Головна |
« Попередня | Наступна » | |
7.1.5.4.Слабие електромагнітні випромінювання. Світлове і теплове забруднення. |
||
Вплив насичення атмосфери електромагнітними полями перевірено експериментально. На щурах, мишах доведено вплив радіохвиль, тієї чи іншої інтенсивності. Що стосується впливу вивчення на людей що живуть в околицях радіостанцій, то даних практично немає. Але може тому раптом у людини змінюється настрій, погіршується самопочуття. Красномовним є наступний факт. Осетри, підіймаються на нерест по Волзі зупиняються як перед невидимою кордоном в тих місцях, де перекинуті високовольтні лінії (ЛЕП). Що стосується світлового забруднення, то встановлено факти порушення процесу розмноження у риб, птахів і т.д. Даних по світловому забрудненню в опублікованій літературі мало. Теплове забруднення - це насамперед випуск нагрітих вод теплових, атомних та інших енергетичних установок, що порушують гідрохімічний, гідробіологічний і термічний режим. Так, в Японії в 1990 р. в прибережні води скидалося кількість гарячої води рівне річного стоку всіх японських річок складових 200-300 млрд.м.куб. Теплове забруднення є неминучим наслідком використання людиною різних видів енергії в результаті якої, яке вирізняється тепло розсіюється в біосфері. Оскільки середній ККД енергетичних установок навряд чи перевищить 30%, то близько 70% видобутої енергії буде йти на нагрів біосфери. Якщо навіть припустити, що подвоєння виробництва енергії відбуватиметься кожні 60 років, то вже через 3 сторіччя за підрахунками Н.М.Ермолаева, кількість виділяється при діяльності людства тепла, стане рівним притоку тепла від Сонця. За іншими підрахунками час, за який буде досягнуто такий стан ще менше, а саме, менш, ніж 100 років. Війни, самі по собі є потужним джерелом забруднення, в тому числі і теплового. Так, наприклад, в даний час існують так звані термічні бомби, які виділяють величезну кількість тепла в результаті чого всі навколо вигоряє. Безсумнівно, що використання таких бомб є надзвичайно потужним джерелом теплового забруднення біосфери.
7.1.6. Деякі інші проблеми екологічної безпеки. Екологічна політика.
Тиск людської цивілізації безперервно посилюється. Природа продовжує перероблятися для задоволення найближчих потреб тим самим ускладнюється і життя в ній самої людини. Повертаючись до проблем агроекології необхідно в цьому аспекті підкреслити таку найпростішу проблему як деградація земельних ресурсів. Сільськогосподарська освоєність земельного фонду в Україні досягла 70%, що не дозволяє собі жодна держава світу. Розораність сільськогосподарських угідь в Україні становить 81% - це теж "рекордний" показник, причому угіддя степу розорали на 85%, лесостепей 85,4 -%, Україна практично не має інших угідь, крім оранки. А що в інших державах? Сільськогосподарські угіддя, наприклад, у Франції становлять 41,9%, у Німеччині - 32,5%, в США - 26,5%. Відповідно, розораність сільськогосподарських угідь: у Франції - 48%, в Угорщині - 37%, в Англії - 25%, в США - 20%. Як видно, в Україні ці показники перевищують аналогічні в будь-якій країні світу. І результат перевершив всі очікування. На Україні спостерігається досить відчутне падіння родючості грунтів, насамперед, шляхом руйнування ерозією і переосушення. За 30 років (1961-1991) площа еродованих земель зросла майже на 30%, а їх питома вага у складі орних земель України досяг 32%. За 100 років (1882-1991) грунту України втратили з орного шару близько 25% гумусу, а за останні роки - дещо більше 8,5%. Разом з тим є і деякі позитивні елементи. Наприклад, в орному шарі збільшився вміст рухомих форм фосфору і калію. Це в найближчі 2-4 роки, як правило, забезпечить більш-менш достатні врожаї. Так, за 27 років вміст фосфору збільшилася майже в 1,5 рази, а калію в 1,15 разів. Таким чином, завдяки хімізації досягаються певні результати. Наприкінці 80-х - початку 90-х років господарства України щорічно вносили 8,6 т / га органічних добрив і 140-150 кг / га азоту, фосфору, калію, близько 4-4,5 т / га меліорантів, 4,4 т / га фосфогіпсу. Але незважаючи на все це, велика частина грунтів України не досягла навіть нижньої межі оптимуму. Це означає, що зниження родючості грунтів неминуче, а врожайність буде падати тому, що досягнуті показники речовин будуть швидко вичерпані. Як вихід рекомендується ландшафтне землеробство, яке забезпечить екологічну збалансованість між природними і сільськогосподарськими угіддями, а також між окремими угодами сільськогосподарського призначення (оранка, луки, пасовища, кормові угіддя). Для цього терміново необхідно вивести з оранки 810 млн.га і перевести їх у сіножаті, лісонасадження. Все це нагальні проблеми екологічної безпеки. І це стосується не тільки грунтів, а й інших компонентів ландшафту, що забезпечують екологічну безпеку життєдіяльності. Наприклад, у Кривому Розі щорічно випадає по 2,6 тонн шкідливих речовин на кожного жителя. Це воістину вимагає розробки і впровадження нової екологічної політики, в центрі якої стоятиме людина, а не держава. Це означає, що екологічна політика виходить за свої національні кордони, і стає не просто політикою, а соціально - культурним феноменом. Екополітика стала надкласової, наднаціональної і переходить на складову частину єдиного русла загальнолюдської культури. Кінець ХХ ст. Ознаменувався кінцем філософії антропоцентризму, тобто звеличування панування уявлень про панування людини над природою "яке і призвело людство на грань екологічної катастрофи". Необхідна "нова концепція" взаємин людини і природи, згідно з якою стабільне використання ресурсів здійснювалося б у тій мірі, в якій воно забезпечене існуючими виробничими процесами, але без шкоди для природи. Це означає, що використання природи буде обмежено чинником зростання благополуччя, але альтернативи немає. І до держав необхідно буде вживати заходів, тобто до тих держав, які живуть за рахунок непомірного використання природи. Це можливо буде Бразилія, яка знищує тропічні ліси, США, Німеччина, які спалюють більшу частину планетарного кисню, Китай з його нестримним зростанням населення. Істотний внесок може внести концепція "сталого розвитку". Вона передбачає розумне обмеження використання природних ресурсів. І в цьому величезна роль екологізації науки, як концептуальної основи стратегії стабільного розвитку суспільства. ХХI століття зажадає від кожної людини нового світогляду, нової поведінки. (Н.Огнянік, 1994). Зовсім новою проблемою екологічної безпеки в Україні сьогодні є проблема обліку екологічних показників в процесі приватизації. Згідно із законодавством України про приватизацію, екологічна складова не є головною і не враховується взагалі, т. Відповідальність за забруднення навколишнього середовища поки ще не є серйозною перепоною для нових власників підприємств. Тому вони прагнуть звести до мінімуму свою відповідальність за стан природного середовища. Проте нові власники повинні нести повну відповідальність за функціонування і екологічність виробництва (Б.Данилишин, 1995). Велике значення для поліпшення екологічної ситуації та здоров'я населення має проблеми рекреаційного господарства. Незважаючи на всі екологічні біди, Україна як і раніше залишається унікальною рекреаційною зоною Європи. Згідно з попередніми оцінками, обсяг рекреаційних ресурсів становить 442 800 000 человекодоз рекреацій на рік. І тут широке поле діяльності як для вітчизняних, так і для зарубіжних підприємців. Це важливий фактор забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності, формування здорової і сприятливою для людини довкілля, забезпечення умов для безпечного існування майбутніх поколінь. Л. Кучма у своєму виступі на 19-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН присвяченій всебічному розгляду та оцінці ходу здійснення "Порядок дня на 21-століття" в 1997 році відзначив, що екологічна складова національної безпеки перетворилася в один з домінуючих показників внутрішньої і зовнішньої політики України. І це зрозуміло, тому що за останні 5 років населення нашої держави зменшилася майже на 1 млн. чоловік. Не всі, звичайно, необхідно "списувати" на екологію, тим не менш "внесок" її, на жаль, величезний - підкреслив Л. Кучма. Тому "Порядок дня на 21-століття" для України - не просто абстрактна ідея з невизначеним часом її реалізації. Це - наша концепція і стратегія виживання. Підтримання екологічної рівноваги на території держави є одним із пріоритетів державної політики, визначених Конституцією. Здійснюється гармонізація національного екологічного законодавства з міжнародним. Україна сьогодні є учасницею 17-ти міжнародних конвекції в галузі охорони природи і 15-ти протоколів до них. Забруднення навколишнього середовища і надмірне використання природних ресурсів для держав стає невигідним. І це головне. Ми занадто довго йшли до розуміння цієї істини. Майбутнє наших дітей залежить від здатності не тільки розуміти це, а й адекватно діяти.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 7.1.5.4.Слабие електромагнітні випромінювання. Світлове і теплове забруднення. " |
||
|