ГЛАВА ЧЕТВЕРТА

Але так як є сочетапія і у інших родів сущого (адже якийсь субстрат мається для кожного з них, наприклад: для якості, для кількості, для 25 «коли» і «де» і для руху) 3, то потрібно розглянути, чи є позначення суті буття для кожного з таких сполучень і чи є у них суть буття, наприклад у «блідого людини» (суть буття «блідого людини»). Позначимо це поєднання словом «плаття». Що

таке [в цьому випадку] бути сукнею? Але це, [скажуть], не належить до того, що позначається як суще саме по собі. Однак під тим, що не є саме по собі, 30 розуміють двояке: те, що таке чинності приєднання його до іншого, і те, що таке не в силу етого4. А саме: у першому випадку щось позначається як те, що не є саме по собі, тому, що при його визначенні приєднують його до іншого, як, наприклад, якщо хто, визначаючи, що таке бути блідим, приводив би визначення блідого людини, а у другому випадку щось позначається так тому, що інше визначається приєднується до нему5, наприклад: якщо «плаття» означало б «блідого людини», а «плаття» визначали б як «бліде»; звичайно, блідий чоловік є юзоа щось бліде, але суть його буття зовсім не в тому, щоб бути блідим.

Однак буття сукнею - чи є це взагалі деяка суть буття? Або ж ні? Адже суть буття (to ti en einai) речі є саме суть (ti en einai) її; а коли одне позначається про інше [привхідним чином], то [поєднання їх] не їсти по суті своєму певне щось, наприклад: блідий людина не є по 5 суті своєму певне нечто6, раз бути певним щось властиво лише сутностей. Таким чином, суть буття є тільки для того, позначення чого є визначення. А визначення мається не там, де ім'я виражає те ж, що і позначення (інакше всі позначення були б визначеннями: адже тоді ім'я буде рівнозначно будь-якому позначенню, так що і «Іліада» буде визначенням), а там, де воно є обо-10 значення чогось первинного; а таке то, про що говорять пе так, як у тих випадках, коли одне позначається про інше [привхідним чином]. Тому суті буття немає у того, що не їсти вид роду, а є тільки у відов9: адже види, треба думати, позначаються не як сущі по причетності [іншому] 8, не як стан [іншого] і не як привхідні. Правда, і для всього is решти, якщо воно має ім'я, буде позначення, яке вказує, що те-то притаманне тому-то, або замість простого позначення буде даватися більш точне; по це не визначення і не суть буття речі.

А може бути, і про визначення говориться по-різному, так само як про суть речі? Адже суть речі в одному сенсі означає сутність й певне щось, в іншому - кожний з інших пологів сущого: кількість, якість тощо. Справді, так само 20 як буття властиве всьому, але пе однаковим чином, а одному первинно, іншим вдруге, так і суть прямо притаманна сутності, а всьому іншому - лише в деякому відношенні: адже і про якість ми можемо запитати, «що воно таке? », так що і якість є деякого роду суть, тільки не в прямому сенсі, а так само, як про необ-сущому деякі тільки нарицательно (logi-25 kos) говорять, що воно є-не в прямому сенсі, а в тому сенсі, що вона є нічим суще, точно так само йде справа і з якістю.

Слід, звичайно, звертати увагу і на те, як треба висловлювати свою думку про кожному предметі, проте в усякому разі пе більше, ніж па то, як насправді йде з ним справу. Тому і тепер, раз спосіб виражепія ясний, скажімо, що і суть буття, так само як суть, властива первинно і прямо сутності, а зо заіем всьому іншому, і це буде суть буття не в прямому сенсі, а суть буття такої-то якості або кількості.

Безперервності, як «Іліада», або зв'язності, а в лю-бом з [основних] значень єдиного; а єдине має стільки ж значепій, скільки і суще; суще ж означає то певне печто, то якесь кількість, то певна якість. Тому і для «блідого людини» буде позначення та визначення, але не в тому сенсі, як для блідого і для сутності.

ГЛАВА П'ЯТА

Якщо пе вважати визначенням позначення, що дається через приєднання, то виникає утруднення, is для якого з властивостей не прості, а попарно пов'язаних 1 можливо буде визначення. Бо такі властивості доводиться роз'яснювати через приєднання. Я маю на увазі, наприклад, що мається ніс і увігнутість і мається куріосость, як називається поєднання того й іншого тому, що одне знаходиться в іншому, причому і увігнутість і куріосость воістину суть властивість носа не як щось привхідні, а самі по собі; і пе так, 2о як «бліде» приписується Каллшо або людині (бо для Каллпя як блідого буття людиною прпвходяще), а так, як «чоловіче» притаманне живій істоті, «рівне» - кількості, і як все, про що говорять, що воно притаманне іншому саме по собі. А таке те, що [невіддільне] пов'язано або з позначенням, або з ім'ям речі, властивість якої воно є, і що не можна пояснити відокремлено від цієї речі, як, наприклад, 25 «бліде» без людини можна, але «жіноче» без живого істоти пояснити не можна; тому для таких властивостей немає пп суті буття, ії визначення або якщо вони мають їх, то, як було сказано2, в іншому сенсі.

Щодо них є, однак, і інше утруднення. А саме: якщо кирпатий ніс і увігнутий ніс - одне і те ж, то одним і тим же буде кирпате і вог-зо нутое; а якщо ні, то, так як неможливо позначати кирпате, пе вказуючи того, властивість чого воно є саме по собі (адже кирпате - це увігнутість носа), пельзя сказати «кирпатий ніс» або буде сказано два рази одне і те ж - «ніс ніс увігнутий» (бо «ніс кирпатий» - це буде «ніс ніс увігнутий»). А тому пе-лепо, щоб у такого роду властивостей малася суть буття; 35 інакше доводилося б йти у нескінченність: адже «кирпатого носа носі» приписувався би інший ще «ніс» 3.

Стало бути, ясно, що визначення буває ТІЛЬКИ Ю31А у сутності: якщо воно є і для інших родів сущого, то його необхідно давати через приєднання, як, наприклад, для того чи іншої якості і для непарного ; адже непарного пет без числа, як і пет «жіночого» без живої істоти (говорячи «через приєднання-5 нання», я кажу я ті випадки, де доводиться два рази повторювати одне і те ж, як у наведених прикладах). А якщо це вірно, то визначення пе буде і для пов'язаного попарпо, наприклад для «печетпого числа»; але залишається незамечеппим, що позначення даються пе-точно. Якщо ж визначення можливі і в цих випадках, то або вони утворюються іншим способом, або ж, як було сказано, слід вважати, що визначення і суть буття мають різні значення, так що в одному 10 значенні, крім сутностей, пі для чого не буде визначення і суть буття нічому не буде притаманна, крім сущпостей, а в іншому зпачепіі вони матимуть місце [і для іншого].

Отже, цілком очевидно, що визначення є позначення суті буття речі і що суть буття є для одних тільки сутностей, або головним чином для них, первинно і прямо.

ГЛАВА ШОСТА

А ОДПО чи і те ж окрема річ і суть її буття 15 або вони різне - це належить розглянути, бо це в пекотором отпошоніі корисно для дослідження сутності : адже і окрема річ ие видається чимось відмінним від своєї суті, і суттю буття називається сущпость окремої речі.

У тих випадках, коли печто позначається як привхідні, можна було б подумати, що окрема річ п суть її буття - це різне; наприклад, що «блідий людина» і «буття блідим людиною» - 20 це Разп (адже якщо це одне і те ж, то і буття людиною, і буття блідим людиною одне і те ж, бо, як стверджують, одне і те ж - людина і блідий чоловік, а значить, і буття бледпим людиною, і буття людиною. Або ж, втім, пет потреби [робити умовивід], що суть буття речі, взятої разом з її привхідними властивостями, тотожна [речі, взятої самої по собі], бо в цьому випадку крайні терміни 25

виявляються тими ж не в одному і тому ж сенсі; втім, мабуть, можна було б подумати, що крайні терміни - прівходящие властивості - виявляться тотожними, наприклад буття блідим і буття освіченим; проте так ніхто не вважає).

Коли ж йдеться про сам по собі сущом, чи необхідно, щоб суть його буття й саме воно були to Ж-дественни? Наприклад * еслй є якісь сущно-30 сти, які первеє, ніж інші сутності та інші самобутності (physeis) (такі сутності, по затверджений-ййю деяких, суть ідеї). Якщо були б різними само-по-собі-благо і буття благом, само-по-собі-жива істота і буття живою істотою, буття сущим ї <031Ь само-по-собі-суще, то ймелйсЬ б інші сущпості, самобутності й йдеі крім іазваппих і опи були б йервес тих, якщо суть буття є сутність. Якщо при & тому ті й інші відокремлені один від одного, то про перше не буде зпапія, а другий пе будуть сущими (під відособленістю я розумію тут, що самому-по-собе-5 благу не властиво буття благом, а цього останнього - буття благим). Адже знання про окрему речі ми маємо тоді, коли ми узпалі суть її буття, і однаково справа йде як в відносин блага, так й в отйо-шении BCOFO решти, так що якщо буття благом не їсти благо, то і буття сущим не їсти суще , і буття єдиним пе є єдине. І точно так само існує всяка суть буття або пі Одіа не існує, а тому було 10 якщо і буття сущим не їсти суще, то таким пе буде і пікакая інша суть битйя. Далі, те, чому по притаманне буття благом, пе є благо. Тому необхідно, щоб були тотожні благо і буття благом, Прекрасне і буття прекрасним, а одно все те, що позначає не через інше, а як існуюче саме по собі і первинно. Бо достатньо, якщо дапо таке is буття \ хоча б ейдосів і пе було, а скореее, мабуть, в тому випадку, якщо ейдоси існують (у той же час ясно також, що якщо ідеї такі, як про Піх говорять деякі, то субстрат НЕ буде сутністю: адже ідеї повинні бути сутностями, але не позначатися про субстраті, інакше вони існували б тільки через причетність [їм субстрату]).

З цих ось міркувань 2 ясно, що сама окрема вещь3 і суть її буття є одне і те ж не прівходіт-20 щим чином, і це ясно ще тому, що знати окремих на ву річ - означає знати суть її буття, так що і з розгляду окремих випадків слід з необхідністю, що обидві вони печто одне.

(Що ж до того, що позначається як привхідні, наприклад утворене або бліде, то, оскільки воно має двоякий сенс, про ПЕМ неправильно сказати, що суть його буття і саме воно одне і те ж: адже блідо І ТО, чому трапляється бути блідим, І само 25 привхідні властивість, так що в одному смисле4 суть його буття і саме воно - ОДПО і те ж, а в другом5 - не одне і те ж, бо у «людини» і « блідого людини »це не одне і те ж, а у цього властивості - одне і теж.)

 Очевідпо, було б також безглуздо давати особливе ім'я для кожної суті буття; тоді крім цієї [позначеної особливим ім'ям] суті буття була б ще й інша, наприклад для суті буття коні ще й інша суть б-зо ку. Між тим, що заважає тому, щоб деякі вещп відразу ж билп тождоствепни суті свого буття, раз суть буття речі є сутність? Але не тільки річ і суть її буття одне, 110 II позначення їх одне І 10 ж, як ЦЕ ЯСНО І ІЗ сказаного, тому що не привхідним Ю32а чином одне - буття єдиним і єдине. Крім того, якби опи були ие одне, доводилося б йти у нескінченність: тоді були б, з одпой боку, суть буття єдиного, а з іншого - єдине, так що і до них застосуємо той же довод6. 

 Таким чином, ясно, що буття кожної речі, що позначається як первинне і саме по собі суще, і сама 5 ця річ тотожні і складають одне. А Софістичні спростування цього положення, очевидно, знімаються тим же рішенням, що й питання, одне чи і те ж Сократ і буття Сократом7, бо байдуже, на якій основе8 можпо б поставити питання або на який вдалося б знайти рішення. У якому сенсі, отже, суть буття окремої речі тотожна І 10 в якому не тотожна цієї речі, про це тепер сказано. 

 Інформація, релевантна "ГЛАВА ЧЕТВЕРТА"

1. Введення
     Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
   
2. Передмова
     Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
   
3. Глава перша
     четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408 b 32-33. - 320. Глава п'ята 1 Див «Перша аналптпка» I, 31, а також 96 b 27-97 b 6. - 320. 2 Саме оскільки воно не належить до її сутності. - * Т. е. найближчим видову відмінність. -
   
4. Від видавництва
     Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
   
5. Глава перша
     чверті і третини тону, які розрізняв учень Аристотеля Арістокссп. - 254. Між вимірюваним і заходом. - 255. А саме вимірюється число. - 255. Т. е. швидше речі служать критерієм («мірою») достовірності людських знань і сприймань, а не навпаки, як це виходить у Протагора. - 255. Глава друга 1 Див 1001 а 4 - 1) 25. - 255. 2 У тому, щоб бути єдиним. - 256. Глава
   
6.  ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА ДЕРЖАВИ
     ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА
   
7. Глава перша
     глава майже дословпо збігається з 3-й гол. кн. II «Фізики» (194 b 23 - 195 b 21). - 140. 2 Хороше самопочуття - мета, а заняття працею - початок руху. -146. 3 У більш широкому значенні, ніж матеріальний субстрат. -147. Глава третя 1 Наприклад, піфагорійці, платоппкп п Спевсіпп. -149. Глава четверта 1 Слід мати на увазі, що у давньогрецькому з цим терміном пов'язувалося
   
8.  Розділ четвертий
     четвертий
   
9.  Книга четверта
     четверта
   
10.  Розділ четвертий. Теорія права
      четвертий. Теорія
    
11. Зміст
      ГЛАВА І. ПРОКУРАТУРА В Системі державности ОРГАНІВ УКРАЇНИ ... ... 6 § 1. Роль и місце прокуратури в державному механізмі ... 6? § 2. Історія розвитку и становлення функцій прокуратури ... 21 Прокуратура за часів Гетьманату (квітень-грудень 1918) ... 25 Діректорія. Відновлення Прокуратори (грудень 1918 - березень 1921)
    
12. Органи виконавчої влади в суб'єктах Російської Федерації
      глава (Республіка Карелія). До третього виду відносяться такі органи виконавчої влади суб'єкта, які очолює голова адміністрації (губернатор та ін.) У таких суб'єктах уряд не утворюється. Четвертий вид органів виконавчої влади голова адміністрації суб'єкта, йому підпорядкований колегіальний орган - уряд суб'єкта Російської Федерації 1. Система