| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА ТРЕТЯ |
||
|
Деякі, однак (наприклад, мегарці), стверджують, що щось може діяти тільки тоді, коли зо воно дійсно діє, коли ж ие діє, воно і не може діяти; наприклад, той, хто не будує будинок, пе може будувати будинок, а це може [лише] той, хто його будує, коли він його будує, - і подібним же чином у всіх інших випадках. Безглуздості, які слідують звідси для них, неважко угледіти. Адже ясно, що жодна людина в такому разі не буде і будівельником будинку, якщо він зараз будинок не будує (адже бути будівельником будинку - значить бути в змозі 35 будувати будинок); і так само буде ситуація справу і з іншими мистецтвами. Якщо ж не можна володіти такими мистецтвами, не навчившись їм колись і не засвоївши їх, і точпо так само - перестати володіти ними, інакше як втративши їх колись (або з забудькуватості, або 1047 за нещасного випадку, або від тривалості часу, в усякому разі не через знищення предмета - він адже існує завжди), то чи може бути, щоб людина більше не володів мистецтвом, а потім відразу ж почав будувати, якимось чином придбавши його? І точно так само було б справу з неживими предметами: адже жодна річ не буде холодно, або теплою, або солодкої і взагалі чуттєво BOC-5 прийнятої, якщо її не сприймають почуттями. І тому їм доведеться погоджуватися з вченням Прота-гора До Але і чуттєвим сприйняттям не володітиме жодна істота, якщо воно не буде сприймати почуттями і не буде діяльним. Якщо тому сліпий той, у кого немає зору, хоча йому від природи властиво мати його і саме в той час, коли це йому властиво, і, далі, так, [як личить], то одні й ті ж люди будуть сліпими по кілька разів в день2 І глухими точно так само. Далі, якщо неімеющімі можливості - це те, що позбавлене можливості, то виходить, що те, що ще не відбулося, не матиме можливість статися, якщо ж про неімеющімі можливості відбутися стверджують, що воно є або буде, то говорять неправду (адже саме це озпачало «неімеющімі можливості»), і, отже, такі погляди відкидають і рух і is виникнення. Справді, те, що стоїть, завжди стоятиме, і те, що сидить, - сидіти; раз воно сидить, воно не встане, бо неможливо, щоб встало те, що не має можливості встати. Якщо тому стверджувати таке неприпустимо, то ясно, що можливість і дійсність-не одне і те ж (між тим наведені погляди ототожнюють можливість і дійсно-2о тельіость, а тому й намагаються спростувати щось важливе); так що вполпе допустимо, що печто хоча і може існувати, проте не існує, і хоча може і пе існувати, однак існує, і точно так само щодо інших родів сущого - те, що може ходити, не ходить, а те, що може не ходити, ходить. А може то, для чого не буде нічого невозмож-25 ного в здійсненні того, для чого, як стверджують, воно має можливість. Я розумію, наприклад, якщо щось може сидіти і йому трапляється сидіти, то, якщо опо насправді сидить, в цьому не буде нічого неможливого. ГЛАВА ЧЕТВЕРТА Якщо можливе таке, як було зазначено, або узгоджується [зі сказаним], то, очевидно, не може бути 5 правильно твердження, що ось це можливо , але не відбудеться, тому що в цьому випадку випадало б від нас, що значить неможливе. Я маю на увазі, наприклад, якщо би хтось, не пріпімая до уваги, що значить неможливе, сказав, що діагопаль може бути виміряна [стороною квадрата], але ніколи виміряна не буде, тому що ніщо-де не заважає, щоб печто, що має можливість бути або виникнути, пе було іти тепер, ні в майбутньому. Однак зі встановленого вище 1 випливає з необхідністю, що якщо ми і припустив! ю існування або виникнення того, чого немає, по що може бути, то в цьому пе буде пічего неможливого; в наведеному ж прикладі буде якраз випадок неможливості, бо соизмеримость діагоналі [зі стороною квадрата] неможлива. Справа в тому, що ложпое і певозможное - не одне і те ж: адже те, що ти стоїш зараз, - це помилково, але пе неможливо. Разом з тим яспо також, що якщо при Паліча А необхідно існує Б, то п при наявності можливо-15 сти існування А необхідна і можливість існування Б. Справді, якщо можливість Б не потрібна, то ніщо не заважає, щоб було можливо, що Б не існує. Припустимо, що А можливо. Стало бути, якщо А можливо, то пе випливало б пічего неможливого, якби було прийнято, що А є. Тоді й Б необхідно їсти. Тим часом було припущено, що його неможливо. Припустимо, що Б неможливо. Якщо 20 само неможливо, щоб Б було, то пообходімо, щоб і А було неможливо. Але ж А було возможпо, зпачіт, і Б. Отже, якщо А можливо, то і? буде можливо, якщо тільки відношення між пімі таке, що при існуванні А необхідне існування Б. Стало бути, якщо при такому отпошеііі між А і Б існування Б неможливо, якщо А возможпо, то значить, А 25 і В не будуть знаходитися в тому відношенні , як було Прип'яті; і якщо при наявності можливості А необхідна і можливість Б, то, якщо є Л, необхідно їсти і Б. Бо твердження, що необхідно, щоб Б було можливо, якщо можливо Л, означає, що якщо, коли і яким чином можливе існування Л, тоді і таким же чином необхідно і існування Б. ГЛАВА П'ЯТА Всі здібності діляться на вроджені (наприклад, [зовнішні] почуття), набувають навичок (наприклад, здатність гри на флейті) і придбані через навчання (наприклад, здатність до мистецтв). І щоб мати одні з цих здібностей - ті, які купуються навиком і розумінням, необхідні попередні вправи, а для здібностей дру-35 того роду 1 і здібностей до претерпеванию такі вправи не необхідні. А так як те, що здатне, здатне до чогось, іоіяа в якийсь час і якимось чином (додамо також все інше, що необхідно при точному визначенні), і так як одні здатні виробляти рух відповідно до розуму і їх здатності погодяться з розумом, інші ие наділені розумом і їх здатності не грунтуються па розумі, причому перші здібності повинні бути в істота жива істота, а другий - і 5 в одушевлених істот і в неживих предметах, то, коли чинне і претерпевающее приходять в зіткнення відповідним їх здібностям чином, одна з здібностей другого роду необхідно діє, а інша зазнає, а при здібностях першого роду це не необхідно. Бо кожна здатність другого роду виробляє лише одну дію, а першого роду може виробляти і протилежні дії, так що [якщо б ці спроможності проявлялися з необхідністю], то вони виробляли б в один і той же час протилежні дії; але 10 це неможливо. Ось чому вирішальним має бути щось інше, я маю на увазі прагнення або власний вибір. До чого з двох рішуче прагне істота, то воно, коли це представляється можливим, і робить відповідним здатності чином і приходить в зіткнення з претерпевающее. Тому щоразу, коли здатне діяти відповідно до розуму прагне здатність до чого має, і в тій мірі, в якій воно здатне, опо необхідно де-15 гавкає саме це; а способпо воно діяти, коли претерпевающее наявності і паходу в певному стані ; інакше воно діяти не може (а уточнювати ще, додаючи «за відсутності будь-якого зовнішнього перешкоди», вже немає ніякої надобпості: адже йдеться про здатність в тому сенсі, в якому вона здатність до дії, а така вона не у всіх випадках , а за певних умов, одне з яких - усунення зовнішніх перешкод: їх виключає нечто2, со-20 тримається у визначенні [здатності]). Тому й ire може будь-хто вчинити в один і той же час два [різних] або протилежних дії, якби навіть і хотів і бажав цього: адже здатністю до нас він володіє не таким чином, і пет здатності робити в ОДПО і той же час протилежне одне іншому, бо те, до чого хтось здатний, він буде робити так, [а не інакше].
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " ГЛАВА ТРЕТЯ " |
||
|
||