Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Омельченко О.А. . Загальна історія держави і права: Підручник у 2 т. Видання третє, виправлене. Т. 1-М.: ТОН - стожища. - 528 с, 2000 - перейти до змісту підручника

Староєврейська державність.

Єврейські кочові племена з'явилися на землях історичної Палестини на початку II тис. до н. е.., вийшовши з-за р. Євфрат. Приблизно в XIII - XII ст. до н. е.., в період тимчасового послаблення впливу Єгипту на держави Палестини і Фінікії, союз споріднених племен із загальною назвою Ізраїль витіснив і, підпорядкував собі жили там племена ханааніїв. У результаті асиміляції (мови були споріднені) ізраїльський народ сформував загальну осіле цивілізацію з землеробською культурою. У політичному відношенні це була стадія формування надобщінних владних структур. Союз племен управлявся радами родової знаті і так званими «суддями» - виборними вождями. Зберігалися племінні народні збори, але найбільше значення мало внутріобщінное управління з беззаперечної владою глави роду-клану.

В XI в. до н. е.. під впливом зовнішньої небезпеки з боку нових племен філістимлян (звідси і грецька назва «Палестина») ізраїльські громади і племена утворили єдине протогосударство.

На чолі всіх племен був поставлений такий собі Саул, що став першим царем Ізраїлю. Цар був обраний на зборах представників племен, і надалі обрання (або загальнонародне затвердження) носія влади стало принципом ранньої державної організації. Початок формування реальної державної організації відноситься до часу правління наступника Саула - царя Давида (кінець XI - поч. Х в. До н. Е..), Коли з'являється наймана армія, і особливо знаменитого біблійного мудреця царя Соломона (X в. До н. Е. .). При Соломона встановлюється тверда система державних податків, постійна армія, система державно-розподільного господарства.

У 928 р. до н. е.. під впливом різних зовнішніх і внутрішніх факторів єдине давньоєврейське держава розпалася на два окремих царства: Ізраїльське, що об'єднало більшість колишніх племен, з центром у м.

Наблус, і Іудейське, з центром у Єрусалимі, де правили нащадки царя Давида. У соціальному відношенні обидва царства були однотипними і еволюціонували в напрямку класового суспільства, але політично традиції древньої державності виявилися недовговічними. Наприкінці VIII в. Ізраїльське царство завойовується Ассирією, на початку VI ст. до н. е.. Іудея потрапляє під владу Нововавилонського царства, населення було виселено - почалися десятиліття так званого «вавилонського полону». Пізніше політична спільність єврейського народу відновилася, але Палестина підпадає спочатку під владу персів, потім імперії Олександра Македонського і, нарешті, Римської імперії.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " давньоєврейська державність. "
  1. Джерела права.
    Староєврейського права відноситься до часу напівлегендарного пророка Мойсея (XIII в. До н. Е..), З ім'ям якого пов'язується початок освоєння євреями Палестини, складання релігійних заповідей і перших законів. Реально більшість приписаних Мойсеєві правових приписів, що увійшли до старозавітні книги Біблії «Вихід» і «Левіт», з'являються в Юдейськім царстві в IX - VII ст. до н. е.. Близько 622 р.
  2. Початок систематизації права.
    Староєврейською правом - «Порівняння законів Мойсеєвих з римськими», в якому згадувалося ім'я юриста Гая і який значною мірою був зобов'язаний своєю появою почалася християнізації юстиції. До кінця III в. з'явилися перші цілеспрямовані збірники законів. Одним з найбільш відомих став Кодекс грігоріан, складений в одній зі східних провінцій близько 292 (294) м. Про якомусь
  3. 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
    державного управління. Курс лек цій. - М., 1997. 3. Авер'янов Б.В. Функції та організаційна структура органу державного управління. - К, 1984. 4. Авер'янов В.Б. Апарат державного управління: содер жание діяльності та організаційні структури. - К.: На уково думка, 1990. 5. Авер'янов В. Адміністративне право України: доктрінальні ас пекти Реформування / / Право України. - 1998.
  4. Скорочення:
    державний н.п.а. - Нормативно-правовий акт Д-ть - діяльність О.о. - Громадські об'єднання З-н - закон, з-во - законодавство кіт. - Який (ая.) х-р - характер І.В. - Виконавча влада Адм. - Адміністративний
  5. 1. Поняття виконавчої влади, її зміст і прізнакі.2. Основні функції виконавчої власті3. Основні принципи організації та функціонування виконавчої котельної власті.4. Співвідношення понять "державне управління" і "виконавчої-нительная владу".
    Державне управління "і" виконавчої-нительная
  6. 1. Виконавча влада
    державної влади. 2. Підконтрольність законодавчої та судової гілок державної влади. 3. Здійснюється спеціальними державними органами та органами місцевого самоврядування, які мають у встановленому нормативному порядку компетенцію. 4. Це подзаконная влада, тобто її організація та функції повинні грунтуватися на нормах Конституції РФ, федерального закону та інших
  7. 3. Принципи виконавчої влади
    державної влади, однієї з гілок ко-торою є виконавча влада. 2. Принцип верховенства закону, ст. 15 ч. 2 Конституції РФ. 3. Принцип поділу і взаємодії влади. 4. Принцип розмежування повноважень федеральних і регіональних-них органів. 5. принцип гласності передбачає відкритість законодавства, доступність та підзвітність державних установ та посадових-вих
  8. 4. Державне управління
    державного управління в галузях і сферах господарського, соціально-культурного та адміністративно-політичного (пристрої) будівництва. Існує 2 підходи до визначення розуміння державного управління. 1. Широке розуміння - це регулююча діяльність государ-ства в цілому, тобто діяльність з управління представницької (або за-чих) органами влади, органами
  9. 1. Адміністративне право
    державного управління, місцевого самоврядування, в області реалізації уполномо-ченнимі органами та посадовими особами управлінських функцій. Адміністративне право - це управлінське право (право управ-ління). Адміністративне право - це важлива галузь права (система правових норм), яка з метою виконання завдань і здійснення функцій держави регулює суспільні
  10. У предмет адміністративного права входять наступні групи від-носіння:
    державного управління та місцевого само-
  11. 3. Джерела адміністративного права
    державних органів суб'єктів-тов РФ 7. Адміністративно-правові договори та угоди. Наприклад, між державними органами РФ і суб'єктів РФ 8. Локальні акти, інструкції,
  12. 4. Система адміністративного права
    державне управління 2. виконавча влада 3. форми державного управління 4. методи державного управління 5. інститут правових актів 6. інститут державної служби 7. інститут адміністративного примусу 8. інститут адміністративної відповідальності 9. інститут адміністративного процесу В Особливу частину входять інститути управління в області еконо-міки,
  13. 5. Предмет адміністративного права
    державного управління. Ці відносини регулюються іншими галузями права. Адміністративне пра-во взаємодіє з наступними галузями права: 1) конституційним. Воно бере початок у нормах конституційного права, що регулюють принципи організації та діяльності виконавчої влади, права і свободи громадян. 2) цивільним. Нормами цивільного права регулюється прави-ло руху
  14. 1. Адміністративно-правова норма
    державного управління, а також відносини управлінського характеру, що виникають у процесі здійснювала-тичних державної діяльності. Особливості адміністративно-правових норм: 1. Метою адміністративно-правових норм є забезпечення організації та функціонування всієї системи виконавчої влади. 2. Адміністративно-правові норми визначають належне поведе-ня всіх осіб і
  15. 2. 1. за предметом регулювання розрізняють
    державного управління (розд. 4 КпАП). 2. за формою вираження а) зобов'язують - розпорядчі вчиняти певні дей-наслідком (ст. 285). б) забороняють - передбачають заборону на вчинення визна-ділених дій в певних умовах. в) уполномочивающие - виражається можливістю адресата дію-вовать в рамках, встановлених вимог на свій розсуд (ст. 14). г)
  16. 3. Адміністративно-правові відносини
    державно-владного характеру. 2. для цих відносин характерна нерівність сторін, тобто одна сторона приймає рішення і може застосувати примус у ставлення-ванні інший. 3. Багато органів виконавчої влади та їх посадові особи мають право видання нормативного акта, т.к. діють за дорученням-нию держави. 4. Адміністративно-правові відносини можуть виникати з іні-ціативи
  17. 4. 1. по суб'єктах можна розділити на відносини між
    державної влади та виконай-них органами місцевого самоврядування. Наприклад, гл. адміністра-ції області і глава адміністрації міста. е) виконавчими органами державної влади та негосу-дарчими організаціями. Наприклад, урядом і профспілками. ж) органами державно-виконавчої влади і громадянами. Наприклад, адміністрація району та особа, яка проживає там. 2. В
  18. 5. Підставою виникнення, зміни та припинення адміністративних пр-ний служить юридичний факт.
    Державну посаду), неправомірні (делікти) - не відповідають їм (адміністративні та дисциплінарні проступки). Події (стихійні лиха, смерть, досягнення певного віку - 16
  19. 1. Суб'єкти адміністративного права
    державні та недержавні організа-ції. У цій ролі вони мають адміністративної правоздатністю, але в конкретних адміністративно-правових відносинах вони не беруть участь. Адміністративної дієздатністю володіють їхні органи виконавчої влади або управління. Суб'єкт адміністративно-правових відносин - це особа або організація, які відповідно до чинного
  20. 2. Суб'єкти адміністративного права можуть бути індивідуальні та колективні.
    державні організації а) органи виконавчої влади б) державні підприємства, установи, організації та їх об'єднання в) структурні підрозділи органів виконавчої влади, на-ділені власною компетенцією 2) недержавні організації а) громадські об'єднання (повт, види) б) трудові колективи в) комерційні структури г) органи місцевого
© 2014-2020  ibib.ltd.ua