| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
13.3. Особливості управління природокористуванням на перехідному до ринку етапі |
||
|
Перехід економіки на ринкові рейки неминуче призведе до прагнення виробників отримувати найбільший прибуток, у тому числі - за рахунок економії на природоохоронних витратах, в обхід вказівок директивних органів. Тому необхідно створити такі умови, щоб стало економічно невигідним негативний вплив на природу і нераціональне природокористування. Важливий крок у цьому напрямку - розширення сфери застосування економічних методів управління, які в широкому сенсі об'єднують механізми регулювання процесів природокористування, що створюють матеріальну зацікавленість суб'єктів господарювання у раціональне використання та охорону багатств природи. Економічні методи управління припускають використання вартісних важелів, що спонукають всі господарські ланки до реалізації державної екологічної політики. До таких важелів належать: ? рентні платежі; ? платежі за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища (екологічний податок); ? компенсаційні виплати за вилучення природного ресурсу з цільового використання або погіршення його якості в результаті виробничої діяльності; ? штрафи за порушення екологічних стандартів і лімітів природокористування; ? система податкових пільг, пільгове кредитування і субсидування та ін За допомогою економічних методів в екологічній сфері реалізуються заходи заохочувального, заборонного і компенсаційного порядку. Детальніше питання економічного стимулювання будуть розглянуті в окремій темі. Слід, однак, зауважити, що успішне застосування вартісних механізмів можливо лише при чітко регламентованої системі державних стандартів, розробка і реалі 178 ція яких вимагають використання адміністративних методів, директивно обмежують нераціональне природокористування допомогою нормативно-правового механізму. Останній передбачає застосування таких інструментів, як екологічне законодавство, прогнозування і планування природокористування та природоохоронної діяльності, ліцензування природокористування, нормування якості навколишнього середовища, лімітування обсягів викидів забруднень та ін Адміністративні методи управління природокористуванням передбачають також формування системи та здійснення керівництва організаційно-господарськими заходами щодо реалізації проводиться державою екологічної політики. До таких заходів можуть бути віднесені: ? екологічний моніторинг; ? облік і контроль за природоохоронною діяльністю при-родопол ьзователей; ? екологічна експертиза та аудит; ? організація науково-дослідних і проведення при-родовосстановітельних і природозберігаючих робіт; ? міжнародне екологічне співробітництво і т.п. Завдання адміністративних органів - впливати на прийняття рішень суб'єктами господарювання, спонукаючи їх як до виконання намічених екологічних програм, так і до самостійного пошуку найбільш ефективних засобів боротьби з забрудненням середовища проживання людини. В умовах реформування економіки, переходу до ринкових відносин знижується ступінь втручання державних структур у господарську діяльність виробників, розширюється свобода дій господарюючих суб'єктів у реалізації екологічних і виробничих проектів, звужується сфера застосування управлінських функцій владних структур. У ринковій економіці управління (у трактуванні, викладеної вище) розгортається на рівні виробничого об'єкта і зводиться, в основному, до планування і контролю за експлуатацією очисних споруд, викидами (скидами) забруднюючих речовин у навколишнє середовище і т.п. На макрорівні вплив владних структур набуває характеру регулювання, що припускає зниження ступеня "зарегламентованості" природоохоронної діяльності, відмова від прямого втручання органів державного управління в діяльність суб'єктів господарювання, безумовного пріоритету командно-розпорядчих методів, адміністративного тиску. Регулювання природокористування, або екологічне регулювання, являє собою систему способів і заходів державного впливу на екологіза 179 цію суспільного розвитку допомогою гармонійного поєднання механізмів адміністративного управління (нормативно-правових та організаційно-господарських) і економічного стимулювання. Регулювання (управління) природокористування Адміністративний механізм управління Організаційно-господарське регулювання Організація НДДКР , підготовка фахівців Моніторинг, облік, контроль, інформаційне забезпечення Екологічна експертиза та аудит Організація конкретних пріродовосста-новітельних і природозберігаючих робіт Міжнародне екологічне співробітництво 1 Нормативно-правове (адміністративно-розпорядчий) регулювання Екологічне законодавство Програми соціаль но-економічного розвитку, екологічні програми, плани-прогнози Екологічні нормативи, норми, стандарти Заборони, обмеження, дозволу Ліцензії, квоти, екологічні тіміти Економічний механізм управління Економічне стимулювання заходами негативної і позитивної мотивації (екологічний податок, рентні платежі , компенсаційні виплати, штрафи, пільгове оподаткування та ін.) Цінові механізми Грошово кредитна політика Ринкові регулятори (політика компенсації викидів, "баббл"-принцип, банки та біржі прав на забруднення тощо) Рис.13 1 Система регулювання (управління) природокористування
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "13.3. Особливості управління природокористуванням на перехідному до ринку етапі " |
||
|
||