Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоСудова психіатрія → 
« Попередня Наступна »
В. В. Бедь. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, 2004 - перейти до змісту підручника

§3. Психологічніособливості промовисудді, прокурорайадвокатавсуді

Обвинувальна промова прокурора покликана відповідати певним соціальним сподіванням і спиратися на систему незаперечних доказів. Структурно промова державного обвинувача складається з таких частин:1 1)

вступна частина; 2)

виклад фактичних обставин злочину; 3)

аналіз і оцінка зібраних у справі доказів; 4)

обґрунтування кваліфікації злочину; 5)

характеристика особистості підсудного і потерпілого; 6)

пропозиції про міру покарання; 7)

питання відшкодування заподіяного злочином збитку; 8)

аналіз причин і умов, що сприяли скоєнню злочину. Пропозиції щодо їх усунення;

9)висновок.

В обвинувальній промові прокурора виявляються його компетентність, комунікативні навички й уміння, мовна культура, етика поведінки та багато чого іншого.

Основним елементом промови прокурора є аналіз події злочину, що повинен бути спрямований на доказ того, що подія злочину мала місце й у скоєнні його винен підсудний. Вся доказова база повинна забезпечити правильність висунутого обвинувачення. При цьому ні очевидність справи, ні визнання провини підсудним не знімає з прокурора обов'язку доведення обвинувачення. На основі сукупності доказів державний обвинувач повинен сформувати у судді та інших учасників процесу внутрішнє переконання в обґрунтованості і законності обвинувачення.

Судові докази розподіляються на кілька груп (рис. 26).

Групи судових доказів

Група 1: підтверджувальні або спростовуючі подію злочину

Група 3: підтверджувальні або спростовуючі окремі епізоди звинувачення

Група 2: підтверджувальні або спростовуючі конкретний склад злочину

Група 4: особистісні характеристики підсудного і потерпілого

Рис. 26. Основні групи судових доказів

Психологічна характеристика особистості

Як показує судова практика, найменше прокурору вдаються особистісні характеристики підсудного і потерпілого. Частіш за все в характеристиці виражається однобічність в оцінці особистіших якостей, схематизм і казенщина, повчання і зарозумілість, а також неповнота. Особистісні докази у формі особистіших характеристик мають відповідати вимозі повноти й охоплювати всі основні соціально значущі якості особистості (табл. 9).

Юристу слід пам'ятати вказівку І.П. Павлова про те, що "якщо ви подаєте окремі риси нарізно, то, звичайно, ви характеру людини не визначите, а потрібно взяти систему рис і в цій системі розібрати, які риси висуваються на перший план, які ледве виявляються, затираються і т. д."1

У своїй промові прокурор при проголошенні психологічних характеристик повинен тактовно ставитися до особистості і потерпілого, і підсудного, утримуватися від упереджених думок. Він може аналізувати ті якості особистості підсудного, що обумовили злочин і виявилися в його скоєнні. При цьому неприпустимі занадто широкі особистісні узагальнення, необхідні "стриманість у слові, обдуманість і справедливість у висновках і поряд з осудом доведеного злочину - ставлення до підсудного без черствої однобокості і без образи в ньому почуття людської гідності"2.

Неприпустимі у промові прокурора глузування стосовно інших учасників судового розгляду, знущальний тон, зловтішання з приводу горя і нещастя підсудного, його близьких. Стиль судової промови прокурора повинен відповідати її призначенню - здійснювати обвинувачення від імені держави.

Захисна промова адвоката складається з таких частин3: 1)

вступ; 2)

аналіз фактичних обставин справи; 3)

аналіз особистісних властивостей підзахисного; 4)

аналіз мотивів скоєння злочину підзахисним; 5)

аналіз норм законодавства; 6)висновок.

Промові адвоката на суді протипоказана багатослівність. Є дуже місткий, правильний, такий, що виражає суть адвокатської промови вислів древніх: "Мовчи або говори те, що цінніше за мовчання".

Протипоказані адвокату-захиснику і виправдання злочину, бо захист інтересів підсудного зовсім не означає зняття з нього відповідальності за скоєний злочин. "...Можна прощати підсудним їхню провину, але ніколи не варто залишати в руках того, що вони виною придбали; можна помилувати підсудних, але ніколи не варто помилувати їх більше тих, кому вони заподіяли шкоду... Якщо ви прийшли судити

Павловские среды. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1949. - Т. 2. - С. 584. Кони А. Ф. Собр. соч. - Т. 5. - С.169.

Еникеев М. И. Общая и юридическая психология: Учеб. для вузов. - С. 577.

про факт, то ви його повинні назвати білим, якщо він білий; але якщо ж факт не чистий, то повинні сказати, що він не чистий, і нехай підсудні знають, що їм потрібно вмиватися і вмиватися"1 , - такі поради захиснику дає А.Ф.Коні.

У захисній промові необхідно уникати типових помилок:

а) деякі адвокати "спочатку накидаються на прокурора і слідс- тво, стверджуючи, що нічого, анічогісінько не встановлено: ні са- мого злочину, ні подробиць його.

Прокурор вибудував картковий будиночок; торкніться його злегка, ледве-ледве, і він розлетиться. Але сам захисник карткового будиночка не торкав і, як він розси- пається, не показував... На закінчення просить суд перейнятися по- чуттям жалю до підсудного, не забувати його віку або його сім'ю, або ще чогось і зробити пом'якшення... Навіть самі жалісливі слу- хачі переконуються, що на користь підсудного нічого сказати не можна"2;

б) не забувати, що захиснику варто сперечатися з доказами про- вини підзахисного, а не з прокурором;

в) не захоплюватися "викопуванням" із промови прокурора дріб- них огріхів у виразах із тим, щоб потім побудувати на них свою про- мову, проявляючи дотепність та іронію;

г) неприпустимо обвинувачувати всіх (слідчого - у непрофесіо- налізмі, прокурора - у недобросовісності, експерта - у некомпе- тентності, суддю - в упередженості, свідків - у заляканості і т. п.);

ґ) "немає гіршого прийому захисту, як несправедливі причіпки і нападки на потерпілих. Здебільшого вони говорять правду..."3;

д) не захоплюватися самовихвалянням.

Промова захисника, як і прокурора, має бути конкретною. Розпливчасті, що не мають стосунку до справи міркування адвоката не викликають інтересу з боку суддів і не можуть принести користі для формування їх справжнього переконання.

Психологічна особливість судової промови адвоката-захисника полягає в тому, що вона виголошується після виступу прокурора. Під враженням його промови аудиторія одержала вже цілком визначену установку, в неї виник певний психічний стан, сформувалася визначена оцінна позиція. Промова адвоката - захисника повинна бути

Кони А. Ф. Избр. произведения. - Т. 1. - С.443. Сергеич П. Искусство речи на суде. - С. 325. Там само. - С. 330.

настільки переконливою, аргументованою й емоційною, щоб можна було зламати сформовану соціально-психологічну установку в суддів й інших учасників процесу.

У промові захисника також найскладнішим є аналіз особистіших властивостей підзахисного і мотивів його злочину. "Закон вимагає, - писав А. Коні, - щоб пом'якшення було засновано на обставинах справи. Але з усіх обставин справи, звичайно, найголовніше - сам підсудний. Тому, якщо в його житті, в його особистості, навіть у слабкос-тях його характеру, що випливають із його темпераменту і його фізичної природи, ви знайдете підставу для пом'якшення - ви можете до суворого голосу осуду приєднати голос милосердя"1.

У ході підготовки захисної промови адвокат може використовувати зміст табл. 3 для того, щоб характеристика особистості підсудного була достатньо повною.

Даючи розгорнуту характеристику, захисник торкається в промові способу життя підсудного до скоєння злочину, позитивних моментів його біографії, таких особливостей його поведінки під час і після скоєння злочину, що можуть позначитися на пом'якшенні його відповідальності.

Характеристика підсудного повинна бути докладною, об'єктивною і відповідати етичним вимогам. С. Андрієвський у промові на захист Іванова А., який обвинувачувався в убивстві своєї нареченої, наводить приклад стислості і водночас докладності й етичності в характеристиці підсудного:

"Особистість Іванова глибоко повчальна. Він перебуває саме на тій цікавій грані між нормальною і ненормальною людиною, на якій всі помилки пристрастей зазвичай одержують своє найсильніше і яскраве вираження... Іванов, хоча і військовий писар, але людина з великою начитаністю; ...це поєднання простого звання й освіченості допомагає розкриттю типовості Іванова: в ньому є і стихійна сила, і розвинена думка. Яка ж він людина? Ви бачите його зовнішність. Хоча йому вже 27років, але він надзвичайно молодий і мініатюрний. Він виглядає гарним хлопчиком. Риси обличчя в нього тонкі і правильні, але в його круглих очах, здебільшого серйозних, мерехтить неспокійний вогник блукаючої думки. За родом своїх занять він мав колись гарну кар 'єру - був старшим писарем штабу, але потім збився на манівці, за безпутність втратив службу й останнім часом був слюсарем на порохових заводах... Іванов - людина безкорислива... При всій палкості своєї крові і пристрасності своєї натури він ні в якому разі не був розпусником або цим сластолюбцем... Високий стиль і піднесені почуття занадто завзято виявляються в Іванова завжди, коли він говорить або пише про любов, щоб можна було його запідозрити... в лукавому лицемірстві. Ні, усе це в нього щиро. Він належить до типово роздвоєних людей нашого часу, що красиво думають і погано поступають "1.

На закінчення відзначимо таку особливість судових промов прокурора і захисника, як неоднорідність аудиторії.

Головна частина її - склад суду. Водночас промова і прокурора, і захисника адресується опоненту в судовій суперечці і публіці, яка знаходиться в залі суду. І нехай публіка не має правомочності в рішенні кримінальної справи, але її подих оратор постійно відчуває за своєю спиною, її реакція впливає на загальну атмосферу судового засідання. Слід рахуватися з тим, що всі слухачі відрізняються за своєю правовою кваліфікацією, життєвим і правовим досвідом, ставленням до справи і її учасників. Серед них юристи-професіонали і дилетанти, люди, які прагнуть безстороннього розгляду справи і пристрасні, часом вороже налаштовані до промовця. Все це потрібно не тільки враховувати, а й будувати свою промову таким чином, щоб змінити ситуацію у відповідному для встановлення істини напрямі. Судова трибуна - місце сильного морального і правового впливу.

Кілька слів про мовну майстерність судді. Вона йому також необхідна. Річ у тім, що у процесі винесення вироку при виявленні суперечностей в змісті переконань окремих суддів виникає необхідність одним переконувати інших у правоті своїх поглядів, захищати і доказувати істинність своїх переконань, спростовувати ті думки і судження, що вважаються помилковими. До доведення суддя вдається й в тому разі, коли інші члени суду заперечують проти його погляду. Зайво говорити, що промова судді має бути бездоганною з погляду мовної культури, в його поведінці "не повинно бути підвищеної жестикуляції, дратівливості, грубості, глузування, зайвої повчальності"2.

Цит. по: Смолярчук В. И. Гиганты и чародеи слова: судебные ораторы второй половины ХГХ - начала ХХ века. - С.70-72. Дулов А. В. Судебная психология. - С. 402.

ф ф ф

"Золотою ланкою", що скріплює воєдино всю систему доказів і особистих переживань судді, прокурора, адвоката, є їхній привселюдний виступ у суді. Він визначає майбутнє судове рішення, значною мірою від того, як "подається" матеріал кримінальної справи в привселюдному виступі, залежить "бути або не бути" покаранню чи виправданню. Такий гучний висновок не є перебільшенням. Вся історія розвитку привселюдної думки і судочинства підтверджує висловлене судження.

Підтвердимо це фактами, що виходять із "глибини століть". Існує така легенда1. У V ст. до н. е. Всевишній, стурбований сварками людей, що не припиняються, направив на Землю пані Риторику (не богиню, але дуже проникливу і розумну жінку), спорядивши її скринькою зі скарбами, використання яких може допомогти людям розібратися між собою. Риторика зі своїми скарбами опинилася в Сіракузах (острів Сицилія). Мандруючи, Риторика зустріла двох подорожніх - Каракса і Ліссія. Вона звернулася до них із проханням допомогти відчинити скриньку зі скарбами. Коли кришка скриньки була піднята, Риторика і подорожні побачили два предмети: квітку лілії й з обох боків гострий меч. Що б це могло означати? Каракс і Ліссій запитали про це посланницю Всевишнього.

Риторика присіла на камінь, взяла в руки лозинку і намалювала на піску картину, що відтворена в книзі "Міфи стародавнього світу". Ось як виглядає малюнок Риторики:

Завершивши малюнок, вона передала подорожнім стисле Послання Всевишнього, в якому було усього чотирнадцять слів. Послання гласило: "Люди, учіться красиво і зрозуміло говорити; шукайте разючу силу переконання словом. І хай прийде мир у сім'ї ваші".

Отже, лілія - символ краси мови; разючий меч - символ сили переконання. Краса слова і сила переконання - дві сторони майстерності усної мови.

Пройшло кілька років. Риторика, перед тим як покинути Землю, продиктувала Караксу і Ліссію свої думки про красу мови і силу переконання словом. Книга була названа "Риторикою", і з того часу вона подорожує світом як зведення правил і засобів мистецтва привселюдного виступу.

Мистецтвом переконання словом володіли визначні політики, філософи, учені. Видатними серед них були греки Демосфен і Сократ, Платон і Аристотель, римляни Цицерон і Квінтиліан та ін.

Ораторська майстерність не може не привернути увагу студентів - майбутніх юридичних працівників. Причина тому - значущість, що не минає, "скарбів Риторики" у діяльності прокурора, адвоката, судді і будь-якого іншого представника юридичних професій. Останнім часом на прилавках книгарень з'явилося достатньо наукової і популярної літератури з риторики, і студент, який думає про свою майбутню кар'єру, знайде можливість її вивчити.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§3. Психологічніособливості промовисудді, прокурорайадвокатавсуді"
  1. §5. Психологічніособливості допиту неповнолітніх
    Збільшення агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відбиває одну з найгостріших соціальних проблем суспільства, де останніми роками зросла молодіжна злочинність, зокрема підлітків. Почастішали випадки групових бійок, які носять жорстокий характер, збільшилася кількість злочинів неповнолітніх проти особистості, які тягнуть за собою тяжкі тілесні ушкодження. Проблема агресивності підлітків,