| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Розшук і документування |
||
|
сищиків постійно доводиться складати безліч різних документів. Робити це слід так, щоб кожному було зрозуміло, про що йде мова. Будь складений оперативником документ покликаний пролити світло на дуже важливі моменти: чи мало місце в досліджуваному подію злочин; вчинила чи його конкретну особу. У кінцевому підсумку ці питання вирішуються, виходячи з судових доказів, зібраних у процесі дізнання, попереднього слідства, перевірених і оцінених в судовому засіданні. Але роль первинних матеріалів, у якості яких виступають документи, складені оперативним співробітником, важко переоцінити. Часто перевірити чи інша обставина вдруге взагалі неможливо. Слідчий, а слідом за ним і суд беруть за основу зафіксовані при проведенні оперативно-розшукових заходів факти, що мають значення у справі. Якщо ж сама фіксація даного факту проведена неграмотно, без відображення необхідних деталей, якщо документ хоча б у деяких частинах залишає місце для двозначного розуміння події або рясніє подробицями, які не відносяться до справи, навряд чи можна позитивно судити про юридичну силу такого документа. Наведемо витяг з акту перевірочної закупівлі. «... Перед зважуванням були оглянуті робочі ваги продавця Афоніної Л. В. Ваги настільні, однотарелочние, циферблатні. У нейтральному положенні стрілка годинника показувала позначку 10 гр. на користь продавця. Товар відпускався і завішували в обгорткового паперу, а не чистим вагою. Продавець клала на тарілку терезів продукти і не давала стрілкою зупинитися, тут же знімала їх з ваг і оголошувала ціну. При контрольному зважуванні встановлено: Покупець Федорова 3. І. брала 2 кг вершкового масла, I кг ковбаси "салямі" і 3,5 кг осетрини. Фактично виявилося: масла вершкового 1 кг 905 гр. (Надіявся 95 гр.), Ковбаси чистої ваги 950 гр., (Надіявся 50 гр.), Осетрини - 3,2 кг (надіявся 300 гр.). Всього покупець був обманутий на суму ... » У тому, що продавець обманював покупців, сумніватися, мабуть, не доводиться. Але протокол складений так, що викликає певні сумніви. Так, ні слова не говориться про те, яким способом ваги неправильно відрегульовані, чи можна було їх того ж продавцеві привести в нормальний робочий стан. З протоколу не ясно, на яких терезах переважує товар - на контрольних чи на робочих, наведених в нормальний стан. Обман у грошовому вираженні як би знеособлений. Судячи з усього, він складався з недовеса та обрахунку. У документі слід було б чітко показати, джерелом чого є зайво отримані з покупця гроші. У акті не відображено також, пробивалися чи гроші через касовий апарат чи ні, а також вилучалися чи в процесі перевірки касові чеки або контрольна стрічка. Зміст і форма документів, що складаються при проведенні оперативно-розшукових заходів, залежить від їх характеру і мети, яка переслідується «документуванням», а також від цілого ряду інших обставин. Первинним документом в арсеналі сищика є рапорт. Він складається у тих випадках, коли нормативними актами не передбачено оформлення документів інших найменувань. Чи отримав сищик оперативне завдання, чи прийняв участь в операції або колективному заході, справив чи якісь ініціативні дії розвідувального характеру, він пише рапорт на ім'я безпосереднього (як правило) начальника, в якому викладає суть виконаної роботи, оцінює отримані результати і вносить пропозиції . Рапорт зазвичай супроводжується резолюцією посадової особи, якій адресується: чи згоден він з доводами автора, чи немає яких-небудь зауважень або вказівок. Всю інформацію в пам'яті втримати неможливо. Деякі оперативні завдання, точніше, їх результати оформляються тільки рапортами. Іншим досить поширеним документом є довідка. Довідки можуть бути короткими, але здатні утримувати і великі відомості про розроблюваний об'єкті. Первісним документом в характеристиці будь-якого «кримінально значимого» особи виступає довідка про його колишні судимості, арешти, затриманнях, зв'язках із злочинним світом. Але це лише мала частина довідкової роботи. Довідками оформляються також результати дослідження предметів і документів, що проводяться фахівцями в процесі ОРД. Різновидом довідки прийнято вважати документ, званий установкою, в якому зосереджується вся інформація про особу, що представляє оперативний інтерес. Деякі документи можуть не мати назви; вони оформляються у формі «запит - відповідь». Це - багато довідкові матеріали, отримані з інших місцевостей, іноді із зарубіжних країн. Опитування громадян найкраще оформляти у вигляді пояснення. Така форма передбачена кримінально-процесуальним законодавством (до порушення кримінальної справи) і широко застосовується як оперативними органами, так і дізнанням, а також попереднім слідством та органами прокурорського нагляду. Такий документ можна назвати також протоколом опитування. Бажано, щоб вони писалися опитуваними власноруч. Форма оформлення при цьому така: на поставлене запитання «Де я був вчора в період з 20 до 24 годин?» Відповідаю ... Написане опитуваним пояснення може стати в нагоді згодом і як зразок його почерку. Розшук у багатьох випадках супроводжується складанням протоколу. Ця форма застосовується при зборі зразків для порівняльного дослідження, перевірочної закупівлі, ототожненні особистості, контрольованої поставки, оперативному експерименті і в процесі всіх оперативно-технічних заходів. Про проведення деяких оперативно-розшукових заходів виноситься постанова, яка затверджується керівником оперативно-розшукового органу. До таких заходів належать оперативний експеримент, оперативне впровадження і перевірочна закупівля предметів, речовин, продукції, вільна реалізація яких заборонена, або обіг яких обмежено (наркотичні та психотропні речовини, зброя). Такі рішення виносяться за встановленою відомчими нормативними актами формі з обов'язковим обгрунтуванням необхідності проведення заходу в конкретному місці і у відношенні конкретних осіб. Наступні чотири види заходів можуть проводитися виключно на основі судових постанов: обстеження житлових приміщень (сюди відноситься і засідка); телефонне прослуховування; контроль поштово-телеграфних відправлень; зняття інформації з технічних каналів зв'язку. Ці заходи обмежують конституційні права громадян на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних переговорів, інформаційне забезпечення тієї чи іншої діяльності за допомогою технічних засобів. Судовому акту має передувати постанова, що виноситься зацікавленої розшукової службою і стверджуване одним з керівників оперативно-розшукового органу. Всі вищевказані матеріали зосереджуються у відповідних оперативно-розшукових (по нерозкритих злочинів) і розшукових (з розшуку злочинців, що сховалися та безвісти зниклих осіб) справах. Разом з тим детективові корисно мати додаткові досьє, в яких слід зосереджувати інформацію, що не увійшла до офіційно заведені справи. Ними можуть бути папки під умовними назвами: «Ініціатива», «Доручення слідчого», «Разові заходи». Сищик періодично звітує про виконану роботу, і тому повинен вести облік заходів, в яких брав участь. Окремо відзначимо: кожен сищик повинен вміти користуватися друкарською машинкою і комп'ютерним пристроєм. Результати оперативно-розшукових заходів (дій) необхідні, в першу чергу, в кримінальному процесі. Практика використання даних розшуку в процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ свідчить, що їх. можна розбити на наступні групи: фактичні дані, які можуть служити приводом для порушення кримінальної справи; фактичні дані, які в процесі попереднього слідства можуть стати судовими доказами; фактичні дані, які не можуть перетворитися на судові докази і використовуються в кримінальному процесі лише як орієнтир. Пунктом 6 ст. 108 КПК передбачено «безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину». Орган дізнання, куди входить і оперативно-розшукової апарат відповідного відомства, безпосередньо виявивши в будь-яких матеріалах ознаки злочину, або сам порушує кримінальну справу, або надсилає матеріали за підслідністю або прокурору. Але поняття «безпосереднє виявлення» не відрізняється особливою визначеністю. У зібраних матеріалах повинні мати місце документи, зі змісту яких можна угледіти подія вчиненого або підготовлюваного суспільно небезпечного діяння. Такими документами, зокрема, є: протоколи про затримання особи в процесі вчинення злочину (крадіжки, грабежу, розбою, шахрайства, вимагання, незаконного обігу наркотиків, зброї тощо); протоколи огляду місця події, зі змісту яких вбачається що мало місце злочин (наприклад, вбивство, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, викрадення автотранспорту); акти інвентаризацій і ревізій; документи про злісне ухилення від сплати податків; протоколи контрольованої поставки; протоколи перевірочної закупівлі за фактами обману споживачів; довідки (висновку) фахівців за результатами дослідження предметів і документів (справи різних категорій); документи за результатами оперативного експерименту; матеріали, що послужили підставою для винесення судового рішення про контроль поштових відправлень, прослуховування телефонних переговорів, зняття інформації з технічних каналів зв'язку, якщо проведені слідом за цим оперативно-технічні заходи підтвердять наявність в діях перевіряються складу злочину; інші матеріали, що свідчать про що мав місце подію злочину (наприклад, встановлення в процесі розшуку безвісти зниклого особи фактів вбивства чи доведення до самогубства, злісного ухилення від сплати аліментів та ін.) Проводячи оперативно-розшукові заходи, сищик постійно стає очевидцем подій, які потім будуть мати значення по справі розслідується, і може бути допитаний як свідок; суміщати ж водному справі функції особи, яка провадить дізнання, і свідка закон забороняє (ст. ст. 59, 67 КПК). Звичайно, передбачити заздалегідь всі можливі ситуації неможливо. При розслідуванні декількох справ про розбійних нападах, скоєних протягом нетривалого часу в міському парку, були припущення, що вони вчинені однією з груп, але вагомих доказів на користь такої версії не було. «Зв'язав» справи слідчий, у провадженні якого вони знаходилися. Повертаючись увечері з роботи через парк, він сам зазнав нападу, але відбив його пострілами з табельної зброї і затримав одного із злочинців. Надалі була виявлена група з чотирьох осіб, яка скоювала ці злочини. У зв'язку з самовідбором справу розслідував інший слідчий. Готуючись до передачі матеріалів слідчому або порушенню кримінальної справи органом дізнання, сищик, звичайно ж, повинен передбачати можливу участь у процесі як свідок чи потерпілого (скажімо, при затриманні злочинець, чинячи опір, заподіює йому тілесні ушкодження). Правило, яке варто дотримувати при відборі документів для направлення слідчому, полягає в поєднанні необхідності і достатності. Далеко не всі матеріали, наявні в розпорядженні сищика, мають пряме відношення до кримінальної справи. Особливу увагу при відборі матеріалів, що направляються до слідчого підрозділу, слід звертати на документи конфіденційного характеру. Кримінальне провадження ведеться в умовах гласності (не рахуючи слідчої таємниці, що носить тимчасовий характер); ніяких секретних даних у ньому бути не повинно. За загальним правилом справа порушується негайно після вчинення діяння, хоча КПК і відводить слідчому час на виробництво перевірочних дій - не більше трьох діб; у виняткових випадках - не більше десяти діб (ст. 109 КПК). Але в більшості випадків «роздумувати» колись, необхідно відразу ж проводити слідчі дії. Так, якщо злочинець, який скоїв тяжкий злочин, затриманий на місці злочину, зволікання з проведенням слідчих дій бути не повинно. Якщо в результаті оперативно-розшукового обстеження приміщення виявлені сліди, предмети або документи, що свідчать про вчинений злочин або злочин, слід фіксувати і вилучати їх, а це можна робити тільки по порушеній кримінальній справі. Якщо в результаті прослуховування телефонних переговорів виявиться змову членів злочинної групи на вчинення небезпечного злочину найближчим часом, залишається негайно вживати заходів до запобігання такого злочину. Якщо особа, оперативно запроваджене у злочинну групу, повідомляєте підготовлюваний збройному нальоті на який-небудь об'єкт, слід відразу ж вживати випереджальні дії, в тому числі і слідчі. У багатьох випадках відкладати момент порушення кримінальної справи немає необхідності. Час найчастіше (але не завжди) працює проти істини. У більшості випадків результати проведення оперативно-розшукових заходів можуть використовуватися в процесі доказування по у головному справі за однієї неодмінної умови - облаченних в належну процесуальну форму. Результати дослідження предметів і документів неважко перевірити шляхом призначення і проведення експертизи з дотриманням всіх вимог КПК. Важливо лише дотримати дві умови: об'єкт дослідження не повинен зазнавати змін; в якості експертів не можуть виступати фахівці, що проводили дослідження в рамках розшукової діяльності. Ототожнення особистості на попередньому слідстві проводиться найчастіше шляхом пред'явлення для впізнання як живих осіб, так і трупів. При цьому не має значення, пред'являлися чи опознающему раніше фотороботи, інші портрети і фотографії розшукуваної особи. Інші види ототожнення (з почерку, виділенням, відбитками пальців) проводяться в рамках судової експертизи. Результати оперативного експерименту можуть бути перевірені ще раз проведенням слідчого експерименту. При суперечливості результатів доказове значення мають лише результати останнього. Довідкова робота (перевірка осіб і предметів за обліками тощо) може продовжуватися і слідчим, зокрема, якщо дані, отримані сищиком, застаріли або викликають сумніви з інших причин. Оскільки результати оперативно-розшукового обстеження приміщень, будівель, споруд, ділянок місцевості, транспортних засобів не можуть використовуватися в якості судових доказів, вони повинні негайно перевіряти ще шляхом проведення офіційного огляду, обшуку, виїмки. Певне доказове значення можуть мати результати оперативного спостереження, особливо якщо воно ведеться гласним штатним працівником оперативно-розшукового органу (сищиком). У процесі такого спостереження можуть встановлюватися фактичні дані, які можна потім перетворити в докази шляхом оглядів, виїмок, проведення експериментів та експертиз, допиту виявлених свідків, а іноді й самого сищика. Накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію і виїмка її в установах зв'язку є складовою частиною контролю поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень. Такого роду дані допомагають слідчому в зборі доказів. Складніше йде справа з використанням результатів таких оперативно-технічних заходів як прослуховування телефонних переговорів та зняття інформації з технічних каналів зв'язку. Дані слідчі дії кримінально-процесуальним законом не передбачені. Тим часом у процесі їх проведення можуть бути отримані виключно важливі фактичні дані. Це особливо стосується телефонного прослуховування і магнітофонного запису переговорів. Пізніше є можливість прослухати її на слідстві і в суді. При цьому фахівці можуть ідентифікувати особу за ознаками записаних мови і голосу. Коли в суді мова заходить про допустимість доказів, маються на увазі головним чином випадки використання отриманих в ході розшукової роботи предметів, документів, фотографій, відеозапису і фонограм. Не виключено, що в новому КПК різного роду невідповідності будуть врегульовані. А поки правосуддя працює за нормами, прийнятим майже сорок років тому, коли про прослуховування телефонних розмов у суді говорити було не прийнято. Закон «Про оперативно-розшукову діяльність» змінив ситуацію, але цього недостатньо. Нині на практиці, отримавши негласним шляхом небудь предмет, документ, фотографію, фонограму, сищик пише рапорт на ім'я керівника або слідчому: в процесі оперативно-розшукової діяльності отримано щось, що зберігається у сищика. Слідчий проводить відповідний огляд, про що складає протокол, виносить постанову про прилучення об'єкта в якості речового доказу, допитує сищика про обставини його отримання. Якщо подробиці оголошувати не можна, сищик дає показання у загальному вигляді: об'єкт отриманий в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, зберігався в опечатаному сейфі, можливість підміни категорично виключається. Надалі слідчий за обставинами справи може направити речовий доказ на дослідження, пред'явити його на впізнання і т.п. Оцінка ж доказів проводиться слідчим і судом в сукупності з усіма іншими зібраними у справі фактичними даними. Деякі виданих, здобутих сищиком, ні за яких обставин не повинні фігурувати в кримінальній справі в силу того, що вони за своїм характером призначені для вирішення виключно оперативно-розшукових завдань. Але ознайомлення з ними слідчого або прокурора корисно, бо це здатне допомогти обрати правильну тактику при проведенні окремих слідчих дій, уникнути порушень. Йдеться насамперед про громадян, які співпрацюють з розшукової службою на конфіденційній основі, а також громадян, які повідомили важливі відомості «разового характеру» (скажімо, за винагороду). У таємниці повинні зберігатися і відомості про штатних негласних співробітників оперативних апаратів, про оперативні обліках і деяких видах оперативної техніки. Не повинно бути і згадок про оперативне впровадження в злочинну групу джерела інформації. Без потреби не слід згадувати про прослуховування телефонних переговорів, а також зняття інформації з технічних каналів зв'язку. У кримінальних справах звичайного типу (що не мають грифа «таємно») не повинно бути відомостей, що становлять державну таємницю. Після передачі справи слідчому сищик може проводити по ньому розшукові та інші дії тільки за дорученням слідчого. Виняток - справи, за якими не виявлені особи, які вчинили злочини. За ним оперативники продовжують приймати оперативно-розшукові заходи для встановлення злочинця, повідомляючи слідчого про результати. У процесі розслідування часто виникає необхідність в організації розшукової роботи. При цьому можуть бути задіяні будь-які оперативно-розшукові заходи. Особливо часто проводяться всі види спостереження, перевірка нових осіб за обліками, оперативно-технічні заходи, впровадження негласних співробітників в виявлення групи, що продовжують «діяльність» .. Якщо обвинувачений ухиляється від явки до слідчого або ховається, слідчий також звертається за допомогою до сищикам, які застосовують відповідні заходи щодо розшуку. І.МОТОРНИЙ, полковник, кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника кафедри криміналістики Академії ФСБ Росії
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Розшук і документування" |
||
|
||