| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ [ТОПИ ДЛЯ З'ЯСУВАННЯ ТОГО, ЧИ ПРАВИЛЬНО ВКАЗАНО ВЛАСНЕ (ПРОДОВЖЕННЯ)] |
||
|
Далі, слід при опроверганіі виходити з більшого і меншого. По-перше, слід дивитися, не 15 обстоит справа так, що більше не є власне для більшого. Тоді ні менше не буде власним для меншого, ні найменше - для найменшого, ні найбільша - для найбільшого, ні притаманне просто - для властивого просто. Якщо, наприклад, бути більше пофарбованим не їсти власне для того, що є тіло в більшій мірі то бути менш забарвленим НЕ БУДЕ власним для того, що є тіло в меншій 20 міру, і взагалі бути пофарбованим НЕ БУДЕ власним для тіла. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб більша була власним для більшого, тоді і меншу буде власним для меншого, найменше - для найменшого, найбільше - для найбільшого і притаманне просто - для властивого просто. Якщо, наприклад, для того, що є живе більшою мере, власне є велика ступінь чуттєвого воспрініманія, то менша ступінь чуттєвого вос-прініманіе буде власним для того, що є живе в меншій мірі, найбільша ступінь чуттєвого воспрініманія-для того, що є живе в наиболь-и шей міру, найменший ступінь чуттєвого воспрініманія - для того, що є живе в найменшій мірі, а просто чуттєве воспрініманія - для просто живого. Слід також при опроверганіі звернути увагу [на більше і менше] виходячи з просто притаманного: чи не йде чи справу так, що просто притаманне не їсти власне для просто притаманного. Тоді не буде власним ні більшу для більшого, ні меншу 30 для меншого, ні найбільшу для найбільшого, ні найменше для найменшого. Якщо, наприклад, добродіяння пе є власне для людини, то не буде власним для того, хто є людина в більшій мірі, велика добродіяння. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб просто притаманне було власним для просто притаманного. Тоді й більшу буде власним ДЛЯ більшого, меншу - ДЛЯ S5 меншого, найменше - для найменшого та найбільшого - для найбільшого. Якщо, наприклад, власне для вогню - це те, що оп за природою прагне вгору, то і для того, що є вогонь в більшій мірі, власним буде ТЕ, ЩО ВОНО Більшою мірою прагне 13ва за природою вгору. Таким же чином слід все це дивитися виходячи з меншого, найбільшого і найменшого. По-друге, при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що більше не є власне для більшого. Тоді й менше не буде власним для меншого. Якщо, наприклад, чуттєве воспрініманія є для живої істоти в більшій мірі власне, ніж для людини знання, чуттєве ж воспрініманія не їсти власне для живої істоти, то знання не буде власним для людини. По-третє, при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що те, що є [наче] власне для чогось у більшій мірі, не їсти власне. Тоді воно не буде власним і для того, для чого воно в меншій мірі власне. Але якщо воно соб-15 ственное для першого, то для останнього воно пе власне. Якщо, наприклад, бути пофарбованим є власне більше для поверхні, ніж для тіла, але це не є власне для поверхні, то бути пофарбованим НЕ БУДЕ власним для тіла. Якщо ж це є власне для поверхні, то воно не буде власним для тіла. Для обгрунтування цей топ непридатний, адже неможливо, щоб одне і те ж було 20 власним більше ніж для одного. По-четверте, при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що те, щб більшою мірою [визнається] власним для чогось, пе їсть, ь власне. Тоді не буде власним і те, що [визнається] в меншій мірі власним для нього. Якщо, наприклад, для живої істоти бути чувственпо сприйманим більшою мірою [визнається] власним, ніж бути діленим, бути же чуттєво сприймається не є власне для живої істоти, то і бути діленим пе є власне для живого 25 істоти. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб те, що в меншій мірі [визнається] власним для предмета, було власним для рябо. Тоді буде власним і те, що [визнається] більшою мірою власним для рябо. Якщо, наприклад, чуттєве воспрінімапіе є для тварини в меншій мірі власне, ніж життя, чуттєве ж воспріпіма-ня є власне для тварини, то власним для тварини буде життя, so Далі, виходячи з однаково притаманного слід при опроверганіі дивитися, по-перше, НЕ йде чи справу так, що те, що є власне в однаковій мірі, але є власне для того, для чого воно власне в однаковій мірі. Тоді й інше, що є власне в однаковій мірі, чи не буде власним для того, для чого воно власне в однаковій мірі. Якщо, наприклад, для жадає частини душі жадання є власне в такій же мірі, в якій роздум є власне для розумної частини душі, жадання само не є власне для жадає частини душі, то міркуванні не буде власним для ра-з * розумної частини душі. По-друге, слід при опроверганіі дивитися, пе йде чи справу так, що те, що є власне для чогось в такій же мірі, що і інше, не є власне для нього. Тоді й інше, що є власне в такій же мірі, що і перше, що не буде власним для рябо. Якщо, наприклад, для людини вйдепіе і слухання в однаковій мірі власне, бачення же пе є власне для людини, то і слухання не 10 буде собствеппим для людини. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб те, що є для чого-то власне в однаковій мірі, [що й інше], було для нього власним, тоді й інше, що в однаковій мірі є власне для нього, буде власним. Якщо, наприклад, те, що вожделеющая частина належить душі спочатку, є для душі власне в такій же мірі, в якій власне для неї є те, що розумна частина належить їй ізначален-по, а те, що вожделеющая частина належить душі спочатку, є власне для душі, то власним для душі буде й те, що розумна частина належить їй спочатку. По-третє, слід при опроверганіі дивитися, чи не йде чи справу так, що те, для чого щось [визнається] власним однаковою мере, не є власне. Тоді воно і для іншого, для чого воно [визнається] власним однаковою мере, не буде власним. Якщо ж воно власне для одного, то воно пе буде власним для іншого. Якщо, наприклад, горе-ніє є власне для полум'я в такій же мірі, в якій воно власне для розпеченого вугілля, в дей-20 ствительности ж горіння не їсти власне для полум'я, то горіння НЕ БУДЕ власним для розпеченого вугілля. При обгрунтуванні цей топ непридатний. Топ, який виходить з знаходиться в однаковому отношеніі2, відрізняється від того, який виходить з однаково прісущего3, тим, що в першому випадку розглядають на підставі співвідношення, не беручи до уваги будь-яку прісущность, під вто-25 ром випадку зіставляють виходячи з якоїсь прісущності.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ [Топи для з'ясування того, чи правильно вказано власне (продовження)] " |
||
|
||