Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Тема 4. Сторони в цивільному процесі |
||
Сторони - це основні суб'єкти позовного провадження, особисто зацікавлені в позитивному для них судовому рішенні, від імені та в інтересах яких ведеться справа, на яких поширюється матеріально-правова сила рішення і покладаються судові витрати. Сторони - це особи, чий спір про право повинен вирішити суд. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Для сторін характерна протилежність їх процесуальних інтересів. Тому злиття позивача й відповідача обов'язково зумовлює припинення справи (наприклад, у випадку майнового спору між батьком і сином смерть батька може викликати припинення процесу. Адже якщо син прийме спадщину, то стане суб'єктом права вимоги до самого себе). На всіх стадіях процесу і позивач і відповідач мають права й обов'язки (ст. 99 ЦПК). Будучи суб'єктами спірного правовідношення, сторони можуть розпоряджатися об'єктом процесу: позивач має право змінювати предмет і підставу позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитися від позову; відповідач може визнати позов; сторони можуть укласти мирову угоду. До основних прав сторін належать також права, закріплені в принципах. Процесуальні обов'язки сторін розділяються на загальні (що стосуються будь-якої справи) і спеціальні (пов'язані з певною категорією справ). Згідно зі ст. 104 ЦПК позов може бути пред'явлений одночасно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Це називається процесуальною співучастю. Процесуальну співучасть розрізняють за формами: активна - кілька позивачів пред'являють позов до одного відповідача; пасивна - один позивач пред'являє позов до кількох відповідачів; За ступенем обов'язковості співучасть буває: обов'язкова - коли неможливо вирішити спір без залучення в процес інших суб'єктів цього правовідношення (у справах про право спільної власності, про виключення майна з опису, про право спадкування, про захист честі і гідності); факультативна - коли необов'язково залучати всіх суб'єктів правовідношення, щоб вирішити питання про права одного із них. Вона ґрунтується на доцільності спільного розгляду позовних вимог кількох позивачів або до кількох відповідачів. Законодавство не визначає підстав настання обов'язкової або факультативної співучасті. У ст. 144 ЦПК є лише вказівка на те, що суддя може постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог. Однорідність вимог означає, що це вимоги з одних правовідносин, в яких збігаються предмет і підстави. Одночасний розгляд таких вимог сприяє економії процесуальних засобів та запобігає винесенню судом суперечних рішень із однорідних питань. Кожен із співучасників виступає у процесі самостійно. Але всі співучасники можуть доручити ведення справи одному з них. Таким чином, процесуальна співучасть є однією з гарантій встановлення об'єктивної істини по справі та значно прискорює розгляд і вирішення питань. Для нормального розвитку в суді цивільного процесу необхідно, щоб особа була належним позивачем або відповідачем (ст. 105 ЦПК). Під час розгляду справи суд може встановити, що одна зі сторін є неналежною. В такому випадку виникає необхідність її заміни. Правові наслідки заміни неналежної сторони: всі дії неналежної сторони не мають юридичної сили для належної сторони. Інститут заміни неналежної сторони усуває пред'явлення нових позовів, економить час та засоби суду й сторін. Крім заміни неналежної сторони, в цивільному процесі допускається заміна однієї особи іншою в порядку процесуального правонаступництва. Процесуальне правонаступництво - це заміна відповідної сторони у спірному правовідношенні у випадку її вибуття із цивільної справи (ст. 106 ЦПК). Розрізняють два види правонаступництва: універсальне (повне) - виникає у випадку смерті фізичної особи, припинення діяльності юридичної особи, яка є стороною в справі; сингулярне (часткове) - виникає у випадку уступки вимоги, переводу боргу або прийняття боргу на себе. Правові наслідки правонаступництва: розгляд справи триває; всі дії правопопередника мають юридичне значення для правонаступника. Порядок вступу правонаступника в справу. Правонаступник позивача повинен пред'явити в суді документи, які підтверджують його права як правонаступника. Правонаступник відповідача повинен визнати позивача. Література 1. Цивільний процесуальний кодекс України. - К, 1963. 2. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Особи, які беруть участь у справі. - К., 1967. 3. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. - Х., 1992. 4. Штефан М. Й. Цивільний процес. - К., 2001. 5. Кузьменко С. Г. Цивільний процес в вопросах и ответах. - Донецк, 1998. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Тема 4. Сторони в цивільному процесі" |
||
|