§ 4. Північний романтизм К.Н. Батюшкова

Оцінюючи внесок К.Н. Батюшкова в тематизації російської поезії, М. Епштейн підкреслює серед іншого значення північній теми. «Але ще істотніше, - пише М. Епштейн, - що він оформив у російській художньому і - ширше - загальнокультурному свідомості антитезу Півночі і Півдня (в їх взаємному тяжінні і відштовхуванні), настільки значиму для романтичної поезії Пушкіна і Лермонтова. При цьому властива всьому північному європейського романтизму (у Німеччині, Англії, Росії) туга по південній класичної природою сприяє у Батюшкова усвідомленню специфіки рідної природи. Батюшков першим проголосив у "Посланні І.М. Муравйова-Апостола" (1814-1815) особливу поетичність російської природи, правда, тлумачачи її на суто романтичному, оссіановом ключі - як природу суворого і похмурого Півночі »531. Тим часом в своєму ранньому творі «Уривок з листів російського офіцера про Фінляндії» К.Н. Батюшков демонструє, що не чужий роздумів про гіперборейців. Його він починає рядками: «Я бачив країну, близьку до полюса, сусідню Гіперборейської морю, де природа бідна і похмура, де сонце гріє постійно тільки протягом двох місяців; але де, так само, як у країнах благословенних природою, люди можуть знаходити щастя »532. Це царство зими, країна безплідних пустель, вічного безмовності, вічного мороку.

І він запитує: «Які народи населяли в давнину землю цю? Де ознаки їхнього буття? Де сліди їх? Час все стирається або оці сини диких риштувань не ознаменували себе ніяким подвигом, і історія, накреслена найменші події країн полуденних і східних, мовчить про народи Півночі. Але існували народи ці, - похмурі, непереможні сини первісної природи або вигнанці з країн счастливейших: вони населяли ці печери, харчувалися млеком звірів і вважали межею блаженства удачу на полюванні або перемогу над ворогом, з черепа якого (страшне спогад!) Пили кров і славили своє могутність. Коли зима покривала річки льодами, сипала іній і снігу, тоді дикі чада лісів виходили з леговищем своїх і прокладали шлях по морях гіперборейський до нових пустелях, до нових лісам. Збройні сокирою і палицею, вони йдуть війною на стада пустельних чудовиськ; їх мчать швидкі олені; їх несуть лижі по рівнинах сніжним, вони борються, перемагають і засновують криваву трапезу! Замучені голодом, злиднями, сповнені мужності, рішучості, зневажаючи одно і смерть і життя, - не знають небезпеки; у звірячому нестямі наповнюють криком лісу, і луна повторює глас їх в розлогій пустелі »533.

К.Н. Батюшков знаходить і світлі сторони в північній життя, коли «природа посміхається веселою, але короткою усмішкою». На його думку, поезія скальдів показує, що «і в снігах, і під суворим небом полум'яне уява створювала собі новий світ і прикрашало його чарівними вигадками». Він приходить до висновку: «Північні народи з надлишком обдаровані уявою: сама природа, дика і безплідна, непостійність стихій і спосіб життя, діяльної і відокремленої, дають йому їжу» 534.

У більш пізньому творі «Вечір у Кантеміра» (1816 р.) К.Н. Батюшков полемізує з впливовою в європейській просвітницької філософії доктриною Ш. Монтеск'є про владу клімату і неможливості освіти напівдикій Московії. Видатний державний діяч Росії і філософ А.Д. Кантемир (1708-1744), від імені якого К.Н. Батюшков веде уявний розмову з Ш. Монтеск'є і його близьким другом абатом Вуа-Зеноном, оспорює песимізм першого з ніх535.

У розмові А.Д. Кантемир розповідає про своїх перекладах французьких авторів на російську мову. Але його гості виражають здивування, і коментують це таким чином:

«Абат В.: Тепер Гіперборейці дізнаються, як легковажні і малодушних мешканці берегів Сейни.

Кантемир: І як дотепні.

Абат В.: Я давно на вечорах пані Жофрей, яка вас звеличує, але в душі своїй ненавидить, давно передбачав вашу славу, м. Монтеск'є! ... Легко бути може, що в цю саму хвилину на берегах Льодовитого моря, на берегах Лени або Обі, в пустелях Татарії читають ваші дотепні листи, і ім'я Монтеск'є гримить в становищах калмиків і самоїдів.

Монтеск'є: Читають "Перські листи" при світлі лампади, налитої риб'ячим жиром.

Абат В.: Або при світлі північного сяйва ... Звичайно, дивно, чудесно! А ми говоримо з такою зневагою про велику Московії!

Кантемир: Калмики і самоїди не читають философических книг і, звичайно, довго читати не будуть. Але в Москві багатолюдній, в народжуваної столиці Петра, в монастирях Малої і Великої Росії є люди освічені і мислячі, які вміють насолоджуватися прекрасними творами муз.

Монтеск'є: Число таких людей має бути вельми обмежена. До цих пір я думав і думаю, що клімат ваш суворий і непостійних-ний, земля здебільшого безплідна, покрита в зиму глибокими снігами, мале населення, труднощі повідомлень, образ правління майже азіатський, закоренілі забобони і рабство, затверджені століттями навички, все це разом надовго сповільнить хід розуму і освіти. Влада клімату є перша з влади »536.

Далі на слова А.Д. Кантемира, що зоря освіти, засвітило над Росією, віщує «чудовий опівдні і прекрасний вечір», абат відповідає реплікою: «Але це не зоря - північне сяйво. Блиску багато, але без світла і без теплоти »537. Його підтримує і Ш. Монтеск'є, що сумнівається в ефективності петровської політики створення «теплиць освіти»: «Яка сила змінить клімат? Хто може вам дарувати нове небо, нове повітря, нову землю? »538.

Відповідаючи опонентам, А.Д. Кантемир вказує на різноманітність клімату Росії. Відносно нібито не чутливих до мистецтва «грубих дітей Півночі» він зауважує, «що чутливість народів південних раздражительнее, сообщітельності, але навряд чи настільки глибока, настільки сильна, як чутливість народів північних» 539. Він наводить також у приклад М.В. Ломоносова, народженого «при льодах Північного моря, серед напівдиких» 540. І висловлює впевненість, що «з успіхами людськости і освіти північ безперестанку змінюється і. приростає до освіченій Європі »541. «Північний вимір» європейського процесу, як ми бачимо, вже тоді уявлялося мають історичну перспективу.

«Вечір у Кантеміра» пронизаний почуттям гордості за «невимірне простір Росії». «Щасливі мешканці обширнейшего краю, - пише К.Н. Батюшков, - ми не брали участь в помилках племен освічених: ми видали поглядали на громи і блискавки невіри, що роздрібнюють і трон царя, і вівтар істинного бога; ми поглядали з жахом на плоди нечестивого вільнодумства, на вільність, яка встановила свій прапор посеред закривавлених трупів, на людство, принижених і ображених в священні права своїх;

з жахом і з жалем ми поглядали на успіхи нечестивих легіонів, на Москву, димлячу в руїнах своїх, та ми не втрачали надії на бога, і фіміам старанності курився не наосліп в кадильниці віри, і сльози і благання не наосліп проливала перед небом: ми восторжествували »542. К.Н. Батюшков сподівається, що «освіта зробить нові кроки в вітчизні нашому» і «все солодкі надії збудуться» у великого народу, що населяє країну неосяжну.

Інформація, релевантна " § 4. Північний романтизм К.Н. Батюшкова "

1. 4.5. Країни Європи та Північної Америки в XIX
   4.5. Країни Європи та Північної Америки в
   
2. ДО ГАРМОНІЇ ПІВНІЧНОЇ ДУШІ
   Питання про морфології північній душі вперше був систематично розглянуто в роботі Л.Ф. Клаусса «Нордична душа» (1939). Він зазначає зовнішню холодність нордичного людини, нордичну здатність «об'єктивувати», відцентровість нордичного переживання. Автор пише, що Північ вчить людину прагнути у все нові і нові далі, тоді як Південь (Середземномор'я) кличе залишитися на ньому вічно, бо
   
3. ЗНАЧЕННЯ КОНСТАНТИ 8К ДЛЯ РІЗНИХ ВОДОГОСПОДАРСЬКИХ ДІЛЯНОК
   Найменування басейнів річок та створів Адміністративний склад ділянок Значення константи 1 2 3 Печора гирлі Комі АРСР, без південно-західній частині; Німецький національний округ, південна частина 0,16 Сівши. Двіна гирлі (Архангельськ) Комі АРСР, південно-західна частина; Вологодська обл., Східна частина, центральна частина; Архангельська обл., Центральна частина; Кіровська обл., Невелика північна частина. 0,22 Нева
   
4. § 6. «Північний космізм» Ю. Шесталова
   Викладаючи свої ідеї, В.Н. Дьомін посилається на роздуми мансійського поета Ю. Шесталова, усматривающего символічний характер збігу імені бога «Торум» і сакральних лексем «Тро-ян», «Тур», «Тора», «Тор», «Таароа», «Тара» і пр. У цьому збігу поет бачить ознака «єдності землян, що вийшли колись з ЄДИНОЇ Гіпербореї» 101. Як і Н.К. Реріх, Ю. Шесталов констатує незбіжність парних
   
5. ПЕРЕДМОВА
   Дана книга є другою частиною дослідження, присвяченого філософії німецького романтизму. У першій частині аналізувалася філософія Фр. Шлегеля і Новаліса. Обох романтиків пов'язувала не тільки тісний особиста дружба, але й стійкі духовні та ідейні зв'язку, активна діяльність в Йенському і Берлінському романтичних гуртках, і В центрі справжнього дослідження знаходяться філософські погляди
   
6. КОСМОСОФІЯ СЕВЕРА
   У предметної області космософіі найбільш плідно працює Г. Гачев. Єдність макрокосму і мікрокосму він представляє у опосредованности проміжними рівнями, а також в деталізації по конкретних стихіям у світобудові. «Подібно до того, як людина є троїчну єдність - тіло, душа, дух - так і кожна національна цілісність, - пише він, - є космо-психо-логос, тобто єдність місцевої
   
7. ЧАСТИНА ДРУГА
   и пов'язані між собою можливості розвитку німецької ідеалістичної філософії після Канта. Дослідження філософії Шлейермахера набуває особливого значення в аспекті критики різних напрямків сучасної буржуазної філософії. Мається на увазі насамперед «філософія життя», бо В. Діль-тей приходить до її формулювання, займаючись вивченням філософії Шлейермахера і йшре - ідеології
   
8. 4,5.3. Розвиток культури в країнах Західної Європи в XiX в.
   Наука до техніка. Величезний вплив на розвиток суспільства в XIX столітті надали досягнення науки і техніки. У цей час були зроблені найбільші наукові відкриття, які призвели до перегляду колишніх уявлень про навколишній світ, отримавши найменування революції 223 в природознавстві. Провідну роль у розвитку науки в цей період грали такі країни, як Англія, Німеччина, Франція. Характерною
   
9. Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886 - 1934)
   Радянський політичний і державний діяч, один з керівників боротьби за Радянську владу на Північному Кавказі. Учасник революції 1905 - 1907 рр.. У роки першої світової війни очолював більшовицьку організацію Владикавказа. Після лютневої (1917 р.) революції - член Владикавказького Ради. Делегат II Всеросійського з'їзду Рад, учасник Жовтневого збройного повстання в
   
10. Література
    . XIX століття стало «золотим віком» російської класичної літератури. На початку століття основною тенденцією в літературі є зміна класицизму і сентименталізму новим течією - романтизмом, воспевающим відхід від повсякденності, прагнення до піднесеного ідеалу, його пошук в минулому. Цей напрямок проявляється у творах В.А. Жуковського, К.Ф. Рилєєва, ранніх творах А.С. Пушкіна і М.КХ
    
11. Література
    Анісімов Е.В. Час Петровських реформ. - Л., 1989. Баггер X. Реформи Петра Великого. - М., 1985. Заозерськая Є.І. Мануфактура за Петра I. - М.-Л., 1947. Мавродін В.В. Петро Перший. - Л., 1948. Павленко Н.І. Петро Перший. - М., 1976. Софроненко К.А. Законодавчі акти Петра I. - М., 1961. Тарле І.В. Російський флот і зовнішня політика Петра I. - СПб., 1994. Тельпуховский Б.С. Північна війна 1700-1721
    
12. Шляхи сполучення.
    Недолік хороших доріг завжди був і до певної міри залишається хворим місцем у російського життя і народному господарстві. Величезні відстані, суворі кліматичні умови і брак каменю пояснюють той факт, що постійні дороги з'явилися в Росії незадовго до залізних. У Північній Росії простіше було подорожувати взимку на санях, ніж влітку по дорозі, зіпсованої вибоїнами і ямами. Навесні і
    
13. Харша
      (Харшавардхана) (590 - бл. 647), видатний правитель династії Пушпабхуті (Пушьябхуті), що правила в 6-7 ст. в Стханешвара (Тханесваре) в нижній течії Гангу. З приходом Харши до влади в 606 пов'язано установа т. н. Ери Харши. Змінив на троні свого старшого брата Раджьявардхану, убитого в битві з царем Гауді Шашанке. Протягом усього періоду правління Харша прагнув підкорити своїх
    
14. 5.3.4. Росія і Великобританія
      Історично Англія (як і США) дотримувалася в геополітичних відносинах таласократична підходу до побудови політичних, економічних та інших відносин з країнами Західної та Східної Європи, з Євразією і Південно-Східною Азією. 230 Головний вектор британської політики, який був зорієнтований ще в середині XIX в., Озвучив один з найвизначніших політиків XX в., Прем'єр-міністр
    
15. Династії родичів пророка
      Після правління чотирьох так званих «праведних» халіфів в країні змінилися дві династії, так чи інакше пов'язані кровною спорідненістю з родиною пророка. Перша династія Омейядів (661-750), при якій визначилися загальні географічні контури Халіфату, що включали країни від Ірану на сході до Єгипту і Північної Африки на південному заході, була повалена в 750 представником іншої лінії роду пророка, чия
    
16. Остготи
      (Остроготи, грейтунгі) (лат. ostrogothae, східні готи), одне з готських племен, завоювало Італію і утворилось на її території своє королівство (493-552). У 3 в. населяли Північне Причорномор'я і Крим (Кримська Готія). У другій половині 4 ст. створили племінний союз на чолі з королем Ерманаріха, в який входили інші германські племена, а також слов'яни з Подніпров'я (зокрема, з
    
17. «ЧЕРВОНИЙ» ПІВНІЧ
      Винесена в назву глави формулювання має не тільки ідейно-політичні конотації, закріплені в утриманого з радянських часів найменуванні окружної газети Ямало-Ненецького автономного округу, а й конотації художньо-естетичні, найчастіше, колористичні, виражають колірне світосприйняття Півночі. Північ завжди сприймався в конкретній колірній символіці, але різними
    
18. Імператор Східної Римської імперії Юстиніан I
      в 530-60-х рр.. відвоював у варварів Північну Африку, Італію та частина Іспанії, але після його смерті натиск варварів поновився. У 568 лангобарди вторглись в Італію і заснували там своє королівство. У 7 в. слов'яни, іноді підтримувані аварами і протоболгарами, заселяють Балканський півострів. Частина слов'ян розселяється в межах Візантійської імперії в Малій Азії. На заході слов'яни просуваються до