе.

Адже і тут метою є блага діяльність, так що і в цьому є свого роду діяльність, і ми навіть говоримо в строгому сенсі про практичну діяльність тих, хто своїми думками направляє впешніе дії. 6. Проте і ті держави, які створюються заради самих себе і вважають за краще перебувати в такому состояніі7, пе повинні цуратися діяльності; і вони можуть проявляти хоча б часткову діяльність, тому що між частинами держави існує різноманітне спілкування. Те ж саме можна сказати і про кожного з людей, окремо взятому, тому що в противному разі навряд чи мислимо було б допустити благе існування божества і всього світу, у яких немає ніякої зовнішньої діяльності, крім притаманною їм внутрішньою.

Отже, ясно, що найкраща жізпь для кожного людини окремо і для всієї держави в целом8 повинна бути однією і тією ж.

IV 1. Після того як ми предпослан в якості введення сказане вище, а про решту видах державного устрою представили наші міркуючи-35 нпя раніше, пора звернутися до розгляду того, що нам залишилося досліджувати, і перш за все з'ясувати, які вимоги повинні бути попередньо висунуті для держави, яке мало б бажане пристрій. Адже найкращий державний лад ие може виникнути без відповідних зовнішніх умов. Тому ми маємо право висунути МПНВ такого роду попередніх умов як желательпих, але ІГІ одне з них, зрозуміло, не повинно бути неиспол-40 німим. Я маю на увазі, наприклад, питання про кількість громадян, про розмір території. 2.

Всякого роду ремісник, наприклад ткач, ко-132Са раблестроітель, повинен мати у своєму розпорядженні

матеріал, придатний для його роботи; і чим кращого виготовлення буде цей матеріал, те, очевидно, прекрасніше будуть і твори ремесла. Точно так само і в розпорядженні державного діяча і за-5 законодавець повинен бути відповідний і придатний матеріал. Першою умовою для забезпечення існування держави є сукупність громадян; виникає питання, як велике повинно бути їх кількість, які вони повинні мати природні якості, точно так само якого розміру має бути територія і які повинні бути її властивості. 3.

Більшість вважає, що щасливе держава має бути більшим за своїми розмірами. Але ес-

10 чи то навіть це думку справедливо, все таки вони не розуміють того, яку державу є великим і яке невеликим. Величину держави вони вимірюють кількістю його населення; але швидше потрібно звертати увагу не на кількість, а па можливості. Адже і у держави є свої завдання, а тому найбільшим державою слід визнати таке, яке в змозі виконати ці завдання найкращим чином, is Так, Гіппократа можна назвати великим як лікаря, а не як людини в порівнянні з іншим, відмінним від нього більш високим ростом. 4. Але якщо так - ж мірилом має вважатися кількість, все ж не можна керуватися при цьому випадковим кількістю, (адже в державах неминуче є велика кількість рабів, також метеков і іноземців), але слід при-2о нимать в розрахунок тільки те населення, яке складає частину держави і є його істотною приналежністю. Надлишок такого роду населення дійсно служить ознакою великої держави, а то держава, в якій багато ремісників, по мало важкоозброєних, не можна вважати державою великим: адже не одне і те ж - велике ГО-25 сударство і багатонаселена.

5. Досвід підказує, однак, як важко, щоб пе сказати неможливо, занадто багатонаселена державі управлятися хорошими законами; по край-пей мерс ми бачимо, що всі ті держави, чий пристрій має славу прекрасним, не допускають надмірного збільшення свого народонаселення. Це ясно і па підставі логічних міркувань: адже закон є не-зо кий порядок; благозаконие, безсумнівно, є хороший порядок; а надмірно велика кількість не допускає порядку. Це було б справою божественної сили, яка скріплює єдність і цього всесвіту (оікоутепбп). 6. Прекрасне звичайно знаходить своє воплощеігіе в кількості і величиною; тому й то держава, в якому об'єднуються величина і зазначений вище предел9, неминуче є пре-35 краспейшім. Проте ж і для величини держави, як і всього іншого - тварин, рослин , знарядь, існує відома міра. Справді, кожне з них, будучи надзвичайно малим або видаючись своєю величиною, не буде в змозі здійснювати властиві йому можливості, але в одному випадку абсолютно втратить свої природні властивості, в іншому - прийде в поганий стан. Так, наприклад, судно в одну 40 п'ядь пе буде взагалі судном, так само як і судно в два стадія10; судно, доведене до певних розмірів, буде здійснювати погане плавання в одному випадку за малих розмірів, в іншому - через чрезмер- твь них.

7. Рівним чином і держава з украй нечисленним населенням не може тяжіти собі (а держава є щось самодостатнє). Держава з чрезмерпо великим населенням, правда, є

самодостатнім щодо задоволення насущних потреб, проте ж воно швидше племінна одиниця, ніж державна, так як йому нелегко мати якесь правильне пристрій. Дійсно, хто стане воєначальником такого до надзвичайних розмірів зрослого безлічі, хто буде глашатаєм, якщо він не володіє голосом Стентор? 11 звідси випливає, що у своєму первісному вигляді держава повинна містити в собі таку кількість населення, яке було б насамперед самодостатнім для влаштування благої ЖИТТЯ на засадах політичного спілкування. Можливо й таке держава, яка, перевершуючи перший за кількістю населення, буде більше його; але, як ми ужо вказали, це збільшення населення не повинно бути безмежним. Л яка межа надлишку населення, легко угледіти, виходячи з дійсного стану справ. Діяльність держави розподіляється між пануючих ЇХ підлеглими; завдання перших - давати розпорядження і виносити судові рішення . Для того щоб виносити рішення на оспове справедливості і для того щоб розподіляти посади гідно, громадяни неодмінно повинні знати один одного - якими якостями опи володіють; де цього не буває, там і з заміщенням посад, і з судовими розглядами справу неминуче йде погано. Адже і а ТОЛІ і в іншому випадку діяти необдумано - несправедливо, а це явно має місце при многолюдді. 8. Понад те, та чужинцям і метекам легко привласнювати собі права громадянства, так як неважко проробити це непомітно саме внаслідок надлишку населення. Таким чином, ясно, що найкращим межею для держави є наступний: можливо більшу кількість населення в цілях самодостатнього його існування, притому легко доступне для огляду. Ось як ми визначаємо величину держави.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" Ill 1. "
© 2014-2022  ibib.ltd.ua