Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
Аристотель. Твори в 4-х томах. Том 1. Вид-во Думка, Москва; 550 стр., 1976 - перейти до змісту підручника

ГЛАВА ДРУГА

Отже, насамперед надолужити розібрати питання, поставлене нами спочатку: досліджує Чи всі роди причин одпа або багато науки? 20

З одного боку, як може бути справою однієї науки - позпавать початку, якщо вони не протилежні одне одному? І крім того, багатьом з існуючих речей притаманні не всі початку. Справді, яким чином може пача двіжепія чи благо як таке існувати для нерухомого, раз все, що є благо, саме по собі і за своєю природою є деяка мета і остільки причина, оскільки заради нього і 25 возпікает і існує інша, мета ж і «те, заради чого» - це мета якого-небудь дії, а всі дії сопряжепи з рухом? Так що в нерухомому не може бути пі цього початку, пі-якого блага самого по собі. Тому в математиці і не доводиться пічего через посередництво цієї причини, і ні в одному доказі не посилаються тут на те, що 30 так краще або гірше, та й взагалі пічего подібного нікому тут навіть на думку не приходить. От чому не-які софісти, наприклад Аристипп, ставилися до математики зневажливо: в інших мистецтвах, мовляв, навіть у ремісницьких, наприклад в теслярських і шевському, завжди посилаються на те, що так краще або 35 гірше, математичне ж мистецтво абсолютно не бере до увагу гарне і погане.

99бь З іншого боку, якщо існують багато павуки про причини, одна - про один початку, інша - про інше, то яку з них треба визнати шуканої нами наукою і кого з тих, хто володіє цими павуками , вважати найкращим знавцем шуканого предмета? Адже цілком 5 можливо, що для одного і того ж є всі види причин; наприклад, біля будинку то, звідки рух, - будівельне мистецтво і будівельник; «те, заради чого» - спорудження; матерія - земля і каміння; форма - задум будинку (logos). І якщо виходити з того, що було раніше визначено з питання, яку з наук слід на-викликають мудрістю, то мається основапіе називати кожну з цих наук. Дійсно, як найголовнішу і чільну науку, якій всі інші науки, немов рабині, не сміють перечити, слід було б називати мудрістю науку про мету і про благо (бо заради них існує інше). А оскільки мудрість була визначена як наука про перші причини і про те, що найбільш гідно пізнання, мудрістю треба б визнати науку про сутність. Справді, з тих, хто по-15 різному знає один і той же предмет, більше, на нашу думку, знає той, хто знає, що таке цей предмет за його буттю, а не ио його небуття 1; з тих же, хто володіє таким знанням, знає більше, ніж інший, і найбільше той, хто знає суть речі, а не той, хто знає, наскільки велика вона чи якої вона якості, або що вона здатна за своєю природою робити чи зазнавати; а потім і в інших випадках ми вважаємо, що володіємо знанням чогось, в тому числі і того, для 2о чого є доказательства2, коли нам відомо, що воно таке (наприклад, що таке перетворення в квадрат: це знаходження середньої [пропорційної] 3; так само йде справа і в інших випадках). З іншого боку, щодо того чи іншого виникнення і дії, як і щодо будь-якого зміни, ми вважаємо себе знаючими, коли знаємо початок руху. А воно почало, відмінне від мети і протилежне їй. Таким чином, можна подумати, що дослі-ментів кожної з цих причин є справа особливої 25 науки.

Рівним чином спірне і питання про початки докази, чи мається тут одна наука чи больше4. Началами докази я називаю загальноприйняті положення, на підставі яких все будують свої докази, наприклад положення, що відносно чого б то не було необхідно пли твердження, або заперечення і що неможливо в один і той же час 30 бути і пе бути, а також всі інші положення такого роду; так от, чи займається цими положеннями та ж наука, яка займається сутністю, або ж інша, і якщо не одна і та ж, то яку з них треба визнати шуканої нами тепер? Думати, що ними займається одпа наука, немає достатніх підстав.

Дійсно, чому урозуміння цих положень є особлива справа геометрії, а не справа якої б то не було іншої науки? Тому якщо опо в однаковій мірі відноситься до всякої окремої науці, а тим часом не 35 може ставитися до всіх наукам5, то пізнання цих почав пе є особлива справа ні інших наук, ні тієї, ко-Wa торая іозпает сутності.

Крім того, в якому сенсі можлива павука про такі засадах? Що таке кожне з них, це ми знаємо і тепер (принаймні та інші мистецтва користуються цими началами як уже відомими). А якщо про Піх є яка доводить наука6, то повинен 5 існуватиме певний рід, що лежить в основі цієї науки, і одні з цих начал будуть його властивостями, а інші - аксіомами (бо неможливі докази для всього): адже доказ має даватися виходячи з чого -то щодо чогось і для обгрунтування чого-то7. Таким чином, виходить, що все, що доводиться, має належати до одного роду, бо всі доводять науки однаково користуються io аксіомами 8.

Але якщо наука про сутність і наука про початки докази різні, то питається: яка з них головніший і первеє за своєю природою? Адже аксіоми мають найвищої степепью спільності і суть початку всього. І якщо не справа філософа досліджувати, що відносно них правда і що - брехня, то чиє ж це справа?

І взагалі, чи є про всіх сутності одна АБО 15 багато науки? Якщо не одна, то яку сутність над-лежить визнати предметом шуканої нами науки? Малоймовірно, щоб одна наука досліджувала всі їх; в такому випадку існувала б також одна доводить наука про всіх привхідних властивостях [цих сутностей], раз всяка доводить наука досліджує прівходящие властивості, самі по собі властиві 20 того чи іншого предмету, виходячи із загальновизнаних положень. Тому якщо мова йде про одне й те ж роді, то справа однієї науки виходячи з одних і тих самих положень досліджувати прівходящие властивості, самі по собі властиві [цього роду]: адже і досліджуваний рід є предмет однієї науки, і вихідні положення - предмет однієї науки, або тієї ж самої, або інший; а тому й прівходящие властивості, самі по собі властиві цьому роду, повинні бути предметом однієї науки, все равпо, чи будуть ними займатися ці ж науки чи одна, заснована на ніх9. 25 Далі, чи стосується дослідження одпіх тільки сутностей або також їх привхідних властивостей? Я маю на увазі, наприклад, якщо тіло є якась сутність і точно так само лінії і площини, то питається, справа чи однієї і тієї ж науки чи різних наук пізнавати і ці сутності, і належать кожному такому роду прівходящие властивості, щодо яких даються докази в математичних науках? 30 Якщо ж це справа однієї і тієї ж наукп, то і наука про сутність буде, мабуть, якоїсь доводить наукою, а між тим вважається, що відносно суті речі немає докази. Якщо ж це справа різних наук, то що це за наука, яка досліджує прівходящие властивості сутності? Відповісти на це вкрай важко.

Далі, чи слід визнавати існування тільки 85 чуттєво сприймаються сутностей чи крім них також інші? І [якщо також інші], то маються 997ь Чи такі сутності тільки одного виду або їх декілька пологів, як стверджують ті, хто визнає ейдоси і проміжні предмети, що розглядаються, за їх словами, математичними науками? У якому сенсі ми 10 визнаємо ейдоси причинами і сутностями самими по собі, про це було сказано в першій міркуваннях про ніх11. Але при всіх многоразличних важко-5 стях, [пов'язаних з цим вченням], особливо безглуздо стверджувати, з одного боку, що існують якісь сутності (physeis) крім наявних в [видимому]

світі 12, а з іншого - що ці сутності тотожні чуттєво сприйнятим речей, хіба лише що перші вічні, а другий минущі. Дійсно, стверджують, що є сам-по-собі-людина, сама-по-се-бе-кінь, само-по-собі-здоров'я, і цим обмежуються, вступаючи подібно до тих, хто говорить, що є боги, але що вони людиноподібні. Справді, І ЦІ 10 придумували не що інше, як вічних людей, і ті визнають ейдоси не чим іншим, як наділеними вічністю чуттєво сприймаються речами.

Далі, якщо крім ейдосів і чуттєво сприймаються речей припустити ще проміжні, то тут возпікает багато труднощів. Адже ясно, що в такому випадку крім самих-по-собі-ліній та ліній чуттєво сприймаються повинні існувати [проміжні] лінії, і точно так само в каж-15 будинок з остальпих пологів [математичних предметів]; тому так як вчення про небесні світила є одна з таких павук 13, то должпо існувати якесь небо крім чуттєво сприйманого неба, а також і Сонце, і Лупа, і однаково всі інші небесні тіла. Але як же можпо вірити подібним твердженням? Адже припустити таке Пебо нерухомим - для цього немає ніяких підстав, а бути йому рухомим зовсім неможливо.

Те ж можпо сказати і про те, що досліджується оп-20 тпкой і математичним вченням про гармонію: і воно не може з тих же причин існувати крім чуттєво сприймаються речей. Справді, якщо є проміжні чуттєво сприймаються речі 14 і проміжні чувствеппие сприйняття, то ясно, що должпи бути живі істоти, проміжні між самими-по-собі-живими істотами і минущими. Але може виникнути питання: які ж 25 речі должпи досліджувати такого роду науки? Якщо геометрія відрізнятиметься від мистецтва виміру (ge ~ odaisia) 15 тільки тим, що останнє має справу з чуттєво сприйнятим, а перша - з не сприйманим почуттями, то ясно, що і крім лікарської науки (а точпо так само і крім кожній з інших наук) 30 буде існувати якась проміжна наука між 'самої-по-собі-лікарської наукою і такий-то певної лікарської наукою. Однак як це можливо? Адже в такому випадку було б і щось здорове крім чув-

ственно сприйманого здорового і самого-по-собі-здорового.

Разом з тим неправильно і те, ніби мистецтво вимірювання має справу тільки з чуттєво сприймаються і минущими величинами; якби це було так, то воно саме зникло б з їх зникненням.

Але з іншого боку, і вчення про небесні світила не може, мабуть, мати справу тільки з чуттєво сприймаються величинами і займатися лише небом, що над нами. Дійсно, і чуттєво сприймаються лінії пе такі, як ті, про які говорить геометр (бо немає такого чуттєво сприйманого, що було б прямим або круглим іменпо таким образом16; адже окружпость стикається з лінійкою не в [одній] точці, а так, як вказував Протагор 17, заперечуючи геометрам); і точно так само руху і обороти неба 18 не подібні з тими, про які міркує вчення про небесні світила, і [описувані нею] точки мають пе однакову природу з зірками.

А деякі стверджують, що так звані проміжні предмети між ейдосів і чувственпо сприймаються речами існують, але але окремо від чуттєво сприймаються речей, а в них. Для того щоб перебрати всі недоладності, що випливають з такого погляду, було б потрібно, правда, більш докладний міркування, але досить розглянути і наступні. По-перше, неправдоподібно і те, щоб справа йшла таким чином лише з цими проміжними предметами; ясно, що і ейдоси могли б знаходитися в чуттєво сприймаються речах (до тих і інших адже застосовно те ж саме рассужденіе19), по-друге, в такому випадку було б необхідно, щоб два тіла займали ОДПО і те ж місце і щоб проміжні предмети пе були нерухомими, раз вони знаходяться в рухомих чуттєво сприймаються речах.

Та й взагалі заради чого варто було б припустити, що ці проміжні предмети існують, але тільки в чуттєво сприймаються речах? Тоді вийдуть ті ж самі безглуздості, що і зазначені раніше: існуватиме якесь небо крім неба, що над нами, тільки не окремо, а в тому ж самому місці; а це ще більшою мірою неможливо.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " ГЛАВА ДРУГА "
  1. Введення
    Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
  2. Передмова
    Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
  3. ГЛАВА 5. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
      ГЛАВА 5. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО
  4. Від видавництва
      Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
  5.  ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА ДЕРЖАВИ
      ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА
  6. Глава перша
      1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
  7.  Книга друга
      другий
  8.  Книга друга (а)
      другий
  9.  КНИГА ДРУГА (а)
      КНИГА ДРУГА
  10.  КНИГА ДРУГА
      КНИГА
  11.  КНИГА ДРУГА
      КНИГА
  12.  Книга друга
      другий
  13.  Книга друга
      другий
  14.  ДРУГА АНАЛІТИКА
      ДРУГА
  15.  КНИГА ДРУГА
      КНИГА
  16.  ДРУГА АНАЛІТИКА
      ДРУГА
  17.  Частина друга
      другий
  18.  ЧАСТИНА ДРУГА
      ЧАСТИНА
  19.  КНИГА ДРУГА
      КНИГА
  20.  ЧАСТИНА ДРУГА. МІРКУВАННЯ
      ЧАСТИНА ДРУГА.
© 2014-2021  ibib.ltd.ua