Цим видом імунітету користуються ті самі особи, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції.Вони:
не зобов'язані давати показання як свідки або потерпілі;
у разі згоди давати такі показання не зобов'язані з'являтися дослідчих органів, прокурора і суду. Виклик, вручений цим особам,не може містити попередження про застосування заходів процесуального примусу.
Главу консульської установи та інших консульських посадових осіб, а також співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи може бути викликано як свідків при провадженні кримінальних справ.
Співробітники адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи не можуть відмовитися давати показання як свідки, крім показань у питаннях, пов'язаних із виконанням службових обов'язків.
У разі відмови консульських посадових осіб давати показання як свідки до них не застосовують заходи примусу.
|
- 4. Імунітет, пов'язаний із недоторканністю приміщень і документів.
Імунітети дипломатичних представників і консульських установ поширюються повною мірою і майно, фонди та актив Організації Об'єднаних Націй та її представників (Конвенція про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй - ст. 2: розділи 2-4; ст. 4: розділи 11, 12; ст. 5: розділи 18-20; ст. 6: розділи 22-23)'. ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1: Дипломатичний імунітет - це система пільг та переваг, щозвільняють певні
- § 1. Поняття та види допиту
відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Допит є найбільш поширеним способом отримання доказів. У той же час допит - одна з найбільш складних слідчих (судових) дій; його проведення вимагає від слідчого високої загальної та професійної культури, глибокого знання психології людини. Мета допиту полягає в отриманні повних та об'єктивно відображуючих дійсність
- § 10. Фіксація результатів допиту
відображені повідомлені допитуваним дані. Рекомендуються три методи одержання показань: вільна розповідь, запитання - відповідь і поєднання першого і другого методів. Це відбивається й у протоколі допиту. Положення, що гарантують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводяться до такого: 1) показання записують від першої особи і по можливості дослівно; 2) поставлені запитання та
- 5. Принципи діяльності нотаріату в Україні
відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (ст. 49 Закону України "Про нотаріат"). У необхідних випадках, виявивши під час вчинення нотаріальних дій порушення закону, нотаріус та інші посадові особи повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, то нотаріус або інші посадові
- 41. Заходи процесуального примусу.
відно до ст. 90 ЦПК заходами процесуального примусу вважаються процесуальні дії, що застосовуються до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню правосуддя. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення, про що постановляється відповідна ухвала. До заходів процесуального примусу належать: попередження; видалення із
- 50. Пояснення сторін та їхніх представників як засіб доказування.
відомості про обставини справи, оскільки вони є суб'єктами або ж представниками суб'єктів спірних правовідносин, що розглядаються судом. З тих самих причин їх пояснення не завжди можуть мати об'єктивний характер. Давати пояснення г правом сторін, тому за відмову від нього до сторони чи третьої особи не можуть бути застосовані заходи відповідальності. Однак, якщо сторона, третя особи чи їхній
- 51. Показання свідків як засіб доказування.
відків - це повідомлення про відомі їм обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ст. 63 ЦПК). Свідком є особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (ст. 50 ЦПК). Для правильного визначення свідка слід виходити з того, що свідок - як правило, незацікавлена особа, здатна за своїм
- § 4. Зміст тактики допиту
відомостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з'ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільового призначення запитання можуть бути: уточнюючими - спрямовані на найповніше і найточніше з'ясування питань, що мають значення для справи (наприклад: «Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від
- § 8. Допит неповнолітніх
відчень. Неповнолітні - це особи, які не досягли 18 років. У психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх: 1) дитячій вік (до 1 року); 2) раннє дитинство (від 1 до 3 років); 3) дошкільний вік (від 3 до 7 років); 4) молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років); 5) підлітковий вік (від 11 до 14-15 років); 6) старший шкільний вік (від 14 до 18 років). Вікові
- § 3. Порядок пред'явлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів і тварин
відома свiдкові, але спостерігалася ним у зв'язку зі злочинною подією; б) свідок знав раніше пред'явлену особу, але не може дати необхідних даних про неї. Процес пред'явлення можна поділити на три стадії. На першій стадії перед пред'явленням особи для впізнання, в присутності понятих їй пропонують зайняти будь-яке місце серед інших осіб і роз'яснюють її права. На другій стадії впізнаючий
|