|
Тепер слід сказати взагалі про просте виникнення і знищення, чи мається воно чи ні і яким чином відбувається, а також про інших простих рухах, наприклад про зростання і якісну зміну, зо Платон розглядав виникнення і знищення тільки в тому сенсі, як вони притаманні предметам, і [він розглядав] не всяке виникнення, а лише виникнення елементов11 . А про те, як виникають плоть, кістки і тому подібні речі, він не говорить нічого, не говорить він і про те, як бувають притаманні речам ріст і якісна зміна. 35 Взагалі-то всі, крім Демокріта, зупинялися на цьому лише поверхово. Демокріт ж, по-видимо-зі5ь МУ> розмірковував про всі їхні: він [вигідно] відрізняється [від інших] способом [свого міркування]. Адже ніхто не визначив, що таке зростання, інакше, ніж це зробив би, скажімо, перший зустрічний, кажучи, що [предмети], з'єднуючись з подібними собі, ростуть, і нічого не кажучи про те, як це відбувається. Не говорять вони 5 також ні про змішування, ні про дію і претерпевании, ні про те, як одне діє, а інше відчуває природні впливу. Демокріт ж і Левкипп визнали [першоелементами] фігури і за допомогою цих [фігур] пояснюють якісне ізменепіе і виникнення: виникнення і знищення - їх роз'єднанням і з'єднанням, а якісна зміна - пх порядком і положенням. А так як вони вважали істин-ю вим те, що [укладено] в явищах, явища ж протилежні один одному і їх безліч, то вони вважали фігури нескінченними [за кількістю], так що одне і те ж при зміні складу здається різним людям протилежним, і що взагалі від малої домішки воно змінюється і приймає абсолютно Іпой вигляд при зміщенні однієї [складової частини]. Адже тра-15 гедія і комедія складаються з одних і тих же букв. Оскільки майже всі вважають, що виникнення і якісна зміна не одне і те ж, але що виникнення і знищення відбуваються шляхом з'єднання і роз'єднання, а якісна зміна - тоді, коли змінюються минущі властивості, то ми повинні уважно зайнятися цими питаннями: адже вони викликають багато небезпідставних здивувань: Б Насправді, якщо [нрішять, що] виникнення - це 20 з'єднання, то [з цього припущення] витікає багато неможливих [наслідків]. ВХМЄСТЄ з тим є інші доводи, важко опровержімие, що змушують визнати, що іпаче бути не може. Якщо ж виникнення не є з'єднання, то або [слід визнати, що] взагалі немає виникнення або воно є якісна зміна, або ж треба спробувати [якось інакше] вирішити це питання, як би важкий він не був. Початок [рішення] всіх цих [труднощів - відповідь 25 на наступний] питання: чи дійсно речі виникають, змінюються в якості, ростуть і зазнають протилежне цьому, тому що первинні складові частини (ta prota) суть неподільні величини, або ж зовсім немає ніякої неподільної величини? Різниця тут величезне. Потім, якщо [неподільні] величини [існують], то що вони таке - тіла чи, як думають Демокріт і Левкіпп, або площини, як сказало в «Тимее». зо Ми вже говорили в іншому [місці], що безглуздо доводити поділ до плоскостей12. Тому більш грунтовно [твердження], що існують неподільні тіла. Однак і це [твердження] містить багато безглуздого. Проте за допомогою цих [неподільних], як вже сказано [вище], можна пояснити якісна зміна І виникнення, якщо ОДНЕ І ТЕ ж ме-35 няется від повороту і дотику [неподільних] І 310а від відмінності їх фігур. Саме так вважає Демокріт. Він каже, що кольори [самого по собі] не існує, тому що [предмет] забарвлюється при повороті [фі-гур]. Ті ж, хто доводять поділ до площин, роблять [всяке пояснення] неможливим. Адже при складанні [площин] виникають лише об'ємні тіла, і [ці філософи] навіть не намагаються вивести з площин небудь властивість.
385 13 Аристотель, т. 3 Причина того, що вони в меншій мірі спосіб-б ни оглянути загальновизнані [факти], полягає в нестачі досвіду. Тому ті, хто краще знає природні [явища], швидше можуть робити припущення про першооснови, що дозволяють зв'язати разом багато чого. Навпаки, ті, хто [надмірно] віддаються великих міркувань і не спостерігають за тим, що притаманне [речам], легко виявляють вузькість своїх поглядів. На ос-ю новании цього можна зрозуміти, наскільки відмінні один від одного досліджують природу і міркують чисто умоглядно. Існування неподільних величин одні доводять тим, що в іншому випадку, за їх словами, сам-по-себеьтреугольпік [був би] багатьом, Демокрпт ж переконався в цьому, мабуть, иа підставі відносяться до справи доводів, заснованих па вивченні природи. Надалі стане ясно, про що нменпо ми тут говорім13. Адже якщо допустити, що якесь тіло, що має величину, ділимо всюди і такий розподіл можливо, то це [допущення] призведе до труднощів. [А саме], чим же буде те, що уникне ділення? Адже якщо тіло ділимо всюди і якщо такий розподіл можливо, то тіло може бути розділене відразу па всьому протязі, хоча б цей поділ і не було здійснено одночасно. І якби це відбулося, то тут не було б нічого неможливого, так само як якби проводилося розподіл навпіл. І взагалі, якщо [тіло] за природою 20 ділимо всюди, то нічого неможливого не буде, якщо опо розділиться, навіть якби опо було розділено на незліченну безліч [частин] (хоча, мабуть, ніхто так не стане ділити). Отже, оскільки тіло ділимо всюди, припустимо, що воно розділене. Що ж залишиться? Величина? Це 25 неможливо, так як тоді залишилося б щось нерозділене, тіло ж, [як було сказано], ділимо всюди. Але якщо не залишиться пі тіла, ні величини, а буде [тільки] поділ, то тіло буде складатися або з точок і його складові частини виявляться не мають протягу, або взагалі буде нічим, так що вийде, що вона виникла і складено з нічого і ціле буде не чим іншим, як видимістю. Рівним чином якби тіло складалося з точок, то воно не було б кількістю. Адже коли точки стикалися один з одним, і 30 величина була єдиною, і вони були разом, вони ніяк не збільшували ціле. Адже при розподілі па дві або більше число частин ціле не робиться ні менше, ні більше, так що, хоча б навіть всі крапки склалися разом, все одно вони не склали б ніякої величини. А якщо при діленні тіла виникає щось схоже 31 с ь па тирсу і таким шляхом від величини відділяється ка кое-то тіло, то [зберігає силу] той же аргумент: яким чином це [повое] тіло ділимо? А якщо відділяється але тіло, але якась окремо існуюча форма або властивість п якщо величина - це точки пли дотику, то [знову-таки] безглуздо, щоб величина перебуваючи-з ла з невелічін. Крім того, де знаходитимуться точки і чи будуть вони неподвіжпие або рухомі? Стикання завжди буває одно між двома [предметами], так як існує печто крім стикання, як і крім поділу та точки. Все йде саме так, якщо припустити, що будь-яке тіло якої б то не було величини ділимо всюди. І ще: якщо я разломлен палицю або що-небудь дру-ю гое, а потім наложу, то знову [вийде] те ж саме, рівне собі і єдине. І очевидно, що справа йде саме так, в якій би точці я ні ламав палицю. Значить, в возмояшості вона ділена всюди. Так що ж залишається в ній крім поділу? Навіть якщо залишається якась властивість, то яким чином [палиця] розкладається па ці [точки і властивості] і складається з них? Або як вони відокремлюються [від неї]? Тому якщо вели-Із чини не можуть складатися з стикання або точок, то необхідно повинні існувати педелімие тіла і величини. Проте варто нам допустити це, як і тут виходять такі ж недоладності, що вже були розглянуті в іншому месте14.
Але неодмінно Падо спробувати знайти рішення цих питань, тому ще раз з самого початку повторимо те, що викликає утруднення. У тому, що всяке сприймається почуттями тіло І ділимо У будь-якій точці І неподільне, немає нічого безглуздо-20 го. Адже в можливості воно ділимо, а насправді залишається [нерозділеним]. Але бути одночасно всюди діленим [навіть] в можливості, мабуть, неможливо. Адже якби це було можливо, то і [па справі] здійснилося б, не так, щоб [тіло] було одночасно і неподільним і розділеним насправді, а так, щоб воно було розділеним в будь точ-25 ке. Значить, нічого не залишилося б і тіло знищилося б, перетворившись на [щось] безтілесне. І тоді воно знову могло б виникнути пли з точок, илп взагалі з нічого. Але хіба це возможпо? Однак очевидно, що воно ділиться на окремі і все зменшуються величини, які відстоять і відокремлені [один від одного]. Тому якщо ділити його на частини, то дроблення зо пні НЕ буде нескінченним, і [тіло] не може бути розділене одночасно у всякій точці (адже це неможли-), а може бути розділене лише до якоїсь межі. Значить, необхідно повинні міститися [в тілі] невидимі неподільні величини, особенпо якщо відбуватимуться виникнення і упічтоженіе: перше - шляхом з'єднання, друге - шляхом роз'єднання. 317а Такий довід, що змушує, мабуть, визнати існування неподільних величин. А тепер скажемо, що в ньому прихований паралогізм і де саме скрит15. Справа в тому, що коли немає суміжних точок, то величини, з одного боку, всюди подільні, з іншого боку, немає. Коли допускають таку [подільність], б то вважають, що точка є де завгодно і всюди, так що величина необхідно ділиться аж до того, що нічого не залишається. Адже в ній всюди є точка, так що величина складається або з стикання, або з точок. Але подільність величини всюди означає, що в будь-якому місці [в ній] є одна точка і що всі точки розташовані по одній і не більше, ніж по одній (адже крапки не слідують один за одним), тому ве-личина ділена НЕ всюди. Адже якщо вона ділена посередині, то буде ділена і в точці, суміжній з серединою. Але цього немає: адже немає моменту [часу], що стикається з моментом, і точки - з точкою 16. Так само йде справа з поділом і зі складанням. Тому роз'єднання і з'єднання бувають, але не роз'єднання на неподільні величини і не з'єднання з неподільних величин (адже тут багато несообразпо-15 го), і не таким чином, що поділ відбувається всюди (воно було б, якщо точка примикала б до точки), але [роз'єднання] буває на малі і дрібніші частини, а з'єднання - з дрібніших частин. Однак з'єднання і роз'єднання не визначають собою простого і завершеного виникнення [і знищення] всупереч твердженням деяких, ніби зміна в тому, що безперервно, тобто зміна в якості. 20 Ось в цьому-то і вся помилка. Справа в тому, що просте виникнення і знищення відбуваються не шляхом з'єднання і роз'єднання, а тоді, коли ціле змінюється з одного в інше. Деякі ж вважають всяке таке зміна якісною зміною. За тут є відмінність. Адже в тому, що лежить в оспове [зміни], одне стосується визначення [форми], інше-25 матерії. Коли зміна відбувається в тому і іншому, то має місце виникнення або знищення, коли ж воно стосується властивостей і є щось привхідні, то [воно] якісна зміна. Те, що роз'єднується і з'єднується, легко схильне знищенню. Адже якщо краплі води розділити на дрібніші частини, то повітря виникає швидше, а якщо з'єднати їх, то [він виникне] більш повільно. Надалі це стане більш ясним 17. Тепер же бу-зо дем вважати встановленим, що виникнення не може бути таким з'єднанням, про яке стверджують деякі.
|
- Глава перша
другого * Див 129 Ь5
- Глава друга
другий
- Глава тридцятих * В
другого * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? У 25 b 32-35; 26 Ь 34-38; 28 а 10-14. - 186. Розділ тридцять третій * У 47 а 31-35. - 186, Глава тридцять четверта * У 39 а 14-19. - 188. Розділ тридцять п'ятий * ср «Метафізика», 1051 а 24-26. - 189. Глава тридцять
- ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ТЕСТІВ
Глава 1: 1.1 - 1В, 2Б, 3А, 4Б, 5В; 1.2 - 1Г, 2Г, 3Г. Глава 2: 2.1 - 1А, 2Г, 3В, 4В; 2.2 - 1В, 2Г, 3А. Глава 3: 3.1 - 1Б, 2А, 3А; 3.2 - 1Г, 2В, 3В. Глава 4: 4.1 - 1А, 2В, 3Г; 4.3 - 1Б, 2В, 3Б; 4.3 - 1Г, 2Г, 3Г; 4.4. - 1Г, 2Г, 3Г, 4В, 5Б; 4.6 - 1Г, 2Б; 4.7 - 1Г, 2В, 3В, 4А, 5А; 4.8 - 1В, 2Г, 3Г, 4А. Глава 5: 5.1 - 1В, 2Б, 3А; 5.2 - 1Б, 2Г, 3Б, 4Г, 5Г; 5.3 - 1Г, 2В, 3Г.
- Книга друга Глава перша 1 За винятком Camestres, Вагос, Disamis і Bocardo. -
Другий 1 В 57 а 40 - b 17. 205. 2 Ця літера «А» та ж, що «А» в 53 b 12-14, але не в 53 b 21-22. -205. Глава п'ята 1 В 57 b 32-35. - 217. 2 В 58 а 38 - b 2. - 218. »Див 58 а 26-32. - 218. 1 Л саме посилку «якщо Б не властиво пі одному А, то А не властиво ні одпому Б». СР 59 а 12-13. - 219. 2 В 58 а 38 - Ь 2. - 219. Глава восьма 1 ср «Про тлумачення», 17 b 16-22. -
- Глава перша
другий 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409 а 10. - 465. 3 Див «Метафізика», 1022 b 22 - 31. - 467. 4 СР «Нікомахова етика» V, 14; VI, І. - 467. Глава
- Глава перша
другий 1 Див 102 а 11 - 13. - 498. 2 Т. е. недостатньо об'ємне збіг визначається і визначає. Необхідно, щоб визначальне виражало суть буття визначається. СР 139 а 32 - 34. - 498. 3 Ср 139 а 24 - 35. - 498. Глава третя 1 Див «Друга аналітика» II, 3 - 13. - 498. 2 ср «Друга аналітика», 93 b 29. - 498. 3 Діалектичне, але не аподиктичні
- ГЛАВА 5. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
ГЛАВА 5. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО
- Введення
Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
- Передмова
Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
- Глава перша
другий 1 Т. е. з [Б (х) я А = Б] не слід А (х). - 412. 2 Т. е. поділу на найближчі види. - 412. 8 З положення «те, що причетне роду, необхідно причетні-'але якого-небудь виду» (див. прим. 8 до гол. 4 кн. II) доказово стан: «якщо Б = A VJ BjW ... w Вк і - | BIf для всіх І, то з Б (х) випливає А (х) ». - 412. 4 «Непарне» є якість, а пе сущіость. Число ж - сутність.
- Глава перша
голова Академії після Спевсиппа. СР 141 а 6; 152 а 7, 27. - 383. 4 СР «Перша апалітіка», 32 b 5-13; «Про тлумачення», 9. - 383. 5 Лродік Кеосскні (V ст. До н. Е..) - Старший софіст, творець синонимики. - 384. Глава сьома 1 А саме (1) (А р Б і А р = | Б), (2) (А р = 1 Б п Н Ар Б), (3) (А р Б і А р = 1 Б), (4) (= 1 А р Б і = 1 А р Б), (5) (А р Б і = 1 А р Б), (6) (А р = 1 Б і Н
- Від видавництва
Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
- Розділ сорок перший
* Див прим. 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
- Розділ двадцять третій
другий 1 Див прим. 2 до гол. 21. - 810. 2 Див гл. 7. - 812. Розділ тридцять третій 1 До них Аристотель зараховує Протагора («Метафізика», 1009 а 6), Анаксагора (там же, 1009 а 27, Ь 25), Демокрита (там же, 1009 а 27, b 11, 15), Емпедокла (1009 b 15), Геракліта (1012 а 24, 34), Кратила (1010 а 12). - 813. 2 Див «Про душу» III, 4-7; «Нікомахова етика» VI, 3-5, 7. -
- Глава перша
другий 1 Згідно Емнедоклу. - 95. 2 Перша матерія. - 96. 3 Т. е. про виникнення одного з іншого стосовно до першої матерії говорити не можна. - 96. 4 Нескінченний перехід одного в інше. - 96. 6 Визначення, у формулюванні якого замість назви найближчого виду дається определепіе цього виду, а це останнє визначення може бути розширене таким же шляхом і т. д. - 97.
- Глава десята 1
друга фігура. - 281. 3 У сенсі відсутності певної умови. - 281. 4 У сенсі наявності певної умови. - 281. ь-Аристотель говорить про (середніх) термінах замість того, щоб говорити про посилках. Однак це цілком допустима вільність мови в силогістиці. Див. прим. 10 до гол. 1 «Першої аналітики» I. - 281. в Див Геродот. Історія (Мельпомена, 76, 77). - 281. 7 Див
- ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА ДЕРЖАВИ
ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА
|