| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Відносини СРСР з африканськими державами |
||
|
Політичні, економічні та культур- Політичні контакти СРСР з африканськими ві зв'язку-установлення СРСР І други- державами ми країнами соціалістичного Содруж ства з африканськими державами в період завоювання останніми незалежності, в 70-80-ті роки розширилися і зміцніли. СРСР з'явився ініціатором прийняття 15-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1960 Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам. У наступні роки СРСР послідовно дотримувався її положень і активно брав участь у роботі спеціального комітету ООН (Комітет 24-х), створеного для втілення її в життя. За активної участі СРСР 35-я сесія Генеральної Асамблеї ООН в 1980 році прийняла план дій з метою повного здійснення даної Декларації. Радянський Союз активно надає політичну і матеріальну підтримку силам національного визволення. Добре відома, наприклад, підтримка Радянським Союзом з ^ онних урядів Анголи і Мозамбіку в період утвердження їх незалежності. Радянський Союз рішуче засудив узурпацію влади расистами в Південній Родезії, а також спроби Лондона досягти з режимом Сміта угоди, заснованого на закріпленні расистських порядків. Народи африканського континенту вдячні за моральну, дипломатичну і матеріальну допомогу, яку СРСР продовжує надавати країнам Африки, говорив прем'єр-міністр Республіки Зімбабве Р. Мугабе. Радянський Союз був і залишається принциповим противником проведеної ПАР політики апартеїду і виступає за будь-які дієві заходи ООН, спрямовані на викорінення цієї політики. СРСР та інші соціалістичні країни активну участь у виробленні конвенції про припинення апартеїду і покарання за нього, схваленої 30 листопада 1973 Всі дії СРСР щодо Півдня Африки відповідають положенням цієї конвенції. Борці за національне визволення із задоволенням відзначили сформульоване в новій редакції Програми КПРС положення про те, що партія вважає своїм інтернаціональним обов'язком підтримку боротьби народів, які все ще знаходяться під ярмом расизму і є жертвами системи апартеїду. Незмінною залишається позиція СРСР щодо Намібії, незаконно оккупируемой ПАР: невідкладне надання незалежності цієї території шляхом безумовного виконання відповідних рішень ООН, тобто надання незалежності справжньої, а не фіктивною. У зв'язку з горезвісною концепцією «ув'язки» намібійської проблеми в січні 1986 року Радянський Союз разом з Кубою і НРА на тристоронніх консультаціях в Москві, а також у Спільній заяві СРСР і НРА про становище на Півдні Африки, підписаному в ході візиту в СРСР президента Ж. Е. душ Сантуша в травні 1986 року, підкреслив неприпустимість агресивних зазіхань на суверенітет і територіальну цілісність Анголи, СРСР підтвердив свої зобов'язання за Договором про дружбу і співробітництво, підписаною між СРСР і НРА в жовтні 1976 року. Радянський Союз високо оцінює діяльність ОАЄ, спрямовану на згуртування всіх антиімперіалістичних, антиколоніальних сил на континенті, її зусилля з підтримання миру і безпеки в Африці, по зміцненню добросусідських відносин між африканськими державами. Великою увагою і підтримкою з боку СРСР користуються зусилля ОАЕ, спрямовані проти залучення імперіалістами африканських країн в гонку озброєнь, проти мілітаризації континенту. В Африці росте розуміння органічного взаємозв'язку між, роззброєнням і розвитком у світі, розуміння небезпеки використання Сполученими Штатами континенту в якості театру воєнних дій у рамках пропагованих Вашингтоном концепцій «обмеженої» ядерної війни, росте і неприйняття доктрини «неоглобалізму». Радянський уряд не закриває очі на триваючі підступи міжнародної реакції в Африці. Для протидії цим підступам СРСР кріпить політичні зв'язки як з ОАЕ в цілому, так і з окремими африканськими державами. Особливо інтенсивно розвиваються зв'язки з країнами соціалістичної орієнтації. Відносини * з цими країнами - Анголою, Мозамбіком, Ефіопією, Народною Республікою Конго, Алжиром, Беніном та ін - найбільш стійкі і розвиваються як у сфері політики, так і в економічній, науково-технічній і культурній сферах. Міцної основою відносин СРСР з багатьма країнами соціалістичної орієнтації є договори про дружбу і сотруднічестве18. Вони фіксують зобов'язання сторін регулярно обмінюватися думками один з одним з важливих міжнародних питань з метою сприяння розрядці международ-нои напруженості, розвитку всебічного співробітництва між ними та зміцнення взаємної безпеки. Передбачаються негайні консультації у разі виникнення ситуацій, що створюють загрозу миру або порушення миру. Сторони зобов'язалися тісно і всебічно співпрацювати в забезпеченні умов для збереження і подальшого розвитку соціально-економічних завоювань їх народів, а також у військовій галузі на основі укладених між ними відповідних угод. У договорах одночасно підкреслюється, що СРСР поважає проведену його партнерами політику, що базується на цілях і принципах статуту ОАЕ та руху неприєднання, як важливий фактор у розвитку міжнародного співробітництва та підтримання міжнародної безпеки. Важливе місце в арсеналі зв'язків СРСР та інших країн соціалістичної співдружності з країнами соціалістичної орієнтації займає міжпартійну співпрацю. У ході візиту президента НРА А. Нето в СРСР в 1976 році було підписано офіційну угоду про співпрацю між КПРС і МПЛА. У грудні 1977 МПЛА отримала назву МПЛА-Партія праці, що відповідає її нової ролі в житті країни. У Луанді відбувся I з'їзд партії, на якому була прийнята широка програма соціальних перетворень. На з'їзді була присутня радянська партійна делегація. У травні 1986 року Голова МПЛА - Партії праці президент НРА Ж. Е. душ Сантуш, який перебував з офіційним дружнім візитом в СРСР, висловив задоволення підсумками багатосторонньої співпраці двох країн. У ході візиту було підписано план партійних зв'язків на найближчі три роки. Так само розвиваються відносини КПРС і з багатьма іншими правлячими партіями країн соціалістичної орієнтації. Постійні 'особисті контакти радянських керівників з керівниками африканських держав, узгодження в ході цих контактів зовнішньополітичних позицій, рішення проблем і розробка перспектив співробітництва в різних сферах - все це також стало важливою складовою частиною процесу зближення СРСР, країн соціалістичної співдружності з вивільненими африканськими державами, позитивно впливає на міжнародні відносини в цілому. Економічні та науково-технічні зв'язки африканських країн з СРСР та іншими СССр "з ТфріканТкімі країнами соціалістичної співдружності країнами є важливим фактором в їх боротьбі за економічну самостійність. До початку 70-х років країни РЕВ виділили для фінансування об'єктів, споруджених або споруджуються з їх допомогою в Африці, більше 8 млрд. руб., З них СРСР - понад 5 млрд. руб. Це були, як правило, великі підприємства, що будувалися для зміцнення економічної бази африканських країн: Асуанської гід ротехніческій вузол в Єгипті, який вже в 1971 році дав прибуток у розмірі 150 млрд. Будучи одним з ініціаторів скликання Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), СРСР разом з іншими країнами соціалістичної співдружності ще на першій її сесії в 1964 році висунув основні принципи міжнародного економічного співробітництва, намічається шлях, до радикальної перебудови міждержавних економічних зв'язків, що мало прямий стосунок і до Африці. СРСР надалі неодноразово повертався до цієї теми. У Заяві Радянського уряду про перебудову міжнародних економічних відносин, направленому 4 жовтня 1976 на адресу генерального секретаря ООН, викладалася розгорнута програма реалізації названої стратегії. З ініціативи СРСР 40-я сесія Генеральної Асамблеї ООН в 1985 році прийняла резолюцію «Міжнародна економічна безпека», якою відкривається новий важливий напрям у діяльності цієї організації. Як наголошується в радянському меморандумі «Міжнародна економічна безпека держав - важлива умова оздоровлення міжнародних економічних відносин», направленому на адресу генерального секретаря ООН, мова повинна йти в рівній мірі як про стабілізацію загальної економічної і валютно-фінансової обстановки, втіленні в життя прийнятих в ООН рішень про перебудову міжнародних економічних відносин на справедливій, демократичній основі, так і про забезпечення світу, запобігання гонки озброєнь на Землі та недопущення її в космосі, рішучому оздоровленні всієї міжнародної обстановки. СРСР - прихильник колективних зусиль в рамках ООН з метою допомоги Африці. Він брав активну участь у роботі спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, скликаній у травні 1986 року для розгляду критичного економічного становища в Африці, виступив з пропозицією вжити радикальних заходів з викорінення глибинних причин такого стану, успадкованого від колоніального періоду і усиливаемого політикою неоколоніалізму. Радянський Союз і звільнилися країни Африки - партнери і соратники у справі соціально-економічного розвитку, у боротьбі за дшр і безпеку, за долі людства. Розвиток їх відносин, визначається об'єктивною спільністю інтересів щодо основних проблем сучасності. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Відносини СРСР з африканськими державами " |
||
|
||