| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Поняття ноу-хау |
||
|
Крім функції встановлення режиму використання об'єктів інтелектуальної власності цивільне право виконує зовні схожу функцію щодо об'єктів необщедоступной (конфіденційної) інформації (ноу-хау), що охороняється тільки від незаконного отримання її третіми особами. Інформація складає службову або комерційну таємницю у випадку, коли вона має дійсну або потенційну комерційну цінність в силу невідомості її третім особам, до неї немає вільного доступу на законній підставі та власник інформації вживає заходів до охорони її конфіденційності (п. 1 ст. 139 ЦК). Особи, що незаконними методами одержали подібну інформацію, зобов'язані відшкодувати завдані збитки. Такий же обов'язок покладається на працівників, розголосили службову або комерційну таємницю всупереч трудовому договору (контракту), і на контрагентів, які зробили це всупереч цивільно-правовим договором. Таким чином, функція використання ноу-хау реалізується шляхом закріплення за розробниками ноу-хау (володарями службової або комерційної таємниці) НЕ виключного права на ноу-хау, а права на нерозголошення їх конфіденційної інформації із забороною її отримання третіми особами незаконними методами під загрозою відшкодування збитків. Стаття 139 ЦК, що визначає правовий режим конфіденційної інформації у вигляді службової та комерційної таємниці, не вживає (на відміну від аналогічної за змістом ст. 151 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік 1991 р.) термін " ноу-хау "і прямо не говорить про право самого володаря на використання необщедоступних відомостей. Однак подібні відомості в усьому світі зазвичай іменуються ноу-хау (від англійського "khow-how" - "знати як", тобто "знати, як щось зробити"). Виключного права у володаря ноу-хау действи- тельно не виникає, але можливість фактичного використання ним самим такої інформації презюміруется. У цьому плані з інститутом ноу-хау немає особливих проблем. Зрозумілі й способи захисту інтересів володарів ноу-хау від кримінальних вторгнень в сферу їх конфіденційної інформації. Незаконне отримання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, переслідується в кримінальному порядку. Збирання подібних відомостей шляхом викрадення документів, підкупу чи погроз, а також іншим способом з метою розголошення чи незаконного використання цих відомостей карається штрафом в розмірі від ста до двохсот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період від одного до двох місяців або позбавленням волі на строк до двох років. Аналогічні, але більш суворі заходи тягнуть незаконні розголошення або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, без згоди їх власника, скоєні з корисливої або іншої особистої зацікавленості і завдали великих збитків (ст. 183 ЦК). Подібні кримінально карані діяння традиційно називають промисловим шпигунством. У всьому світі в останні роки обсяг ноу-хау в комерційному обороті постійно зростає. За статистикою "чисті" патентні ліцензії складають двадцять відсотків, обсяг "змішаних ліцензій" (патентна ліцензія плюс передача ноу-хау) - п'ятдесят відсотків, а частка договорів про передачу ноу-хау - тридцять відсотків. У режимі ноу-хау зазвичай функціонує насамперед технічна інформація. Більш того, в даний час в розряд ноу-хау нерідко переходять патентоспроможні винаходи, причому одні з найбільш цінних з числа таких винаходів. Постійне збільшення подібних технічних досягнень в масиві ноу-хау пояснюється, по-перше, ускладненням сучасних винаходів, що не дозволяє іноді описати їх в патентних заявках з повнотою, необхідною для їх практичного використання, по-друге , відомим кризою патентного права, тим, що в порушення діючих законів заявники навмисне не з- лагают в заявках всіх даних, необхідних для застосування винаходів. По-третє, в розряд ноу-хау потрапляють також деякі винаходи, можливість патентування яких упущена внаслідок їх передчасного розголошення, а також технічні рішення, непатентоспроможним за законодавством, або, нарешті, винаходи, патентування яких недоцільно через високого ризику розкриття їх сутності за відсутності реальної можливості проконтролювати їх неправомірне використання (винаходи, застосовувані в різного роду експедиціях, експериментальних роботах і т. п.). Зрозуміло, до ноу-хау відноситься також в принципі непатентоспроможним інформація адміністративного, комерційного, фінансового, правового і тому подібного характеру. Викладене обумовлює необхідність більш чіткої регламентації правового режиму ноу-хау і договорів про його передачу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Поняття ноу-хау " |
||
|
||