Головна |
« Попередня | Наступна » | |
ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ ТА ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ |
||
Об'єктом вивчення курсу є природокористування: особлива сфера діяльності, спрямована на взаємозалежне вирішення завдань ресурсообеспеченности економіки, ресурсозбереження, збереження середовища життя і охорони розмаїття природи. Основні напрямки природокористування: ресурсопотребленіе; конструктивне перетворення природи; відтворення природних ресурсів; охорона природи; управління та моніторинг. Предметом вивчення дисципліни є відносини між людьми, які складаються в процесі взаємодії з навколишнім середовищем у зв'язку з використанням ресурсів природи, її охорони та відновлення, тобто еколо-го-економічні відносини. До основних завдань екології та економіки природокористування належать: розробка ресурсозберігаючого розвитку економіки та екологічної політики держави; формування системи державного регулювання, прогнозування і контролю природоохоронної діяльності; дослідження та наукове обгрунтування господарського механізму природокористування в умовах становлення ринкових відносин; вдосконалення організаційних основ управління природокористуванням; розробка економічного механізму охорони навколишнього середовища та ефективного природокористування із застосуванням ринкових важелів; теоретичне обгрунтування та вироблення методичних підходів до визначення економічних показників природоохоронної діяльності держави, регіонів, виробничих об'єктів і ступеня їх впливу на довкілля ; 5 встановлення шляхів і методів підвищення ефективності використання природних ресурсів; вивчення еколого-економічних проблем Республіки Білорусь та шляхів їх вирішення; формування і розвиток еколого-економічного мислення. Екологія (Е.) - наука про взаємини живих організмів між собою і з навколишнім середовищем проживання. У найбільш загальному вигляді її ділять на загальну і приватну (екологія рослин та екологія тварин). Завдання загальної екології - дослідження популяцій, біоценозів, біосфери, екологічних систем та біогеоценозів. У відповідності з рівнем організації живої речовини розрізняють аутоекологія (вивчення взаємодії з середовищем проживання окремих особин або їх груп) і сінекологію (вивчення асоціації популяцій різних видів і їх зв'язку з навколишнім середовищем). Умовно сучасну екологію можна розділити на такі блоки (табл. 1.1). Таблиця 1.1 Структура сучасної екології (по Н.Ф. Реймерс) Біоекологія Екосистеми і земні сфери Людина і природа 1 2 3 Е. мікроорганізмів Е. тундри і арктичних пустель Археоекологія Е. грибів Лісова Е. Історична Е. Е. рослин Е. степів Е. людини Е. тварин Е. пустель Е. міста Паллоекологія Е. гір Інженерна Е. Е. островів Сільськогосподарська Е. Е. континентальних вод Промислова Е. Е . морських узбереж, лиманів, естуарієв Рекреаційна Е. Е. океану Медична Е. 6 Закінчення табл. 1.1 1 2 3 Е. атмосфери, гідросфери та літосфери Е. і право Е. грунтів Екологічне прогнозування Е.космоса Економічна Е. (еко-нологія, економіка природокористування) Ландшафтна Е. Е. і політика Глобальна Е. Радіаційна Е. Хімічна Е. Поширення живих організмів визначається в першу чергу середовищем, в якій вони мешкають. Елементи середовища, що впливають на живі організми, називаються екологічними факторами. Їх ділять на три групи: абіотичні (клімат, грунт, рельєф, іонізуючі випромінювання тощо); біотичні (форми впливу живих істот один на одного); антропогенні (вплив діяльності людини). Під впливом екофакторов живі організми об'єднуються в певні ієрархічні системи: популяції, спільноти і екосистеми. У процесі життя на землі відбувається круговорот біологічно важливих речовин і перенесення енергії від її джерел (рослин) через ряд організмів. Цей процес називається трофічної (харчової) ланцюгом. Виділяють трофічні рівні: продуценти - зелені рослини, створюють органічні речовини з неорганічних; консументи - організми, споживають органічні речовини; редуценти - організми, що живляться мертвою органічною речовиною і минерализующие його до простих мінеральних сполук. Екосистемою вищого рангу на Землі є біосфера - оболонка планети, населена живою речовиною. 7 У фізико-хімічному складі біосфери виділяють наступні компоненти: жива речовина - сукупність всіх живих організмів; відсталу речовину - неживі тіла або явища; биокосное речовина - різнорідні природні тіла, такі як грунт, води та ін; біогенна речовина - продукти життєдіяльності живих організмів (вугілля, торф, сланці та ін.); радіоактивна речовина; розсіяні атоми; речовина космічного походження (космічний пил, метеорити). Область поширення живих організмів обмежена наступними межами: в атмосфері - висотою 8-18 км, в літосфері - глибиною 3 км і всієї гидросферой. Маса біосфери становить 0,05% маси землі, а її обсяг - 0,4% обсягу планети. Процес створення органічної речовини в біосфері відбувається одночасно з процесами споживання і розкладання - малий (біологічний) круговорот речовин. Великий (геологічний) кругообіг викликаний надходженням сонячної енергії і проявляється насамперед у кругообігу води і циркуляції атмосфери. У процесі взаємодії природи і суспільства людство має слідувати основним законам екології, які свідчать: все пов'язано з усім (про загального зв'язку явищ); все має кудись діватися (закон збереження); ніщо не дається задарма (про ціну розвитку); природа знає краще (про головне критерії еволюційного відбору); на всіх не вистачить (закон обмеженості ресурсів). Контрольні питання 1. Основи екології та економіка природокористування - міжгалузева навчальна дисципліна. 8 2. Еколого-економічні системи - основний об'єкт вивчення курсу. 3. Поняття про екологію як науку і загальнонауковому підході до проблем взаємодії природи і суспільства: а) характеристика біосфери та її структурних одиниць, круговоротів енергії і речовин у біосфері; б) поняття екологічного чинника, рівні організації живої речовини (популяції, спільноти, екосистеми), вчення про біогеоценозах; в) закони і принципи екології. 4. Завдання курсу «Основи екології та економіка природокористування», його роль у системі підготовки фахівців економічного профілю.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ ТА ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ " |
||
|