| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ |
||
|
Особливості провадження в справах неповнолітніх, що виявляються в центральній стадії кримінального процесу - судовому розгляді, полягають у такому. 1 Див.: Землянська В. Запровадження відновлюючих підходів: зміна погляду на кримінальне судочинство // Право України. - 2003. - № 10. - С. 155. 1. Справу, що надійшла до суду від прокурора з постановою про її закриття і застосування примусових заходів виховного характеру (в порядку ст. 7-3 чи ст. 9 КПК), суддя або голова суду, якщо він згоден із таким рішенням, призначає до розгляду в суді у строк не пізніше 10 днів, а в разі незгоди - повертає прокуророві мотивованою постановою (ч. 2 ст. 447 КПК). Справи розглядають: за такими правилами: - судове засідання має бути відкритим (за винятком випадків,передбачених ст. 20 КПК); участь прокурора і захисника є обов'язковою; - судові дебати не провадять; останнє слово особі, щодо якої розглядають справу, не надають; - під час розгляду справи обов'язково ведеться протокол; у такому порядку: заслуховують пояснення неповнолітнього і його законногопредставника; перевіряють докази, які доводять чи спростовують вчиненняособою суспільно небезпечного діяння; перевіряють інші обставини, що мають істотне значення длявирішення питання про застосування примусового заходу виховногохарактеру; після закінчення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім захисник; заслухавши думки прокурора і захисника, суд виходить до на-радчої кімнати для винесення ухвали (постанови), де вирішує такіпитання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якогопровадилося досудове слідство; чи винна у цьому діянні особа, щодо якої розглядають справу; який саме примусовий захід виховного характеру, передбачений ч. 2 ст. 105 КК, має бути застосовано до цієї особи* і на якийстрок. Якщо є достатні підстави вважати, що особа, яка підлягає направленню до спеціального навчально-виховного закладу, займатиметься протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали (постанови), суд вправі тимчасово, строком до 30 ' Перелік примусових заходів виховного характеру є вичерпним. Суд вправі призначити один або кілька з них і разом з цим призначити неповнолітньому вихователя. Однак, як свідчить практика, суди застосовують до неповнолітнього лише один примусовий захід виховного характеру, переважно (76,8%) - передачу неповнолітнього під нагляд батьків (див.: розділ 13 Узагальнення судової палати у кримінальних справах Верховного суду України "Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність" від 29 серпня 2003 р.). діб, помістити цю особу у приймальник-розподільник для неповнолітніх, який доставляє її до спеціального навчально-виховного закладу. Спеціальними навчально-виховними закладами для неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання, згідно із Законом України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" (статті 8-9) є загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації. До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направляють за рішенням суду неповнолітніх віком від 11 до 14 років, а до професійних училищ соціальної реабілітації - віком від 14 років. Неповнолітніх тримають у зазначених школах і професійних училищах соціальної реабілітації у межах встановленого судом терміну, але не більше 3 років. У загальноосвітніх школах соціальної реабілітації неповнолітніх можуть тримати у виняткових випадках до досягнення ними 15 років, а у професійних училищах соціальної реабілітації - до досягнення 19 років, якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки. Учні загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, яким виповнилося 15 років, але які не стали на шлях виправлення, за рішенням суду за місцезнаходженням зазначеного закладу можуть бути переведені до професійного училища соціальної реабілітації. Це переведення може здійснюватися у межах терміну, встановленого рішенням суду, що застосував примусовий захід виховного характеру, але не більше 3 років. Звільнення учнів із навчально-виховних закладів соціальної реабілітації провадиться достроково або після закінчення терміну перебування. Неповнолітні, звільнені із загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, направляються директором школи до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а ті, які не мають батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), - до відповідних навчально-виховних закладів загального типу. Неповнолітні, звільнені з професійних училищ соціальної реабілітації, направляються директором училища, як правило, за місцем проживання для працевлаштування за набутою спеціальністю, а в окремих випадках - до іншої місцевості за умови письмового підтвердження відповідної служби у справах неповнолітніх або державної служби зайнятості про можливість працевлаштування та забезпечення житлом неповнолітнього у цій місцевості. Дострокове звільнення неповнолітніх із загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації провадиться судом за місцезнаходженням закладу за клопотанням ради школи чи училища. 367 Для неповнолітніх, які за станом здоров'я не можуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації, в державній системі охорони здоров'я за визначенням уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах сім'ї та молоді і Міністерства охорони здоров'я України створюються центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх. Неповнолітні перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для лікування, але не більше 2 років. 2. У цій категорії справ можливе обмеження принципу гласностісудового розгляду. Згідно з вимогами ст. 20 КПК закритий судовийрозгляд допускається за мотивованою ухвалою суду (постановоюсудді) в справах про злочини осіб, які не досягли 16-річного віку.Закрите судове засідання проводять у разі, якщо необхідно досягтинайбільш сприятливих умов для одержання правдивих показань віднеповнолітнього та усунення можливого негативного впливу нанього сторонніх осіб. Згідно зі ст. 444 КПК суд (суддя) має право своєю ухвалою (постановою) видалити неповнолітнього підсудного з зали судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього. Якщо обставини, які досліджувались у відсутності неповнолітнього підсудного, пов'язані з його обвинуваченням, головуючий повідомляє про них підсудному після повернення його до зали судового засідання. За необхідності допитати батьків або інших законних представників неповнолітнього як свідків, суд заслуховує їх показання. У виняткових випадках, якщо участь законного представника в судовому засіданні може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підсудного, суд має право своєю мотивованою ухвалою обмежити участь законного представника в тій чи іншій частині судового засідання, або усунути його від участі в судовому розгляді і допустити замість нього іншого законного представника неповнолітнього підсудного. У стадії судового розгляду законний представник може бутиодночасно захисником і цивільним відповідачем. Якщо він у судовезасідання не з'явився, суд вислуховує думку учасників судовогорозгляду про можливість слухання справи за його відсутності. Судвирішує питання позитивно тільки у разі, якщо відсутність законного представника не заважатиме встановленню істини в справі. Про час та місце судового розгляду справи суд також повідомляє службу у справах неповнолітніх та кримінальну міліцію у справахнеповнолітніх. Питання про участь у судовому розгляді представни- ка служби в справах неповнолітніх суд вирішує в кожній справі, в якій неповнолітнього притягнуто як обвинуваченого. Згідно зі ст. 443 КПК про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє підприємство, установу та організацію,в яких навчався чи працював неповнолітній, а в разі потреби йінші організації. Представники цих організацій мають право бутиприсутніми в залі судового засідання і з дозволу суду дають пояснення. В необхідних випадках їх допитують як свідків. Розглянувши справу і визнавши підсудного винним, суд маєправо: постановити обвинувальний вирок і призначити підсудномупокарання, передбачене кримінальним законом. При постановленнівироку, крім питань, що вирішуються у всіх кримінальних справах,суд зобов'язаний у разі звільнення неповнолітнього від відбуванняпокарання з випробуванням чи застосування до нього покарання,не пов'язаного з позбавленням волі, обговорити питання про необхідність призначення неповнолітньому громадського вихователя.Вирішивши питання позитивно, суд повинен зазначити про це увироку; винести постанову про закриття кримінальної справи іззастосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховногохарактеру. ? ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3: Для участі в судовому розгляді справ щодо неповнолітньогосуд може залучити суб'єктів, які за законом несуть відповідальністьза його виховання. Судовий розгляд кримінальної справи, закритої слідчим запогодженням із прокурором у зв'язку з направленням її до суду длявирішення питання про застосування примусових заходів виховногохарактеру, здійснюється за особливими правилами і в особливомупорядку, які істотно відрізняються від загальних правил судовогорозгляду. Суд у кримінальній справі щодо неповнолітнього, що надійшлаз обвинувальним висновком, має право (за наявності до того підстав)не постановляти вирок, а закрити справу і застосувати примусовізаходи виховного характеру. ВИСНОВКИ З ТЕМИ: 1. Особливий порядок провадження у кримінальних справах неповнолітніх осіб зумовлено соціально-психологічними характеристиками цих осіб і необхідністю забезпечити реалізацію їхніх прав і законних інтересів. 2. Порядок вирішення кримінальних справ про злочини і суспільно небезпечні діяння неповнолітніх осіб визначається, головним чином, віком цих осіб: Вік особи Кримінально-процесуальне рішення Процесуальна підстава До 11 років Відмова в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи п. 5 ч. 1 ст. 6, статті 213, 214 КПК Від 11 років до віку кримінальної відповідальності (14 чи 16 років) Застосування примусових заходів виховного характеру ст. 7-3, частини 2-4 ст. 447 КПК Від 14 (16) років до досягнення повноліття (Івроків) Направлення справи до суду з обвинувальним висновком і поста-новлення судом вироку ст. 225, глава 28, статті 445, 446 КПК Звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру ст. 9, ч. 1 ст. 447 КПК РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ Нормативно-правові акти Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійсненняправосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила"). Прийняті на 96-му пленарному засіданні ООН у 1985 р. // Права людини і професійністандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документахміжнародних організацій. - Амстердам-Київ, 1996. Руководящие принципи Организации Обьединенньїх Наций дляпредупреждения преступности среди несовершеннолетних (Зр-Риядскиеруководящие принципи). Принятьі и провозглашенн резолюцией 45/112Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1990 года // Права человека: Сбор-ник международньїх договоров. - Том І. Универсальньїе договори. Орга-низация Обьединенньїх Наций. - Нью-Йорк - Женева, 1994. Закон України від 21 квітня 1995 р. "Про органи і служби у справахнеповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" // ВідомостіВерховної Ради України. - 1995. - № 6. - Ст. 35. Закон України від 26 квітня 2001 р. "Про охорону дитинства" //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 30. - Ст. 142. Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. "Про заходищодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 29 жовтня 2003 р. № 1227/2003) // Офіційний вісник України. - 2002. - № 8. -С. 85. Указ Президента України від 12 січня 2004 р. № 27/2004 "Прододаткові заходи щодо поліпшення діяльності служби дільничних інспекторів міліції" // Офіційний вісник України. - 2004. - № 2. - Ст. 32. Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справахнеповнолітніх, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня1997 р. № 565 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 24. - С. 61. Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 р. № 3/1"Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів проправа неповнолітніх". 10. Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніхорганів внутрішніх справ, затв. наказом МВС України від 13 липня1996 р. № 384. Положення про Міністерство України у справах сім'ї, дітей і молоді,затв. Указом Президента України від ЗО липня 2004 р. // Урядовий кур'єр. -2004. - № 31. - 11 серпня. Наказ МВС України від 4 жовтня 2003 р. № 1155 "Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення іподії та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділахвнутрішніх справ України". Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затв. наказом МВС України від 6 травня 2004 р. № 400. Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства всистемі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділамиорганів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів,затв. наказом МВС України від 25 грудня 2003 р. № 1600. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р.№ 6 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусовихзаходів виховного характеру" // Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг.ред. В. Т. Маляренка. - К., 2004. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р.№ 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справахпро злочини неповнолітніх" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг.Ред. В. Т. Маляренка. - К., 2004. Наукові та навчально-методичні джерела 1. Бояров В. І. Залучення спеціалістів-психологів до слідства у кримінальних справах // Вісник прокуратури. - 2002. - № 6. Боярська О. Внесок у майбутнє України (судочинство у справахнеповнолітніх) // Юридичний вісник України. - 2002. - 27 липня -2 серпня (№ ЗО). Гуковская Н. И., Дольова М. И., Миньковскш Г. М. Расследование исудебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. -М., 1974. Дубинский А. Я, Разрешение органами внутренних дел заявлений исообщении о преступлениях несовершеннолетних. - К., 1988. Дубинский А. Я. Применение следователями органов внутренних делмер пресечения к несовершеннолетним. - К., 1988. Землянська В. Запровадження відновлюючих підходів: зміна погляду на кримінальне судочинство // Право України. - 2003. - № 10. Лукьянчиков Е. Д., Письменний Д. П. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщении о преступлениях несовершеннолетних. -К., 1987. Нор В. Т., Костицкий М. В. Судебно-психологическая зкспертиза вуголовном процессе. - К., 1985. 9. Омельяненко Г. М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми: Навч. посіб. -К., 2002. Сєдих К. В., Сєдих С. М., Гасій Ю. В. Деякі питання застосуванняпсихологічної експертизи в судовій практиці // Вісник Верховного СудуУкраїни. - 1999. - № 2. Ягодинський В. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності // Право України. - 2001. - № 11. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ" |
||
|
||