| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
І. Особливості, що стосуються предмета доказування в справах про злочини неповнолітніх. |
||
|
Закон передбачає, що при провадженні до-судового слідства і розгляді таких справ у суді крім обставин, що підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі (ст. 64 КПК), необхідно також з'ясувати обставини, зазначені в ч. 1 ст. 433 КПК, а саме: 1. Точний вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження). Ценеобхідно для правильного вирішення питання про те, чи можевін нести кримінальну відповідальність, як краще організуватироботу з його виховання. Встановлюючи вік неповнолітнього, слід враховувати, що особа вважається такою, що досягла віку кримінальної відповідальності, не в день народження, а по закінченні доби, на яку припав цей день, тобто з нуля годин наступної доби. Точний вік неповнолітнього має бути підтверджено: свідоцтвом про народження; паспортом. До матеріалів справи додають копію документа, що підтверджує вік неповнолітнього. Якщо документів, які підтверджують вік, немає або є підозра, що вони підроблені, відповідно до п. 5 ст. 76 КПК для встановлення віку неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого обов'язково призначають судово-медичну експертизу. При визначенні віку неповнолітнього за допомогою експертизи слід зважати на два моменти: експерти визначають тільки рік народження. Днем народженнянеповнолітнього вважається останній день року, вказаного експертами; якщо у висновку експертизи вік визначено мінімальним і максимальним числом, то слід виходити із пропонованого експертамимінімального віку особи. 2. Стан здоров 'я і загального розвитку неповнолітнього. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, непов'язану з душевним захворюванням, слід також з'ясувати, чиміг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій міріміг керувати ними. В необхідних випадках для встановлення станузагального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та того, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїхдій і в якій мірі керувати ними, необхідно проводити експертизу зучастю фахівців у галузі дитячої та юнацької психології (педагога,психолога), або ці питання поставити на вирішення експерта-психіатра (ч. З ст. 433 КПК). те, де він вчився або працював; як ставився до навчання, праці; якою була поведінка в навчальному закладі, за місцем роботи. 4. Умови життя й виховання неповнолітнього. Оскільки більшучастину часу неповнолітній живе і виховується вдома та в закладахосвіти, під час провадження у справі слід з'ясувати: по-перше: в яких матеріальних, побутових умовах живе і виховуєтьсянеповнолітній; як ставляться до виконання своїх обов'язків з виховання неповнолітнього його батьки; чи не ведуть батьки антисоціальний спосіб життя; в яких стосунках перебуває неповнолітній зі своїми батьками; якою є психологічна обстановка в сім'ї; чи не застосовується в сім'ї насильство щодо неповнолітньоготощо; - .-,:. по-друге: в якому закладі освіти навчається неповнолітній; чому саме в цьому закладі він навчається; яким чином характеризує класний керівник неповнолітнього; чи створено в закладі освіти умови для навчання, вихованнята творчого розвитку особистості учнів тощо. 5. Обставини, які негативно впливали на його виховання. В справах мають бути дані, чи притягувався неповнолітній до адміністративної або кримінальної відповідальності. Якщо він відбував покарання в установі виконання покарань, слід встановити, як йогохарактеризує адміністрація, чи був він працевлаштований після повернення додому, а за повторного вчинення злочину - причинирецидиву. До матеріалів справи додають характеристики з місця роботи та навчання, матеріали кримінальної міліції в справах неповнолітніх. 6. Наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнулинеповнолітнього в злочинну діяльність. Оскільки дії дорослих осіб,Що втягують неповнолітніх у пияцтво, злочинну та іншу антигромадську діяльність, становлять підвищену суспільну небезпечність, Верховний Суд України вказав судам на їх обов'язок: усебічноз'ясовувати обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, який вчинив злочин; виявляти дорослих осіб, котрівтягнули його в злочинну чи іншу антигромадську діяльність,притягувати останніх до передбаченої законом відповідальності(постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого2004 р. № 2 "Про застосування судами законодавства про відповдальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність"). Законом визначено, що для встановлення згаданих обставин слід допитати як свідків батьків неповнолітнього та інших осіб, які можуть надати необхідні відомості, витребувати необхідні документи і провести всі необхідні слідчі та судові дії (ч. 2 ст. 433 КПК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "І. Особливості, що стосуються предмета доказування в справах про злочини неповнолітніх." |
||
|
||