Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

2. ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ


Досудове провадження складається з двох стадій, що мають свої особливості щодо неповнолітніх: порушення кримінальної справи і досудового слідства.
Особливості провадження в стадії порушення кримінальної справи.
Приймаючи від неповнолітнього заяву про вчинення злочину,слід пам'ятати, що кримінальна відповідальність за завідомо неправдивеповідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК) настає після досягненняособою 16років. У зв'язку з цим посадова особа відповідного компетентного органу не попереджає осіб, які не досягли вказаного віку,про таку відповідальність.
Закон не встановлює нижньої межі віку особи, яка звертаєтьсядо органу дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду із заявою про злочин. Однак якщо особисто самостійно звертаєтьсямалолітня особа з заявою до відповідного органу, треба враховувати таку соціально-психологічну характеристику, як схильність дофантазій. Тому по можливості компетентній посадовій особі передприйняттям заяви бажано залучити до участі у прийнятті заявикогось із дорослих членів сім'ї чи близьких родичів малолітнього.Якщо це неможливо зробити взагалі або можна тільки протягомтривалого часу, то заяву малолітньої особи слід прийняти і негайно зареєструвати.
Перевірку заяв про злочини (суспільно небезпечні діяння)неповнолітніх доручають співробітникам підрозділів кримінальноїміліції у справах неповнолітніх або слідчим, які спеціалізуютьсяна провадженні перевірки заяв про злочини неповнолітніх і розслідуванні таких злочинів.
Порядок відібрання пояснень від неповнолітніх (так само, як івід повнолітніх) осіб кримінально-процесуальним законом не регламентовано. Тому слід застосовувати за аналогією нормативніположення, сформульовані в частинах 1 і 2 ст. 168 КПК "Допитнеповнолітнього свідка". Про обов'язок говорити тільки правду встадії порушення кримінальної справи неповнолітньому не роз'яснюють.
Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальноїсправи, однак матеріали перевірки містять дані про наявність уДіянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чиіншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, органдізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи,надіслати заяву або повідомлення на розгляд службі в справах неповнолітніх (ч. 2 ст. 99 КПК).
Особливості провадження в стадії досудового слідства.
Особливості провадження в цій стадії, залежно від того, на який обсяг діяльності вони поширюються, можна розподілити на дві групи: 1) загальні; 2) окремі.
До перших належать:
Провадження досудового слідства є обов'язковим у всіх справахпро злочини і суспільно небезпечні діяння неповнолітніх, в томучислі й у справах про злочини приватного обвинувачення (ч. 1ст. 27 КПК) та тих, провадження за якими здійснюється у протокольній формі (ст. 425 КПК).
Досудове слідство в кримінальних справах про злочини неповнолітніх провадять слідчі органів внутрішніх справ (ч. 2 ст. 112КПК).
Якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом іздорослим, то слід розглянути можливість виокремлення справи пронеповнолітнього в окреме провадження в стадії досудового слідстваз додержанням вимог ст. 26 КПК (ст. 439 КПК).
Особливості, що стосуються окремих процесуальних дій:
Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його допитобов'язково провадять у присутності захисника.
При пред'явленні обвинувачення неповнолітньому та йогодопиті можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього (ст. 438 КПК). Підставамиучасті цих осіб є:
недосягнення неповнолітнім віку 16 років;
визнання його згідно з висновком психологічної експертизирозумово відсталим.
Участь педагога, лікаря, батьків (інших законних представників) у справі неповнолітнього не є обов'язковою. Вони беруть участь у справі:
за розсудом слідчого чи прокурора;
за клопотанням захисника.
У практиці розслідування злочинів і суспільно небезпечних діянь, вчинених неповнолітніми, до участі в справі, як правило, залучають батьків або педагога.
Педагог - це обізнана особа, яка має вищу педагогічну освіту і працює викладачем (учителем) в закладі освіти (школі, ПТУ тощо). Педагога залучають до допиту неповнолітнього з метою встановлення з останнім психологічного контакту та отримання правдивих свідчень. Не варто запрошувати як педагога для участі в допиті неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого його класного керівника. Останній несе дисциплінарну відповідальність за стан виховної роботи, яку він зобов'язаний проводити з дітьми. Тому існує велика ймовірність того, що, беручи участь у допиті неповно-
літнього обвинуваченого, педагог заважатиме встановленню умов його виховання, що є обставиною, яка піддягає доказуванню (п. 4 ч. 1 ст. 433 КПК).
Лікаря для участі в пред'явленні обвинувачення неповнолітньому і його допиті запрошують у випадках, якщо особа має якісь психічні чи фізичні вади і через це виникає потреба у налагодженні такого спілкування слідчого з неповнолітнім обвинуваченим, за якого останній міг би повно реалізувати свої права і законні інтереси.
Неповнолітнього обвинуваченого викликають, як правило,через його батьків або інших законних представників (інший порядок виклику допускається лише у разі, якщо це зумовлено обставинами справи). Неповнолітнього, який перебуває під вартою,викликають через адміністрацію місця досудового ув'язнення(ст. 437 КПК).
Доручення слідчого про провадження слідчих і оперативно-розшукових дій (ч. З ст. 114 КПК) виконують підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Даючи такі доручення,слідчий повинен враховувати їх компетенцію, визначену ст. 5 ЗаконуУкраїни "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальніустанови для неповнолітніх":
виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені неповнолітніми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;
розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомленняпро правопорушення, вчинені неповнолітніми;
здійснювати досудову підготовку матеріалів про правопорушення, вчинені неповнолітніми, провадити дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;
виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, вживати в межах своєї компетенціїзаходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні неповнолітніх;
розшукувати неповнолітніх, які залишили сім'ї, навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для неповнолітніх;
виявляти дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочиннудіяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;
виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту;
- вести облік неповнолітніх правопорушників, у тому числізвільнених із установ виконання покарань, з метою проведенняпрофілактичної роботи, інформувати про них відповідні служби усправах неповнолітніх;
повертати до місця постійного проживання, навчання абонаправляти до спеціальних установ для неповнолітніх у термін небільше 8 годин з моменту виявлення неповнолітніх, яких було підкинуто, або які заблукали чи залишили сім'ю або навчально-виховнізаклади;
викликати неповнолітніх, їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних причинвід явки за викликом - піддавати їх приводу;
відвідувати неповнолітніх правопорушників за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками(усиновителями) або опікунами (піклувальниками);
отримувати від підприємств, установ та організацій незалежновід форм власності відомості, необхідні у зв'язку з матеріаламипро правопорушення, що перебувають у його провадженні;
затримувати і тримати у спеціально відведених для цьогоприміщеннях неповнолітніх віком до 15 років, які залишилися безопіки, - на період до передачі їх законним представникам або довлаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинилиправопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особипідлягають кримінальній відповідальності, - до передачі їх законним представникам або направлення до приймальників-розподіль-ників, але не більше ніж на 8 годин;
здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласніоперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочинів, учиненихнеповнолітніми або за їх участю;
виявляти, вести облік осіб, які втягують неповнолітніх в антигромадську діяльність;
проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно докримінально-процесуального законодавства;
проводити за наявності законних підстав огляд неповнолітніх,речей, які є при них, транспортних засобів;
вилучати документи і предмети, що можуть бути речовимидоказами правопорушення або використані на шкоду здоров'ю неповнолітніх;
складати протоколи про адміністративні правопорушеннянеповнолітніх, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов'язків щодо виховання і навчаннянеповнолітніх, інформувати відповідні служби у справах неповнолітніх;
вносити підприємствам, установам та організаціям незалежновід форм власності обов'язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми;
доставляти в органи внутрішніх справ на строк до 3 годиннеповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, алене досягай віку, з якого настає адміністративна відповідальність,для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення тапередачі їх батькам чи особам, які їх замінюють;
негайно повідомляти органи прокуратури, а після встановлення особи неповнолітнього відразу сповіщати батьків чи осіб,які їх замінюють, про затримання цього неповнолітнього, у томучислі й про його адміністративне затримання;
повідомляти органи опіки та піклування за місцем перебування неповнолітнього про відомий факт залишення його без опіки(піклування) батьків;
інформувати відповідні служби у справах неповнолітніх пронеповнолітніх, які затримані чи обвинувачуються у вчиненні злочинів.
5. Слідчий може використати результати не пов'язаної безпосередньо із розслідуваним злочином (попередньої) діяльності підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Він має право:
допитати співробітників цього підрозділу з метою з'ясуванняхарактеристики неповнолітнього; умов його життя та виховання;обставин, що негативно впливали на виховання;
провести в підрозділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх виїмку необхідних документів, що не становлять службовоїтаємниці.
6. Закон передбачає низку додаткових правил щодо закінченнядосудового слідства в справах неповнолітніх:
1) під час оголошення неповнолітньому обвинуваченому прозакінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи з дозволуслідчого може бути присутній законний представник неповнолітнього (ч. 2 ст. 440 КПК).
Участь останнього не виключає обов'язкової участі захисника в ознайомленні зі справою. Однак, на відміну від захисника, законний представник не має права ознайомлюватися з матеріалами справи окремо від обвинуваченого. Він має право роз'яснювати неповнолітньому сутність пред'явленого обвинувачення, обговорювати з захисником та обвинуваченим клопотання про провадження додаткових слідчих дій, витребування та приєднання до справи доказів;
2) якщо в кримінальній справі буде встановлено, що суспільнонебезпечне діяння вчинено особою у віці 11 років і до виповненнявіку, з якого можлива кримінальна відповідальність, слідчий виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування донеповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справуразом із постановою направляють прокуророві.
Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову про закриття справи, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокуророві надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватись послугами захисника.
Якщо встановлено, що особу, яка вчинила злочин у віці від 11 років до досягнення віку кримінальної відповідальності суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 років, необхідно в зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішенням суду, її може бути поміщено у приймальник-розподіль-ник для неповнолітніх на строк до ЗО діб. Участь захисника у таких справах є обов'язковою з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника (п. 6 ст. 45 КПК);
слідчий, установивши в кримінальній справі, що суспільнонебезпечне діяння вчинено дитиною, яка досягла 11-річного віку,виносить постанову про закриття справи з додержанням вимог ч. 2ст. 7-3 КПК, про що повідомляє прокурора і службу в справах неповнолітніх за місцем проживання особи;
чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачаєможливість звільнення неповнолітнього у віці від 16 (14) до 18 років,який вчинив злочин, від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру.
Згідно зі ст. 9 КПК прокурор, а також слідчий за згодою прокурора, на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 97 КК, виносять мотивовану постанову про направлення справи для вирішення питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. В цьому разі неповнолітньому з додержанням вимог статей 438 і 440 КПК пред'являють обвинувачення і після винесення постанови надають можливість ознайомлення з усіма матеріалами справи. Справу зі списком осіб, які підлягають виклику до суду, прокурор надсилає до суду.
Для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру необхідна сукупність таких умов:
встановлення події злочину;
злочин належить до категорії злочинів невеликої або середньої тяжкості;
можливість виправлення неповнолітнього без застосуваннякримінального покарання;
відсутність заперечення з боку неповнолітнього або його законного представника про закриття кримінальної справи за цієюпідставою.
Рішення про звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру приймає суд у порядку, передбаченому ст. 7-3 КПК.
У закордонних державах існують інші варіанти звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, причому не судом і навіть не поліцією, а громадськістю. Наприклад, з 1989 р. у Новій Зеландії діє закон "Про дітей, молодь та їх сім'ї". Згідно з ним поліція має право передавати кримінальні справи для вирішення на сімейній конференції, яку організовує представник системи соціального забезпечення. Конференція - це зустріч правопорушника і жертви, в ній також беруть участь члени сім'ї, родичі, авторитетні у громаді люди, друзі, вчителі тощо. Під час зустрічі всі присутні досліджують факти та шукають вирішення ситуації, в тому числі з відшкодуванням шкоди. Рішення, яким неповнолітній звільняється від кримінальної відповідальності, має бути прийнято учасниками конференції одноголосно. В Новій Зеландії близько 80% кримінальних справ закривають за наслідками сімейних конференцій. Вони були настільки успішними, що нині їх проводять у Австралії, Великобританії, Нідерландах, Швеції, Бельгії1.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:
Процесуальні особливості провадження, здійснюваного узв'язку із вчиненням неповнолітніми злочинів (суспільно небезпечних діянь), стосуються обох стадій досудового провадження -порушення кримінальної справи і досудового слідства.
У стадії порушення кримінальної справи особливості провадження виявляються на етапах прийняття заяв, їх перевірки (восновному - відібрання пояснень) і вирішення (прийняттярішення про відмову в порушенні кримінальної справи).
Під час досудового слідства особливості провадження стосуються або всієї стадії (обов'язковість провадження досудовогослідства; провадження його слідчими органів внутрішніх справ;можливість виділення справи про злочин неповнолітнього в окремепровадження), або окремих процесуальних дій (пред'явленнянеповнолітньому обвинувачення; його допиту; давання дорученьоргану дізнання; закінчення досудового слідства).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2. ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ"
  1. І. Особливості, що стосуються предмета доказування в справах про злочини неповнолітніх.
    Закон передбачає, що при провадженні до-судового слідства і розгляді таких справ у суді крім обставин, що підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі (ст. 64 КПК), необхідно також з'ясувати обставини, зазначені в ч. 1 ст. 433 КПК, а саме: 1. Точний вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження). Ценеобхідно для правильного вирішення питання про те, чи можевін нести кримінальну
  2. III. Особливості провадження, пов'язані з участю у кримінальнійсправі осіб, які несуть відповідальність за виховання неповнолітньогоабо беруть участь у його вихованні.
    До таких осіб належать: 1. Батьки (інші законні представники) неповнолітнього (ст. 441КПК). Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитинивизначено ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно з якою батькизобов'язані: - виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей,любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; - піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний,
  3. 3. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ
    Особливості провадження в справах неповнолітніх, що виявляються в центральній стадії кримінального процесу - судовому розгляді, полягають у такому. 1 Див.: Землянська В. Запровадження відновлюючих підходів: зміна погляду на кримінальне судочинство // Право України. - 2003. - № 10. - С. 155. 1. Справу, що надійшла до суду від прокурора з постановою про її закриття і застосування примусових заходів
  4. 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
    Тема 1. Поняття, предмет, метод і система адміністративного права 1. Історичний аспект становлення і розвитку адміністративного права. 12. Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права. 3. Поняття і сутність предмету адміністративного права. 4. Метод адміністративного права. 5. Співвідношення адміністративного права і адміністративного
  5. 35. Процесуальний порядок закриття та відновлення кримінальної справи.
    Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 72 КПК). Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у ст. 45 КК України, мають право своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а суд у судовому засіданні може винести
  6. 64. Нагляд прокурора за додержанням законів при застосуванні запобіжного заходу- взяття під варту
    Згідно ст. 155 КПК взяття під варту застосовується у справах про злочини, за які передбачено покарання у игляді позбавлення волі на строк понад 3 роки. У виняткових випадках і на строк не більше трьох років. Взяття під варту на стадії досудового слідства застосовується: 1) якщо особа підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який КК передбачає покарання у вигляді позбавлення волі
  7. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    Одним з основних напрямів у сфері боротьби зі злочинністю є розробка і застосування заходів щодо її попередження. Наукове забезпечення цієї сфери здійснюється кримінологією, криміналістикою та іншими кримінально-правовими галузями. Криміналістична профілактика, як діяльність уповноважених суб'єктів і напрям наукових досліджень, базується на загальних кримінологічних рекомендаціях щодо
  8. § 1. Поняття і предмет криміналістичної тактики
    У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейської (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгарта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та інших відображено перші уявлення про криміналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгарт вказував, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна
  9. § 1. Поняття та види допиту
    Допит - це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, та спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Допит є найбільш поширеним способом отримання доказів. У той же час допит - одна з найбільш
  10. 5. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАКОН. ЙОГО ЧИННІСТЬ У ПРОСТОРІ, У ЧАСІ ТА ЩОДО ОСІБ
    Кримінально-процесуальний закон - це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади - Верховної Ради України, - який регулює порядок порушення кримінальних справ і здійснення у них провадження. Дія закону у просторі може бути територіальною та екстериторіальною. Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами Кримінально-процесуального