Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
В. Ю. Шепітько. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,2004. - 728 с, 2004 - перейти до змісту підручника

§ 1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності


До групи злочинів у сфері службової діяльності віднесені такі види суспільно небезпечних діянь, що порушують функції державних органів або органів самоврядування, підприємств, установ або організацій, незалежно від форми власності та галузей діяльності службових осіб (статті 364-370 КК).
Для встановлення кримінального механізму службового діяння необхідно з'ясувати:
1) чи мало місце порушення службовою особою зумовлених його службовим становищем обов'язків;
2) внаслідок яких дій службової особи була заподіяна істотна шкода державним або суспільним інтересам, що охороняються законом, правам і інтересам громадян, інтересам суб'єктів економічної діяльності;
3) чи мав місце причинний зв'язок між злочинним діянням службової особи і наслідками, що наступили.
Суб'єктом розглянутих злочинів (крім передбачених ст. 369 КК), можуть бути службові особи, які відповідно до примітки 1 ст. 364 КК постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Службовими особами визнаються також іноземці та особи без громадянства, які виконують обов'язки згідно з п. 1 цієї примітки.
Службові злочини так чи інакше пов'язані з корупційними проявами. Їх супроводжують діяння, що вчиняються у різних сферах діяльності, працівниками, які не є службовими особами. Цим пояснюється необхідність розробки методики розслідування службових злочинів, пов'язаних із корупцією.
Аналіз поширення злочинів, пов'язаних з корупцією в різних країнах, дістав своє відображення у Довідковому документі ООН про міжнародну боротьбу зі злочинністю, де корупція визначається як зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях. З цього визначення випливає, що поняття корупції ширше, ніж хабарництво.
Серед основних елементів загальної криміналістичної характеристики службових злочинів варто виділити способи їх вчинення і приховування та типові матеріальні сліди.
Особливості способів службових злочинів полягають у тому, що вони застосовуються не як одиничні дії, а найчастіше у вигляді продуманої системи злочинної діяльності, яка здійснюється протягом тривалого періоду. Для службових злочинів (за винятком службової недбалості) характерною є загальна особливість - основою їх способу є навмисне виконання (або невиконання) певних службових дій у вигляді розпоряджень, наказів, доручень, дозволів, заборон, що заподіяли фізичну, матеріальну або моральну шкоду. Спосіб приховування службових злочинів нерідко є складовим елементом злочинної діяльності, здійснюваної відповідно до єдиного задуму. Це характерно в основному для хабарництва і службових зловживань, оскільки спосіб приховування їх передбачається заздалегідь.
Дії службових осіб, спрямовані на вчинення і приховування злочинів, можуть не збігатися за суб'єктом у випадках, якщо приховування здійснюється не виконавцем, а іншими заінтересованими особами. Дії щодо вчинення і приховування злочину можуть не збігатися і за задумом, якщо необхідність маскування виникла у зв'язку з непередбаченими обставинами або зміною обстановки. І навпаки, приховування службової недбалості звичайно здійснюється після настання наслідків злочинної бездіяльності.
Основними способами приховування службових злочинів є: фальсифікація обліку і звітності; внесення змін до документів; заміна або виготовлення фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення матеріальних слідів злочину тощо.
Типові матеріальні сліди злочину та ймовірні місця їх знаходження як елемент криміналістичної характеристики службових злочинів тісно пов'язані зі способами їх вчинення і приховування. Відомості про хабарництво, зловживання службовим становищем, перевищення влади, службові підробки, службова недбалість містяться в документах, що відображають службову діяльність. З них можна одержати уявлення про управління підприємством, установою, організацією, усвідомити характер службової діяльності, документообігу, діловодства, технології, і на цій основі виявити порушення. Джерелами відомостей про обставини службових злочинів можуть бути дані щодо вищестоящих і суміжних підприємств, установ і організацій, відвідувачів, інших свідків, співучасників злочину.
Важливе значення мають відомості про особисті стосунки підозрюваних, що можуть бути виявлені за місцем їх роботи та проживання. Це саме стосується й даних, що містяться у записних, телефонних книжках, на дискетах та інших носіях. Становлять також інтерес документи щодо відправлення телеграм, листів, бандеролей та документи, які фіксують роботу обчислювальної техніки, електронної пошти. Виявлення та аналіз таких слідів дозволяють дійти певних висновків, зокрема, на підставі порівняння даних про спосіб життя підозрюваного та документів про його прибутки.
У практиці розслідування службових злочинів склалася така система основних обставин, що підлягають встановленню:
1) службовий статус особи, підозрюваної у вчиненні діяння, чи є вона службовою особою або чи виконувала вона функції, пов'язані з обслуговуванням, матеріальною відповідальністю, документообігом тощо;
2) коло і зміст службових прав та обов'язків особи, яка займає цю посаду;
3) характер, умови та особливості роботи підприємства, установи або організації, де вчинено злочин;
4) характер дій або бездіяльності службової особи;
5) час і місце вчинення злочину;
6) злочинний спосіб і механізм вчинення і приховання злочину;
7) фактичні дії, виконувані цією службовою особою;
8) зв'язок дій службової особи з використанням службового становища всупереч інтересам служби;
9) причинний зв'язок між діями і шкідливими наслідками, що наступили;
10) факти заподіяння шкоди діями службової особи;
11) розмір шкоди, заподіяної злочинними діями службової особи (істотна шкода, тяжкі наслідки);
12) форма провини, мотиви і мета злочину;
13) факти і частота вчинення службових порушень (епізодичність, систематичність);
14) зв'язок з іншими злочинами (проти власності, у сфері господарської діяльності, правосуддя тощо), або корупційними діяннями, або іншими правопорушеннями, пов'язаними з корупцією;
15) обставини, що обтяжують або пом'якшують провину службової особи, або звільняють її від кримінальної відповідальності, або підстави для притягнення до адмінiстративної відповідальності;
16) відомості про особу обвинуваченого;
17) обставини, що сприяли вчиненню службового злочину.
З'ясування перерахованих обставин уточнюється при розслідуванні конкретних службових злочинів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності"
  1. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    криміналістичних заходів для їх профілактики, запобігання і припинення. Виходячи з цього, сутність криміналістичної профілактики - це сфера практичної діяльності та один із наукових напрямів криміналістичної науки. Правову основу попередження злочинів становлять норми різних галузей права. Відповідні положення, що стосуються попереджувальної діяльності, містяться в ряді міжнародних правових
  2. § 2. Криміналістичне прогнозування
    криміналістичних прогнозів, створення необхідного робочого інструментарію здійснення прогностико-криміналістичних досліджень. При цьому важливо розрізняти прогностику - теорію розробки прогнозів і прогнозування - практику розробки прогнозів, намагаючись досягти випереджаючого розвитку першої у порівнянні з останньою. Криміналістична прогностика - це самостійне вчення, яке являє собою систему
  3. § 1. Сутність методики розслідування злочинів
    криміналістичною методикою, аналогічно криміналістичній техніці та криміналістичній тактиці. Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування
  4. § 1. Криміналістична характеристика розкрадань
    криміналістична характеристика привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем може розглядатися як система, що складається з елементів, які, у свою чергу, містять підсистеми компонентів: а) суб'єкт розкрадання (особа злочинця) (категорії службових, матеріально відповідальних осіб, технічного персоналу та інших осіб, які можуть бути причетними до
  5. § 1. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування злочинів, вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій
    криміналістичної характеристики кредитно-фінансових злочинів необхідно особливо виділити способи їх вчинення. Способи вчинення злочинів у кредитно-фінансовій сфері, що склалися в кримінальній практиці, можна класифікувати залежно від особи злочинця (кредитор, позичальник), який діє самостійно або у змові. Перша група - це посягання позичальника на фінансові ресурси кредитно-фінансових установ.
  6. § 3. Особливості криміналістичної характеристики та розслідування ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
    криміналістичного захисту від злочинних посягань. Основними видами зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють в Україні її суб'єкти, є: експорт та імпорт товарів; надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, маркетингових, брокерських, агентських, консигнаційних, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що не заборонені
  7. § 1. Криміналістична характеристика вимагань
    криміналістичній характеристиці вимагання насамперед варто виділити інформацію про суб'єкта і жертву злочину, способи та обставини його вчинення. За своїм соціальним статусом вимагачів можна поділити на дві групи: 1) явно кримінальні елементи - особи, які вчиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих
  8. § 1. Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами
    злочинів понад 30 % групові, тобто вчинені групами. Тільки в 2001 р. в Україні за вчинення злочинів групами засуджено 69301 особа або 42,6 % від загальної кількості засуджених; за вчинення злочинів організованими групами - 953 особи або 1,4 % від кількості осіб, засуджених за вчинення групових злочинів. Злочинні групи можуть розрізнятися за ступенем їх організованості, стійкості, складності
  9. § 2. Поняття криміналістичної інформації
    криміналістичному словнику нерідко зустрічаються такі поняття, як види інформації: юридична, доказова, орієнтуюча, оперативна, експертна, процесуальна, гласна ? негласна, кримінально-правова, криміналістична, адміністративно-правова, профілактична та ін. Якщо розглядати науку криміналістику, то можна назвати такі види інформації: ідентифікаційна, дактилоскопічна, слідознавча, балістична тощо.
  10. 2.1. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію правосуддя
    характеристика суду (судді)'. 1. Суд - це єдиний орган держави, наділений правом здійснюватиправосуддя. Особливе місце суду як головного суб'єкта кримінального процесу визначається тим, що він є представником однієї із гілок державної влади. Правосуддя здійснюють професійні судді, народні засідателі та присяжні". Розпорядження голови суду про прийняття кримінальної справидо свого провадження.