| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ВЕЛИКА ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА |
||
|
Найбільший викид компрометуючих матеріалів стався все ж не в російській, а в західній пресі. У серпні 1999 р. в «New York Times», «Corriere della sera» та інших західних виданнях почалася публікація статей про величезні масштаби корупції в Кремлі, відмиванні брудних грошей через американські банки і т. п. Для російського читача тут не було практично нічого нового. Майже всі ці відомості і оцінки в тій чи іншій формі у нас вже публікувалися (досить згадати історію з безслідним зникненням 500 млн. доларів першого траншу «вугільного» кредиту, наданого Росії Світовим банком). Протягом багатьох років подібна інформація була цілком доступна також для західних журналістів і дипломатів, які її демонстративно ігнорували. Несподіваний інтерес на Заході до корупції в Кремлі супроводжувався витоками даних з російської та швейцарської прокуратур і з відповідних органів у США. Якщо в Росії будь-яку інформацію можна просто купити, то аналогічні витоку в Швейцарії виглядали дещо дивно. Показово, що ще під час Балканської війни навесні 1999 р. оглядач «New York Times» Томас Фрідман писав: «Навіть напівмертвий і смертельно п'яний Борис Єльцин все ще становить величезну цінність для США. Ніхто з російських лідерів сьогодні не володіє такою лисячій хитрістю і ведмежою хваткою, як старина Борис. Нам його буде не вистачати »240. До літа настрої в американських політичних колах почали змінюватися. Все більше число політиків і державних чиновників замислювалося про те, як будувати відносини з Росією після Єльцина. А це означало, що треба заздалегідь встановлювати зв'язки з майбутніми переможцями. Інша справа, що у Вашингтоні не могли толком зрозуміти, хто таким переможцем стане. Більш того, після дефолту 1998 Захід практично не володів ефективними важелями для впливу на ситуацію в Росії. Американські політики і журналісти раптом «відкрили» в Росії факт масового казнокрадства і нелегального вивозу капіталу. Західна преса, за аналогією з Уотергейтським скандалом 1970-х рр.., Заговорила про Russiagate. Визнано було навіть те, що приватизація в Росії була по суті розкраданням народ-ного надбання. Редакційна стаття «The Moscow Times» констатувала, що все це суцільне лицемірство: «Насправді американці підтримували російську приватизацію як свою власну політику» 241. Російська публіка, порядно втомлена від потоків бруду в газетах і на телеекранах, на американські викриття реагувала мляво. Правда, було кілька забавно, що західна і наша ліберальна преса фактично доводили правильність звинувачень, що висувалися комуністами проти Єльцина і його оточення в 1995-1996 рр.. Звинувачень, які ті ж газети раніше люто відкидали. У цілому ж довіру населення до преси падало, всі учасники інформаційних воєн викликали однакову неприязнь. Зате в Кремлі публікації, що з'явилися на Заході, були розцінені як політичний сигнал. Чим би не були викликані статті в «New York Times» насправді, для російських начальників це був знак того, що у Вашингтоні шукають заміну Єльцину. Тим часом Єльцин, а головне - його команда-йти не збиралися. Березовський і «сім'я» президента оцінили кампанію в західній пресі як «антиросійську». Вашингтон підтримував Єльцина і тоді, коли той розвалив Радянський Союз, і тоді, коли розстрілював власний парламент, і тоді, коли бомбив мирних жителів у Чечні. Зміну настроїв на Заході сприймали в Кремлі як зраду. Таким чином, спроби західних політиків відмежуватися від російської корупції лише поглибили кризу в Росії. Описуючи війну, розгорталась між змагаються фінансово-політичними групами, журнал «Власть» писав: «Переможці отримають шанс звернути великі борги у великі гроші, а хто програв чекає неминуче банкрутство і відхід зі сцени. Це в кращому випадку. А швидше за все - судовий процес. Еміграція в пристойну країну із залишками капіталу виключена. За кордоном переможених чекає незавидна доля винуватців Russiagate. Настільки гучний скандал не може тихо закінчитися. Переможців, як відомо, не судять, тим більше коли вони на чолі ядерної країни. А програвши стануть тією жертвою, яка змиє з Росії клеймо "бандитської країни", яким її нагородили західні мас-медіа »242. Про те, що перед виборами вибухне політична криза, яка швидше за все закінчиться різким зміною правил гри, всі знали заздалегідь. Невідомою була лише форма майбутньої кризи. «У" сім'ї "майже не залишилося виграшних ходів в рамках закону», - констатував оглядач «The Moscow Times» Джонас Бернстайн на початку августа243. Але він був не зовсім правий. Якийсь запасний варіант був, і він почав реалізовуватися. Не минуло й місяця, як почалася війна в Дагестані, а потім у Москві пролунали вибухи.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " ВЕЛИКА ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА " |
||
|
||