| Головна |
| Наступна » | ||
ПРИВІД ДЛЯ НАПИСАННЯ ЦІЄЇ КНИГИ: ПІДЙОМ ПРАВОГО ПОПУЛІЗМУ В ЄВРОПІ |
||
|
Поширення правого популізму в Європі (та інших частинах світу) є реакція на відсутність якої б то не було перспективи перед світом, межі та підстави якого прийшли в рух. Нездатність панівних владних інститутів і еліт сприймати і продуктивно впорядковувати цю нову реальність пов'язана з характером даних інститутів, з історією їх виникнення. Вони з'явилися на світ у світі, в якому провідну роль грали повна зайнятість, домінування в національній економіці національно-державної політики, що функціонують кордону, сувора територіальна незалежність та ідентичність. Це можна продемонструвати майже на будь-який з ключових тем, які хвилюють людей. Хто при наявності масового безробіття і стрімко розповсюджується сумнівною зайнятості проголошує ідеали повної зайнятості, той знущається над людьми. Хто в країнах, де середня чисельність дітей скоротилася до загрозливих 1,3%, стверджує, що доходам ніщо не загрожує, той знущається над людьми. Хто під час драматичного зниження надходжень від промислового податку звеличує глобалізацію, яка дозволяє транснаціональним концернам зіштовхувати лобами країни і не платити податків, той знущається над людьми. Хто на тлі конфліктів, в яких опиняються етнічно різнорідні спільноти, проповідує ідеали мультикультурної любові до чужих, той знущається над людьми. Хто в століття поточних або загрожують екологічних катастроф та отруєння продуктами харчування заявляє, що техніка та індустрія здатні вирішувати ними ж породжувані проблеми, той знущається над людьми. Ми, європейці, робимо вигляд, ніби все ще існують Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Португалія і т. д. Але їх давно вже немає, так як закриті национальногосударственные тримачі влади і відокремлені один від одного кордонами держави стали ірреальними найпізніше з введенням євро. У нинішній Європі немає більше Німеччини, Франції, Італії і т. д. в тому вигляді, в якому вони залишилися в головах людей і в ілюстрованих творах істориків, так як немає більше кордонів, компі тентности і відокремленого досвідченого простору, тобто всього того, на чому грунтувався національно-державний світ. Але якщо все це вже стало минулим, якщо ми мислимо, діє і досліджуємо категоріями зомбі, то що тоді повинно виникнути або вже виникло? Ось питання, яке піднімає і на який намагається дати відповідь ця книга. Виникла ще осмислена політика кордонів, переплетення відсутніх рубежів, старих і нових кордонів і динамік, які давно вже слід сприймати не в національних поняттях, а в рамках транснаціональної світової внутрішньої політики. Саме збереження вірності старими нормами безпеки - боротьба зі злочинністю, видворення іноземців та тих, хто просить притулку, - змушує до відмови від національного монополізму силових відомств, поліції та прикордонної служби, тобто від священних прав суверенітету, заради того, щоб знову знайти національну безпеку і суверенітет. У взаєминах між виникли внаслідок модернізації проблемами, що змінюють основи світоустрою, і затишшям в політиці, що рухається по замкнутому колу, з'явилося табу, інсценоване засобами масової інформації, порушення якого сприяє непередбаченого зростання правого популізму і схвального ставлення до нього. Вже недостатньо карикатурно представляти популізм у вигляді балаганного силоміри для усталеного політичного консенсусу, сподіваючись при цьому на його вразливість. Щоб зрозуміти політичні потрясіння, які викликає і використовує правий популізм, слід відкрити джерела його сили. Вони полягають в тому, що мотиви і теми закладеного в європейському модерні контр-освіти - боротьба з розпадом і декадансом, відродження старих цінностей і спільнот - застосовуються до актуального табу радикальної модернізації. Збивати з пантелику моментом тут виступає принцип «не тільки ..., але й», який по-новому перемішує політичні фронти. Так званий правий популізм представляється тепер як «нетолькоправий, ноілевийпопулізм». Як під лупою (і як у цій книзі), це легко продемонструвати на наслідках глобалізації. Одні в публічних дебатах відмітають «глобалізацію» як що не має ніякого сенсу слово; інші, навпаки, підносять її до рівня нової долі, якої повинно підкоритися людство. Непомітно для цієї перепалки суспільні науки перевели дискусію в ділове русло. До теперішнього часу розроблено два підходи. Перший осмислює і досліджує глобалізацію в дусі зростаючої interconnectedness2 [Held та ін, 1999; Beisheim та ін, 1999], тобто в дусі все збільшуються переплетень, взаємозалежностей, міжнародних потоків, ідентичностей та соціальних зв'язків. Другий підхід робить наголос на «скасування простору часом» [Harvey, 1990; Giddens, 1997] завдяки новим засобам комунікації. Люди все більше хазяйнують на інтернаціональній основі, працюють, люблять, виходять заміж і одружуються, живуть, подорожують, споживають, харчуються, виховують в інтернаціональному дусі дітей, існують в узагальненому, нічийному просторі телебачення та Інтернету; політичні ідентичності і пристрасті теж більше не коряться заповіді національної моногамії лояльності. Глобалізація вже мислиться тут не як при першому підході - зростаючої взаємозалежністю між що продовжують своє існування національно-державними громадськими просторами, а як внутрішня глобалізація самих цих просторів. Підхоплюючи ці тези і одночасно роблячи істотний крок вперед, дана книга піднімає і розвиває ідею глобалізації як історичну трансформацію. Таким чином, що відігравало до теперішнього часу провідну роль у погляді на світ розрізнення між національним та інтернаціональним розчиняється в поки ще нечітко окресленому силовому просторі всесвітньої внутрішньої політики. У всякому разі, в рамках цього розрізнення склалося світогляд Першого модерну, ключові поняття (і теорії) суспільства, ідентичності, держави, суверенітету, легітимності, сили і панування, тому в даній книзі ставиться питання: яким чином можна прийти до розуміння цього світу з його всесвітньої динамікою - світу, в якому наслідки і проблеми радикальної модернізації знищують опори і логіку дії національно-державних утворень, історично виникли центральні розрізнення та базисні інституції? Відповідь, який дається і трактується в окремих розділах книги, звучить так: нова всесвітня внутрішня політика, чинна тут і зараз за рамками розрізнення між національним та інтернаціональним, стала абсолютно відкритою у своїх джерелах силовий метаігрой, в якій кордону, основоположні правила і центральні розрізнення заново узгоджуються не тільки на національному та інтернаціональному рівні, а й на рівні світової економіки і держави, транснаціонально діючих цивільних громадських рухів, наднаціональних організацій, національних урядів і суспільств. Якщо національне перестає бути національним, а інтернаціональне інтернаціональним, то виявляється хибним і політичний реалізм, що орієнтується тільки на національну точку зору. На його місце приходить-в цьому аргумент даної книги - космополітичний реалізм, логіку сили якого належить розкрити в наукових поняттях. Цей реалізм в тій же мірі виділяє вирішальну роль світових економічних сил і акторів у співпраці та протистоянні держав, в якої стратегії транснаціональних громадських громадянських рухів, включаючи нецивілізовані (а точніше - терористичні) міжнародні організації, використовують у своїх політичних цілях приватизовану силу проти держав. Космополітичний реалізм (інакше кажучи: макіавеллізм) дає відповідь насамперед на два питання. По-перше, як, за допомогою яких стратегій світові економічні актори нав'язують державам свій образ дії? По-друге, як держави в свою чергу можуть відвоювати у світових економічних акторів державно-політичну метавласть, щоб змусити всесвітньо-політичний капітал прийняти космополітичний режим, що включає політичну свободу, глобальну справедливість, соціальну безпеку і екологічну стійкість? Ця нова всесвітньо-політична економія знаходить актуальність і наукову значущість внаслідок того, що, з одного боку, вона як теорії влади розгортається над стратегічним простором транснаціональної економіки, а з іншого боку, одночасно підхоплює виникає звідси контрвопрос: яким чином можна підготувати засновану на ідеї державності політику (в її основоположних поняттях, стратегічному силовому просторі, інтітуціональних типових умовах) до відповіді на виклики не тільки світової економіки, але і глобальних проблем, що виникають внаслідок модернізації? На користь просування і, може бути, навіть домінування культури глобальності говорить багато чого, поряд з іншим і те, що в напорі глобалізованої модернізації світові проблеми давно стали повсякденністю. Зміна клімату, руйнування навколишнього середовища, ризики, пов'язані з продуктами споживання, глобальні фінансові ризики, міграція, випереджаючі слідства нововведень у сфері генетики людини, нанотехнології тощо самим безпосереднім чином ставлять під сумнів основи спільного проживання людей на Землі. Крім того, національна держава давно вже перестало створювати загальний порядок взаємовідносин, який містив би в собі всі інші принципи поведінки і був здатний давати відповіді на політичні виклики. Терористичні акти 11 вересня 2001 показують, що влада не може відчувати себе в безпеці. У радикально розколотому світі безпека настане лише в тому випадку, якщо буде прийнятними способами розбуджена і стане повсякденністю готовність і здатність бачити світ спущеного з ланцюга модерну очима інших, тобто інакшість. У цьому сенсі створення космополітичного common sense, духу визнання інакшості інших, який пронизував би етнічні, національні та релігійні традиції і постійно оновлювався у взаємному обміні, після 11 вересня вже не сумнівна, наївна словесна гра, а скоріше питання виживання - в тому числі і перш все - для супердержав. Тому дану книгу можна вважати відповіддю на питання: яким чином морально, інтелектуально і політично приготуватися до зустрічі цих правопопулістських змін? Коли світове внутрішньополітичне простір влади буде концептуально і політично освоєно поза старих категорій національного та інтернаціонального, то відкриються (поряд з поясненням правопопулістської реакції) перспективи космополітичного оновлення політики і держави. Форми глобалізації вимагають зміни точки зору з національною на космополітичну, реалізм, значення - і небезпеці! - Якої намагається осмислити і зрозуміти ця книга. Щоб переконатися в цьому, читачеві слід було б почати читання книги з останньої глави, «Маленька надгробна мова біля колиски космополітичної епохи», а потім, перш, ніж звернутися до Введенню, переглянути передостанню главу («Хто винен? Про трансформації поняття і форм держави і політики у Другому модерні »). Мюнхен, червень 2002. |
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" ПРИВІД ДЛЯ НАПИСАННЯ ЦІЄЇ КНИГИ: ПІДЙОМ ПРАВОГО ПОПУЛІЗМУ У ЄВРОПІ " |
||
|
||