| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.1.Новая економіка |
||
|
Нова економіка - це швидко еволюціонує економіка устаналівающетося інформаційного суспільства. Іноді її ототожнюють з найбільш очевидними застосуваннями нових інформаційних технологій: електронною комерцією, електронної економікою, з швидким розвитком ТМТІ-сектора (див. п. 4.2). Однак це спрощений погляд. Нова економіка грунтується на нових формах праці і капіталу, нових формах створення і розподілу багатства, новому баченні світу, нової корпоративної організації та нових способах функціонування ринку, зростанні соціальної та економічної значущості індивідуальної свободи. Вона мало схожа на створений журналістами образ, що представляє нову економіку у вигляді спекулятивних покупок і продажів акцій високотехнологічних компаній, сумміруемих фондовим індексом КА8ВАСgt;. У новій економіці стійке економічне зростання забезпечується не нарощуванням випуску поступово модернізуються продуктів і послуг, а безперервним зміною структури випуску під впливом спонтанних і організованих змін попиту, а також зростанням питомої ваги інвестицій в людський капітал. Нову економіку утворюють всі економічні суб'єкти (індивідууми, фірми, організації), що створюють інноваційну вартість. І так як інноваційна вартість володіє значною нестійкістю, то основне значення для нової економіки набувають умови, що забезпечують стійке зростання доданої інноваційної вартості. Одне з цих умов - зміна способів функціонування праці та капіталу, перетворення вільної праці в людський капітал, надання капіталу не тільки речовинно-грошової, а й інформаційної (в першу чергу мережевою) форми, здатної створювати і використовувати інформаційне конкурентну перевагу. Виникає можливість збільшення граничної ефективності капіталу (капітал може зростати з прискоренням, а не з уповільненням). Реалізація цієї можливості припускає успішне функціонування інноваційної піраміди, розглянутої в попередньому параграфі. Завдяки цій піраміді в новій економіці може постійно виконуватися неравновесное нерівність I gt; 8 (інвестиційний бум, що виникає, коли обсяг внутрішніх інвестицій I стійко перевищує обсяг внутрішніх заощаджень Б), що забезпечує безперервний економічне зростання і призводить до нової структурі основних фінансових потоків. Відомо, що гроші і активи завжди переміщаються в бік більшої прибутковості. Однак якщо при пануванні досконалої конкуренції переважної є тенденція до зрівнювання норми прибутку, то в умовах недосконалої конкуренції переміщення грошей та активів у бік більшої прибутковості збільшує розрив між різними нормами прибутковості. У першому випадку діє негативна, в другому випадку позитивний зворотний зв'язок між ними. У першому випадку виникає рівновага, у другому - еволюція, блокуюча механізм усереднення прибутку. Відсутність в еволюціонує економіці механізму усереднення прибутку в короткий і середній час призводить до того, що тимчасово вільні грошові ресурси розподіляються в реальному секторі не рівномірно, а концентруються в найбільш перспективних галузях, здатних принести велику майбутній прибуток. Більш прибуткові галузі економіки отримують більше коштів і розвиваються швидше, а інші відчувають зростаючий дефіцит в коштах. Вони сповільнюють свій розвиток або зникають. При цьому, оскільки прибутковість грунтується на мінливих інноваційної вартості, обсяг поняття «найбільш прибуткові галузі і фірми» безперервно-змінюється. Фірмам, найбільш прибутковим сьогодні, не гарантовано місце під сонцем завтра. В результаті, з одного боку, в малоприбуткових бізнесі виникає гостра нестача грошових коштів і утруднення з інвестуванням, а, з іншого боку, створюється достатній приплив грошових коштів у більш прибуткову сферу, що дозволяє закріпити і навіть збільшити отримане раніше конкурентну перевагу. Тим самим посилюється чутливість економіки до інновацій і більш ефективним знанням. Одночасно зростає роль капіталу в грошово-інформаційній формі, оскільки саме в цій формі капітал володіє найбільшою здатністю реагувати на зміни,. Завдяки цьому основні події в новій економіці відбуваються не в сфері виробництва товарів і послуг та їх подальшої реалізації на ринку, а у фінансовому секторі і в секторі виробництва знань, в яких накопичується нематеріальне багатство. Кожен день світова фінансова система пропускає через себе 1,5 трлн дол, що на порядок більше суми, яку світової реальний сектор акумулює за рік. Управління ризиками, в першу чергу фінансовими, стає настільки ж важливим, як і управління ресурсами. Роль грошової бази (готівки й резервів) зменшується, зростає роль «швидкоплинних» грошей, створюваних дією грошового мультиплікатора. Мережеві гроші поступово витісняють готівку. До середини 90-х рр.. купюри і монети в США використовувалися в основному для дрібних покупок - оплати таксі, покупки газет тощо Сьогодні 3/4 всієї готівки йде на покупки, вартість яких не перевищує 20 дол Змінюється і структура фінансового ринку. Роль грошового (кредитного) ринку зменшується, зате різко зростає роль фондового ринку,, який можна розглядати як інформаційно-грошовий ринок власності (ціна акції фірми - це грошове вираження найбільш суттєвої інформації про її сьогодення і майбутнє). Чим швидше зростає курс акцій, тим більше додаткових фінансових коштів може залучити фірма, тим значніша роль фондового ринку як підстави фінансової системи нової економіки. При швидко зростаючому фондовому ринку фірмам вигідно позичати (навіть під значні відсотки) гроші на грошовому ринку та ринку облігацій і потім або інвестувати їх у свій бізнес, або скуповувати власні акції, піднімаючи їх курс. Разом з валютним ринком фондовий ринок стає основним джерелом, що покриває зростаючу позитивну різницю I - Б. Внутрішні джерела - це створення венчурного капіталу у величезних розмірах, що приводить до більш-менш сталого функціонування інноваційної піраміди. Підставою цієї піраміди служить новий напрямок основних фінансових потоків. Ще в 50-70-ті роки заможні громадяни на Заході переважно поміщали гроші в ощадні банки, а ті в свою чергу вкладали ці кошти в розвиток великої промисловості. Проте сьогодні представники середнього класу не хочуть задовольнятися доходом в 2% річних і починають вкладати гроші в інноваційні фонди або безпосередньо у знову створювані компанії. У США вже понад 50% американських сімей володіють акціями промислових, фінансових та Інтернет-компаній, отримуючи істотний дохід від їх курсового зростання (і беручи на себе значний ризик у разі падіння їхньої ціни). Зовнішнє джерело - переміщення зарубіжного капіталу на національний фондовий ринок, залученого на нього можливістю отримання більшого прибутку, ніж в будь-якому іншому місці, доступному світового ринку капіталу. З урахуванням такої спрямованості переміщення фінансових потоків фондовий ринок не тільки забезпечує фінансування безперервно зростаючого обсягу інвестицій, а й стає одним з головних способів підтримки високого рівня внутрішнього попиту. Зростання інвестицій і внутрішнього попиту підтримує високі темпи економічного зростання. Однак якщо величина внутрішнього попиту і / або обсяг фондового ринку стають надмірними, то можуть виникнути інфляція і / або фондовий крах. Величезний за своїми розмірами фондовий ринок не може існувати без високого рівня довіри інвесторів (резидентів і нерезидентів) до національних активів, без постійного припливу фінансового і людського капіталу. Для забезпечення достатньої величини фінансування інновацій і припливу людського капіталу повинні бути виконані наступні умови: - високий рівень життя (стабільність внутрішніх цін при зростаючої номінальної оплаті праці) і індивідуальної свободи для тих, хто здатний запропонувати необхідні послуги праці; - ефективне розподіл праці між виробництвом, освітою, фундаментальної та прикладної наукою, здатне виробляти, при пануванні недосконалої конкуренції, інноваційну вартість у зростаючих розмірах; - невисока процентна ставка, що сприяє підтримці значного за обсягом внутрішнього попиту, в поєднанні з високою прибутковістю реального сектора; - стабільність досить дорогий національної валюти, що робить імпорт дешевим, а національні активи - більш привабливими. Як бачимо, нова економіка не може бути достатньо стійкою не тільки без величезних внутрішніх, але і без значних зовнішніх джерел фінансування, без припливу за кордону відсутніх фінансових ресурсів та індивідуальних здібностей. Тому нова економіка не може існувати одночасно у всіх країнах, це привілей найбільш розвинених країн, здатних забезпечити ефективне застосування світових технологічних, фінансових і людських ресурсів. Будучи заснованої на недосконалої конкуренції, нова економіка веде до несумісним значенням норми прибутку для різних галузей, фірм і окремих суб'єктів, до «надмірної» (з точки зору досконалої конкуренції) величиною фінансового ринку, що зводить в єдине ціле припущення всіх активних членів суспільства про невідомому майбутньому. Вона не володіє ні здатністю до максимізації поточного випуску, ні здатністю до оптимального використання існуючих ресурсів. Однак вона володіє незаперечною перевагою в пристосуванні суспільства і складових його індивідуумів до невідомого і неконтрольованого ними майбутнього. Ще однією важливою особливістю нової економіки є зростання соціальної нерівності. Майже 150 останніх років зростання сукупного доходу в розвинених країнах приводив до поступового зменшення відмінності між доходами найбагатших і найбідніших верств населення. Цьому сприяло зростання заробітної плати, пропорційний зростанню продуктивності праці. Проте в новій економіці ця загальна тенденція послаблюється, оскільки ефективність послуг праці стала змінюватися вкрай нерівномірно. Ті, хто отримує перевагу в освіті та професійній підготовці, отримують все більше і більше, а ті, хто з різних причин позбавлений доступу до джерел індивідуального професійного вдосконалення, отримують все менше і менше. Нерівномірне зростання продуктивності праці поступово призводить до того, що послуги праці зростаючої частини населення стають зайвими і переміщаються в допоміжну малооплачиваемую сферу діяльності, що не вимагає високої кваліфікації. На перший погляд здається, що вони стають ізгоями нової економіки, об'єктом соціальної благодійності. Однак це неправильно з позицій довгострокових інтересів суспільства. Витісняється зі сфери праці (точніше, зі сфери високооплачуваної праці) частина населення потребує трансфертах, що поліпшують умови їхнього життя, не тільки для підтримки соціальної стабільності, а й у силу того, що індивідуальні здібності, яких так потребує нова економіка, не передаються по спадок. Значна частина цих здібностей належатиме нащадкам тих, хто не досяг успіху сьогодні. Інакше кажучи, зберігається потенційна важливість актуально надлишкових послуг праці. Відповідно зберігається важливість загальної освіти та збереження загальнодоступності релевантної інформації. Нова економіка може виявитися досить стабільною на малих і середніх інтервалах часу, проте добитися її стабільності на великих інтервалах часу практично неможливо. Занадто багато умов потрібно для підтримки стійкого функціонування лежить в її основі інноваційної піраміди. Досить тимчасового невиконання хоча б одного з них, і фондовий крах стає майже неминучим. Можливий і короткочасний економічний спад. Однак руйнування існуючої в даний момент часу інноваційної піраміди швидко приведе, при збереженні тенденції до створення великої інноваційної вартості, до виникнення нової інноваційної піраміди, засвідчуючи про неможливість повернення до економіки і суспільству колишнього типу. Поступово інноваційні піраміди, що утворюють фундамент нової економіки, починають створюватися не тільки в США, але і в інших розвинених країнах. У ряді країн вже з'явилися фондові ринки, що імітують американський NASDAQ: ЕАБОАС) в Брюсселі та КАБОАО в Кореї. Планується відкриття філій ИАБОАС) в Торонто й Токіо. У листопаді 1999 р. на Лондонській фондовій біржі відкрилася секція високотехнологічних компаній ТесЬтагк. Існують і інші шляхи виникнення нової економіки. Вельми вражаючі в цьому відношенні успіхи Швеції, засновані не стільки на притоці зовнішніх капіталів і прискореному розвитку фондового ринку, скільки на масованих державних інвестиціях в соціальне забезпечення і в масове освіту (див. Пагротскі, 2000). Фактично це інвестиції в людський капітал, трансформовані конкурентним ринком в інновації та нові технології. Зрозуміло, що високий життєвий рівень є необхідною умовою успішності такої моделі розвитку. Якщо рівень життя впаде, то при вільному переміщенні капіталів з країни в країну Швеція перетвориться на пересічного постачальника висококласного людського капіталу в більш благополучні частині світу. Остаточний результат розглянутих у цьому параграфі процесів мало залежить від способу, яким він був отриманий. При будь-якому шляху виникнення нової економіки створюється на її основі суспільство стає об'єктом швидкої еволюції. Воно має короткий горизонт видимості і негарантований майбутнє. Це неминуча і, можливо, не надто велика плата за що досягається соціально-економічне благополуччя. 6.2. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "6.1.Новая економіка" |
||
|
||