Головна
ГоловнаПолітологіяЗовнішня політика і міжнародні відносини → 
« Попередня Наступна »
Г. В. Фокеев. ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН І ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ СРСР / тому ТРЕТІЙ 1970-1987, 1987 - перейти до змісту підручника

Відносини СРСР з африканськими державами

Політичні, економічні та культур-

Політичні контакти

СРСР з африканськими ві зв'язку-установлення СРСР І други-

державами ми країнами соціалістичного Содруж

ства з африканськими державами в період завоювання останніми незалежності, в 70-80-ті роки розширилися і зміцніли.

СРСР з'явився ініціатором прийняття 15-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1960 Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам. У наступні роки СРСР послідовно дотримувався її положень і активно брав участь у роботі спеціального комітету ООН (Комітет 24-х), створеного для втілення її в життя. За активної участі СРСР 35-я сесія Генеральної Асамблеї ООН в 1980 році прийняла план дій з метою повного здійснення даної Декларації.

Радянський Союз активно надає політичну і матеріальну підтримку силам національного визволення. Добре відома, наприклад, підтримка Радянським Союзом з ^ онних урядів Анголи і Мозамбіку в період утвердження їх незалежності.

Радянський Союз рішуче засудив узурпацію влади расистами в Південній Родезії, а також спроби Лондона досягти з режимом Сміта угоди, заснованого на закріпленні расистських порядків. Народи африканського континенту вдячні за моральну, дипломатичну і матеріальну допомогу, яку СРСР продовжує надавати країнам Африки, говорив прем'єр-міністр Республіки Зімбабве Р. Мугабе.

Радянський Союз був і залишається принциповим противником проведеної ПАР політики апартеїду і виступає за будь-які дієві заходи ООН, спрямовані на викорінення цієї політики. СРСР та інші соціалістичні країни активну участь у виробленні конвенції про припинення апартеїду і покарання за нього, схваленої 30 листопада 1973 Всі дії СРСР щодо Півдня Африки відповідають положенням цієї конвенції. Борці за національне визволення із задоволенням відзначили сформульоване в новій редакції Програми КПРС положення про те, що партія вважає своїм інтернаціональним обов'язком підтримку боротьби народів, які все ще знаходяться під ярмом расизму і є жертвами системи апартеїду.

Незмінною залишається позиція СРСР щодо Намібії, незаконно оккупируемой ПАР: невідкладне надання незалежності цієї території шляхом безумовного виконання відповідних рішень ООН, тобто надання незалежності справжньої, а не фіктивною. У зв'язку з горезвісною концепцією «ув'язки» намібійської проблеми в січні 1986 року

Радянський Союз разом з Кубою і НРА на тристоронніх консультаціях в Москві, а також у Спільній заяві СРСР і НРА про становище на Півдні Африки, підписаному в ході візиту в СРСР президента Ж. Е. душ Сантуша в травні 1986 року, підкреслив неприпустимість агресивних зазіхань на суверенітет і територіальну цілісність Анголи, СРСР підтвердив свої зобов'язання за Договором про дружбу і співробітництво, підписаною між СРСР і НРА в жовтні 1976 року.

Радянський Союз високо оцінює діяльність ОАЄ, спрямовану на згуртування всіх антиімперіалістичних, антиколоніальних сил на континенті, її зусилля з підтримання миру і безпеки в Африці, по зміцненню добросусідських відносин між африканськими державами. Великою увагою і підтримкою з боку СРСР користуються зусилля ОАЕ, спрямовані проти залучення імперіалістами африканських країн в гонку озброєнь, проти мілітаризації континенту. В Африці росте розуміння органічного взаємозв'язку між, роззброєнням і розвитком у світі, розуміння небезпеки використання Сполученими Штатами континенту в якості театру воєнних дій у рамках пропагованих Вашингтоном концепцій «обмеженої» ядерної війни, росте і неприйняття доктрини «неоглобалізму».

Радянський уряд не закриває очі на триваючі підступи міжнародної реакції в Африці. Для протидії цим підступам СРСР кріпить політичні зв'язки як з ОАЕ в цілому, так і з окремими африканськими державами. Особливо інтенсивно розвиваються зв'язки з країнами соціалістичної орієнтації. Відносини * з цими країнами - Анголою, Мозамбіком, Ефіопією, Народною Республікою Конго, Алжиром, Беніном та ін - найбільш стійкі і розвиваються як у сфері політики, так і в економічній, науково-технічній і культурній сферах.

Міцної основою відносин СРСР з багатьма країнами соціалістичної орієнтації є договори про дружбу і сотруднічестве18. Вони фіксують зобов'язання сторін регулярно обмінюватися думками один з одним з важливих міжнародних питань з метою сприяння розрядці международ-нои напруженості, розвитку всебічного співробітництва між ними та зміцнення взаємної безпеки. Передбачаються негайні консультації у разі виникнення ситуацій, що створюють загрозу миру або порушення миру. Сторони зобов'язалися тісно і всебічно співпрацювати в забезпеченні умов для збереження і подальшого розвитку соціально-економічних завоювань їх народів, а також у військовій галузі на основі укладених між ними відповідних угод. У договорах одночасно підкреслюється, що СРСР поважає проведену його партнерами політику, що базується на цілях і принципах статуту ОАЕ та руху неприєднання, як важливий фактор у розвитку міжнародного співробітництва та підтримання міжнародної безпеки.

Важливе місце в арсеналі зв'язків СРСР та інших країн соціалістичної співдружності з країнами соціалістичної орієнтації займає міжпартійну співпрацю. У ході візиту президента НРА А. Нето в СРСР в 1976 році було підписано офіційну угоду про співпрацю між КПРС і МПЛА. У грудні 1977 МПЛА отримала назву МПЛА-Партія праці, що відповідає її нової ролі в житті країни. У Луанді відбувся I з'їзд партії, на якому була прийнята широка програма соціальних перетворень. На з'їзді була присутня радянська партійна делегація. У травні 1986 року Голова МПЛА - Партії праці президент НРА Ж. Е. душ Сантуш, який перебував з офіційним дружнім візитом в СРСР, висловив задоволення підсумками багатосторонньої співпраці двох країн. У ході візиту було підписано план партійних зв'язків на найближчі три роки. Так само розвиваються відносини КПРС і з багатьма іншими правлячими партіями країн соціалістичної орієнтації.

Постійні 'особисті контакти радянських керівників з керівниками африканських держав, узгодження в ході цих контактів зовнішньополітичних позицій, рішення проблем і розробка перспектив співробітництва в різних сферах - все це також стало важливою складовою частиною процесу зближення СРСР, країн соціалістичної співдружності з вивільненими африканськими державами, позитивно впливає на міжнародні відносини в цілому.

Економічні та науково-технічні зв'язки африканських країн з СРСР та іншими

СССр "з ТфріканТкімі країнами соціалістичної співдружності країнами є важливим фактором в їх боротьбі

за економічну самостійність. До початку 70-х років країни РЕВ виділили для фінансування об'єктів, споруджених або споруджуються з їх допомогою в Африці, більше 8 млрд. руб., З них СРСР - понад 5 млрд. руб. Це були, як правило, великі підприємства, що будувалися для зміцнення економічної бази африканських країн: Асуанської гід ротехніческій вузол в Єгипті, який вже в 1971 році дав прибуток у розмірі 150 млрд.

єгипетських фунтів; металургійний комбінат в Аннабі (АНДР) продуктивністю в 1 млн. т сталі на рік, по суті, заклав основи індустріального розвитку країни; бокситодобуваючих комплекс в Киндіа (Гвінея) з досягнутим в середині 70-х років рівнем видобутку 2,5 млн. т бокситів на рік та ін За сприяння СРСР на континенті споруджено і введено в експлуатацію на середину 80-х років понад 330 об'єктів, близько 300 будувалися або підлягали будівництву. За допомогою СРСР для країн Африки було підготовлено більше 450 тис. фахівців і кваліфікованих робітників. У вищих і середніх спеціальних навчальних закладах Радянського Союзу пройшли навчання понад 30 тис. і навчається 22 тис. громадян країн Африки. СРСР надав сприяння африканським державам у створенні близько 100 навчальних закладів. Розробляючи свою «Стратегію розвитку Африки в 70-ті роки», керівники багатьох африканських країн, які були присутні на зустрічі в Аддіс-Абебі в 1971 році, з вдячністю говорили про велику роль СРСР у розвитку їх економіки і навчанні кадрів в минулому десятилітті і про перспективи співпраці на майбутнє.

Будучи одним з ініціаторів скликання Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), СРСР разом з іншими країнами соціалістичної співдружності ще на першій її сесії в 1964 році висунув основні принципи міжнародного економічного співробітництва, намічається шлях, до радикальної перебудови міждержавних економічних зв'язків, що мало прямий стосунок і до Африці. СРСР надалі неодноразово повертався до цієї теми. У Заяві Радянського уряду про перебудову міжнародних економічних відносин, направленому 4 жовтня 1976 на адресу генерального секретаря ООН, викладалася розгорнута програма реалізації названої стратегії. З ініціативи СРСР 40-я сесія Генеральної Асамблеї ООН в 1985 році прийняла резолюцію «Міжнародна економічна безпека», якою відкривається новий важливий напрям у діяльності цієї організації. Як наголошується в радянському меморандумі «Міжнародна економічна безпека держав - важлива умова оздоровлення міжнародних економічних відносин», направленому на адресу генерального секретаря ООН, мова повинна йти в рівній мірі як про стабілізацію загальної економічної і валютно-фінансової обстановки, втіленні в життя прийнятих в ООН рішень про перебудову міжнародних економічних відносин на справедливій, демократичній основі, так і про забезпечення світу, запобігання гонки озброєнь на Землі та недопущення її в космосі, рішучому оздоровленні всієї міжнародної обстановки.

СРСР - прихильник колективних зусиль в рамках ООН з метою допомоги Африці. Він брав активну участь у роботі спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, скликаній у травні 1986 року для розгляду критичного економічного становища в Африці, виступив з пропозицією вжити радикальних заходів з викорінення глибинних причин такого стану, успадкованого від колоніального періоду і усиливаемого політикою неоколоніалізму.

Радянський Союз і звільнилися країни Африки - партнери і соратники у справі соціально-економічного розвитку, у боротьбі за дшр і безпеку, за долі людства. Розвиток їх відносин, визначається об'єктивною спільністю інтересів щодо основних проблем сучасності.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Відносини СРСР з африканськими державами "
  1. НАША ДОВІДКА
    африканського континенту до початку 2007р. склало 924млн чоловік (14,2% загальної чисельності населення планети). За даними комітету у справах народонаселення Африканського союзу, якщо темпи приросту населення в Африці, в даний час досягають 2,3%, збережуться, то до 2050 р. на континенті будуть жити 2 млрд людей, але за умови, що уряди африканських держав посилять боротьбу з дитячий
  2. 4. Африканська організація з інтелектуальної власності
    африканських країн. По суті справи, вона займається видачею патентів, що діють в кожній з цих країн
  3. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
    відносини між Євросоюзом і Африканським союзом? 9. Як США втілили в життя доктрину Монро щодо країн Латинської Америки? 10. Які процеси характеризують зміни в геополітичному становищі країн Латинської Америки на початку ХХ1 ст.? 11. Які взаємини між Росією і країнами Латинської Америки (Бразилією, Венесуелою, Аргентиною)? 12. Які процеси характеризують рух
  4. Контрольні питання
    відносини СРСР з союзниками в роки війни? 7. Назвіть найбільші наступальні операції в 1944-1945 рр.. 8. У чому причини колосальних втрат СРСР у Великій Вітчизняній
  5. Герман Васильович Фокеев. ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН І ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ СРСР / ТОМ ПЕРШИЙ / 1917-1945, 1986

  6. Бочаров В. В.. Влада. Традиції. Управління. Спроба етноісторіче-ського аналізу політичних культур сучасних держав Тропічної Африки, - М.: Наука. Головна редакція східної літератури. - 296 с., 1992

  7. Створення основних організаційних структур соціалістичного табору.
    Державні структури, що дозволили ще більш посилити роль Радянського Союзу в регіоні. У 1949 р. була створена Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ), який замкнув зовнішньоекономічні зв'язки держав на СРСР. У травні 1955 році країни Центральної і Південно-Східної Європи підписали Варшавський договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу. Організація Варшавського договору (ОВД) представляла собою
  8. Молотов (Скрябін) В'ячеслав Михайлович (1890 - 1986
    державний діяч Радянського Союзу. Активний учасник всіх російських революцій. Під час лютневої (1917 р.) революції був членом Російського бюро ЦК більшовицької партії. У 1917 р. працював членом Виконкому Петроградської Ради. У дні Жовтневого (1917 р.) збройного повстання брав у ньому участь в якості члена Петроградського Військово-Революційного комітету. Після створення
  9. 2.9.8. Концепції альтернативного розвитку, опори на власні сили і нового міжнародного економічного порядку
      африканські фахівці займалися головним чином питанням про те, якими способами позбутися цієї залежності, яку політику треба проводити, щоб забезпечити прогрес своїх країн, що позначилося і в назвах вироблюваних ними концепцій. Однією з них була концепція альтернативного розвитку, яку розробляли індієць Р. Котхарі, бангладешець А. Рахман, індонезієць Соеджатмоко,
  10. НАША ДОВІДКА
      ставлення до Росії з боку багатьох представників національної еліти, що отримали в свій час вищу освіту в СРСР. Повертаючись до листопадової зустрічі в ПАР, треба також відзначити, що в планах африканської діаспори - взяти участь в майбутніх виборах всеафриканського уряду в рамках прагнення до створення Сполучених Штатів Африки. У Дакарі (Сенегал) планується відкрити штаб-квартиру
  11. 7.2.1. Африка як два субконтиненту
      відносин з ними на прагматичній основі, що зробив В.В. Путін навесні 2006 р. в Алжирі, є першою спробою повернення Росії в регіон. Москва, як і 40 років тому, почала наводити економічні мости з країнами Північної Африки. Зокрема, нафтова компанія «Русснефть» запропонувала вкласти свої кошти (спочатку 1 млрд дол), досвід роботи і майстерність своїх фахівців у видобуток
  12. Г. В. Фокеева. Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР, 1917-1987 рр.. У 3-х томах. Т. 2, 1945-1970 рр.. / Под ред. Г. В. Фокеева. - М.: Междунар. отношенія.-456 с. - (Московський державний Ордена Трудового Червоного Прапора інститут міжнародних відносин МЗС СРСР), 1987

© 2014-2020  ibib.ltd.ua