Розділ перший [Загальні топи для возражающего проти тези і для захищає його]

155ь Після цього слід поговорити про те, в якому порядку і як треба ставити питання. Той, хто збирається ставити запитання, повинен, по-перше, знайти той 6 топ, виходячи з якого слід наводити доводи, по-друге, він подумки повинен самому собі ставити питання і встановити їх порядок і, нарешті, по-третє, задавати їх вже другому1.

Поки справа йде про знаходження [підходящого] топа, дослідження однаково у філософа2 і у діалектика. Але встановити, в якому порядку і як ставити питання, - це завдання одного лише діалектика, бо все це ю звернено до іншої особи; філософа ж, тобто ведучого дослідження для себе, це анітрохи не займає, аби тільки були правдиві та відомі [посилки], за допомогою яких робиться умовивід, хоча б відповідає і не погоджувався з ним, оскільки вони близькі до [положенному] спочатку і він передбачає те, що з них послідують; швидше філософ буде намагатися, щоб положення були можливо більш відомі і близькі до * 5 засадам], бо з них виходять наукові умовиводи 3.

Отже, звідки слід брати топи - про це сказано раньше4. Про порядок ж і про постановку питань слід говорити, розрізнивши ті посилки, які повинні бути взяті крім необхідних. Необхідними ж називаються ті, за допомогою яких виходить умовивід. Тих, які беруться крім необходімих5, є чотири [виду], а саме: або для паведенія, щоб було визнано загальне; або для того, щоб надати більшої ваги доводу; або з тим, щоб приховати висновок; або для того, щоб зробити більш чітким довід. Крім них, не слід брати жодної посилки, тільки за допомогою них треба намагатися рас-ширяти [довід] і задавати питання. А [посилки], ко-25 торие беруть, щоб приховати висновки, потрібні лише заради суперечки. Але так як все це справа звернено проти іншої особи, то слід користуватися і ними.

Отже, необхідні посилки, за допомогою яких будується умовивід, не слід виставляти відразу ж, а слід відкладати їх, висуваючи щось по можливості вища, висуваючи, наприклад, як вихідне чи не становище, що протилежності вивчаються однієї і тієї ж наукою, якщо хочуть це прийняти, а положення, що одна і та ж наука вивчає противолежащие один одному [речі]. Але якщо це визнають, то можна також умозаключать, що і наука про протилежності одна і та ж, так як протилежне є противолежащей. Якщо ж [співрозмовник] цього не приймає, то це слід підкріпити допомогою наведення, висуваючи приватні протилежності, бо 35 необхідні посилки слід брати або через силогізм, або через наведення або одні допомогою наведення, інші - за допомогою силогізму. А дуже ясні слід висувати [відразу ж], бо при відкладанні [посилок] і наведенні висновок, який повинен витікати [з посилок], завжди менш ясний. Утім 15ва ніж, треба бути готовим полезние6 посилки висувати відразу ж, якщо хто не в змозі підкріпити їх зазначеним вище способом. Посилки крім зазначених слід брати заради необхідних. Кожній треба користуватися наступним чином. За допомогою наведення треба укладати від одиничного до загального і від відомого-ь ного до невідомого. Більш відомо - або взагалі, або для більшості людей - те, що грунтується на чуттєвому сприйнятті. Той, хто хоче приховати [висновок], повинен попередньо умозаключать до посилок (притому до можливо більшому числу їх), за допомогою яких має вийти силогізм про [покладеному] напочатку це буває, якщо роблять висновок не тільки до необхідних, але і до деяких корисним для них посилкам7.

м і висновок їм названий, [співрозмовнику] залишилося ще раз довідатися, чому так. Цього більше всього досягають названим вище способом 10. Бо якщо вказують лише останній висновок, то неясно, як воно вийшло, так як відповідає не може передбачити, з яких [посилок] воно випливає, якщо попередні силогізми не розчленовано. Найменше ж всього розчленований 0 силогізм висновку, якщо ми вважаємо НЕ посилки цього висновку, а ті, за допомогою яких виходить [попередній] СІЛЛОГІЗМ7.

Корисно також брати ті положення, з яких виходять силогізми, не безперервно, а поперемінно - 25 то для одного висновку, то для іншого, бо якщо приводять належні положення одне за іншим, то ясніше стає те, що з них витекает7.

Слід також за допомогою визначення знайти, де це можливо, загальну посилку, але не для самого предмету обговорення], а для однорядного з ним. Бо відповідають] вводять себе в оману, коли визначення взято лише для однорядного, вважаючи, що зо цим вони ще не визнали загальне, наприклад якщо потрібно, щоб погодилися з тим, що той, хто гнівається, прагне помститися за удавану зневагу до нього, і погодилися б, що гнів є прагнення помститися за удавану зневага [з боку іншого]. Адже ясно, що, визнаючи це, ми мали б те спільне, яке нам і потрібно. Але якщо [загальна посилка] пропонується для самого висунутого положення, то часто виходить, що відповідає дає 85 негативну відповідь, тому що він швидше має заперечення, що стосується висунутого положення, наприклад що хто гнівається не прагне до помсти. Адже ми гніваємось [іноді] на батьків, але не прагнемо до помсти. Бути може, це заперечення неправильно. Бо деякі вбачають досить сильну помста вже в тому, що їм заподіюють одне лише засмучення або змушують їх каятися. Проте подібне воз-15Gb ражение в якійсь мірі переконливо, оскільки заперечення висунутого положення не видається безпідставним. Але проти визначення гніву не настільки ж легко знайти заперечення.

Далі, положення слід висувати так, ніби їх висувають не заради самого [предмета обговорення], а заради чогось іншого. Адже відносно того, що придатне проти тези, [що відповідає] насторожі. І взагалі слід сказати, що [питаючому] необхідно залишити по можливості неясним, чи хоче він взяти висунуте положення або противолежащей ему11. Бо коли неясно, що саме придатне проти становища, [що відповідають] швидше визнають те, що їм самим здається правильним.

Далі, слід вивідувати на підставі схожості, ю бо це переконливо і краще приховує загальне; наприклад, так само як знання і незнання протилежностей одне і те ж, так і чувственпое сприйняття протилежностей одне і те ж; або, навпаки, так як чуттєве сприйняття [протилежностей] одне і те ж, то і знання [їх] одне і те ж. Хоча цей [прийом] подібний з наведенням, проте не тотожний йому: у наведенні загальне приймається на осно-м вання одиничного, а при вказуванні подібності не виходить загальне, що охоплює всі випадки сходства12.

Слід 13 також іноді робити заперечення самому собі, бо відповідають ні в чому не підозрюють того, хто, як їм здається, наводить докази належним чином. Корисно також присовокупляют [в суперечці], 20 що сказане добре відомо і загальноприйнято. Адже ті, у кого немає заперечень, побоюються коливати звичне. Водночас самим слід остерігатися коливати його, оскільки самі користуються ним. Далі, не слід проявляти особливу старанність [в обгрунтуванні чогось], хоча взагалі це корисно. Адже тим, хто виявляє особливу старанність, противляться більше. Крім того, слід висувати свої положення як би в со-** поставлеііі, бо те, що висувається заради іншого і корисно пе для самого [предмета обговорення], приймають охочіше. Далі, слід висувати не те, що повинно бути прийнято, а те, з чого воно необхідно випливає, бо [відповідає] скоріше погодиться з останнім, так як з нього не настільки ясно його наслідок; а якщо прийнято те, [з чого воно випливає ], буде прийнято і воно. Нарешті, слід задавати питання про те, 30 щодо чого найбільше бажають, щоб воно було прийнято, адже найбільше [відповідає] заперечує перше, тому що більшість питаючих стверджує насамперед те, до чого вони найбільше проявляють завзяття. Однак проти деяких корисно висувати насамперед такі положення. Бо при-дірчівие люди погодяться швидше за все з першими 35 положеннями, якщо їм не зовсім ясні ті висновки, які з них випливають, до кінця ж [спору] вони вже чіпляються. Точно так само роблять ті, хто вважає себе спритним у відповідях: погодившись з першими положеннями, вони врешті вдаються до хитросплетінь, ніби з покладеного висновок не слід; однак вони необдумано висловлюють свою згоду, будучи впевнені у своїй досвідченості і вважаючи, що ні в ніж їх 457л не можна дорікнути. Далі, корисно бути багатослівним і подібно тим, хто робить неправильні креслення, вставляти абсолютно непотрібне для доводу, бо, коли говорять багато, не ясно, в чому криється помилка. Ось чому котрі запитують іноді залишаються невразливими, непомітно додаючи те, з чим не погодилися б, якби воно було висунуто як окреме по-5 ложение.

Отже, для приховування [своїх намірів] слід користуватися зазначеними прийомами, а для прикраси 14 [доводу] - наведенням і діленням однорідного. А що таке наведення - це ясно, поділ ж таке, як, наприклад, [у висловленні], що одна наука краще інший або тому, що вона більш сувора, чи-10 бо тому, що вона наука про більш цінне 15, або що з наук одні - про умоглядному, інші - про діяльність, треті - про творчість 16. Справді, кожне такий розподіл допомагає прикрасити довід, однак для виведення воно не необхідно.

Для ясності ж слід наводити приклади і порівняння. Приклади повинні бути придатними і 15 взяті з того, що нам ізвестпо, як приводить їх Гомер, а не так, як Херілл 17. Бо таким саме чином висунуте стане ясніше.

Інформація, релевантна " Розділ перший [Загальні топи для возражающего проти тези і для захищає його] "

1. Глава перша
   Див Платон. Федр, 245 с-е. - 408. СР прим. 1, 2 до гол. 9 кн. I. - 408. Т. е. категорії. - 409. Платонівський термін «причетність» вживається Аристотелем в сенсі «підпадає під», що виражає відношення виду до роду. - 409. СР 127 a 26 - 38; «Метафізика», 998 И4 - 28. - 409. Присудок Б є рід для присудка А тоді і тільки тоді, коли обсяг присудка А є
   
2. Глава перша
   1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
   
3. Глава перша
   1 Див 103 а 23 - 24. - 495. 2 ср «Нікомахова етика» X, 7 - 9. - 496. 3 (х = z і у ф р) (х ф у). - 496. «(Х = У) АР [Р (х) Р (у)]. - 496. »(Р = R) Ах IP (х) R (х) Ь - 496. в (1) АР [Р (х) «Р (у)] (х ф у). (2) -, Ах [Р (х) R (х)] С => (Р Ф R). - 496. »(X + z Ф у + р) (х Ф у). - 497. 8 (X - z Ф у - z) r => (X Ф у). - 497. 9 З тези про тотожність чогось з чимось. - 497. 10
   
4. Розділ сорок перша
   * Див прим. 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
   
5. Розділ чотирнадцятий [Топи, що стосуються удосконалення в мистецтві діалектики]
   Для вправи у приведенні таких доводів і для навчання їм треба насамперед привчатися до перетворення [висновків]. Справді, саме таким чином у нас буде більше коштів для обговорення того, про що йдеться, і при небагатьох [положеннях] будемо добре знати багато доводів. Провести превраше-ніє - значить зміненим [в протилежне] заключному разом з іншими посилками спростувати одне
   
6. Введення
   Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
   
7. Глава десята 1
   Якщо правдоподібно р, то правдоподібно і-j = 1 р. - 359. 2 Див 112 b 27 - 113 а 19. СР «Про тлумачення», 14. - 360. Глава одинадцята * Див 101 Ь 14-37; 104 а 8-11; 104 Ь 1-5. - 361. 2 Див «Метафізика», 1024 Ь 32-34. - 361. 8 Див Платон. Кратил, 402 а. - 361. * Див Меліс, фр. 8 (по А, Маковельского, ч. II, стор 105 - 106). - 361. 5 Див «Метафізика», 1026 b 15-20;
   
8. Глава перша
     1 У третій книзі викладається вчення Арістотеля про ставлення переваги з елементами логіки переваги. СР «Перша аналітика», 68 а 25 - b 7. - 394. 2 ср «Риторика», 1362 а 21-23. - 394. 8 СР Платон. Філеб, 20 d. - 394. 4 СР «Нікомахова етика», 1143 b 6. - 396. ? Перераховано атрибути чотирьох елементів Емпедокла, а саме відповідно води, землі, вогню і повітря. - 396. Глава
   
9. Глава перша
     и Див 128 Ь 22 - 23. - 431. 654 Глава друга * Див 129 Ь5
   
10. Глава перша
      1 Символічно: якщо АГР (х), то ехр (х). СР 119 а 34 і 120 а 15. - 373. 2 Символічно: якщо | - Ах - | Р (х), то Н-і АГР (х). Ср, 119 а 36 і 120 а 8. - 373. 3 «Звернення» тут вживається в сенсі перетворення висловлювань виду «А притаманне Б» в висловлювання виду «Б є (взагалі) А». Однак якщо А притаманне Б лише в деякому відношенні, то помилково, що Б є взагалі А. СР прим. 4 до
    
11. Від видавництва
      Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
    
12. Глава тридцятих * В
      «Топіці» I, 14. - 183. Розділ тридцять перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? У
    
13.  Глава 1. Загальні питання
      Глава 1. Загальні
    
14.  Глава 17. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ
      Глава 17. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО
    
15.  Глава 16. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО речових прав
      Глава 16. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО речових
    
16. Глава перша
      1 ср «Друга аналітика» I 2, 71Ь 33-72а 5; «Фізика» I 1, 184а 16 - b 14. - 94. 2 Тимофій (початок IV в. До н. Е..) - Музикант пз Мілета, один з перших авторів дифірамбів. - 94. 3 Фрінід - афінський поет часів Пелопоннеської війни. - 94. Глава друга 1 Згідно Емнедоклу. - 95. 2 Перша матерія. - 96. 3 Т. е. про виникнення одного з іншого стосовно до першої
    
17. ГЛАВА ТРЕТЯ [Легкість і трудність обгрунтування та опроверганія положень]
      Проти деяких предположеній1 приводити доводи важко, захищати ж їх легко, а такі первие2 і останні за природою. Справді, перші потребують определеніі3, останні ж виходять за допомогою багатьох [положень], якщо хочуть отримати їх від перших безперервної ланцюгом доводів, або епіхіре-»5 ми здаватимуться софістичними. Адже неможливо щось довести, якщо не починати з належних
    
18.  Глава V Загальні положення про зобов'язання в Російській Федерації
      Глава V Загальні положення про зобов'язання в Російській
    
19. Передмова
      Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір