Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Скакун О.Ф.. Теорія держави і права, 2001 - перейти до змісту підручника

§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права


Крім зазначених видів загальних норм права є так звані спеціалізовані (такі, що забезпечують, або похідні) норми. Це - нетипові правові розпорядження, тобто розпорядження «нестандартного» характеру, у яких відсутні ті чи інші властивості, ознаки, об'єктивно притаманні класичній моделі норми права.
Ознаки спеціалізованих норм:
1. Мають субсидіарний, тобто допоміжний, характер, допомагають основним нормам додати праву вивершеність і повноту;
2. Самі не регулюють суспільні відносини і як би приєднуються до регулятивних і охоронних норм, створюючи разом з ними єдиний регулятор. Тому щодо основних норм ці норми кваліфікуються як додаткові',
3. Утворюються на основі «первинних», «вихідних» норм, але містять у собі додатково інші розпорядження (вбирають нові регулятивні якості) з метою охоплення нової групи суспільних зв'язків. За характером утворення вони є похідними від основних норм.
Якими є причини створення спеціалізованих норм права? - Необхідність у законодавчому охопленні нових видів суспільних відносин через сформовану і перевірену на практиці систему правового регулювання і можливість їхнього охоплення в повному обсязі без будь-яких принципових протиріч із раніше прийнятими нормами (об'єктивний момент).

282
Переконаність законодавця в доцільності розвивати, розширювати чинні норми шляхом внесень до них змін і доповнень, а не розробляти принципово нові норми (суб'єктивний момент).
Створення спеціалізованих (допоміжних, або похідних) правових норм дозволяє логічно узгодити весь нормативний масив, уникнути в ньому суперечностей і прогалин.
Схематично шляхи (стадії) розробки спеціалізованих норм можна уявити таким чином.
1. Ідея -» норма -» відносини: тут спеціалізовані норми спрямовані на вдосконалення сформованих суспільних відносин, вже врегульованих певною мірою правом;
2. Відносини -» ідея -» норма: тут необхідно охопити спеціалізованими нормами усталені суспільні відносини, не врегульовані правовими нормами.
Слід зважити на те, що упорядкування тексту спеціалізованої (допоміжної, або похідної) правової норми неможливо без змін, доповнень гіпотези або (і) диспозиції основної (первинної, вихідної) норми права. У гіпотезі вказуються нові умови дії норми. У диспозиції визначаються інші правила поведінки, які відрізняються від диспозиції основної (первинної, вихідної) правової норми.
Спеціалізовані норми відмежовуються одна від одної в залежності від цільового призначення, виконуваного в процесі правового регулювання.
Розрізняють такі спеціалізовані норми: Загальноза-кріпні норми, або норми-начала Установчі норми, або норми-принципи Прогностичні норми, або норми-цілі Декларативні норми, або норми-оголошення Дефінітивні норми, або норми-дефініції Загальнозакріпні норми, або норми-начала - норми, що містять положення, які закріплюють первинні основи суспільного і державного ладу; в узагальненому вигляді виражають певні елементи регульованих відносин. Розвиток цього різновиду норм пов'язаний з ростом законодавчої культури, законодавчих узагальнень, із «винесенням за дужки» деяких загальних моментів. Наприклад, норми загальної частини кримінального права вка-


283
зують на певні однакові ознаки злочину, покарання, умови звільнення від покарання та ін. Загальнозакріпні норми нерідко збігаються з фундаторськими (установчими) нормами.
Установчі норми, або норми-принципи - норми, у яких сформульовані незаперечні вимоги загального характеру, що стосуються усіх або більшості інститутів або норм галузі права. Наприклад, норми-принципи функціонування соціально-економічного і громадсько-політичного ладу, взаємовідносини держави й особи. Так, нормою-принципом є ст.З Конституції України, яка проголошує: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Прогностичні норми, або норми-цілі - норми, які містять прогнози розвитку державного або суспільно-політичного ладу. Норми-цілі можна вважати різновидом фундаторських норм. Разом вони служать нормами-еталонами, які дозволяють установити відповідність цілей і засобів конкретних правових розпоряджень об'єктивним закономірностям суспільного розвитку. Наприклад, ст. 1 Конституції України говорить: «Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою».
Декларативні норми, або норми-оголошення - норми, які містять положення програмного характеру, нормативні оголошення.
Дефінітивні норми, або норми-дефініції (визначення) - норми, які містять визначення правових категорій і понять. Наприклад, поняття юридичної особи, злочину, угоди та ін. Такі визначення мають загальнообов'язкове значення. Так, у ст. З Закону України «Про звернення громадян» вказується: звертання - викладені в письмові або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Серед спеціалізованих норм слід виділити:
оперативні,
або норми-інструменти
колізійні,
або норми-арбітри
їхня специфіка полягає в тому, що вони є нормами про норми: Оперативні норми, або норми-інструменти - норми, роль яких виражається у встановленні дати вступу (зміни, припинення) нормативно-правового акта в силу, у його поширенні на нове коло суспільних відносин, на новий строк. Вони мають назву «оперативних», тому що забезпечують регулювання суспільних відносин оперативним шляхом: не через видання нових регуля-

284
тивних норм, а через прийняття нормативно-правових актів, 'їхню зміну, доповнення, скасування, поширення сфери і строку дії, тобто регулюють їх рух.
Колізійні норми, або норми-арбітри - норми, які у разі наявності протиріччя між окремими нормативними актами з того самого предмета регулювання, повинні застосовуватися в даному випадку, тобто це норми, що регулюють вибір норми.
Вони покликані вирішувати колізії (конфлікти норм, пов'язані з особливостями регулювання тих самих суспільних відносин різними правовими актами):
1) між конституцією й іншими нормативно-правовими актами; між законами і підзаконними актами; між актами того самого органа, виданими в різний час; між загальним і спеціальним актом;
2) в унітарній державі з автономними утвореннями, наділеними правотворчими повноваженнями - між загальнодержавними актами і актами автономного утворення (наприклад, України і Автономної Республіки Крим); у федеративній державі -між загальнофедеральними актами і актами суб'єктів федерації (наприклад, Російської Федерації і Татарстану);
3) між різними державами.
Здебільшого колізійні нормы входять до складу міжнародного приватного права (наприклад, є колізійний механізм регулювання зовнішньоекономічних договорів).
Колізійні норми мають такі структурні елементи: гіпотеза (обсяг) диспозиція (прав 'язка) - вказує на суспільні відносини, що нею регулюються - вказує на національне законодавство, що має застосовуватися при вирішенні справ у межах даних суспільних відносин

285
Прив'язки колізійних норм визначаються за принципами:
- «власного закону» (закон громадянства та ін.);
- «закону місцезнаходження речі»;
- «закону, вибраного особами, що вступають в угоду»;
- «закону місця вчинення акта» (закон місця вчинення договору; закон місця вчинення угоди; закон місця вчинення зобов'язання; закон місця вчинення правопорушення, закон суду та ін.).
Покажемо всі види норм права на схемі: Види норм права Регулятивні: Охоронні дозвільні (що надають правомочності); заборонні зобов'язувальні. Спеціалізовані (що забезпечують, або похідні): - загальнозакріпні (норми-начала); - установчі (норми-принципи); - прогностичні (норми-цілі); - декларативні (норми-оголошення); - дефінітивні (норми-дефініції); - оперативні (норми-інструменти); - колізійні (норми-арбітри).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права"
  1. ЗМІСТ
    нетипові) норми права § 8. Структура норми права і норми-розпорядження § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості § 2. Принципи і функції правотворчості § 3. Стадії правотворчого процесу
  2. § 1. Правовий акт
    спеціалізовані) акти - акти, що затверджують положення, правила статутів, або акти, що складаються з декларацій, закликів,
  3. § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
    спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормативно-правових актах; 2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації); 3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків; 4) акти застосування норм права. Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі. Розглянемо коротко
  4. Тема 4. Державна служба та державні службовці
    спеціалізовані дер жавні службовці; - обсягу посадових обов'язків - посадові особи і особи, що не є посадовими; - характеру повноважень, що визначають роль і ступінь участі у здійсненні державно-владних функцій - керівники, спеціаліс ти, технічні виконавці. Під час вивчення даної теми студенту необхідно уяснити, що юридична відповідальність виступає важливим елементом правового статусу
  5. 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
    спеціалізовані установи ООН. Особливо велика кількість конвенцій підготовлена і прийнята Міжнародною організацією праці (МОП) - більше 130 конвенцій. Серед них: конвенції про заборону примусової праці, заборону дискримінації в галузі праці, про тривалість робочого часу і часу відпочинку, охорону праці підлітків та ін. Ряд конвенцій підготовлений з ініціативи Організації Об'єднаних Націй із
  6. 65. Правове регулювання перевезення вантажів.
    спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та
  7. § 2. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності
    спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень ухвалюють регуляторні акти. Регуляторні органи в межах своїх повноважень ухвалюють нормативно-правові акти, інші офіційні письмові
  8. § 5. Господарські суди, третейські суди та міжнародні арбітражі. Порядок виконання судових рішень
    спеціалізовані недержавні установи, які можуть за угодою сторін, між якими виникла суперечка, останню вирішити. Насамперед це третейські суди. Правові засади діяльності третейських судів в Україні визначені перш за все в Постанові Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 р., в якій відзначається, що до
  9. 3.4. Судово-бухгалтерська експертиза
    спеціалізовані установи та відомчі служби: - науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України; - експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України. У системі Міністерства юстиції України діють два науково-дослідні інститути судових експертиз: у Києві (з Львівським
  10. ДОДАТКИ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ
    спеціалізовані установи та відомчі служби. До них належать: науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції У країни і Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України. Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу
© 2014-2020  ibib.ltd.ua