Початок ВІЙНИ. фронт

Хоча в мемуарах багато політичних

діячі - з тих, кому пощастило пере-

жити війну і революцію, - писали про своєму передчутті довгої, жорстокої і кривавої бійні, факти свідчать про майже загальне очікуванні швидкої розв'язки. Кайзер Вільгельм сподівався «поснідати в Парижі і пообідати у Варшаві», закінчити виття-ну до осіннього листопаду. Німецький план Шліффена передбачав за-хват Парижа і розгром франко-англо-бельгійської армії на 40-й день пос-ле оголошення мобілізації. Після цього всі сили перекидалися для розгрому Росії, що очікувалося до Різдва. У Росії також збиралися святкувати перемогу до Різдва - в Берліні, Вільгельма ж погрожували заслати на о. Св. Олени.

Війна починалася з того, що всі її учасники закликали запасних, во-оружалі їх, збирали в боєздатні частини, вантажили в потяги і відправляли до кордонів, туди, де розгорталися армії. Жителі Кельна пам'ятали, як 54-вагонні поїзди перетинали міст через Рейн в бік Франції з ін-

369

інтервалом в 10 хвилин - сотні і сотні поїздів, годину за годиною, день за днем, протягом двох серпневих тижнів. Сотні тисяч солдатів безперервно йшли через місто Аахен майже тиждень: лінія йдуть до Бельгії військ витя-нулась більше ніж на 200 км.

Кожна країна мала свій «мобілізаційний період»: від моменту об'єк-явища мобілізації до готовності почати бойові дії. У Росії той-який період був найдовшим: через великі відстані і відносно рідкісною мережі залізниць він розтягувався на 30-45 днів. Однак Рос-ця були пов'язана з союзниками, насамперед з Францією, на яку при-шелся головний удар німецьких військ. Посол Франції Моріс Палеолог вже на 5-й день війни звертався до Миколи II: «Французької армії при-ся витримати страхітливий натиск двадцяти п'яти німецьких корпусів. Тому я благаю Ваша Величність наказати вашим військам перейти в негайне наступ, - інакше французька армія ризикує бути раз-тиск і тоді вся маса германців звернеться проти Росії »354. У ис-полнение союзницького боргу російські армії рушили в наступ вже на 14-й день мобілізації, не закінчивши зосередження, не створивши надеж-них тилових структур.

У Східній Пруссії росіяни почали з успішного наступу і заста-вили німецькі частини відступати, іноді навіть тікати з поля бою. У першому ж серйозному зіткненні 64 тис. російських військ взяли верх над 75 тис. німецьких і «виламали ворота в Східну Пруссію».

«Перед нами ніби разверзся пекло ... Ворога не видно, тільки вогонь тисяч гвинтівок, кулеметів і артилерії. Частини швидко рідшають. Цілими рядами вже лежать убиті. Стогін і крики лунають по всьому полю. Своя артилерії-рія запізнюється з відкриттям вогню, з піхотних частин надсилаються настій-

370

чівие прохання про якнайшвидше виїзді артилерії ва позиції. Кілька ба-Тарей виїжджають на відкриту позицію на висотах, але майже негайно ми бачимо, як між знарядь рвуться снаряди, зарядні ящики несуться в усі сторони, по полю скачуть коні без вершником. На батареях злітають в повітря зарядні ЯЩИКИ; Піхота притиснута російським вогнем до землі, ниць притулившись до землі, лежать люди, ніхто не сміє навіть підняти голову, не кажучи вже про те, щоб самому стріляти »(Зі спогадів К. Гессе, німецького офіцера) .

У Німеччині зрозуміли, що недооцінили можливості Росії. З Фран-ції, з напряму головного удару, були відкликані два корпуси, які поспіхом попрямували зміцнювати Східний фронт. Вони були зняті з того самого правого флангу, якому мав бути марш безпосередньо на Па-риж. Наслідки цього проявилися на початку вересня, коли вступила в ре-шує стадію битва на Марні. На 33-й день з відведених сорока ньому-ці вже були в 40 кілометрах від Парижа. Французи мінували Ейфель-ву вежу, а тисяча двісті паризьких таксі перевозили резерви на переді-ву. Проте німцям не вистачило сил для вирішального удару - швидше за все тих самих корпусів, які були повернені проти Росії.

Слідом за першими успіхами російським арміям у Східній Пруссії при-йшлося випробувати і гіркоту поразки. 1-я армія Ренненкампфа, що наступала зі сходу, припинила переслідування німецьких частин, зупинилася і со-бралася зайнятися методичної облогою Кенігсберга. Російське командування було впевнене, що німці будуть відходити за Віслу і що з півдня, з Польщі, вирішальний удар по ним завдасть 2-я армія генерала Самсонова. Армії були розділені широкою смугою території з Мазурські озера: суцільна лінія фронту ще не утворилася.

371

Самсонова квапило командування, він квапив свої корпуси: швидше пе-ререзать головну залізницю Східної Пруссії. Війська, виляючи по піщаних дорогах навколо лісів і пагорбів, йшли все далі від тилового постачання. Офіцери помічали, що за 8-9 днів руху без відпочинку марш перетворився з руху стройових частин у «хід прочан». Цим скористалися досвідчені німецькі генерали Гінденбург і людний-дорф. Вони всіма силами обрушилися на 2-у армію Самсонова. У результа-ті вона була оточена і розбита по частинах, втратила до 100 тис. осіб (у тому числі близько 70 тис. полоненими, включаючи 13 генералів), її залишки відійшли назад, за лінію кордону. Самсонов, відчуваючи безвихідь, за-стрілу. У багатьох військових цей вчинок НЕ викликав співчуття. На війні дуже багато інших способів покінчити з собою хоч з якоюсь користю для загальної справи. «Він не зумів пащу смертю хоробрих на чолі першого ж зустрівся батальйону, а віддав перевагу померти жалюгідною смертю малодушності-них» 355.

З легкої руки німецького генерала Хоффмана пішла гуляти легенда про «зраду» Ренненкампфа: мовляв, Самсонов і Ренненкампф вража-довали ще в російсько-японську війну, і Самсонов навіть одного разу дав Рен-ненкампфу ляпаса. І нібито саме тому 1-я армія не пішла «Виру-чать» 2-ю. Докладне вивчення ситуації давно показало неспроможність ність міфу про зраду Ренненкампфа, хоча на початку війни дуже хоті-лось знайти «винного» у поразці в Східній Пруссії, і бажано з німецькою прізвищем. Дослідили битву військові історики вважають справжніми винуватцями командувача фронтом генерала Жилінського, не розібравшись в обстановці, що затримав 1-у армію у Кенігсберга і підганяти 2-ю прямо в оточення, а також самого Самсонова, рос-рявшегося у вирішальні дні і кинув управління своїми військами.

372

Розгромивши 2-у армію, Гінденбург і Людендорф спробували наприкінці вересня взяти в «кліщі» 1-у армію. Однак Реннеікампф не дав себе оточити, і його армія в порядку з боями відійшла за Німан, на російську тер-ритор. Німці відбили російський наступ, але втратили час і сили, необхідні для вирішального удару на Марні. Там, біля стін Парижа, німець-кий план швидкоплинної війни був остаточно зірвано.

Східно-Прусська операція проходила на другорядному ділянці фронту. Головні сили російської армії вступили в грандіозне зустрічний бій з військами Австро-Угорщини. Воно розпочалося на 500-километр-ровом фронті і тривало майже місяць в серпні-вересні 1914 р. З обох сторін у ньому брали участь близько 2 млн осіб - більше, ніж в легендарній битві на Марні. У вересні подружжя () е російські армії просунулися на 250 км на територію Австрії, вийшли до Карпат, за якими лежали Венгер-ська рівнина і Будапешт, зайняли Львів і обложили (а в березні 1915 р. і взя-ли) могутню фортецю Перемишль, прикривала найважливіші проходи че-рез Карпати. Тільки полонених було взято близько 100 тис. чоловік (і ще в Перемишлі 130 тис.), всього ж австрійці втратили близько 1 млн солдатів. Перемога російських армій у Галицької битві дозволила вистояти Сербії: австрійці не змогли зосередити проти неї достатнього для переможного наступу кількості військ.

Подальше протиборство на Східному фронті прийняло маятник-вий характер. У вересні германці спробували розвинути потужне наступлю-ня па Варшаву, але російські війська перейшли в контрнаступ і до кінця жовтня відкинули противника на вихідні позиції. Російським військам уда-лось перенести лінію фронту на територію Східної Пруссії і Авст-ро-Вснгріі; німці оволоділи західною частиною Полину, але, щоб утри-тулитися там, вони перекинули з Франції ще 5 корпусів. У грудні у виття-ну проти Росії вступила Туреччина, але в різдвяні дні 1914 війська Кавказького фронту здобули важливу перемогу над турками, і лінія фронту також виявилася на ворожої території.

Зрештою фронти почали перетворюватися на нові європейські границі, обростати «чагарниками» колючого дроту та лініями многочис лених окопів. Війна па заламання скінчилася, почалася війна змором. Кінця їй вже не було видно.

Інформація, релевантна " Початок ВІЙНИ. фронт "

1. Хід війни в 1915-1916 рр..
   Не зумівши відразу розбити Францію, Німеччина вирішила на другому році війни вивести з ладу Росію. Для Росії цей рік став роком, відступу, але після вирівнювання лінії фронту становище стабілізувалося. Росія постійно відтягувала на себе більше 50% сил противника. У тому ж році на боці Антанти у війну вступає Італія. На франко-німецькому фронті починаються кровопролитні битви - під
   
2. Оборонні операції
   Вперше ворог був зупинений на далеких підступах до Москви і Ленінграда 10 липня. Ставка розробила план оборонних операцій, у здійсненні яких взяли участь резервні війська. Більше двох місяців тривали бої на Лужском рубежі, який простягнувся від Нарви до Новгорода біля стін стародавнього Смоленська, в ході яких у районі Єльні було здійснено наступ Червоної Армії під
   
3. Третя республіка у Франції.
   Третя республіка - 70 років з 4.09.1870 (сюди ж входить термін існування Паризької Комуни - 72 дня з 18.03.1871) відсутність єдиної конституції; 3 органічних закону регулюють організацію органів держ. влади. Всього 34 статті: Закон про організацію Сенату, Закон про організацію держ. Влада, Закон про відносини між держ. Владою. багато питань конституційного устрою регулювалися
   
4. Політичні режими і державний устрій "країн народної демократії" після 2-ї світової війни.
   Після Другої світової війни виникла нова група соціалістичних країн: Польща, Угорщина, Чехословаччина, Румунія, Болгарія, Албанія, Югославія. Для соціалістичного політичного режиму характерно: бюрократична жорсткість, негнучкість урядових і партійних інститутів і проведеної ними політики, командно-адміністративні прийоми регулювання, соціалістичне право - командна сила закону,
   
5. Джерела та література
   Антирадянська інтервенція та її крах. 1917 - 1922. - М., 1987. Балтійські моряки в боротьбі за владу Рад (листопад 1917 - грудень. - Л., 1968. Балтійські моряки в боротьбі за владу Рад в 1919: Документи і матеріали. - Л., 1974. Громадянська війна і військова інтервенція в СРСР: Енциклопедія. - М., 1987. Громадянська війна в СРСР. - Т. 1 і 2. - М., 1980, 1986. Гуль Р.Б. Червоні маршали:
   
6. Перемога Народного фронту
   В обстановці політичної нестабільності лідери соціалістів і республіканців прийшли до усвідомлення необхідності єдності дій. 15 січня 1936 був підписаний пакт Народного фронту, який оформив політичний союз широкого спектру партій левореспубліканской, соціал-демократичної та комуністичної орієнтації. Ініціаторами пакту виступили лівий республіканець М. Асанья і соціаліст І. Прієто. К
   
7. § 3. Військово-політичні події другої світової війни в 1941 - 1942
   Початок Великої Вітчизняної війни радикально змінило світову політичну розстановку сил. 22 червня 1941 глава англійського уряду У.Черчілль і президент США Ф. Рузвельт заявили, що вони готові надати допомогу Радянському Союзу у відбитті німецької агресії. 2 січня липня між Англією і Радянським Союзом було укладено угоду про взаємну допомогу та підтримки. Тим самим було покладено початок
   
8. Вихід Росії з війни
   . Ті, що прийшли до влади більшовики пішли на укладення мирної угоди з австро-німецьким блоком у Брест-Литовську 3 березні 1918 з метою збереження власного режиму в умовах разраставшейся в країні громадянської війни. Декретом про світ більшовицьке уряд легалізував таємну дипломатію і опублікувало таємні договори, укладені царським і тимчасовим урядом. Так Росія вийшла
   
9. 5.3. Перша світова війна: причини, характер, підсумки. Участь у війні Росії
   Причини війни. Перша світова війна була викликана загостренням корінних протиріч між найбільшими капіталістичними державами. Імперіалістичні країни боролися один з одним за ринки збуту і джерела сировини. Дані протиріччя (в основному економічного характеру) виникали і наростали протягом тривалого часу і црівелі до утворення ворожих коаліцій. Німеччина,
   
10. Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879-1953)
      Політичний і державний діяч, після кончини В.І. Леніна - керівник більшовицької партії і Радянської держави. Народився в Горі Тифліській губернії, син шевця - робочого взуттєвої фабрики, в 1893 р. закінчив духовне училище в Горі і в тому ж році вступив до Тифлисскую духовну православну семінарію. У 1897 р. стає на чолі марксистського гуртка семінарії, зв'язується з
    
11. Контрольні питання
      1. До яких міжнародним змінам привели підсумки другої світової війни? 2. Які причини виникнення «холодної війни» і гонки озброєнь? 3. Охарактеризуйте умови переходу до соціалізму країн Центральної та Східної Європи. 4. Назвіть успіхи відновлення народного господарства і причини відставання у розвитку окремих його галузей у повоєнні роки. 5. Чим пояснюється загострення Сталіним
    
12. Початковий період війни
      Цей період має дуже точні хронологічні рамки: з 22 червня по 10 липня 1941 року. Чим він характеризується? Насамперед тим, що на цьому етапі у військових діях бере участь армія, укомплектована до початку війни. Ось у зв'язку з цим і розглядається питання про долю мільйонів солдатів і офіцерів, що знаходилися в цей період у західних кордонів. Тривалий період часу вважалося, що