| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Радянська концепція безпеки в Азії |
||
|
70-ті роки, відмічені численними і кривавими конфліктами на азіатському континенті, з усією очевидністю показали життєвість і актуальність висунутих в 1969 році радянських пропозицій про створення в Азії системи колективної безпеки. У цей період припинили своє існування агресивні військові блоки СЕАТО і СЕНТО. Крах агресії США у В'єтнамі, об'єднання країни і створення СРВ, перемоги народних революцій в Лаосі і Кампучії (див. гл. XI) забезпечили ще більш широку підтримку конструктивним і миролюбним ініціативам СРСР. Свій внесок у розвиток ідеї колективної безпеки в Азії вносили й інші країни. Як зазначалося, в травні 1981 року XVIII з'їзд МНРП висунув пропозицію про вироблення і підписання конвенції про взаємне незастосування сили у відносинах між державами Азії і Тихого океану. Це пропозиція отримала енергійну підтримку СРСР та інших братніх країн. До досягнення тієї ж мети були спрямовані і пропозиції СРВ, ЛНДР і НРК про налагодження добросусідських відносин з країнами - членами АСЕАН, ініціативи КНДР з мирного об'єднання країни, пропозиції ДРА про нормалізацію відносин із сусідніми країнами, підтримувана багатьма державами ідея перетворення Індійського океану в зону миру та ін До активу процесу формування мирного взаємодії Радянський Союз завжди відносив і відносить свої відносини з дружніми державами, властивий їм динамізм. «Побудовані на принципах рівноправності і солідарності відно сини з нашими друзями ми розглядаємо як часть'общеазіатской і тихоокеанської солідарності», - підкреслив, виступаючи в кінці липня 1986 у Владивостоці, М. С. Горбачов. У 80-ті роки значною мірою розвіялись невиправдані побоювання в КНР про спрямованість ідеї колективної безпеки в Азії проти Китаю. Прагнення сусідів цієї великої азіатської держави до відновлення і розвитку з нею добросусідських відносин дозволяє Пекіну під новим кутом зору розглянути свій потенціал і можливості участі в реалізації даної ідеї, виконання відповідальної місії сприяння миру і міжнародного розвитку. Радянські пропозиції про забезпечення миру і безпеки в Азії були розвинені і конкретизовані в середині 80-х років. Так, у промові на обіді на честь прем'єр-міністра Індії Р. Ганді 21 травня 1985 Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов підкреслив необхідність об'єднання зусиль всіх азіатських держав у цьому напрямку, використання ними різних методів у вигляді двосторонніх переговорів та багатосторонніх консультацій для проведення в перспективі загальноазіатського форуму в цілях обміну думками та спільних пошуків конструктивних рішень. Серйозний імпульс позитивним процесам в Азії дали і радянсько-індійські переговори на вищому рівні в Делі в 1986 році (див. гл. XII). Зростаюче значення азіатсько-тихоокеанського напрямку в зовнішній політиці СРСР було підкреслено в Політичній доповіді ЦК КПРС XXVII з'їзду партії, де говорилося про необхідність зняти гостроту військового протистояння в різних районах Азії і стабілізувати обстановку на цьому континенті. Дана задача стала тим більш нагальною, що в 80-і роки знову серйозно зросла напруженість в цьому районі світу в результаті спроб США змінити стратегічний баланс сил шляхом нарощування ядерних засобів і розгортання тут нових видів і систем зброї, розширення масштабів мілітаризації Японії та втягування в гонку озброєнь країн, що розвиваються регіону. Вибухонебезпечну обстановку створюють також неврегульованість проблем Корейського півострова і Тайваню, збереження конфліктних ситуацій навколо країн Індокитаю та Афганістану, широкомасштабна війна між Іраном і Іраком, агресивні дії США та Ізраїлю проти арабських держав. Враховуючи значення Азії, де проживає більше половини людства, для доль усього світу, Радянський Союз розробив широку програму, спрямовану на створення нового міжнародного клімату в цьому районі земної кулі і яка відображає нове політичне мислення. В її основу лягли принципи безумовного рівності, поваги суверенітету та інтересів усіх держав, великих і малих, рівної безпеки і взаємної вигоди. Головна особливість радянської концепції полягає в її комплексному, всеосяжний характер. Вона передбачає поєднання різних заходів на глобальному, регіональному та субрегіональному рівнях, можливість укладення як багатосторонніх, так і двосторонніх угод, а також прийняття певних рішень, спрямованих на зниження напруженості, в односторонньому порядку. Радянські пропозиції передбачають нерозривний зв'язок різного роду домовленостей в военностратегіческой, політичної, економічної, гуманітарної та інших сферах взаємовідносин між державами. У рамках концепції пропонуються різні методи і диференційований часовий підхід до реалізації поставлених завдань: деякі ініціативи можуть бути втілені в життя найближчим часом, інші висуваються на тривалу перспективу. Передбачається також поєднання вирішення великих і порівняно дрібних проблем, що дасть можливість крок за кроком рухатися до досягнення кінцевої мети. Найважливіше значення для забезпечення миру в Азії має реалізація радянських пропозицій з питань роззброєння та ліквідації ядерної зброї. Тут особливе місце займає проголошена 15 січня 1986 М. С. Горбачовим детальна програма повного звільнення людства від загрози ядерної війни до кінця нинішнього століття (див. гл. XVI). Радянський Союз рішуче наполягає на досягненні домовленості про відмову від створення, випробувань і розгортання ударних космічних озброєнь, різних видів зброї, заснованого на нових фізичних принципах. Одночасно СРСР пропонує провести скорочення звичайних озброєнь і збройних сил під надійним контролем і укласти Всесвітній договір про незастосування сили. Це - завдання глобального рівня, але до Азії в повній мірі відноситься висловлена в Політичній доповіді ЦК КПРС XXVII з'їзду думка про те, що безпека в ядерний вік може бути тільки загальною. Країни азіатського континенту вже активно беруть участь у здійсненні цих завдань в рамках руху неприєднання (див. гл. X), а також у діяльності «делійської шістки». П'ять принципів мирного співіснування («панча шила»), принципи Бандунга і неприєднання, на які М. С. Горбачов посилався у своїй промові у Владивостоці, давно вже стали загальносвітовим надбанням. Поряд з численними пропозиціями на глобальному рівні, реалізація яких надала б позитивний вплив на обстановку в Азії, радянська концепція безпеки передбачає ряд ініціатив, які повною мірою враховують специфіку обстановки на азіатському континенті. У військовій сфері пропонується розробити і вжити заходів довіри на регіональному, субрегіональному і двосторонньому рівнях з урахуванням позитивного досвіду досягнення домовленостей з цього питання в Європі. Заходи довіри на суші можуть бути доповнені домовленостями про обмеження військово-морської діяльності, особливо в тих районах, де пролягають найбільш жваві морські шляхи, і зокрема на Тихому океані. СРСР також запропонував перетворити на зону миру Індійський океан, обмежити кількість бойових кораблів основних класів і протичовнових сил і засобів, вивести кораблі - носії ядерної зброї з ряду районів Світового океану і т. д. Питання про ліквідацію ядерної зброї в Азії було порушене на переговорах під час офіційного дружнього візиту Генерального секретаря ЦК КПВ Нгуєн Ван Ліня в Радянський Союз у травні 1987 року. Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов підкреслив, що Радянський Союз не поділяє принципи своєї міжнародної політики на європейські та азіатські. Підхід СРСР до ядерного роззброєння єдиний. Важливим кроком до зниження рівня напруженості в регіоні могли б стати, на думку Радянського Союзу, створення без'ядерних зон і проголошення зобов'язань ядерних держав поважати волю і рішення оголосили їх держав. Радянський Союз привітав підписаний у серпні 1985 договір 13 країн про проголошення південній частині Тихого океану зоною, вільною від ядерної зброї («договір Раротонга»), і заявив про готовність поважати це рішення (див. Крім створення передумов для скликання загальноазіатського форуму, на якому можна було б виробити загальні принципи поведінки держав в сучасних умовах і намітити конкретні підходи до вирішення найважливіших проблем миру і безпеки в регіоні, Радянський Союз не виключає можливості проведення більш дрібних нарад. Такою може бути, наприклад, зустріч країн Тихоокеанського басейну і тяжіють до цього океану для розгляду питань безпеки, включаючи економічну безпеку. Необхідність таких переговорів стає все більш нагальною у зв'язку з безперервними спробами імперіалістичних держав використовувати плани створення «тихоокеанського співтовариства» і економічний регіоналізм для активізації військово-блокової політики в регіоні, протиставлення одних країн іншим. Радянський уряд звернувся до всіх країн у цій частині світу із закликом зробити кроки по налагодженню рівноправного, взаємовигідного та сталого торгово-економічного, технологічного, наукового та культурного співробітництва. Воно могло б поширюватися на розвиток продуктивних сил, підготовку кадрів, дослідження шляхів застосування нових видів енергії, вдосконалення засобів транспорту і зв'язку, а також обмін науково-технічною інформацією. Широкі невикористані можливості є в галузі розробки заходів з охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів морів і океанів, боротьбі зі стихійними лихами, в області медицини, охорони здоров'я, а також у вивченні і мирне використання атомної енергії та космічного простору. У липні 1987 року, відповідаючи на питання індонезійської газети «Мердека», Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов оголосив про нову радянської великомасштабної ініціативи, що має безпосереднє відношення до АТР. Була висловлена готовність СРСР до ліквідації не тільки в Європі, але і в Азії всіх ракет середньої дальності і оперативно-тактичних, про яких велися радянсько-американські переговори в Женеві (див. гл. XVI), за умови, зрозуміло, що те ж саме зроблять США. Іншими словами, СРСР запропонував концепцію «глобального подвійного нуля». При цьому СРСР не став пов'язувати свою нову ініціативу з питанням про ядерне присутності США в Кореї, на Філіппінах, на острові Дієго-Гарсія, очікуючи лише, що це ядерне присутність не буде нарощуватися. М. С. Горбачов висловив думки і про інші можливі заходи щодо забезпечення безпеки в АТР: про відмову СРСР від нарощування кількості літаків - носіїв ядерної зброї в азіатській частині країни, якщо США не будуть додатково розміщувати в цьому районі ядерні засоби, що досягають радянської території; про готовність СРСР спільно з США понизити військово-морську активність на Тихому океані, зокрема про обмеження районів плавання кораблів - носіїв ядерної зброї і про обмеження протичовнового суперництва; про скорочення масштабів і числа великих військово-морських (включаючи морську авіацію) навчань і маневрів у Тихому та Індійському океанах та ін Всі ці пропозиції, висунуті на регіональному та субрегіональному рівнях, Радянський Союз поєднує з різного роду ініціативами, спрямованими на кардинальне поліпшення двосторонніх відносин між що знаходяться тут країнами, в тому числі між СРСР і його найближчими сусідами - КНР і Японією, між країнами Індокитаю і АСЕАН, між Китаєм і Соціалістичною Республікою В'єтнам та ін Радянська концепція уособлює собою новий підхід до сформованим в азіатсько-тихоокеанському регіоні реальностям. Вона повною мірою відповідає інтересам всіх народів цього району світу і створює конструктивну основу для перетворення його на зону миру, безпеки і взаємовигідного співробітництва. Це стало б важливим кроком на шляху до створення системи всеосяжної безпеки.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Радянська концепція безпеки в Азії " |
||
|
||