Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

5. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАКОН. ЙОГО ЧИННІСТЬ У ПРОСТОРІ, У ЧАСІ ТА ЩОДО ОСІБ


Кримінально-процесуальний закон - це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади - Верховної Ради України, - який регулює порядок порушення кримінальних справ і здійснення у них провадження.
Дія закону у просторі може бути територіальною та екстериторіальною. Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами Кримінально-процесуального кодексу України незалежно від місця вчинення злочину.
Територіальна дія кримінально-процесуального закону окреслена територією держави Україна і визначається державним суверенітетом.
Екстериторіальна дія закону регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства певної держави за межами її території. Вона відома як право екстериторіальності держав - порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що перебувають на власній національній території і підвладні законам та юрисдикції власної держави.
Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування перебувають на її території, але розглядаються як частина території держави прапора або пізнавальних знаків. Наприклад, згідно зі ст. 101 КПК дізнання за межами України за кримінально-процесуальним законом України здійснюють командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України (п. 3-1); капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (п. 8).
Право екстериторіальності завжди використовують для обґрунтування дипломатичних привілеїв, якими наділено дипломатів і членів їх сімей. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 182 КПК у приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, обшук і виїмку можна провадити лише за згодою дипломатичного представника.
При провадженні в кримінальній справі застосовують кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під нас дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи. Загальним є правило: закон зворотної сили не має (ст. 58 Конституції України). Це правило надає визначеності та стабільності кримінально-процесуальним правовідносинам, бо учасники кримінального процесу орієнтуються у своїй діяльності на чинний кримінально-процесуальний закон. Однак із нього є виняток: має зворотну силу кримінально-процесуальний закон, згідно з яким покращується становище учасників процесу (надаються нові права, скасовуються певні запобіжні заходи тощо). Правило зворотної дії закону має гуманістичну спрямованість.
Окремими законами може бути встановлено спеціальні правила їх дії в часі. Наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 1 жовтня 1996 р. "Про застосування амністії в Україні" дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на ті, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію. У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширено на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія). Статтею 8 зазначеного Закону особи, які відповідно до нього підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше трьох місяців після опублікування закону про амністію.
На порядок дії кримінально-процесуального закону за колом осіб поширюється загальне правило: закон діє щодо всіх осіб, які перебувають на території його дії та є суб'єктами відносин, на які він розрахований. Дія процесуального закону поширюється на всіх громадян України. Згідно зі ст. 5 Закону України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про належність до громадянства України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 5) проїзний документ дитини; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну *.
Згаданим Законом України не допускається вихід із громадянства України, якщо особу, яка подала клопотання про це, в Україні притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі або щодо якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності та підлягає виконанню (ч. 13 ст. 18 Закону).
Окрім того, згідно з ч. З ст. З КПК норми закону застосовуються при провадженні в справах про злочини іноземних громадян, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності (імунітету), і в справах про злочини осіб без громадянства.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 5:
Кримінально-процесуальний закон - це акт вищого законодавчого органу - Верховної Ради України.
Дія процесуального закону у просторі може бути територіальною і екстериторіальною; у часі - прямою і зворотною.
3. При провадженні у кримінальних справах дія кримінально-процесуального закону поширюється на громадян України, іноземних громадян (за винятком тих, що мають дипломатичний імунітет),а також на осіб без громадянства.
* Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про вибори Президента України" (в редакції Закону від 18 березня 2004 р.) та ч. 2 ст. 2 Закону України від 24 березня 2004 р. "Про вибори народних депутатів України" документами, що підтверджують громадянство України, окрім зазначених в Законі України "Про громадянство України", також є: 1) військовий квиток для військовослужбовців строкової служби; 2) картка (довідка) установи кримінально-виконавчої системи, що повинна містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік народження, громадянство, фотокартку особи, підпис керівника та печатку установи, - для осіб, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
Кримінально-процесуальне право пов'язане з іншими галузями права. Найтіснішим є зв'язок з кримінальним правом, яке за субординацією в правовій системі є вищим за процесуальне.
У кримінально-процесуальному праві застосовуються імперативний, диспозитивний і змагальний методи правового регулювання,перший з них має перевагу.
Кримінально-процесуальні норми мають певні особливості, як у загальному плані, так і на рівні структурних елементів - гіпотези, диспозиції та санкції.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
Нормативно-правові акти
Закон України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 13. - Ст. 65.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. -К., 2004.
Наукові та навчально-методичні джерела
Вандьішев В. В., Дербенев А. П., Смирнов А. В. Уголовньїй процесе:Часть 1. Общая часть уголовного процесса и досудебньїе стадии. - СПб.,1996.
Громов Н. А., Полунин С. А. Санкции в уголовно-процессуальномправе России. - М., 1998.
Дроздов О. М. Джерела кримінально-процесуального права. - Харків, 2004.
Зусь Л. Б. Правовое регулирование в сфере уголовного судопроиз-водства. - Владивосток, 1984.
Лобойко Л. М. Поняття і структура судового (змагального) методукримінально-процесуального права // Вісник Верховного Суду України. -2004. - № 9.
Лобойко Л. М. Методи і предмет кримінально-процесуального права //Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 7.
Лобойко Л. М. Співвідношення імперативного і диспозитивного методів правового регулювання у кримінальному процесі // Проблеми методології сучасного правознавства. - Харків, 2003.
Лобойко Л. М. Функціональне призначення диспозитивного методукримінально-процесуального права // Юридична Україна. - 2004. -№ 12.
Лукьянова Е. Г. Теория процесуального права. - М., 2003.
Малютін І. Правові проблеми вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України // Право України. - 2004. - № 10.
11. Милицин С. Д. Предмет регулирования советского уголовно-про-цессуального права. - Свердловск, 1991.
Ольков С. Г. Уголовно-процессуальньїе правонарушения. - Тюмень, 1996.
Пасенюк О. Процес пішов? Правові "ритми" процесуального законодавства // Юрид. вісник України. - 2002. - № 23. - 8-14 червня.
Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні відносини: структураі система. - Харків, 2002.
Савонюк Р. Щодо термінів і понять Кримінально-процесуальногокодексу України // Право України. - 2004. - № 2.
Смирнов А. В. Модели уголовного процесса. - СПб., 2000.
Столмаков А. И. Санкции в уголовном судопроизводстве // Пра-воведение. - 1982. - № 3.
Тертишник В. Концептуальна модель КПК України і проблемиреалізації ідей правової держави у сфері правосуддя // Право України. -2003. - № 11.
Тертишник В. М. Концепція Кримінально-процесуального кодексуУкраїни. - Дніпропетровськ, 2003.
Філатов В. М., Солодкий С. А. Застосування норм міжнароднихдоговорів і рішень Європейського суду з прав людини у кримінальномусудочинстві // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 7.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "5. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАКОН. ЙОГО ЧИННІСТЬ У ПРОСТОРІ, У ЧАСІ ТА ЩОДО ОСІБ"
  1. 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
    законним режим, встановлений у країні з порушенням права народів і націй на самовизначення і який представляє собою режим колоніального гноблення. Прецедентом є серія рішень, прийнятих у період 1965-1979 років Радою Безпеки і Генеральної Асамблеєю ООН щодо расистського режиму в Південній Родезії. Слід мати на увазі, що участь у багатосторонніх договорах держав і урядів, що взаємно не визнають
  2. 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
    процесуальнім аспекті більшість міжнародно-правових норм створюється в два етапи: 1) узгодження воль суб'єктів міжнародного права щодо правила поведінки; 2) надання суб'єктами міжнародного права згоди на юридичну обов'язковість узгоджених правил поведінки. Вони можуть збігатися хронологічно, якщо міжнародний договір набирає сили з моменту його підписання - тоді підписання договору означає
  3. § 2. Предмет науки криміналістики
    процесуальної фіксації в протоколі слідчої дії; г) зберігання джерела інформації, тобто застосування заходів і технічних засобів для створення штучних умов, за яких усуваються природні фактори, що руйнують структуру матеріального джерела. Дослідження джерел інформації підлягають певним закономірностям і охоплюють процедури пізнання їх слідчим, особою, яка провадить дізнання, судом, прокурором та
  4. 1. ДІЇ СЛІДЧОГО З ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧАСНИКІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА З МАТЕРІАЛАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
    процесуальним законом (статті 218-223 КПК), можна стверджувати, Що вони утворюють у своїй єдності певну процедуру. У межах останньої можуть бути як обов'язкові, так і факультативні дії. Обов 'язкові до виконання дії є такими тому, що їх здійснюють незалежно від волі того чи іншого учасника розслідування (наприклад ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи). Факультативними є
  5. 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ
    процесуальна діяльність в стадії порушення кримінальної справи має певні особливості. Ця стадія збігається у часі зі стадією попереднього розгляду справисуддею. Строки діяльності в ній визначено ч. 2 (3 дні) або ч. 4 ст. 97КПК (10 днів). Справу може бути порушено тільки за наявності скарги потерпілого чи його законного представника. У скарзі має бути чітко викладено підстави для порушення
  6. Тема 17. Судовий розгляд цивільної справи
    процесуальних дій. Заслухавши секретаря, суд встановлює особи тих, хто з'явився. Якщо у справі бере участь перекладач, то йому пояснюють його права й обов'язки. Він попереджається також про кримінальну відповідальність за здійснення завідомо неправильного перекладу. До обов'язків перекладача входить переклад усіх процесуальних дій суду, кожного пояснення і заяви учасників справи. Переклад
  7. Тема 2. Механізм адміністративно-правового регулювання
    процесуальні; за часом дії - постійні і тимчасові; за юридичною силою - норми законів і норми підзаконних нормативних актів; за адресатами - такі, що регулюють діяльність державних органів і їх службовців, недержавних утворень, громадян; за методом дії - на заборонні, зобов'язуючі, рекомендаційні, стимулюючі, уповноважуючі; -; за дією в просторі - загальні і місцеві; за дією за колом
  8. Тема 19. Адміністративно-правове забезпечення управління внутрішніми справами
    процесуальну, профілактичну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції (див. закони "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" та ін.). Служба в органах внутрішніх справ є державною службою, яка характеризується цілим рядом особливостей. При вивченні даного питання слід звернутися до Закону
  9. 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
    процесуальних норм, про блеми і перспективи їх систематизації. 3. Адміністративно-процесуальні відносини. 4. Види і структура адміністративного процесу. 5. Стадії адміністративного процесу, їх характеристика. 6. Учасники адміністративного процесу. 7. Адміністративна юстиція. Література: 1, 9,17, 40, 72, 76, 82, 85, 88, 96, 99, ЮОтаін. 106 Тема 12. Провадження у справах про адміністративні
  10. 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для іспиту)
    процесуального забез- ад. печення. 43. Поняття, структура та завдання адміністративного процесу. /7/44. Стадії адміністративного процессу та їхня характеристика. 45. Адміністративно-процесуальні норми: поняття та види. Систематизація адміністративно-процесуальних норм. /^ 46. Завдання і стадії провадження в справах про адміністративні проступки. 47. Адміністративно-процесуальний статус учасників
© 2014-2022  ibib.ltd.ua