Головна |
« Попередня | Наступна » | |
8.3. Облік і оцінка земель |
||
Реалізація державної політики у галузі регулювання земельних відносин, використання та охорони земельних ресурсів проводиться на основі інформації, яку містить державний земельний кадастр - звід систематизованих відомостей про природний, господарський і правовий стан земель. Ця інформація дозволяє реалізувати земельне законодавство, забезпечити регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами. Дані державного земельного кадастру використовуються при встановленні прав на земельні ділянки, здійсненні операцій з ними, визначенні вартості і розмірів платежів за землю. Державний земельний кадастр містить дані: ? про розподіл земель за категоріями, землевласникам, землекористувачам і видам земель; ? складі, структурі та стан земельного фонду країни в розрізі адміністративно-територіальних одиниць; ? місцезнаходження, розмірах і межі земельних ділянок, їх якісну характеристику, встановленому режимі використання та інші необхідні відомості. Система кадастрового обліку представляє собою привласнення спеціально уповноваженим органом земельній ділянці, виділеній в результаті землеустрою, унікального кадастрового номера, облік істотних елементів цієї земельної ділянки, що включають межу ділянки, розташування на ній споруд і т.п. Дані державного земельного кадастру можуть збиратися, зберігатися і використовуватися в текстовому, графічному та електронному вигляді. В даний час земельно-кадастрова інформаційна база вдосконалюється з урахуванням використання сучасних технічних засобів і єдиних уніфікованих для країни технологій на основі європейської класифікації земельних угідь і використання світових цін на землю. Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографічних і картографічних робіт, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і вишукувань, обліком і оцінкою земель. До теперішнього часу в Білорусі проведені три тури оцінки якості грунтів землеволодінь колгоспів і госхозов, які проходили приблизно один раз на 10 років. Результати бонітування та економічної оцінки земель (1986 р.) використовувалися в практиці сільськогосподарського виробництва при оптимізації структури посівних площ, відводах земель для несільськогосподарських потреб, нормуванні закупівель сільськогосподарської продукції та ін Вперше в умовах становлення ринкових відносин в Білорусі проведена економічна оцінка різних категорій земель нормативним методом з використанням вартісних величин земельної ренти. Експериментальний розрахунок вартості землі як складової частини національного багатства країни здійснений співробітниками НДЕІ Міністерства економіки Республіки Білорусь. Загальна (укрупнена) вартісна оцінка землі склала 84 131 470 000 000 р. (У цінах і за станом на початок 1994 р.). Слід звернути увагу, що укрупненная оцінка землі проводилася без урахування якісної її характеристики і місця розташування; із застосуванням відповідних коефіцієнтів величина вартості землі істотно зростає. В умовах переходу до ринку виникла необхідність проведення всеосяжної оцінки земель. Методика кадастрової оцінки земель сільськогосподарського призначення з 1995 р. будується на основі врахування таких показників: ? продуктивності земель в грошовому вираженні при порівнянному середньому рівні господарювання; ? рентного доходу як різниці між продуктивністю землі в грошовому вираженні і необхідними витратами виробництва (включаючи витрати на реалізацію продукції); ? ціни землі, зумовленої розміром щорічно одержуваного доходу з урахуванням його капіталізації. Земельним законодавством Республіки Білорусь встановлено, що землеволодіння та землекористування є платним. Для визначення розмірів земельного податку також застосовуються показники кадастрової оцінки земель. Закон Республіки Білорусь "Про платежі за землю" (1991) встановлює ставки земельного податку та граничні ставки орендної плати, регулює економічними методами раціональне використання земель, формує кошти на землеустрій, на заходи з підвищення якості земель та їх охорону. 131 130 8. Здійснення земельної реформи в країні викликало докорінні перетворення земельних відносин. Законом Республіки Білорусь "Про право власності на землю" (1993) встановлені державна і приватна форми власності. В даний час земельні відносини регулюються Кодексом Республіки Білорусь про землю (1999). Всі велике землеволодіння (землі колгоспів, госхозов, фермерів та інших землекористувачів) знаходиться у власності держави; це близько 85% сільськогосподарських угідь. У приватній власності громадян Республіки Білорусь можуть перебувати земельні ділянки, придбані для наступних цілей: ? ведення особистого підсобного господарства (до 1 га); ? будівництва та обслуговування житлового будинку (у містах - від 0,05 до 0,15 га; в сільських населених пунктах, селищах міського типу - від 0,15 до 0,25 га); ? ведення колективного садівництва і дачного будівництва (до 0,15 га на одного члена кооперативу). Крім того, земля може бути у власності юридичних осіб, у тому числі зарубіжних, якщо на цій землі розташовуються приватизовані даними особами виробничі об'єкти або об'єкти з надання послуг. Передача землі у приватну власність проводиться після внесення відповідної плати за земельну ділянку, при цьому застосовується нормативна, пільгова або договірна ціна. Пільгова ціна на земельну ділянку встановлюється у розмірі п'ятикратної ставки земельного податку, що сплачується за цю ділянку на момент придбання його у власність. Правом придбання земельної ділянки за пільговою ціною користувалися громадяни Республіки Білорусь, що мали у володінні та користуванні земельні ділянки, надані їм до прийняття Закону "Про право власності на землю" (16 червня 1993 р.). В даний час за пільговою ціною набувають земельні ділянки спадкоємці та громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Нормативна ціна розраховується з урахуванням природно-кліматичних умов, видів земель, характеристики грунтового покриву, меліоративного стану земель; причому ціни 1993 підлягають індексації. Для визначення ціни конкретної земельної ділянки, що використовується для сільськогосподарських цілей, територія Білорусі подразделена на три природно-кліматичні зони - північну, центральну і південну; кожна з них ділиться на два округи - західний і східний. Крім того, виділено 17 типів грунтів, які відображають природний стан земель і загальний напрямок їх використання. При оцінці земельної ділянки враховується його місцерозташування по відношенню до населених пунктів; коефіцієнти диференційовані за відстанню (до 10 км, 11-20 км, 21-30 км), адміністративному та соціально-економічному статусу (м. Мінськ, обласні центри, міста з населенням понад 50 тис. осіб, районні центри). У підсумку середня нормативна ціна по країні в 1993 р. була визначена в 2,5 млн р.. за 1 га. Нормативні ціни на землі міст і селищ міського типу, переданих у приватну власність, визначені індивідуально. Так, для Мінська нормативна ціна землі складає 51,8 млн р.. за 1 га, у тому числі вартість землі, яка визначається соціально-економічними факторами, - 14 млн р.., вартість споживчої цінності - 34 млн р.., вартість необус-трійнят землі - 3,8 млн р.. за 1 га. Такі ж приблизно землі в Гомелі оцінені в 40030000 р., Дзержинську - в 21520000 р., В Ивье - 13980000 р. за 1 га. Як показує світовий досвід, вартість землі у великих містах неухильно зростає, причому істотно розрізняється між окремими містами, містами і передмістями, всередині самих міст, відображаючи різну споживчу вартість або суспільну корисність окремих її ділянок. Наприклад, в Нью-Йорку на Манхеттені 1 га землі в 70-80-х роках оцінювався в середньому в 3 млн дол., За межами Манхеттена - в 400 тис. дол., У приміській незабудованої зоні - в 20 тис. Дол. Охорона земель регулюється Кодексом Республіки Білорусь про землю (розділ XI) і включає систему правових заходів, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання, запобігання необгрунтованих вилучень земель із сільськогосподарського обороту, захист їх від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду. У природоохоронних цілях землекористувачі, землевласники, власники земельних ділянок зобов'язані здійснювати: ? відновлення і підвищення родючості грунтів, а також інших корисних властивостей землі; 133 132 ? захист земельних ділянок від водної та вітрової ерозії, заболочування, засолення, забруднення відходами виробництва, інших процесів руйнування; ? захист сільськогосподарських земель від заростання чагарником і дрібноліссям, інших процесів погіршення стану земель; ? рекультивацію порушених земель та інші заходи щодо охорони і раціонального використання земель. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель спрямовано на підвищення зацікавленості землекористувачів і землевласників у збереженні та відтворенні родючості грунтів, захист земель від негативних наслідків виробничої діяльності; воно включає: - виділення коштів з республіканського або місцевого бюджету для відновлення земель, порушених не з їх вини; - звільнення від плати за земельні ділянки в період сільськогосподарського освоєння; - надання пільгових кредитів; - заохочення за підвищення родючості грунтів і продуктивності земель, виробництво екологічно чистої продукції. Підвищення ефективності землекористування пов'язано з оптимальним розподілом земель за сферами і галузями народного господарства. Генеральним напрямком у розподілі земель в процесі господарської діяльності залишається облік необхідності максимального збереження сільськогосподарських угідь, подальше вдосконалення їх структури. Однак сільськогосподарське використання земель не завжди може бути визнано найбільш раціональним. Інтереси гармонійного розвитку економіки країни вимагають відводу під промислове, транспортне, житлове будівництво, на рекреаційні цілі все нових і нових земель. Завдання в тому, щоб вилучення земель зводилося до мінімуму і по можливості здійснювалося залучення в народногосподарський оборот раніше не використовувалися територій. На перспективний період прогнозується деяке зростання площі лісових і лісовкриті земель за рахунок переведення в цю категорію зарослих чагарником і дрібноліссям колишніх сільськогосподарських земель, а також посадки лісу на піщаних та інших не використовуються в сільському господарстві землях. Збережеться також тенденція збільшення земель, що знаходяться під водою, в основному за рахунок рекультивації торфовищ, на яких після вироблення торфу створюються водосховища. Зростуть площі земель, займаних транспортними магістралями, насамперед за рахунок придорожніх смуг, будівництва нових і реконструкції діючих автомобільних доріг. 134 У Республіці Білорусь розроблена Державна програма охорони та раціонального використання земель. На перше місце висувається проблема збереження і підвищення продуктивності земель. Заповнення дефіциту продуктивності угідь прогнозується досягти підвищенням родючості грунтів, головним чином за рахунок раціонального застосування добрив, перекладу землеробства на грунтозахисну основу. Меліоративне будівництво включає реконструкцію та відновлення не діючих нині меліоративних систем, нове осушення, а також проведення додаткових заходів з регулювання поверхневого стоку. Першочерговими меліоративними заходами в Брестській, Гомельській і Мінській областях є роботи з підвищення технічного рівня меліоративних систем, а у Вітебській області - куль-туртехніческіе роботи та роботи з поліпшення водно-повітряних властивостей грунтів.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 8.3. Облік і оцінка земель " |
||
|