§2. Психотехніка судової промови

Які ж основні психологічні правила, прийоми і вимоги обов'язкові до застосування в судовій промові юриста?

Насамперед - забезпечення змістовно-смислової і композиційної цілісності промови. Головне в промові юридичного працівника - її зміст, який повинен відрізнятися глибиною, багатством аргументів і доказів, чіткою адресністю. Думки - головна гідність і окраса мови юриста. Їй повинна бути властива залізна логіка фактів і доказів, а не хаотична багатослівність і базікання. Щоб промова була успішною, як відзначав А. Коні, "потрібно знати предмет, про який говориш; потрібно знати свою рідну мову і вміти користуватися її гнучкістю, багатством і своєрідними зворотами; потрібно не брехати, неправда віднімає в привселюдної промови її силу і переконливість"207.

Забезпечити змістовно-смислову і композиційну цілісність промови можна тоді, коли юрист при її підготовці спирається на такі елементи психотехніки:

а) правило всебічного урахування факторів при відборі змісту. Вибирати зміст для свого виступу необхідно завжди продумано, обґрунтовано, виважено, щоб він відповідав специфіці конкретної юридичної ситуації і приніс прокурору, адвокату, слідчому, інспектору митного органу, нотаріусу і будь-кому іншому успіх. Це має робитися не у відриві від обстановки, а в зв'язку з нею, доречно, з урахуванням особливостей тих, кому промова адресована, хто її має і вислухати, і зрозуміти, і прийняти потрібне для юридичного працівника рішення;

б) правило пріоритетності мети промови. Основна мета промови юриста - юридичний, правоохоронний результат, пов'язаний із розв'язуваним ним завданням. Наприклад, мета судової промови - допомогти суду і всім учасникам судового розгляду повніше і глибше усвідомити матеріали справи, зробити з них правильні, на думку промовця, висновки;

в) правило змістовного і смислового опрацювання промови. Вибір змісту промови можна вважати правильним, якщо він строго підпорядковується меті і наміченим психологічним завданням (серед завдань можуть бути такі: досягнення порозуміння і прагнення до встановлення істини, зняття можливих психологічних бар'єрів у спілкуванні, правомірний психологічний вплив на окрему людину або на аудиторію та ін.). Варто продумати, знайти і сформулювати основну ідею виступу, при цьому кожна пропозиція повинна мати визначений зміст у контексті всієї промови. "Нехай не слова випереджають думку, а думка диктує свою волю, визначає слова, розставляє їх як полководець солдат. Тоді будуть забезпечені і глибокий зміст промови, і композиційна стрункість, і завершеність її, - зазначав дослідник судової промови Є. Матвієнко208;

г) правило структурного опрацювання змісту промови. Загальна структура судової промови задається процесуальними вимогами і містить у собі фактичні обставини справи, аналіз і оцінку доказів, юридичну оцінку - кваліфікацію злочину, характеристику особистості підсудного, а за необхідності й інших учасників процесу, питання, пов'язані із застосуванням покарання тощо. Старанно опрацювавши зміст, юрист домагається суворої логічної структури промови;

ґ) правило доказовості визначає одну з важливих відмінностей судової промови і вимагає насичувати зміст промови конкретними фактами, обставинами, документами, положеннями закону і т. п. Для прокурора й адвоката найістотнішим є висвітлення фактичної сторони справи і формулювання висновку, що випливає з доказів. Саме встановлені в справі факти, відповідним чином згруповані й висвітлені з погляду обвинувачення або захисту, становлять змістовну основу судової промови. Тому їх потрібно продумано підібрати, розташувати так, щоб вони найкраще відповідали логіці промови і її доказовості;

д) правило психологічного аналізу. Правильне розв'язання кримінальної справи, визначення найдоцільніших форм і засобів правового впливу на винного неможливе без глибокого і різнобічного вивчення особистості підсудного. Тому в судовій промові повинен знайти відбиток психологічний аналіз усього комплексу соціально значущих внутрішніх і зовнішніх властивостей підсудного: особливості його характеру, інтелекту, потреб, здібностей, волі, схильностей тощо. Необхідність психологічного аналізу обумовлена вимогою закону враховувати особистість при вирішенні правових питань;

е) правило спільних думок, під якими розуміються визнані, доведені твердження.

Психотехніка переконання, доведення і спростування заперечень є важливим елементом судової промови. Судовий розгляд проходить у змагальній формі, у напруженій обстановці, що відзначається протистоянням, протиборством, суперечкою. Доказувати, переконувати, обґрунтовувати, спростовувати доводиться і прокурору, і захиснику, і експерту-психологу, і судді. Їм доводиться домагатися глибокого й осмисленого розуміння своєї позиції слухачів, визнання своєї правоти, прийняття судом рішення, яке відповідає суті доказуваного однією із сторін процесу. Варто особливо зазначити: переконувати, впливати на почуття, спонукати до прийняття своєї думки доводиться не просто слухачів, а юристів - людей, схильних до самостійних суджень. Причому такі ситуації для прокурора і захисника - не виняток, а норма. Стверджуючи, переконуючи опонента й інших учасників судового процесу, юристу необхідно враховувати такі правила:

а) правило обґрунтованої повноти висловлень. Недостатня повнота у висвітленні питання, доведенні дають опоненту привід говорити "про недогляди" юриста, "про недооцінку" ним чогось, домагаючись при цьому кращої позиції. Говорити повно зовсім не означає говорити усе, що знаєш. Більше того, можна з розрахунком пропустити щось, залишивши частину аргументів під кінець. Розрахунок і полягає в тому, щоб, очікуючи конкретних заперечень або спростувань опонента, мати додатково заготовлені відповіді. Іноді варто головний аргумент залишити на останні хвилини судових суперечок "вистріливши" ним на завершення;

б) правило "опуклої" подачі головного. Це правило має на меті довести до свідомості опонента головне, суть доказів, домогтися того, щоб почув навіть той, хто не хоче слухати і розуміти. Досягається це інтонацією, повторенням, роздільним і чітким проголошенням слів і фраз, уповільненим темпом, деталізацією, прямим звертанням уваги слухача на головні елементи формулювань або доказів (часто використовуються такі звороти: "таким чином, перше..., друге."; "із того, що я тільки що виклав, випливає..." і т. д.). Прокурор, захисник повинні користуватися будь-яким випадком, щоб стисло повторити раніше використані докази, які важко спростувати опоненту в суперечці. Це зміцнює його позицію і посилює доказовість тверджень;

в) правило фундаментальності припускає звертання в процесі доказу до положення тієї або іншої науки. Наприклад, доречно і вагомо звучать аргументи, що базуються на дослідженнях криміналістики, кримінології, психології, педагогіки та інших наук, на встановлених закономірностях тієї або іншої наукової дисципліни. Подібне можливо тоді, коли юрист компетентний в цій науковій галузі і добре підготувався до суперечок у суді. Факти, як відомо, - мати доказів, вони займають головне місце в комплексі всіх юридичних доказів. І чим вагоміша база фактів, тим вища їхня психологічна переконливість. Посилання на щось незаперечне, раніше доведене завжди переконливе. В юридичних справах пріоритетне значення належить доказам від імені закону. Посилаючись на нормативні акти, доцільно не просто називати їх і згадувати номера статей, пунктів, а й зачитувати їх, роз'яснюючи і звертаючись до документів, що коментують їх;

г) правило відтворення подій і дій. Застосування цього правила сприяє доказовій силі фактів. Перехід від словесного розгляду подій і дій до їхнього відтворення дає можливість усунути окремі неточності й суперечності в показаннях потерпілого, підсудного, свідків, що підвищує доказовість висновків юриста;

ґ) правило апеляції до розуму, логіки і досвіду. Практика показує, що багато людей не сприймають положення правових документів, які нерідко написані складною для розуміння мовою. Тому при побудові доказів доцільно звертатися до логіки міркувань, розуму, справедливості й до особистого досвіду людини.

Досить часто в ході судового розгляду сторони висувають заперечення з приводу висловлень, доказів іншої сторони. У таких випадках необхідно спростовувати заперечення. Ефективність спростовування заперечень багато в чому визначається успішністю використання юристом таких психологічних правил:

а) правило недопущення втрати ініціативи. Почуваючи силу доказів опонента і своєї нездатності хоч щось заперечити по суті, деякі юристи намагаються відвести розмову вбік, перевести її в таке русло, де вони можуть відчути себе сильнішими і вагомо заперечувати. Необхідно дуже уважно стежити за діями опонента і не піддаватися на цей виверт. Варто не втрачати ініціативу розмови і продовжувати обговорення саме того питання, з якого опонент слабкий;

б) правило озвучування розбіжностей.

в) правило визнання права того, хто суперечить, на свою думку. Це правило розраховане на попередження надмірної емоційності того, хто суперечить, і переходить у розмові на крик. Додамо до сказаного: опонент може наговорити всяке, причому й таке, що часом зачіпає самолюбство; не треба вступати в дискусію з усіх нападок, краще залишити опонента при своїй думці і заперечити лише найсуттєвіші положення;

г) правило використання суперечностей опонента. Уважний і з доброю пам'яттю юрист обов'язково помітить суперечність в опонента (вони майже завжди бувають у людини, що хвилюється або щось приховує). Професіонал використовує ці суперечності для посилення своєї позиції, а також для того, щоб викликати розгубленість в опонента;

ґ) правило пастки. Іноді добре "упіймати на слові" фальшиву і вивертку людину, забезпечити її самовикриття. Ось приклад із практики проведення судового розгляду: свідок заперечив своє знайомство з підсудним. Раптом прокурор ставить запитання: "Скажіть, з якого приводу у Вас була сутичка з ним улітку?" Свідок задумався: "Ні, ніякої сутички в мене з ним не було". "Пригадайте краще... Літо, кафе...". Свідок знову думає і відповідає: "Ні, у нас усе було нормально";

д) правило часткової згоди із запереченнями опонента. Цінність його в дійсному прагненні юриста зрозуміти й оцінити заперечення опонента, які можуть наблизити до істини. Психологічна доцільність цього правила в тому, що воно демонструє опоненту справедливе ставлення до його заперечень, а це, у свою чергу, зобов'язує останнього погоджуватися хоча б у чомусь з іншою стороною, із її спростуваннями. Доречно використовувати прийом "так, але...". Виявляється, що "так" - це те, що здається правильним, якщо не враховувати інших суттєвих обставин. Виходить, що "так" - це більше, ніж "але", і тільки підтверджує слабкість заперечень;

е) правило "Я на Вашому місці". Воно теж досить часто використовується в судовій практиці і нерідко сприяє успіху в діяльності юриста. Зміст правила: з одного боку, продемонструвати опоненту, що його положення зрозуміло, а з другого - показати, до яких висновків треба дійти, якщо міркувати чесно. Це дає змогу виявляти лукавство опонента, фальшивість його міркувань і заперечень;

є) правило контрзапитань належать до поширених прийомів у судовій практиці. Чим чіткіше контрзапитання, чим точніше вони "б'ють" по слабкостях заперечень опонента, тим вони дієвіші і тим більше сприяють торжеству своїх доказів;

ж) правило перефразування, утрирування, доведення до абсурду. Неправдиві заперечення і відпирання опонента відповідно до цього правила переказуються юристом у перебільшеній формі. У цьому випадку стає очевидною слабкість позиції опонента. Іноді це може бути ланцюжок міркувань, в яких усе більше і більше виявляється хибність заперечень тощо.

Комплекс правил доказу і спростування в стислій формі наведений у додатку 10, а можливі логічні помилки в доказі - у додатку 11.

Психотехніка використання немовних засобів у судовій промові - істотний елемент її дієвості. Ефективність привселюдного виступу визначається не тільки за допомогою слова, а й невербальних засобів, що посилюють думку того, хто говорить. Серед правил використання немовних засобів стисло розглянемо такі:

а) правило пози зобов'язує зайняти ту позу, що відповідає наміченому впливу. Поза може бути владною, рішучою, шанобливою, загрозливою, такою, що запрошує до спільного пошуку істини та ін.;

б) правило жесту говорить про доцільність у необхідних випадках супроводжувати промову відповідним жестом ("січний" рух руки, рух перед грудьми стиснутої в кулак кистю, "удар" кулаком або долонею по повітрю, рух витягнутої вперед долонею, що сигналізує "Почекайте!" і т. д.);

в) правило міміки, яка впливає, супроводжує мовне висловлення зміною виразу особи (виразу доброзичливості, щирості, сумніву, іронічності, строгості, незгоди, непримиренності та ін.). Міміка може ствердити, підсилити зміст слів і фраз, але ж вона може і послабити і навіть додати їм іншого змісту;

г) правило незмінного самовладання. На будь-якого слухача завжди справляє сильне враження самовладання того, хто говорить, що виявляється у мовній формі, відповідних жестах, позі, міміці. Спокійна поза, помірні жести, відкрита міміка - свідчення сили, впевненості і гідності прокурора, захисника.

У додатку 12 наведені характерні жести руками, ногами, рухи голови, що варто знати судовому оратору.

Отже, оволодіння психотехнікою судової промови необхідно юридичному працівникові для того, щоб мовні і немовні засоби, а також поведінка людини перетворилися на справді психологічні засоби і прийоми його професійної діяльності. Всі елементи психотехніки використовуються для розв'язання поставлених перед ним професійних завдань.

Інформація, релевантна "§2. Психотехніка судової промови"

1. 52. Відмінність пояснення адвоката в суді касаційної інстанції від промови адвоката в суді першої інстанції по цивільній справі
   промова адвоката в суді першої інстанції по цивільній справі побудована на загальних процесуальних засобах захисту, а також спеціальних процесуальних засобах - заперечення проти позову і зустрічний
   
2. Зміст судових дебатів
   промови сторін. І те, що дебати побудовані на основі змагальності, пояснюється саме характером, направленістю промов: кожна з них виражає в концентрованому вигляді процесуальні інтереси сторін, що сперечаються. Притім відсутність у промовах полеміки зовсім не засвідчує відсутність спору: зовнішні атрибути змагальності тільки обрамлюють, вінчають глибинні мотиви тієї чи іншої поведінки учасників
   
3. Відділ теорії судової експертизи
   судової експертизи. Вагомим напрямом у розробці методологічних основ теорії судової експертизи є дослідження проблеми діяльності експерта (В. Ф. Березін) при формуванні переконання (висновка) на основі встановленої експертом сукупності співпадаючих
   
4. §2. Психотехніка судової промови
   психотехніку, психотехнологію - науково обґрунтовані психологічні засоби і прийоми при виконанні певних дій і діяльності в цілому. Психотехніка мови - це такі деталі, тонкощі в мовній діяльності людини, що відрізняють справжнього майстра від дилетанта. Готуючи себе до юридичної діяльності, не можна ставитися зневажливо до вирішення питання "як говорити?" Помиляються ті молоді юристи, яким
   
5. Відділ теорії судової експертизи
   судової експертизи, забезпечує прогнозами та рекомендаціями наукові лабораторії та впроваджує їх у практику органів попереднього слідства. Поміитне місце у роботі відділу відведене профілактичній тематиці, розробці нових видів експертиз, зокрема, складових частин ЕОМ і програмних
   
6. Одеська науково-дослідна лабораторія судових експертиз
   судової експертизи при прокуророві судової палати за типом діючих Київського та Харківського кабінетів. Відомості про його діяльність в дорадянський період дуже бідні, але можна вважати, що кабінет надавав практичну допомогу органам розслідування і виконував фізико-хімічні, біологічні, фотографічні та почеркознавчі дослідження. Активна діяльність Кабінету відновилась у радянський час, коли він
   
7. Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса
   судової експертизи у 1912 р. був М. С. Бокаріус. У 1923 р. кабінет відновив роботу і складався з відділу фізичних та хімічних досліджень, судово-медичних і макро-, мікроскопічних досліджень, відділу ідентифікації осіб. У жовтні 1925 р. Урядом України Кабінет науково-судової експертизи було перетворено у Харківській інститут науково-судової експертизи, директором якого було призначено М. С.
   
8. Повноваження Верховного Суду України
   судової практики. Верховний Суд України діє в складі Пленуму Верховного Суду, судової колегії в цивільних справах, судової колегії в кримінальних справах, військової колегії; для розгляду організаційних питань роботи Верховного Суду утворюється Президія Верховного Суду України. Пленум Верховного Суду діє в складі Голови Верховного Суду, заступників Голови і членів
   
9. судові дебати.
   промовою всім учасникам судовогорозгляду (як тим, що вже виступили раніше, так і тим, які не встиглицього зробити). Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певнимчасом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише у разі,якщо вони: у промовах виходять за межі розглядуваної справи; ' неетично висловлюються на адресу окремих осіб; розголошують інтимні сторони життя тощо. Закон не
   
10. § 10. Роль судової практики
    судової, що дозволила суддям розробляти принципові рішення, уточнювати положення закону таким чином, що народжуються нові норми, так звані правопо-ложення судової практики. Вони в основному е результатом діяльності суддів касаційних судів як вищих судових інстанцій. Під- 542 твердження касаційним судом судових рішень, особливо прийнятих на основі аналогії або загальних принципів, може
    
11. Завдання стадії полягають у
    судової стадії кримінального процесу, або ж про закінчення провадження шляхом закриття справи (ст.212 КПК). Помилки попереднього розслідування можуть призвести до судової помилки. Етапи попереднього розслідування: 1) провадження після порушення справи невідкладних та інших слідчих дій для з'ясування події злочину та участі в ньому конкретної особи; 2) виконання процесуальних дій, пов'язаних з
    
12. § 1. Поняття судової балістики та її значення
    судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використовуються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова балістика пов'язана також з іншими галузями криміналістичної техніки - трасологією, судовою фотографією та ін. Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, незгорілі
    
13. § 3. Експертні та криміналістичні установи в Україні
    судової експертизи і затвердив положення про них (хоча Київський інститут і Одеська лабораторія були організовані ще в 1914 р.). Ці установи були створені з метою провадження різних науково-технічних досліджень за судовими справами. Київський кабінет очолював С. М. Потапов, а згодом В. І. Фаворський. Першим директором обласного кабінету в Харкові був талановитий судовий медик і криміналіст М. С.
    
14. ЗМІСТ
    судової бухгалтерії ... 5 1.2. Поняття господарського обліку. Предмет та метод бухгалтерського обліку ... 8 1.3. Використання бухгалтерських документів і матеріалів інвентаризації при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів в економіці
    
15. § 4. Засоби державного регулювання господарської діяльності. Державна підтримка господарської діяльності
    судової влади на суб'єктів господарських відносин з метою створення та забезпечення умов господарської діяльності відповідно до ідеї соціально орієнтованої економіки та національної економічної політики . Існує ціла низка критеріїв розподілу методів, але найцікавішим є поділ методів за характером впливу на прямі (адміністративний примус) та непрямі (економічне та інше
    
16. § 1. Загальна характеристика психологічних засобів мови юриста
    судової промови. Захоплення викликають адвокати і прокурори, судді й експерти, які вміють сказати жваво і стисло. Навпаки, утомлює слухати водянисті промови, багатослівні виступи. Як приклад лаконічної промови розглянемо виступ видатного судового оратора, адвоката Ф. Плевако. Письменник В. Вересаєв у спогадах розповідав, що Ф. Плевако взявся захищати бабусю, яка вкрала чайник. Прокурор, боячись
    
17. §3. Психологічніособливості промовисудді, прокурорайадвокатавсуді
    судової промови прокурора повинен відповідати її призначенню - здійснювати обвинувачення від імені держави. Захисна промова адвоката складається з таких частин3: 1) вступ; 2) аналіз фактичних обставин справи; 3) аналіз особистісних властивостей підзахисного; 4) аналіз мотивів скоєння злочину підзахисним; 5) аналіз норм законодавства; 6)висновок. Промові адвоката на суді
    
18. 38. Поняття і види судових витрат.
    судової справи, належать витрати: на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; на правову допомогу; пов'язані з явкою до суду сторін та їх представників; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знахо дження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Розмір витрат,