загрузка...

трусы для полных
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
Право → 
« Попередня Наступна »

108. Спадкування за заповітом.


Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Вчинення заповіту через представника не допускається. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правичоном, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. ЦК висуває такі вимоги до форми заповіту: ? складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; ? має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; ? має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування - якщо у населеному пункті немає нотаріуса. До нотаріального посвідчення прирівнюється посвідчення заповіту: головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником шпиталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів - осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, шпиталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів; капітаном судна - осіб, які перебувають під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України; начальником експедиції - осіб, які перебувають у пошуковій або іншій експедиції; командиром (начальником) військової частини, з'єднання, установи або закладу - військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військовонавчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також робітників, службовців, членів їхніх сімей і членів сім'ї військовослужбовців; начальником місця позбавлення волі - осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі; начальником слідчого ізолятора - осіб, які тримаються під вартою.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, який нотаріус на прохання особи записав з її слів власноруч чи за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, то посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. У такому самому порядку посвідчується заповіт, що прирівнюється до нотаріально посвідченого. При посвідченні заповіту при свідках вимагається присутність не менше двох, які мають повну цивільну дієздатність. Не можуть бути свідками: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. В текст заповіту заносяться відомості про особу свідків. ЦК України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Але свобода заповіту має певні межі: не можна позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Свобода заповіту стосується не лише визначення кола спадкоємців, а й визначення обсягу спадкової маси, яку заповідають.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Можна скласти заповіт щодо усієї спадщини або лише щодо її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Слід наголосити на тому, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини, оскільки з моменту складання заповіту до моменту відкриття спадщини її обсяг може змінитися.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "108. Спадкування за заповітом."
  1. Видача вкладу після смерті вкладника.
    спадкування, або жоден із спадкоємців не прийняв спадщину або відмовився від її прийняття, то суд визначає перехід вкладу померлого по праву оподаткування у власність територіальної громади за місцем відкриття рахунку. Такий вклад перераховується територіальної громаді на підставі свідоцтва про право на спадщину або рішення суду з цього питання чи копію одного з цих документів, засвідченої
  2. № 133. Прийняття спадщини та відмова від спадщини.
    спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право. Для того щоб прийняти спадщину, спадкоємець повинен подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном. Якщо спадкоємець
  3. № 134. Спадкування за законом.
    спадкування: спадкування за законом та спадкування за заповітом. Коли громадянин не залишив заповіту або заповіт виявився недійсним, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або громадянин розпорядився лише частиною свого майна, настає спадкування за законом (в останньому випадку спадкування за законом буде мати місце щодо майна, відносно якого немає
  4. 141. Поняття спадкового правонаступництва.
    спадкуванням). Умови та порядок спадкування регламентуються рядом цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно-правовий інститут - спадкове право. Сторонами спадкового правонаступництва є: Спадкодавець - це громадянин, майно якого після його смерті переходить у спадщину до інших осіб. Спадкодавцем може бути тільки громадянин, незалежно від віку, статі, стану здоров'я
  5. 87. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.
    спадкування (відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмова від її прийняття). Таку спадщину може бути визнано відумер-лою (ст. 1277 ЦК). Предметом судової діяльності в даному разі є визначення підстав для визнання спадщини відумерлою. Процесуальний порядок розгляду та вирішення регулюється ст. 1277 ЦК та ст.ст.
  6. 82. Особливості спадкування земельних ділянок.
    спадкування житлового будинку, інших будівель та споруд відбувається на тих же підставах і у тому ж порядку, що й спадкування іншого майна, але разом з їх успадкуванням автоматично (незалежно від спеціальної згадки про це у заповіті) тягнеться виникнення для спадкоємців зазначеної нерухомості права на земельну ділянку, на якій ця нерухомість знаходиться. Тобто, якщо земельна ділянка, де
  7. 1. Конституційне право на житло, його зміст.
    спадкування, через укладення цивільно-правових договорів тощо. Отримати житлове помешкання у користування можна за договором найму, безоплатного користування, за заповітом і т. і. Таким чином, в умовах ринку житла кожен громадянин при здійсненні своїх житлових прав повинен розраховувати на те житлове помешкання, яке він може набути. Але необхідно зазначити, що з урахуванням принципу
  8. 49. Спадкування житлових приміщень. Успадкування житлових приміщень, що у власності спадкодавця, здійснюється за закону і з заповіту.
    спадкування за законом має місце, якщо заповіт не залишено, якщо заповідана тільки п'яту частину майна чи заповіт у частині визнано недійсним. Передбачено дві черги визнання спадкоємців по закону: насамперед успадковують діти (зокрема усиновлені), чоловік і батьки (усиновителі) померлого, і навіть дитина померлого, народжений після смерті Леніна; у другу чергу - брати і померлого, його дід і баба
  9. 105. Поняття спадкування. Суб'єктний склад правовідносин спадкування.
    спадкування за заповітом; спадкування за законом. Законодавець надає перевагу спадкуванню за заповітом, в якому особа може висловити свою волю щодо розпорядження належним їй майном на користь будь-якої іншої особи. Спадкування за законом може мати місце лише за умов: відсутності заповіту; визнання його недійсним; неприйняття спадщини або відмова від її прийняття; неохоплення заповітом усієї
  10. 106. Час та місце відкриття спадщини. Юридичне значення відкриття спадщини.
    спадкування за заповітом; спадкування за законом. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини. Відкриття спадщини - це настання певних обставин, за яких у відповідних осіб виникає право спадкоємства. До обставин, що зумовлюють відкриття спадщини, закон відносить (ст. 1220 ЦК): - смерть особи; - оголошення особи померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого її
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  бабка  баранина  биточки  по-угорськи